Справа №462/6229/24 Головуючий у 1 інстанції:Бориславський Ю. Л.
Провадження №22-ц/811/327/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
04 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Бориславського Ю.Л. від 22 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу -
ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про скасування судового наказу.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Львова 03 вересня 2024 року повернуто без розгляду.
Вказану ухвалу оскарживОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 22 листопада 2024 року і направити матеріали заяви про скасування судового наказу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає ухвалу Залізничного районного суду Львова від 22 листопада 2024 року у справі №462/6229/24 незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що ним було долучено до заяви про скасування судового наказу копії довідки ДФС у Львівській області за 2024 рік, довідки з ПФУ, довідки з банку. Однак, суд першої інстанції безпідставно відмовив у доступі до правосуддя, застосувавши до заявника надмірний формалізм, ігноруючи ст.8 ЗУ «Про судовий збір». Також звертає увагу суду на судову практику Львівського апеляційного суду, яким за аналогічних підстав було звільнено його від сплати судового збору по справі №462/3053/23. Додає, що у даному випадку, оскаржувана ухвала суду від 22.11.2024 підлягає скасуванню, оскільки підстави, з яких суд повернув заяву про скасування судового наказу є недоречними та безпідставними. Вказує, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, майновий стан є важким, про що свідчать копії довідок ДФС, ПФУ, банку, у зв?язку з чим може бути звільнений від сплати судового збору, у відповідності до чинного законодавства, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Відтак, є потреба у витребуванні матеріалів справи. Також 14.01.2025 ухвалою Львівського апеляційного суду за головуванням судді Левика Я.А. апеляційну скаргу повернуто з підстав сканованого підпису та дано роз?яснення, що це не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до апеляційного суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин просить поновити.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 127, 170, 171 ЦПК України, ст.8 ЗУ «Про судовий збір», постанову Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №338/158/19 та повертаючи заяву без розгляду, - виходив з того, що 03.09.2024 Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ЛКП «Сяйво», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 21, 12442, 55 грн. боргу за період з 01.09.2022 р. по 31.05.2024 р. та судові витрати у розмірі 302 гривні 80 копійок, що підлягають стягненню порівно. Як вбачається із матеріалів судової справи №462/6229/24 поштовий конверт із судовим наказом та заявою про видачу судового наказу, що надсилався судом на адресу боржників повернуто суду та згідно листа суду на адресу ОСОБА_1 від 19.11.2024 року такий конверт повернуто за закінченням терміну зберігання. 06.11.2024 року ОСОБА_1 подав до Залізничного районного суду м. Львова заяву про те, що 05.11.2024 року йому стало відомо про судовий наказ від 03.09.2024 року, а тому просить суд невідкладно скерувати йому даний судовий наказ разом із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї додатками. Також, 06.11.2024 року ОСОБА_1 подав заяву про скасування судового наказу від 03.09.2024 року. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.11.2024 року таку заяву повернуто без розгляду. Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що заявнику слід поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу. Також, на підтвердження своїх доводів на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 подав суду довідку з Пенсійного фонду про те, що він не отримує пенсію, проте така довідка видана 21.02.2024 року та містить відомості станом на 21.02.2024 року, а відтак не містить актуальної інформації станом на листопад 2024 року. Водночас, вказані відомості не можуть вважатись єдиною та достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, не підтверджують, що розмір судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, який становить 151,40 грн., перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, як і не підтверджують наявність і наших підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених законодавством України. Відтак, оскільки боржником ОСОБА_1 до заяви не долучено документів про сплату судового збору у визначеному законом розмірі, таку заяву слід повернути без розгляду.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про скасування судового наказу, в якому просив:
- звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу;
- поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, пропущеного ним з поважних причин;
- витребувати та оглянути матеріали справи №462/6229/24;
- скасувати судовий наказ 3462/6229/24 від 03.09.2024 виданий Залізничним районним судом м. Львова за заявою ЛКП «Сяйво».
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що такий судовий наказ є незаконним та необґрунтованим, оскільки між ним та стягувачем є спір щодо надання послуг в межах цивільної справи №462/8511/24, а також заявник не розуміє за який період проведено стягнення заборгованості за судовим наказом. Вказав, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому просить звільнити його від сплати судового зору, поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, скасувати судовий наказ та здійснити поворот виконання судового наказу. Просить поновити строк подання заяви про скасування судового наказу, оскільки 05.11.2024 року він отримав документи виконавчого провадження та 06.11.2024 року подав до суду заяву про скасування судового наказу, однак така була повернута йому без розгляду ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.11.2024 року. Вказав, що станом на 20.11.2024 року, він не отримував ні судовий наказ від 03.09.2024 року, ні ухвалу суду від 11.11.2024 року. Зазначав, що перебуває в скрутному матеріальному становищі та що його майновий стан є важким, що підтверджується копіями довідок ДФС, ПФУ, банку, а тому може бути звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Положеннями ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - 03.09.2024 Залізничним районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 на користь ЛКП «Сяйво», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 21, ЄДРПОУ 32262674, р/р НОМЕР_3 в ТВБ ФЛОУ «Ошадбанк» МФО: 325796 - 12442 /дванадцять тисяч чотириста сорок дві/ гривні 55 копійок боргу за період з 01.09.2022 р. по 31.05.2024 р. та судові витрати у розмірі 302 гривні 80 копійок, що підлягають стягненню порівно.
Як вбачається із матеріалів судової справи №462/6229/24 поштовий конверт із судовим наказом та заявою про видачу судового наказу, що надсилався судом на адресу боржників повернуто суду та згідно листа суду на адресу ОСОБА_3 від 19.11.2024 року такий конверт повернуто за закінченням терміну зберігання.
06.11.2024 року ОСОБА_1 подав до Залізничного районного суду м. Львова заяву про те, що 05.11.2024 року йому стало відомо про судовий наказ від 03.09.2024 року, а тому просить суд невідкладно скерувати йому даний судовий наказ разом із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї додатками.
Також, 06.11.2024 року ОСОБА_1 подав заяву про скасування судового наказу від 03.09.2024 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.11.2024 року таку заяву повернуто без розгляду.
Слід вважати, що судом першої інстанції правильно встановлено, що заявнику слід поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу, чого ніким із учасників справи не оспорювалося.
Однак, оскаржуваною ухвалою, заяву про скасування судового наказу було повернуто без розгляду на підставі ч.6 ст.170 ЦПК України, оскільки боржником ОСОБА_1 до заяви не долучено документів про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Дійсно, відповідно до змісту ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Також, відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
В обґрунтування заявленого клопотання в суді першої інстанції про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, ОСОБА_1 зазначав, що перебуває в скрутному матеріальному становищі та що його майновий стан є важким, що підтверджується копіями довідок ДФС, ПФУ, банку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахування доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.02.2024 року за період з першого кварталу 2023 року по четвертий квартал 2023 року (а.с.27); довідку з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.02.2024 року про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області і пенсію не отримує (а.с.28); довідку по рахунках видану АТ «Акцент-Банк» від 08.10.2024 року (а.с.29).
Інших доказів, які б підтверджували скрутний матеріальний стан ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що наявні в матеріалах справи докази не є беззаперечними і достатніми та підтверджують скрутний майновий стан ОСОБА_1 та не підтверджують достовірність тієї обставини, що заявник не може сплатити судовий збір, оскільки таким не надано доказів про його майновий стан вцілому (відомостей про отримання чи неотримання грошового утримання чи інших видів доходів, з яких не утримуються суми податків, наявність чи відсутність інших доходів, рухомого або нерухомого майна та їх обсягу, цінних паперів, можливості розпоряджатися ними, банківські документи про відсутність на рахунках коштів, тощо).
Окрім того, з долучених доказів на підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу вбачається, що у першому-другому кварталі 2023 року ОСОБА_1 отримував доходи, у третьому-четвертому кварталі 2023 року інформація про доходи відсутня, а довідка з Пенсійного фонду про те, що заявник не отримує пенсію видана 21.02.2024 року та містить відомості станом на 21.02.2024 року, а відтак не містить актуальної інформації станом на 06 листопада 2024 року (дата подачі заяви про скасування судового наказу).
Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання заяви про скасування судового наказу(151,40 грн.) є незначною та не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки боржником ОСОБА_1 до заяви про скасування судового наказу не долучено документів про сплату судового збору у визначеному законом розмірі, таку заяву слід повернути без розгляду згідно ч.6 ст.170 ЦПК України.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Також, слід стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, який був відстрочений ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2025 року до ухвалення судового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 листопада 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 вересня 2025 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра