Вирок від 05.09.2025 по справі 946/3667/23

Єдиний унікальний № 946/3667/23

Провадження № 1-кп/946/184/25

УКРАЇНА

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

Іменем України

05 вересня 2025 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у м. Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021150020000259, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новопавлівка Врадіївського району Миколаївської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК),

сторона обвинувачення: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_6 ,

інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_7 .

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним

1.Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язків командира роти з обслуговування м. Ізмаїла ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично виконуючи свої службові обов'язки визначені законодавством України та посадовою інструкцією, 23.07.2021 приблизно о 16:40 год. рухався на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_1 на синьому фоні по просп. Суворова в м. Ізмаїлі Одеської області, де ним було помічено ОСОБА_7 , який рухався на електричному велосипеді TM «Sky Moto» вздовж правого узбіччя дороги по ходу руху автомобіля ОСОБА_3 без явних ознак вчинення будь-якого правопорушення. Незважаючи на це, ОСОБА_3 за допомогою звукового сигналу вказав на необхідність зупинення велосипеда TM «Sky Moto» під керуванням ОСОБА_7 , який виконав вимогу та зупинився біля правого узбіччя проїжджої частини біля будинку АДРЕСА_3 , після чого позаду вказаного електричного велосипеду зупинився службовий автомобіль під керуванням ОСОБА_3 .

Далі, приблизно о 16:42 год. ОСОБА_3 , перебуваючи у форменому однострою Національної поліції з нагрудним жетоном поліцейського, вийшов з водійського місця автомобіля «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_1 , підійшов до ОСОБА_7 , представився та без наявних на те законних підстав наказав останньому залишатися на місці, не пояснюючи причину. Фактично виконуючи вимоги ОСОБА_3 ОСОБА_7 , перебуваючи в полі зору останнього, відійшов до тротуару, який знаходився поблизу місця зупинки транспортного засобу, та через деякий час розпочав рух в південному напрямку по просп. Суворова в м. Ізмаїлі Одеської області, в свою чергу ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_8 та повернув до місця стоянки транспортних засобів. Дорогою назад ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_3 , що хоче придбати цигарки у магазині, що знаходився поруч, та ще раз запитав, чому він має підкорятися вказівкам ОСОБА_3 , і який його правовий статус, на що ОСОБА_3 відповіді не надав та ще раз наказав ОСОБА_8 стояти на вказаному ним місці.

Через деякий час, приблизно о 16:44 год., ОСОБА_8 знову розпочав рух по пішохідній зоні в південному напрямку по просп. Суворова у м. Ізмаїлі Одеської області. В момент руху ОСОБА_8 ОСОБА_3 наздогнав останнього поблизу будинку АДРЕСА_3 та, нехтуючи покладеними на нього службовими обов'язками працівника правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно-протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без наявних на те законних підстав, при відсутності будь-якої загрози як своєму життю і здоров'ю, оточуючим, так і публічній безпеці та громадському порядку, за відсутності факту нападу, умисно, безпричинно застосував відносно ОСОБА_8 , який жодних протиправних дій та правопорушень не вчиняв, фізичну силу та спеціальні прийоми боротьби у вигляді викручування та залому руки і повалення на землю, внаслідок чого на лобі ОСОБА_8 утворилися садна в результаті тертя, ковзання тупого твердого предмета. Після вказаних дій ОСОБА_3 усно заборонив ОСОБА_8 покидати місце події та викликав ще один екіпаж роти з обслуговування м. Ізмаїла ІНФОРМАЦІЯ_2 для доставлення останнього до Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області та проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.

У результаті вищеописаних незаконних та протиправних дій з боку т.в.о. командира роти з обслуговування м. Ізмаїла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна лоба, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

2.Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, а саме у перевищенні службових повноважень, тобто в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувались насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення

3.Під час судового розгляду суд проаналізував сукупність доказів, обсяг дослідження яких був визначений судом з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

4.При цьому, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, судом відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК були створені необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі сторонам кримінального провадження була забезпечена реалізація права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також реалізація інших процесуальних прав, передбачених КПК.

5.Зокрема, при визначені відповідно до ст. 349 КПК обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження судом повністю врахована позиція сторін кримінального провадження, у тому числі сторони обвинувачення, та прийнято рішення дослідити усі письмові докази, що будуть надані сторонами, допитати потерпілого ОСОБА_7 , допитати свідків обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (він же ОСОБА_12 ) та ОСОБА_13 (т. 1 а.п. 131), а також допитати обвинуваченого ОСОБА_3 .

6.Допитавши потерпілого ОСОБА_7 , свідків обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (він же ОСОБА_12 ) та ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_3 , а також дослідивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення.

7.При цьому відповідно до вимог ст. 337 КПК судовий розгляд проводився лише стосовно ОСОБА_3 , якому було висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

8.Так, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду вину у висунутому обвинуваченні не визнав та пояснив, що влітку, 23.07.2021, близько 17:00 години, точного часу він не пам'ятає, займаючи посаду т.в.о. командира роти з обслуговування м. Ізмаїла, він рухався на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander» по центральній вулиці, напевно по проспекту, але назви він точно не знає, оскільки він не місцевий. Рухаючись позаду потерпілого, було видно, що транспортний засіб, на якому він пересувався, був мопедом, який, в свою чергу, рухався по всій дорозі: чи то перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чи то у втомленому стані, а також водій був без шолому. Крім того, коли потерпілий перестроювався, не включав відповідні покажчики поворотів. Тому в нього були достатні підстави для зупинки ОСОБА_7 . Після його зупинки він підійшов до потерпілого, представився та помітив і переконався в тому, що в нього були наявними ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: неприродне забарвлення (почервоніння) обличчя, чіткий запах алкоголю з порожнини рота та нечітка мова. У зв'язку з цим він попросив потерпілого пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, тобто продути трубку за допомогою спеціального технічного засобу, та в цей же час він викликав на підпомогу ще один патруль, оскільки в нього не було в наявності такого спеціального приладу - «Drager» - для проведення огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з тим, що на той час їх кількість була обмежена. Він попросив ОСОБА_7 про те, щоб він нікуди не йшов з місця зупинки, але останній почав тікати з цього місця, без його повідомлення. На думку ОСОБА_3 , потерпілий йшов з місця зупинки, оскільки йому було відомо про те, що він буде нести певну відповідальність. Але перед цим, коли він впевнився в стані потерпілого, він сказав йому залишатися на місці та нікуди з місця не йти. Кожного разу, коли ОСОБА_3 підходив до ОСОБА_7 , просив його нікуди не йти, але останній почав його відштовхувати, та йти з місця зупинки, пересуваючись по траві, по бордюру. Він повертав потерпілого на місце зупинки не силою, але останній почав його штовхати, наносити удари, викручував пальці, поводився агресивно. Коли приїхав другий екіпаж на допомогу, ОСОБА_3 знаходився біля транспортного засобу та доручив їм скласти відносно ОСОБА_7 відповідний протокол про адміністративне правопорушення, але вони запросили потерпілого до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в нього не було документів, що посвідчують його особу, а також не було документів на транспортний засіб. Оскільки потерпілий добровільно погодився проїхати у відділ поліції, то протокол затримання не складався, хоча зазначив, що при злісній непокорі, яка мала місце з боку потерпілого, обов'язково мав бути складений протокол затримання особи. По прибуттю у відділ поліції потерпілому викликали швидку медичну допомогу. Також ОСОБА_7 необхідно було пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння або в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , або в медичному закладі, але і у відділі поліції, і в лікарні потерпілий ухилявся від проходження такого огляду шляхом не видування необхідної кількості повітря у трубку, поводячись таким чином, наче, вдихав, а не видихав повітря, тобто симулював проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Сам він ( ОСОБА_3 ) не складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 , оскільки в останнього були відсутні документи, що посвідчують його особу, що також є підставою для доставлення особи до відділу поліції для з'ясування всіх обставин справи та його особистості. Крім того він ( ОСОБА_3 ) протягом кожних 15 хвилин спілкувався по телефону зі своїм керівником, що, в свою чергу, відволікало його від виконання його службових обов'язків.

Обвинувачений ОСОБА_3 також пояснив, що працівник поліції може застосовувати фізичну силу відповідно до ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» у разі, якщо особа чинить опір, погрожує або намагається втекти. Що стосується тілесних ушкоджень, які були виявлені у ОСОБА_8 , ОСОБА_3 пояснив, що йому не відомо від чого вони утворилися, оскільки силу та спеціальні засоби до потерпілого він не застосовував, вважає, що потерпілий їх отримав під час їх спільного падіння від втрати рівноваги, коли він ( ОСОБА_3 ) хотів розвернути потерпілого, який тікав з місця зупинки транспортного засобу та чинив йому опір. Після падіння потерпілий наніс йому удар, після чого потерпілий почав виявляти жорсткий опір, який, на йому думку, ОСОБА_7 почав чинити через те, що намагався уникнути відповідальності. Цей опір полягав в нанесенні потерпілим йому удару в ліву частину обличчя, від чого у нього злетіла кепка з голови. При цьому потерпілий бачив, що він був у форменому одязі, який на момент зупинки був в нормальному вигляді, а після зустрічі з потерпілим на його одязі були відірвані ґудзики, про що і сказали патрульні з другого екіпажу, що вбачається з відеозапису. Незважаючи на зазначене, жодного протоколу про притягнення ОСОБА_7 до відповідальності складено не було, хоча він ( ОСОБА_3 ) вважає, що порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) потерпілим все ж таки були допущені. Обвинувачений також заначив, що при зупинці транспортних засобів, співробітники патрульної поліції не завжди складають протоколи про адміністративні правопорушення та/або постанови про накладення адміністративного стягнення, а лише в тих випадках, коли є склад адміністративного правопорушення, а якщо підстав та складу адміністративного правопорушення немає, то водії покидають місце зупинки.

Розмови з ОСОБА_7 про те, що він, начебто, хотів відійти в магазин за цигарками, взагалі не було. Який саме у потерпілого транспортний засіб ОСОБА_3 також не питав, вся розмова з приводу його транспортного засобу відбувалася вже в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 пояснив, що всі заходи, які були ним застосовані до ОСОБА_7 , це постійні прохання не залишати місце зупинки, ані спеціальні прийоми боротьби, ані кайданки, ані викручування рук він до потерпілого не застосовував. Крім того, ОСОБА_7 самостійно погодився проїхати з ними до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через всю цю подію у нього виникли непорозуміння з його керівником ОСОБА_14 ( ОСОБА_3 ) не зрозуміло, чому органи ДБР не побачило інших правопорушень, наприклад, таких як нанесення ударів працівнику поліції.

З приводу нагрудної бодікамери, закріпленої на форменому одязі, ОСОБА_3 пояснив, що під час тієї події, він неодноразово намагався її ввімкнути, але вона не вмикалась. Зазвичай вона вимкнена, а при необхідності він її вмикає, але саме в ситуації з ОСОБА_7 його бодікамера чомусь не спрацювала, за її працездатність відповідає ІТ відділ, перевірка технічного засобу це не його відповідальність.

9.На підтвердження висунутого ОСОБА_3 обвинувачення сторона обвинувачення послалася на письмові докази, які були ретельно дослідженні під час судового розгляду, а саме на:

- витяг з ЄРДР №62021150020000259 від 28.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК (т. 2 а.п. 102);

- доручення про проведення досудового розслідування від 28.08.2021, постанови про призначення групи прокурорів від 09.09.2021, про зміну та призначення групи прокурорів від 07.10.2021 (т. 2 а.п. 103 - 107);

- витяг з наказу №738 о/с від 18.09.2019 по особовому складу про призначення по полку ІНФОРМАЦІЯ_4 по батальйону №2 сержанта поліції ОСОБА_3 поліцейським взводу №2 роти №7 зі звільненням з посади поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2 а.п. 108);

- витяг з наказу №408 о/с від 19.05.2021 по особовому складу про покладення тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою командира роти з обслуговування міста Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_4 на сержанта поліції ОСОБА_3 , поліцейського взводу № 2 роти № 7 батальйону № 2 полку ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 30 травня до 29 вересня 2021 року (т. 2 а.п. 109);

- послужний список ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 110 - 116);

- довідки від 28.09.2021 та від 06.09.2021, листки непрацездатності про те, що протягом 2021 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному з 07.04.2021 до 09.04.2021 та з 31.07.2021 до 02.08.2021, а також про те, що ОСОБА_3 протягом липня 2021 року згідно реєстру пацієнтів до КНП ІМР ІР ОО « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за медичною допомогою не звертався (т. 2 а.п. 117 - 119);

- лист ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що від т.в.о. командира роти з обслуговування в м. Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_7 сержанта поліції ОСОБА_3 рапорт про застосування фізичної сили чи спеціальних засобів по відношенню до ОСОБА_7 23.07.2021 до ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі ІНФОРМАЦІЯ_8 ) не надходив (т. 2 а.п. 120);

- копію журналу ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо реєстрації рапортів про застосування спеціальних засобів, розпочатого 05.08.2021 (т. 2 а.п. 121 - 123);

- довідку ІНФОРМАЦІЯ_8 від 02.09.2021 про те, що згідно наявних облікових даних підсистеми «Адмінпрактика» ІНФОРМАЦІЯ_9 матеріали (протоколи, постанови) відносно ОСОБА_7 протягом липня 2021 року посадовими особами роти з обслуговування м.Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_7 не складались (т. 2 а.п. 124);

- копію журналу ІНФОРМАЦІЯ_10 обліку та видачі технічних пристроїв, розпочатого 05.12.2020 (т. 2 а.п. 126 - 127);

- копію дислокації сил та засобів роти з обслуговування м. Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_7 за 23.07.2021 (т. 2 а.п. 128);

- довідку ІНФОРМАЦІЯ_11 від 19.09.2021 про те, що протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_7 , станом на 10.09.2021 до суду не надходили (т. 2 а.п. 129);

- копію наказу №430 від 02.08.2021 ІНФОРМАЦІЯ_7 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни 23.07.2021 т.в.о. командира роти з обслуговування м. Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_7 сержантом поліції ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 132);

- висновок службового розслідування щодо встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни 23.07.2021 т.в.о. командира роти з обслуговування міста ІНФОРМАЦІЯ_7 сержантом поліції ОСОБА_3 , відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у не проведенні відеофіксації на портативний відеореєстратор під час події, яка мала місце 23.07.2021, та в не повідомленні в письмовій формі керівника про завдання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили, до ОСОБА_3 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани (т. 2 а.п. 134 - 148);

- висновки експертів судово-медичних експертиз ОСОБА_7 №1840 від 27.10.2021 та № 2136 від 10.12.2021, згідно яким у ОСОБА_7 було виявлено одне тілесне ушкодження у виді садна лоба, яке утворилося за механізмом тертя-ковзання тупого твердого предмета, в результаті одноразового впливу травмуючої сили, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень і могло бути спричинене 23.07.2021 (т. 2 а.п. 149 - 150, 179 - 180);

- завірену копію посадової інструкції командира роти з обслуговування міста ІНФОРМАЦІЯ_12 (т. 2 а.п. 152 - 156);

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за даними якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 як особу, яка зупинила його 23.07.2021 під час руху на електровелосипеді та завдала тілесні ушкодження (т. 2 а.п. 158 - 164);

- протокол проведення слідчого експерименту від 21.10.2021 з додатками за участю потерплого ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 165 - 178);

- копію витягу з наказу №1016 о/с від 09.08.2022 по особовому складу про призначення по ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого сержанта поліції ОСОБА_3 інспектором взводу №2 роти №7 батальйону №2 полку у порядку просування по службі, звільнивши з посади поліцейського взводу №2 роти №7 батальйону №2 полку ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2 а.п. 181);

- ухвали слідчих суддів ІНФОРМАЦІЯ_13 від 29.09.2021 про тимчасовий доступ до речей і документів (т. 2 а.п. 189 - 191, 194 - 197, 201 - 203), а також відповідні протоколи про тимчасовий доступ до речей і документів від 21.10.2021 (т. 2 а.п. 192 - 194, 198 - 200, 206 - 208);

- протоколи від 23.10.2021 та від 29.03.2023 огляду відеозаписів, вилучених 21.10.2021 на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 29.09.2021, а саме відеозаписів з відеореєстраторів та нагрудних камер службових осіб роти з обслуговування м. Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 3 а.п. 14 - 19, 20 - 55);

- відеозаписи з відеореєстраторів та нагрудних камер службових осіб роти з обслуговування м. Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 3 а.п. 56 - 60);

- копію акту медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №68 від 23.07.2021, за даними якого технічний прилад не показав наявність в крові ОСОБА_7 алкоголю, оскільки останній недостатньо дув (т. 3 а.п. 89 - 90);

- копію інструкції з обслуговування і експлуатації електричних велосипедів ТМ «SKY MOTO», гарантійний талон із вказівкою покупця ОСОБА_7 та моделі електричного велосипеду «CITY CAT 2», накладну про придбання ОСОБА_7 вказаного елетровелосипеду 09.10.2014 (т. 3 а.п. 105 - 115);

- показання потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) та ОСОБА_13 .

10.Як визначено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

11.Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, ч. 3 ст. 373 КПК, обвинувальний вирок не може гуртуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

12.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 є обов'язковою до застосування при розгляді справ як джерело права, під час вирішення питання щодо справедливості судового розгляду в цілому враховує, серед іншого, й спосіб отримання доказів. За практикою цього Суду (рішення від 6 грудня 1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», заява №10590/83) саме на сторону обвинувачення покладається тягар доведення вини особи, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь останньої. Згадана сторона зобов'язана надати суду докази, достатні для визнання обвинуваченого винуватим.

13.Відповідно до положень ст. 92 КПК у кримінальному провадженні обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у тому числі й допустимості, належності, достатності та достовірності доказів, покладається на сторону обвинувачення. Тобто, пред'являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) КК, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

14.Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

15.Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, тобто в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення, та в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

16.При цьому обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

17.У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року).

18.Також як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд (далі - ВС), стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З другого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови ВС від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі №195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі №754/17019/17, від 16.09.2020 у справі №760/23459/17, від 03.02.2021 у справі №761/7897/18 та ін.).

19.Отже, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

20.Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

21.Але суд, оцінивши кожний досліджений доказ, на які послався прокурор, а також показання потерпілого та свідків відповідно до ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що вказані докази поза розумним сумнівом не підтверджують винуватість ОСОБА_3 у висунутому обвинуваченні з підстав, що будуть наведені нижче.

22.У цьому кримінальному провадженні відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.2 ст.365 КК були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 28.08.2021 під №62021150020000259 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, які надійшли до ТУ ДБР у м. Миколаєві 11.08.2021, що вбачається з відповідного витягу з ЄРДР (т. 2 а.п. 102).

23.Після внесення вказаних відомостей до ЄРДР було розпочато досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, яке постановою слідчого від 27.02.2022 було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК (т. 3 а.п. 131 - 132). При цьому слідчий в постанові про закриття кримінального провадження зазначив, що в ході досудового розслідування шляхом проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій не отримано достатніх доказів, які в своїй сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку свідчили б про наявність складу кримінальних правопорушень. Але процесуальний керівник (прокурор) у цьому кримінальному провадженні постановою від 07.07.2022 (т. 3 а.п. 133 - 134) скасував зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 27.02.2022, у зв'язку з чим досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було продовжене. При цьому, скасовуючи постанову слідчого про закриття кримінального провадження процесуальний керівник (прокурор) у постанові зазначив лише те, що за наслідками вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що в ході досудового розслідування не були проведенні всі необхідні слідчі (розшукові) дії, але які саме в постанові прокурора не зазначено.

24.Дані витягів з наказів №738 о/с від 18.09.2019 по особовому складу (т. 2 а.п. 108) та №408 о/с від 19.05.2021 по особовому складу (т. 2 а.п. 109), а також послужного списку ОСОБА_3 (т. 2 а.п. 110 - 116) вказують на те, що на час розглядуваних подій, а саме станом на 23.07.2021, обвинувачений ОСОБА_3 обіймав посаду поліцейського взводу №2 роти №7 батальйону №2 полку ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасово (з 30 травня до 29 вересня 2021 року) виконував обов'язки за вакантною посадою командира роти з обслуговування міста ІНФОРМАЦІЯ_4 та мав спеціальне звання сержант поліції. У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» на вказаний час був працівником правоохоронного органу та на нього поширювалась відповідна посадова інструкція командира роти з обслуговування міста ІНФОРМАЦІЯ_12 (т. 2 а.п. 152 - 156).

25.За даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілий ОСОБА_7 впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 як особу, яка зупинила його 23.07.2021 по просп. Суворова в м.Ізмаїлі під час руху на електровелосипеді та завдала тілесні ушкодження (т. 2 а.п. 158 - 164). Суд вважає дані цього протоколу допустимим доказом та не погоджується з твердженням сторони захисту, що потерпілому були пред'явлені особи для впізнання з відмінностями в одязі, що чітко вбачається з фотознімків в протоколі.

26.Згідно даним висновків експерта судово-медичних експертиз ОСОБА_7 №1840 від 27.10.2021 та №2136 від 10.12.2021, у ОСОБА_7 було виявлено одне тілесне ушкодження у виді садна лоба, яке утворилося за механізмом тертя-ковзання тупого твердого предмета, в результаті одноразового впливу травмуючої сили, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень і могло бути спричинене 23.07.2021 (т. 2 а.п. 149 - 150, 179 - 180).

27.При цьому суд не погоджується з посиланням сторони захисту на те, що дані вказаних висновків експерта судово-медичних експертиз є недопустимим доказами, у зв'язку з їх отриманням з порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 з огляду на проведення експертизи без його участі та без участі потерпілого, що, начебто, позбавило обвинуваченого ОСОБА_3 реалізувати своє право відводу експерту. Насамперед слід звернути увагу сторони захисту на те, що проведення експертизи не є слідчою (розшуковою) дією, оскільки висновок експерта є окремим самостійним джерелом доказів та складається не слідчим, прокурором, а спеціальним суб'єктом - незалежним експертом. Тому положення ч. 3 ст. 223 КПК про необхідність вжиття слідчим, прокурором належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, на що посилається захисник, є незастосовними при проведенні експертизи. Крім того, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів в неупередженості експерта, що проводив експертизи, сторона захисту відповідно до ч.1 ст. 243 КПК не була позбавлена можливості самостійно залучити експерта на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової. Також відповідно до ч. 1 ст. 243 КПК за клопотанням сторони захисту експерт міг бути залучений слідчим суддею. Вважаючи протиправним ненадання стороні захисту можливості заявити відвід експерту, вона не тільки не скористалася своїми наведеними правами, а й взагалі не навела обставини, які би свідчили про упередженість експерта, що давало би підстави поставити під сумнів об'єктивність складених ним висновків.

28.Отже, дані наведених документів підтверджують факт наявності взаємодії між обвинуваченим ОСОБА_3 як поліцейським та потерпілим ОСОБА_7 23.07.2021 у м. Ізмаїлі Одеської області.

29.Головним завданням у цьому кримінальному провадженні є визначення чи діяв обвинувачений ОСОБА_3 у межах наданих йому законом прав і повноважень при взаємодії з потерпілим ОСОБА_7 при виконанні обвинуваченим службових повноважень, і чи не містять його дії одну з ознак, визначених у диспозиції ч. 2 ст. 365 КК.

30.Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 365 КК перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

31.Згідно ч. 2 ст. 365 КК кримінальна відповідальність настає за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, якщо вони супроводжувалися: 1) насильством або погрозою застосування насильства; 2) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

32.З об'єктивної сторони злочин може вчинятися у формі перевищення влади або перевищення службових повноважень, при цьому об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, охоплюється самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять одну з ознак, визначених у вказаній нормі кримінального закону, зазначених вище. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 365 КК.

33.Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у перевищенні службових повноважень, що супроводжувались насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, які виразились у застосуванні фізичної сили і спеціального прийому боротьби у вигляді викручування та залому руки і повалення на землю на місці зупинки ОСОБА_7 , а також у безпідставному зупиненні потерпілого ОСОБА_7 під час його руху на електровелосипеді по просп. Суворова у м. Ізмаїлі Одеської області та у наказі йому без наявних на те законних підстав залишатися на місці зупинки без пояснення причини, що, за версією сторони обвинувачення, було складовою перевищення службових повноважень ОСОБА_3 . Тому суд, діючи згідно ст.337 КПК в межах висунутого обвинувачення згідно обвинувального акту, розглядає лише ці обставини, які висунуті ОСОБА_3 в провину.

34.Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст. 365 КК, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у тому числі для винного, безсумнівний, відвертий. Для визначення того, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з'ясувати компетенцію цієї службової особи та порівняти її із вчиненими діями (постанова ВС від 01.10.2024 у справі №686/8501/21).

35.Так, потерпілий ОСОБА_7 під час судового розгляду пояснив, що з обвинуваченим він особисто не знайомий, бачить його вдруге. В 2021 році близько 16:30 години, точної дати та часу він не пам'ятає, він, перебуваючи у тверезому стані, рухався не хитаючись по проїзній частини автодороги на двоколісному електровелосипеді китайського виробництва з електродвигуном потужністю 300 Вт. Характеристика цього засобу наявна в мережі Інтернет. Він не здатний розвивати швидкість руху більше 30 км/год. По місту він рухається зі швидкістю приблизно 13 - 14 км/год. В той день він їхав з боку супермаркету « ІНФОРМАЦІЯ_14 » в бік вічного вогню по просп.Незалежності (на той час - просп.Суворова) в м. Ізмаїлі Одеської області, в односторонньому напрямку руху. Навпроти Державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_15 » почув звукові сигнали поліцейського автомобіля, він прийняв праворуч та зупинився, поставивши при цьому велосипед на підніжку. Він побачив службовий автомобіль білого кольору з синьою полосою та написом «Поліція», з вказаного автомобіля вийшов обвинувачений ОСОБА_3 , він був один. Представився він чи ні він не пам'ятає. Через те, що він був один ОСОБА_7 побоявся йти до його автомобіля, також побоявся за своє здоров'я та життя. Коли ОСОБА_3 до нього підійшов, попросив його пройти з ним в його службовий автомобіль, та повідомив, що зараз все пояснить, на що він попросив, щоб ОСОБА_3 пояснив йому на місці, але останній відмовився, не пред'являючи жодних документів та не пояснюючи жодних причин його зупинки. Далі, ОСОБА_7 повідомив поліцейському, що він піде за цигарками та почав свій рух в протилежному напрямку від місця зупинки, але ОСОБА_3 наздогнав його, все це відбувалося на тротуарі, та чи то два, чи то три рази вдарив його головою об асфальтоване покриття, заламавши при цьому руку та вивернувши її ззаду. Разом з цим потерпілий зазначив, що ОСОБА_3 ані руками, ані ногами йому не наносив удари. Точно він не пам'ятає: чи то ОСОБА_3 вдарив його рукою об асфальтоване покриття, чи то він сам вдарився, коли падав. Все ж, вважає, що він ( ОСОБА_7 ) вдарився при падінні, коли ОСОБА_3 заламав його руку, від чого він вдарився правою лобною частиною голови, від чого пішла сукровиця, яка стікала на брови, але крові багато не було. У нього помутніло в очах, у зв'язку з чим він погано пам'ятає події того дня, але пам'ятає, що потім з'явились два силуети в чорному одязі, і його попросили пройти з ними в автомобіль, на що він погодився. Вони поїхали в Ізмаїльський РВП ГУНП в Одеській області, де в нього почали відбирати пояснення.

На місці зупинки ОСОБА_3 не пропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, також не пропонував йому пройти такий огляд і в медичному закладі. Через 10 - 15 хвилин до відділу поліції приїхали співробітники поліції з особистої безпеки, та ОСОБА_7 попросив, щоб йому викликали швидку допомогу, оскільки він дуже погано себе почував. Дочекавшись швидкої допомоги, йому обробили рану та він написав заяву на ОСОБА_3 , також йому давали продувати трубку для виявлення стану алкогольного сп'яніння: тричі він проходив тест в приміщенні Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, але жодного разу результату не було. Після цього йому повідомили, що необхідно їхати до районної лікарні для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Який саме результат огляду в лікарні був: чи то негативний, чи то позитивний, він не пам'ятає. З районної лікарні поліцейські відвезли його на місце, де його зупинили, там він сів на свій велосипед та поїхав в напрямку свого дому. Наступного дня зранку в нього почала боліти голова та його нудило. Оскільки він мешкає неподалік центральної лікарні, він вирішив перед роботою зайти в приймальне відділення, де його оглянув лікар травматолог та порекомендував йому госпіталізацію. В лікарні він пролежав три дні, а на четвертий день його виписали, оскільки у нього не було коштів лікуватися далі. Які саме медичні препарати він приймав в лікарні, він не пам'ятає.

Також пояснив, що він обізнаний з ПДР, зокрема, з тим, що заборонено керування велосипедом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Вважає, що ОСОБА_3 зупинив його через те, що він керував саме велосипедом, а огляд на стан алкогольного сп'яніння він взагалі не мав проходити. Йому до теперішнього часу невідомо через що саме ОСОБА_3 зупинив його того дня.

Що стосується позовних вимог, то він їх підтримує в повному обсязі, просив суд стягнути з обвинуваченого, та зазначив, що 10 000 грн, які зазначені в цивільному позові, це витрати на ліки, які він купував, перебуваючи в лікарні, але які саме препарати йому призначалися для лікування пояснити не може, чеків він не долучав до позовної заяви. Моральну шкоду він обґрунтовує тим, що в той момент він не мав можливості виїхати за межі України та був змушений ходити до суду.

36.Під час досудового розслідування за участю потерпілого ОСОБА_7 був проведений слідчий експеримент, згідно протоколу якого від 21.10.2021 з додатками, долученими до нього у виді фототаблиці, який був розпочатий у службовому кабінеті адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 та продовжений безпосередньо на місці зупинки потерпілого, де ОСОБА_7 детально розповів та показав, що 23.07.2021 близько 17:00 год. він рухався на своєму електричному велосипеді потужністю 350 Вт по просп. Суворова в м. Ізмаїлі Одеської області в напрямку центра міста зі сторони вул. Некрасова із швидкістю 10 - 12 км/год. Під час його руху він не чув будь-яких спецсигналів чи команд, які б зобов'язували його зупинитися. Проїжджаючи біля магазину, що знаходився біля будинку АДРЕСА_3 , він вирішив зупинитися, щоб придбати собі цигарки. Після зупинки та його руху до магазину на тротуарі його зупинив поліцейській у форменому одязі, який рухався на службовому автомобілі Національної поліції України. Поліцейський наказав йому зупинитися та пройти до його службового автомобіля. ОСОБА_7 звернув увагу на те, що працівник поліції був один. На питання ОСОБА_7 , чому саме він має йти з ним, поліцейський відповів, що він про все дізнається в автомобілі. На його прохання поліцейській представився ОСОБА_3 . Оскільки причина зупинки не була пояснена, ОСОБА_7 вирішив піти далі в магазин, на що поліцейський схопив його за руку та почав тягнути до службового автомобіля, від цього він ( ОСОБА_7 ) почав нервувати та вирвав свою руку від захоплення поліцейським, після продовжив свій рух до крамниці. Далі, ОСОБА_7 показав на місці, як співробітник поліції після того, як наздогнав його, шляхом залому руки за спину одночасно штовхнув його на землю, від чого він впав та вдарився головою, від цього у нього з'явилися садна на голові, виникло запаморочення та на деякий час він втратив орієнтацію, в його очах було помутніння, але він пам'ятає, що, приходячи у свідомість, він побачив два силуети. Далі до них швидко підійшли два працівника поліції у форменому одязі. Вони запропонували йому пройти до їх службового автомобіля, на що ОСОБА_7 погодився, та проїхав з ними до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області. Приїхавши туди обидва поліцейських (жінка та чоловік), відвели ОСОБА_7 до кімнати прийому громадян, та почали запитувати про подію, що сталася, але ОСОБА_7 не міг відповідати, через погане самопочуття та попросив викликати швидку допомогу. Про те, що саме він відповідав на запитання поліцейських, він не пам'ятає, оскільки погано себе почував. Бригада швидкої допомоги надала йому медичну допомогу та запропонувала госпіталізувати, але він відмовився, оскільки хвилювався за залишений ним на місці події велосипед (т. 2 а.п.165 - 178).

37.Суд не погоджується з позицією захисту про те, що слідчий експеримент був проведений з порушенням вимог ст. 240 КПК, що виключає можливість його використання в якості доказу у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, сторона захисту, заявляючи про недопустимість цього доказу, послалася на те, що він був проведений без залучення на той час підозрюваного ОСОБА_3 . Але положеннями ст. 240 КПК передбачена лише можливість залучення підозрюваного та його захисника під час проведення слідчого експерименту, і вказана норма не містить обов'язку імперативного характеру про це. Тому запрошення до участі у слідчому експерименті за участю потерпілого підозрюваного і його захисника є правом слідчого, а не обов'язком. Тому з цієї підстави дані слідчого експерименту не можуть бути визнані такими, що здобуті з порушенням положень кримінального процесуального законодавства.

38.Але питання про достовірність даних, що закріплені у вказаному протоколі слідчого експерименту, слід оцінити окремо від питання допустимості цього доказу. Так, дані протоколу слідчого експерименту істотно суперечать тим даним, про які пояснив потерпілий ОСОБА_7 під час судового розгляду. Зокрема, під час слідчого експерименту ОСОБА_7 пояснив, що його ніхто не зупиняв, а він зупинився сам біля магазину для того, щоб купити собі цигарок, а обвинувачений ОСОБА_3 зупинив його вже на тротуарі, коли він вже йшов пішки в магазин. Тоді як у судовому засіданні потерпілий пояснив, що він зупинився, коли під час руху на електровелосипеді він почув звукові сигнали поліцейського автомобіля, після чого він прийняв праворуч та зупинився, поставивши при цьому велосипед на підніжку. А за цигарками він, начебто, вирішив піти вже після того, як поспілкувався з обвинуваченим, який попросив його пройти до службового автомобіля. Крім того, потерпілий ОСОБА_7 надав суперечливі показання і під час судового розгляду, спочатку зазначивши, що обвинувачений чи то два, чи то три рази вдарив його головою об асфальтоване покриття, заламавши при цьому руку та вивернувши її ззаду, та зазначив при цьому, що ОСОБА_3 ані руками, ані ногами йому не наносив удари. Далі в ході допиту потерпілий вже вказав, що він сам вдарився при падінні, коли ОСОБА_3 заламав його руку. При цьому ОСОБА_7 зазначив, що падав лише один раз, тоді як не пояснив, як при одноразовому падінні він отримав два чи три удари. Ці обставини мають істотне значення для встановленні дійсних обставин кримінального провадження, і у випадку їх правдивості, то сплутати їх важко, навіть з проходженням певного часу. А така їх істотна суперечність, що створена однією і тією ж особою, свідчить про те, що вони є недостовірними, у зв'язку з чим не можуть бути надійним доказом винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого злочину.

39.Крім суперечностей між собою, показання потерпілого ОСОБА_7 також суперечать показанням інших свідків обвинувачення, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 (він же ОСОБА_12 ).

40.Так, свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду пояснив, що з обвинуваченим та потерпілим він в жодних стосунках не перебуває, наразі працює інспектором роти з обслуговування м. Ізмаїла ДПС в Одеській області. Точного часу він не пам'ятає, на його думку, влітку 2021 року, у світлу пору доби, ближче до вечора, на прохання ОСОБА_3 він приїхав на місце зупинки зі своєю напарницею ОСОБА_10 на АДРЕСА_4 біля Державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_15 ». Там він побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , у яких була ситуація, яка виникла на ґрунті порушення ПДР. ОСОБА_3 на той момент був його керівником, він був у форменому одязі та на службовому автомобілі, а потерпілий був чи то на велисопеді, чи то на електровелосипеді, але одразу визначити який саме то був транспортний засіб було неможливо. Транспортний засіб знаходився на проїзній частини дороги, обвинувачений та потерпілий стояли спокійно та спілкувались, чи були у когось з них тілесні ушкодження, він не пам'ятає, але пам'ятає, що у потерпілого ОСОБА_7 були ознаки алкогольного сп'яніння: був запах алкоголю з порожнини рота, але чи проходив він огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, він також не пам'ятає. Потім вони запросили потерпілого для встановлення особи проїхати у Ізмаїльський РВП ГУНП в Одеській області, але стверджувати чи просто просили чи затримували його він не може. Наскільки він пам'ятає, ОСОБА_3 зупинив потерпілого ОСОБА_7 через те, що останній перебував у стані алкогольного сп'яніння. Чи складали якісь адміністративні матеріали, чи проводили огляд на стан алкогольного сп'яніння, чи возили потерпілого у медичний заклад, він також вже не пам'ятає. Також на ньому була наявна нагрудна камера. Він зі своєю напарницею писали рапорти про те, як все відбувалося з початку і до кінця, і якби б вони застосовували спеціальні засоби, то в рапорті обов'язково про це вказали би. Пам'ятає, що приїжджала швидка допомога, але хто саме її викликав, він не пам'ятає. Зазначив, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме по собі є істотним та злісним правопорушенням. До відділу поліції вони часто доставляють осіб, це звичайна практика. Докладно всі обставини не пам'ятає, оскільки у нього часто виникають подібні робочі ситуації з громадянами при з'ясуванні обставин наявності порушень ПДР.

41.Свідок ОСОБА_15 під час судового розгляду пояснила, що вона працює інспектором роти з обслуговування м. Ізмаїла ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинувачений на той час був її керівником, а з потерпілим вона особисто не знайома. Три року тому, наскільки вона пам'ятає в червні, у світлу пору доби, але точної дати та часу вона не пам'ятає, на телефон вони отримали виклик від ОСОБА_3 , який повідомив, що йому необхідна допомога у затриманні особи. Вони вирушили на просп. Суворова в м. Ізмаїлі Одеської області, на місці був ОСОБА_3 на службовому транспорті, ОСОБА_7 також був з транспортним засобом, який перебував поруч, але де саме вона не пам'ятає, і одразу не було зрозуміло, що це за транспортний засіб: чи то мопед, чи то велосипед, оскільки у цього транспортного засобу були два колеса, педалі та щось схоже на двигун. Точно описати цей транспортний засіб на даний час вона не може через те, що минуло багато часу. Коли вони під'їхали на місце, ОСОБА_3 з ОСОБА_7 знаходились поруч один до одного, жодних спеціальних засобів застосовано не було. ОСОБА_3 був у форменому одязі, на якому був відірваний ґудзик, а у потерпілого ОСОБА_7 було садно в районі лобу, поводив він себе спокійно. ОСОБА_3 сказав, що транспортний засіб був мопедом, що ОСОБА_7 наніс йому тілесні ушкодження, чинив йому опір та на нього був здійснений напад. Коли ОСОБА_3 про це розповідав, то ОСОБА_7 стояв поруч, нічого не заперечуючи та не кажучи, та в нього були явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, яке було чітко чутно поруч з ним, а також почервоніння обличчя. Вони запросили потерпілого проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_16 для встановлення його особи та з'ясування всіх обставин справи. У подальшому з'ясувалось, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_7 , був електровелосипедом, який відноситься до транспортних засобів, та ОСОБА_3 виявив у нього ознаки алкогольного сп'яніння, але, на її думку, підстав для притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не було, оскільки при проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 не видував повітря у спеціальний прилад, а лише робив вигляд, що продуває трубку, тому неможливо було довести його стан алкогольного сп'яніння, також неможливо було притягнути потерпілого до адміністративної відповідальності і за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 в той день був при виконанні службових обов'язків т.в.о. командира роти, який також уповноважений зупиняти та перевіряти транспортні засобі. Через те, що в той день він був сам, тому він і попросив про допомогу. Коли вони приїхали до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, було встановлено особу ОСОБА_7 , також туди викликали швидку допомогу, але хто саме викликав, вона не пам'ятає. До лікарні для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 вона не їздила. Вона не бачила, щоб ОСОБА_3 вчиняв які-небудь протиправні дії відносно ОСОБА_7 .

42.Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 на той час тимчасово виконував обов'язки командира роти, з потерпілим він особисто не знайомий. Приблизно 2 - 3 роки тому, точну дату та час він не пам'ятає, оскільки минуло багато часу, начебто, навесні вдень, погода була вже теплою він заступив на чергування зі своїм напарником ОСОБА_16 , останньому зателефонували з чергової частини, та повідомили, що співробітником поліції були нанесені тілесні ушкодження. Вони вирушили на службовому автомобілі до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, оскільки потерпілий ОСОБА_7 знаходився у відділенні поліції. Коли вони прибули на місце, ОСОБА_7 знаходився в кімнаті для дачі пояснень, всі їх дії фіксувалися на портативні пристрої, вони відібрали у ОСОБА_7 пояснення про те, що він отримав тілесні ушкодження від дій їхнього співробітника поліції, але від кого саме не називав. Обличчя в нього було червоного кольору, на лобі були подряпини, а також від нього було чутно запах алкоголю, але чи проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння йому не відомо.

43.Свідок ОСОБА_11 (він же ОСОБА_12 ) під час судового розгляду пояснив, що з обвинуваченим та потерпілим в жодних стосунках не перебуває, але ОСОБА_3 знає як свого колишнього керівника, потерпілого ОСОБА_7 в той день бачив вперше. Точну дату та час він не пам'ятає, пам'ятає, що ця подія трапилася до повномасштабного вторгнення, в той день була не холодна пора року, на планшет він отримав виклик. Прибувши на місце, а саме до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, від потерпілого ОСОБА_7 він отримав заяву у формі скарги на ОСОБА_3 , яку потім вони передали черговому. Йому стало відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 стався конфлікт з приводу того, що останнього ОСОБА_3 зупинив, коли той рухався на велосипеді, потерпілий скаржився на дії обвинуваченого. Чи був проведений огляд потерпілого на стан алкогольного сп'яніння, він не пам'ятає, але коли приймав заяву у потерпілого ОСОБА_8 , то він відчував від нього запах алкоголю.

44.Показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 є логічними, послідовними та повністю співвідносяться між собою. З ними також узгоджуються показання обвинуваченого ОСОБА_3 про обставини події, зокрема, в тій частині, що у потерпілого ОСОБА_7 були явні ознаки алкогольного сп'яніння, а також про те, що після фізичного контакту з потерпілим у обвинуваченого був відірваний ґудзик на сорочці. Так, як свідки, так і обвинувачений чітко та однозначно з впевненістю висловилися щодо стану обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме про те, що вони одразу виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння: з порожнини рота потерпілого відчувався запах алкоголю, у нього також було почервоніння обличчя. При цьому, з огляду на досвід роботи свідків патрульними поліцейськими, який полягає у тому числі у виявленні у водіїв, що керують транспортними засобами, стану сп'яніння, вони точно не могли помилитися щодо сприйняття наявних у потерпілого ОСОБА_7 ознак сп'яніння. Показання свідка ОСОБА_10 також підтверджують показання обвинуваченого ОСОБА_3 в частині зривання з його сорочки ґудзика потерпілим ОСОБА_7 під час їх фізичної взаємодії. Так, свідок ОСОБА_10 чітко пояснила, що по їх приїзду на сорочці обвинуваченого ОСОБА_3 був зірваний ґудзик.

45.І хоча свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) на час події були співробітниками з обвинуваченим ОСОБА_3 , який тимчасово виконував функції командира роти з обслуговування м. Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_4 , але ці функції він виконував протягом короткого часу, а саме з 30 травня до 29 вересня 2021 року (т. 2 а.п. 109), і станом на час розглядуваної події (на 23.07.2021) він менше двох місяців виконував ці обов'язки. Так само і протягом короткого часу він співробітничав зі свідками, а саме з 30 травня до 29 вересня 2021 року, після чого він повернувся до виконання обов'язків поліцейського взводу №2 роти №7 батальйону № 2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в іншому населеному пункті (в м. Одеса), а в м. Ізмаїлі він ніколи раніше не проживав та не працював і на час розгляду провадження в суді не проживає та не працює. Враховуючи, що станом на час допиту свідків у суді пройшов тривалий час (лютий - березень 2025 року), а також те, що обвинувачений з часу закінчення тимчасового виконання обов'язків командира роти з обслуговування м. Ізмаїл ІНФОРМАЦІЯ_7 інші адміністративні посади не обіймав та не обіймає (це стороною обвинувачення не доведено), то свідки на момент допиту в суді не перебували у порядкуванні обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв'язку з чим останній не мав якихось владних повноважень стосовно вказаних свідків. Крім того, стороною обвинувачення не були доведені обставини того, що свідки якимось чином зацікавлені в результатах провадження чи знаходяться в залежності від обвинуваченого або у якихось стосунках, які би були підставою для надання ними неправдивих показань. Таким чином, стороною обвинувачення не доведена наявність підстав для надання свідками неправдивих показань з метою вигороджування обвинуваченого ОСОБА_3 та обмовляння потерпілого ОСОБА_7 .

46.Крім того, показання потерпілого ОСОБА_7 , які він надав як під час слідчого експерименту, так і під час судового розгляду, об'єктивно спростовуються і даними відеозапису з відеореєстратора, розміщеного на службовому автомобілі, на якому пересувався обвинувачений ОСОБА_3 . Так, з даних цього відеозапису без звуку, безпосередньо переглянутого судом, вбачається, як ОСОБА_3 відповідно до зафіксованих на відеозаписі дати та часу, 23.07.2021 о 16:40 год. рухався на службовому автомобілі по просп. Суворова в м.Ізмаїлі Одеської області, а перед ним на електровелосипеді без шолому, виляючи по проїзній частині автодороги з одного боку полоси для руху в іншу, рухався ОСОБА_7 , який і був зупинений ОСОБА_3 . При цьому на перший погляд неможливо встановити, що це був за вид транспортного засобу, адже він за формою та ознаками дуже схожий на мопед та на вигляд приводився в рух за допомогою двигуна, без мускульної сили ОСОБА_7 , який ним керував. З відео вбачається, як ОСОБА_3 , будучи вдягненим у форменому одязі поліцейського, о 16:41 год. підійшов до ОСОБА_7 , який продовжував сидіти на електровелосипеді після зупинки. Розмову розпочав саме ОСОБА_3 , вони про щось спілкувалися, по вигляду спокійно, без взаємних претензій, про що свідчить відсутність надмірної жестикуляції та характерних напружень. При цьому здебільшого щось казав саме ОСОБА_3 , вказував головою в напрямок, звідки вони вдвох приїхали. Після цього ОСОБА_3 підійшов ближче до ОСОБА_7 та попросив його видихнути повітря з порожнини рота в бік його обличчя, про що свідчить відповідний жест рукою обвинуваченого, на що ОСОБА_8 виконав прохання ОСОБА_3 , при цьому, виконуючи цю дію, наблизився до правого вуха останнього, від чого хитнувся з електровелосипедом. Після цього ОСОБА_3 щось пояснив ОСОБА_7 , спокійно жестикулюючи своєю правою рукою, на що ОСОБА_7 кивнув йому у відповідь, продовжуючи сидіти на транспортному засобі. Відразу після цього ОСОБА_3 о 16:42 год. повернувся до службового автомобіля та зник з кута огляду камери. Це спілкування між обвинуваченим та потерпілим тривало 44 с на краю проїжджої частини у тіні. При цьому ОСОБА_7 не надавав ОСОБА_3 жодних документів. Після цього ОСОБА_7 відразу встав зі свого електровелосипеда, поставив його на підніжку та пішов з проїжджої частини праворуч через смугу озеленення спочатку на тротуар, а потім відразу на прибудинкову територію, на якій знаходилися газон, дерева та інші зелені насадження, сховавшись за ними від оглядовості камери. При цьому ОСОБА_7 рухався досить повільно. Простоявши 18 с в тому місці, потерпілий ОСОБА_7 без жодних звернень до ОСОБА_3 та без його повідомлення різко розпочав рух в протилежному напрямку від службового автомобіля по тротуару. Помітивши це, ОСОБА_3 прослідував за ним у біговому темпі та повернув його на місце зупинки, при цьому ОСОБА_7 встиг відійти на більш ніж 30 кроків, та на застосований ОСОБА_3 поліцейський захід примусу у виді фізичного впливу шляхом захоплення ОСОБА_7 за руку, який швидким темпом віддалявся від ОСОБА_3 , що біг за ним, свідомо, а не рефлекторно зреагував на цей поліцейський захід шляхом висмикування та вивільнення своєї руки від захоплення ОСОБА_3 з прикладанням фізичної сили. При цьому ОСОБА_7 вчинив ці дії декілька разів, розмахував руками, а також відштовхнув ОСОБА_3 від себе, також застосовуючи фізичну силу. Такі дії супроводжувалися спілкуванням між потерпілим та обвинуваченим, про що свідчить невербальна поведінка та жестикуляція. Взаємодія тривала 20 с. Після цього ОСОБА_7 самостійно повернувся на місце зупинки, знову пройшовши на прибудинкову територію із зеленими насадженнями, а ОСОБА_3 характерним жестом вказав йому на місцезнаходження транспортного засобу. При цьому він тримав в своїй руці мобільний телефон, щось шукаючи в ньому. Далі ОСОБА_7 відійшов ще глибше на прибудинкову територію із зеленими насадженнями аж до будівлі, а ОСОБА_3 підійшов ближче до нього, знаходячись на тротуарі та продовжуючи маніпуляції з телефоном. Через 37 с після того, як ОСОБА_7 повернувся на прибудинкову територію, останній знову пішов у тому ж напрямку, звідки повернувся, але цього разу вже вздовж будівлі. При цьому ОСОБА_3 супроводжував його по тротуару, розмовляючи по телефону. Знову віддалившись від місця зупинки приблизно на ту ж відстань, що і перший раз, ОСОБА_3 , тримаючи телефон біля свого вуха, пройшов через прибудинкову територію та наблизився до ОСОБА_7 , який продовжував йти вздовж будівлі. ОСОБА_3 знов взяв ОСОБА_7 за руку, а останній знову свідомо, а не рефлекторно зреагував на цей поліцейський захід шляхом висмикування та вивільнення своєї руки від захоплення ОСОБА_3 з прикладанням фізичної сили, при цьому іншою рукою відштовхуючи ОСОБА_3 від себе. Після цього ОСОБА_3 , продовжуючи тримати в одній руці телефон, наблизився до ОСОБА_7 ззаду, який задньою частиною свого тіла навалився на ОСОБА_3 , від чого, втративши рівновагу, обидва почали падати, ОСОБА_3 при цьому зробив два кроки назад та зміг встояти на ногах, нахилившись до ОСОБА_7 , який впав на землю, де між ними протягом 20 с продовжив тривати фізичний контакт, але конкретні дії один одного нерозбірливо зафіксовані на відеозаписі, у зв'язку з їх віддаленим місцезнаходженням у положенні лежачі та нахилу. Крім того, оглядовість відеокамери була перегороджена деревом, за яким ОСОБА_7 з ОСОБА_3 перемістились. На відеозаписі проглядається як під час цієї фізичної взаємодії потерпілий ОСОБА_7 витягнув руку вгору та схопив обвинуваченого ОСОБА_3 чи то за плече, чи то за шию. Після цього спочатку піднявся ОСОБА_3 , а потім і ОСОБА_7 , та фізична взаємодія між ними продовжилась. Під час неї ОСОБА_7 знову розмахував руками та відштовхував від себе ОСОБА_3 , прикладаючи фізичну силу, у відповідь на дії ОСОБА_3 , який намагався повернути ОСОБА_7 на місце зупинки, показуючи йому напрямок рукою та беручи його за руку. Усього друга фізична взаємодія між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 тривала близько 1 хв. А уся взаємодія між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , починаючи з моменту, коли ОСОБА_3 підійшов до останнього після зупинки, тривала близько 5 хв. З відеозапису також чітко вбачається, що ані на місці зупинки, ані біля нього, ані на місці фізичної взаємодії між обвинуваченим та потерпілим (на відстані не менше 30 кроків), ані навіть в зоні досяжності камери відеореєстратору зі службового автомобіля жодного магазину не було (т. 3 а.п. 56 - 60).

47.Об'єктивні дані вказаного відеозапису повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 та також, окрім вище наведених доказів, повністю спростовують показання потерпілого ОСОБА_7 , як ті, що були надані ним під час слідчого експерименту, так і ті, що були надані ним під час судового розгляду. Зокрема, з відеозапису чітко вбачається, що відразу після зупинки ОСОБА_3 протягом 44 с щось пояснював ОСОБА_7 тоді, коли останній сидів на своєму транспортному засобі на краю проїжджої частини, після чого ОСОБА_3 відійшов до службового автомобіля, а перед цим принаймні жестами не запрошував ОСОБА_7 до автомобіля, що спростовує пояснення останнього про те, що ОСОБА_3 взагалі йому нічого не пояснив, а просив його лише пройти в службовий автомобіль. Також дані відеозапису спростовують пояснення ОСОБА_7 про те, що він повідомив ОСОБА_3 , що піде за цигарками, після чого пішов з місця події, оскільки, як було вище наведено, ОСОБА_7 спочатку пройшов на тротуар, після цього на прибудинкову територію із зеленими насадженнями, а потім, нічого не кажучи, різко самовільно пішов з місця події, при цьому жодного магазину поблизу не було. А залишення місця події з метою відвідування магазину, що знаходився на значній відстані від місця зупинки, у виниклій ситуації було необґрунтованим та вочевидь давало підстави ОСОБА_3 розцінювати таку поведінку потерпілого ОСОБА_7 (з урахуванням того, що останній не попередив про причину залишення місця зупинки) як втеча. Тому вказане свідчить про те, що ОСОБА_7 пішов не в магазин за цигарками, а самовільно залишив місце події, очевидно з метою уникнення відповідальності, усвідомлюючи свій стан, маючи ознаки алкогольного сп'яніння та розуміючи, що понесе відповідальність. Дані вказаного відеозапису також спростовують і пояснення ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_3 на місці зупинки не пропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки з відеозапису чітко вбачається як ОСОБА_3 перевіряв наявність запаху алкоголю у ОСОБА_7 , що у сукупності з показаннями як обвинуваченого ОСОБА_3 , так і усіх свідків про наявність явних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_7 , однозначно свідчить про те, що ОСОБА_3 як поліцейський зобов'язаний був це зробити, але за відсутності в наявності відповідного технічного засобу був змушений викликати додатковий екіпаж патрульних поліцейських, що підтверджується об'єктивними даними відеозапису, на якому зафіксовано як ОСОБА_3 під час взаємодії з ОСОБА_7 комусь телефонував.

48.Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення правопорушення у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, про що йдеться у постановах ІНФОРМАЦІЯ_17 (далі - ВС) від 15.03.2018 у справі №372/2291/16-к, від 21.11.2019 у справі №564/590/17, від 03.12.2019 у справі №571/1436/15-к, від 11.02.2020 у справі №643/20474/15-к, від 01.12.2021 у справі №672/1402/17. Так, ВС у вказаних постановах зазначив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків.

49.Тому вказані докази у сукупності однозначно спростовують показання потерпілого ОСОБА_7 про те, що він на момент його зупинки обвинуваченим ОСОБА_3 перебував у тверезому стані, та дозволяють суду дійти висновку, що потерпілий ОСОБА_7 перебував саме у стані алкогольного сп'яніння, що і визначало його поведінку, яка полягала у намаганні ним залишити місце зупинки з метою уникнення відповідальності за керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

50.Цей висновок суду не спростовують і дані акту медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №68 від 23.07.2021, згідно яким технічний прилад не показав наявність в крові ОСОБА_7 алкоголю, оскільки останній недостатньо дув (п. 20 акту) (т. 3 а.п. 89 - 90). Разом з цим, станом на час проведення огляду, а саме на 19:15 год. (через 2 год 35 хв після зупинки), у потерпілого ОСОБА_7 зберігався незначний запах алкоголю з рота (п. 17 акту), що також свідчить про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.

51.Вказані дані акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння про те, що ОСОБА_7 недостатньо продував трубку технічного засобу повністю об'єктивно підтверджуються даними безпосередньо переглянутих судом відеозаписів (т. 3 а.п. 56 - 60), з яких чітко вбачається як в Ізмаїльському РВП ГУНП в Одеській області поліцейські запропонували ОСОБА_7 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», на що ОСОБА_7 погодився. Перед цим на прохання ОСОБА_7 поліцейські надали документи на технічний прилад для ознайомлення. З відеозапису вбачається, як співробітники поліції ретельно, докладно та неодноразово роз'яснювали ОСОБА_7 порядок застосування спеціального технічного засобу та те, як саме необхідно проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, як набирати повні легені повітря та видувати у трубку, на що останній погоджуючись виконувати інструкції поліцейських, начебто, починав проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, але, в той же час, якщо і видихав повітря з порожнини рота, але переривчасто, не обхоплюючи трубку губами, а лише притримуючи її зубами, та намагався стримувати повітря, тобто симулюючи, при цьому постійно жартуючи. Після декількох невдалих спроб пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 разом із співробітниками патрульної поліції проїхали до медичного закладу для проходження такого огляду. Під час його проходження вже в медичному закладі як співробітниками патрульної поліції, так і працівником медичного закладу ОСОБА_7 знову неодноразово було докладно роз'яснено як проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, але ОСОБА_7 продовжив проходити огляд так само, як і у відділенні поліції, при цьому пояснюючи, що він не відмовляється проходити огляд, а видуває повітря настільки наскільки він може. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_7 особисто повідомив співробітникам патрульної поліції про те, що випив 0,5 л пива, після чого сів за кермо свого електровелосипеда, але вважає, що він ПДР не порушував, оскільки свій електровелосипед він транспортним засобом не вважає.

52.На думку суду, дані вказаного відеозапису чітко свідчать про те, що ОСОБА_7 явно ухилявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і в приміщенні лікарні, симулюючи продуття трупки технічних приладів. Видається сумнівною неможливість продуття ОСОБА_7 трубок технічних приладів з огляду на ретельні, докладні та неодноразові роз'яснення поліцейськими та медичним працівником, а також фізичного стану, віку потерпілого та відсутності медичних протипоказань до видихання повітря з легень. Ці обставини ухилення ОСОБА_7 від огляду не стан алкогольного сп'яніння явно підтверджують висновки суду про те, що останній розумів свій стан сп'яніння та можливість настання відповідальності за керування ним транспортним засобом у такому стані. Саме з бажанням уникнути відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння суд пов'язує ухилення ОСОБА_7 від огляду на цей стан, а також його неправдиві показання про обставини подій, що відбулися у той день.

53.Дані вказаного відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля ОСОБА_3 , безпосередньо переглянутого судом, у сукупності з показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 та всіх свідків про стан сп'яніння ОСОБА_7 , також спростовують і дані протоколів огляду цього ж відеозапису від 23.10.2021 та від 29.03.2023, складених слідчим під час досудового розслідування (т. 3 а.п. 14 - 19, 20 - 55) в частини опису причин зупинки та обставин фізичної взаємодії між потерпілим та обвинуваченим. Зокрема, в протоколах огляду відеозапису слідчим вказано, що перед зупинкою ОСОБА_7 рухався на електровелосипеді без будь-яких ознак вчинення правопорушення.

54.Насамперед, при оцінці даних вказаних протоколів оглядів відеозапису, складаних слідчим, суд виходить із засади безпосередності дослідження показань, речей і документів, що закріплена в п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК. Так, відповідно до зазначеної засади суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи, що суд безпосередньо дослідив дані відеозаписів та на підставі ст. 94 КПК самостійно оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, то дані вказаних протоколів перегляду цих же відеозаписів слідчим з огляду на засаду безпосередності дослідження документів не можуть бути прийняті до уваги судом.

55.Крім того, як було вище наведено, з відеозапису чітко вбачається як потерпілий ОСОБА_7 рухався на двоколісному транспортному засобі, зовні схожому на мопед, без шолому, виляючи по проїзній частині автодороги з одного боку полоси для руху в іншу, що давало підстави ОСОБА_3 припустити, що ОСОБА_7 вчиняє правопорушення у виді керування транспортним засобом (мопедом) у стані алкогольного сп'яніння та без шолому. При цьому на перший погляд неможливо було встановити, що це був за вид транспортного засобу, яким керував ОСОБА_7 , адже він за формою та ознаками дуже схожий на мопед.

56.Підпунктом «г» п. 2.3. ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів. А підпунктом «а» п. 2.9. ПДР водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

57.При нормативному визначенні поняття транспортного засобу, яким керував ОСОБА_7 , слід виходити з такого.

58.Відповідно до п. 1.10. ПДР, мопед - це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Цим же пунктом ПДР визначене поняття велосипеду - це транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, а також визначене поняття мотоциклу - це двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше; до мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

59.При цьому слід зазначити, що наведеним п. 1.10. ПДР не визначено особливості конструкції цих транспортних засобів, а лише визначені обов'язкові їх ознаки - для мопеду це двоколісність та двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт, тобто менше 4 кВт, для мотоциклу це двоколісність з боковим причепом або без нього та двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше, а для прирівняних до мотоциклів транспортних засобів це моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби (транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна), дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. На відмінну від мопеду, мотоциклу та інших прирівняних до нього транспортних засобів, для велосипеду визначені обов'язкові ознаки у виді його приведення в рух виключно мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, та відсутність двигуна чи електродвигуна. Саме тому при визначенні поняття мопеду, мотоциклу та велосипеду слід виходити саме з основних ознак, що наведені в цій нормі.

60.Таким чином, і мопед, і мотоцикл, і прирівняні до мотоциклів моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби (транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна), дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг, відносяться до транспортних засобів, і відрізняються лише робочим об'ємом та потужністю двигуна. Але об'єм та потужність двигуна при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за ст. 130 КУпАП не має значення, оскільки усі вони відносяться до транспортних засобів.

61.Враховуючи, що відповідно до пояснень потерпілого ОСОБА_7 та технічних характеристик керованого ним електровелосипеда TM «Sky Moto» моделі «CITY CAT 2», згідно яким він обладнаний електродвигуном потужністю 350 Вт (т. 3 а.п. 112 - 115), то цей транспортний засіб підпадає під нормативні ознаки мопеду відповідно до наведеного п. 1.10. ПДР з огляду на те, що він двоколісний та має електродвигун потужністю до 4 кВт (350 Вт). І це нормативне визначення цього транспортного засобу не залежить від того, як його назвав виробник, а також від того, що він, окрім електродвигуна, також обладнаний і пристроями для приведення його в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, оскільки у нього наявні усі ознаки мопеду - двоколісність та наявність на ньому електродвигуна потужністю до 4 кВт (350 Вт). Вид будь-якого транспортного засобу визначається нормами права, а не назвами виробником та обладнанням певними додатковими пристроями чи засобами. Інакше, застосуючи логічний спосіб тлумачення норм права, можна дійти до абсурду, наприклад, якщо виробник найменує причепом механічний транспортний засіб (автомобіль), що приводиться в рух з допомогою наявного на ньому двигуна, та/або обладнає його можливістю причепити до іншого транспортного засобу, та/або пристроями для приведення в рух за допомогою мускульної сили людини, то від цього цей механічний транспортний засіб (автомобіль) не перестане бути механічним транспортним засобом (автомобілем) та не стане причепом чи велосипедом, він все одно залишиться механічним транспортним засобом (автомобілем), оскільки приводиться в рух з допомогою наявного на ньому двигуна, та підпадатиме під нормативно-правове регулювання саме для цього виду транспортних засобів. Тому, наявність на електровелосипеді TM «Sky Moto» моделі «CITY CAT 2» двох коліс та електродвигуна потужністю до 4 кВт (350 Вт) означає, що цей транспортний засіб відноситься до нормативного визначення мопеду, незалежно від його заводської назви та наявності на ньому пристрою для приведення в рух за допомогою мускульної сили людини, яка ним керує.

62.У зв'язку з викладеним, ОСОБА_7 був зобов'язаний виконувати положення наведених п/п. «г» п. 2.3. та п/п. «а» п. 2.9. ПДР щодо перебування під час руху на мопеді в застебнутому мотошоломі та щодо заборони керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Більше того, в Інструкції з обслуговування і експлуатації електричних велосипедів TM «Sky Moto» зазначено, що при їх експлуатації слід суворо дотримуватися ПДР, а також заборонено сідати на електровелосипед у нетверезому стані або під впливом наркотичних засобів. Досліджені же судом вищенаведені докази чітко свідчили про явне можливе порушення ОСОБА_7 зазначених положень ПДР, у зв'язку з чим у ОСОБА_3 були усі законні підстави для зупинки ОСОБА_7 . Цей висновок, зроблений у тому числі на підставі об'єктивних даних відеозаписів, безпосередньо переглянутих судом, повністю спростовує дані, що наведені у вищезазначених протоколах огляду відеозаписів, складених слідчим, про те, що потерпілий ОСОБА_7 рухався на електровелосипеді без порушень ПДР, у зв'язку з чим він був безпідставно зупинений обвинуваченим ОСОБА_3 .

63.Що стосується розглядуваного обвинувачення в частині застосування обвинуваченим ОСОБА_3 поліцейських заходів відносно потерпілого ОСОБА_7 в обстановці, що склалася, то слід детально проаналізувати та з'ясувати, чи були ці заходи необхідними і пропорційними, чи не виходили вони явно за межі наданих ОСОБА_3 як поліцейському Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) прав і повноважень, тобто чи не були вони відкритими, очевидними, ясними для всіх, у тому числі для обвинуваченого, безсумнівними, відвертими. Також для визначення того, чи мало місце перевищення обвинуваченим ОСОБА_3 службових повноважень, необхідно з'ясувати компетенцію обвинуваченого як поліцейського та порівняти її із вчиненими ним діями.

64.Статтею 23 Закону, якою передбачені основні повноваження поліції, передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює, у тому числі превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях та ін.

65.Відповідно до ст. 29 Закону, поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

66.Згідно ч. 1 ст. 30 Закону, поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

67.Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 6, 9 ч. 1 ст. 31 Закону, поліція може застосовувати, зокрема, такі превентивні заходи: перевірка документів особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

68.Пунктами 2, 6 ч. 1 ст. 32 Закону встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

69.За змістом ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 34 Закону, поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення.

70.Такий превентивний поліцейський захід, як зупинення транспортного засобу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону може бути застосований поліцейським, зокрема, якщо водій порушив ПДР.

71.А згідно ч.ч. 1, 4 ст. 37 Закону поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України. Поліцейський може тимчасово обмежити пересування транспортного засобу, у тому числі, для запобігання небезпеці.

72.За змістом п.п. 1, 4, абз. 7 ч. 1 ст. 40 Закону, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати, зокрема, такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (може закріплювати на однострої, службових транспортних засобах); спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння.

73.Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 42 Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати фізичний вплив (силу), яким (якою) є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

74.Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 43 Закону передбачено, що поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї та надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.

75.Частинами 1, 2 статті 44 Закону визначено, що поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

76.Відповідно до ч. 1 ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються, у тому числі адміністративне затримання особи.

77.Згідно ст. 262 КУпАП, адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.

Адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні, зокрема, злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, при порушенні правил дорожнього руху.

78.Також в контексті розглядуваної ситуації варто згадати й положення п/п. «а» п. 2.4. ПДР, згідно якому на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та ін.). А відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

79.За обставинами ж цього провадження, із сукупності досліджених доказів випливає, що обвинувачений ОСОБА_3 , маючи об'єктивні дані про можливе порушення потерпілим ОСОБА_7 ПДР, зокрема, п/п. «г» п. 2.3. та п/п. «а» п. 2.9. ПДР, у зв'язку з тим, що останній керував транспортним засобом, який підпадає під нормативне визначення мопеду, без мотошолому та з ознаками сп'яніння, оскільки виляв по смузі для руху, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» правомірно застосував такий превентивний поліцейський захід, як зупинення транспортного засобу.

80.Крім того, навіть за умови безпідставного зупинення транспортного засобу, внаслідок чого у його водія будуть виявлені поліцейським ознаки вчинення правопорушення (наприклад, ознаки сп'яніння), такий поліцейський в силу ст.ст. 2, 23 Закону України «Про Національну поліцію» зобов'язаний виконати завдання поліції, а саме забезпечити публічну безпеку і порядок та вжити заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень і припинити виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Тобто у випадку виявлення ОСОБА_3 ознак сп'яніння у водія вже зупиненого транспортного засобу, то він не тільки мав право, а й був зобов'язаний вжити заходів щодо виявлення та припинення адміністративних правопорушень, зокрема, керування потерпілим ОСОБА_7 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

81.У зв'язку з викладеним, у обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 32 Закону також були відповідні підстави для вимагання у потерпілого ОСОБА_7 пред'явлення ним документів, що посвідчують особу та документів, що підтверджують право керування та володіння транспортним засобом, на якому він пересувався. Також обвинувачений ОСОБА_3 як поліцейський відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 4 ст.34 Закону мав відповідні підстави для проведення поверхневої перевірки потерпілого ОСОБА_7 шляхом візуального його огляду на предмет наявності ознак сп'яніння, а також візуального огляду транспортного засобу з метою визначення його виду. Відповідно до п.п. 1, 4, абз. 7 ч. 1 ст. 40 Закону, обвинувачений ОСОБА_3 також був уповноважений застосовувати, зокрема, фото- і відеотехніку, (закріплені на однострої, службовому транспортному засобі), а також спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння.

82.У свою чергу, ОСОБА_7 як водій транспортного засобу, дії якого регулюються положеннями ПДР, був зобов'язаний виконати вимоги п/п. «а» п. 2.4. ПДР щодо пред'явлення на вимогу поліцейського документів для перевірки та п. 2.5. ПДР щодо проходження в установленому порядку на вимогу поліцейського огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

83.Тому очевидним є те, що дії поліцейського ОСОБА_3 щодо зупинки транспортного засобу, на якому рухався ОСОБА_7 , щодо висловлення ним вимоги пред'явлення документів для перевірки і проходження огляду на стан сп'яніння та необхідності залишатися на місці зупинки для проведення зазначених процедур були законними та узгоджувались із завданнями та повноваженнями поліції.

84.В силу наведених положень ПДР ОСОБА_7 був зобов'язаний залишатися на місці зупинки транспортного засобу з метою реалізації повноважень поліцейського ОСОБА_3 та організації ним перевірки документів потерпілого і проходження ним огляду на стан сп'яніння. Але як було встановлено судом, об'єктивні дані, зокрема відеозаписи, чітко свідчать про те, що ОСОБА_7 законні вимоги ОСОБА_3 як поліцейського не виконав та самовільно залишив місце події, пішовши з місця зупинки транспортного засобу, не повідомивши про це ОСОБА_3 , не надавши перед цим йому документів, що посвідчують його особу, та не пройшовши огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку, а також не дочекавшись рішення обвинуваченого як поліцейського (про складання постанови чи протоколу у справі про адміністративне правопорушення), чим фактично злісно не виконав законні вимоги останнього при виконанні службових обов'язків.

85.Таким чином, обставини керування потерпілим ОСОБА_7 транспортним засобом, що підпадає під нормативне визначення мопеду, без мотошолому, з ознаками алкогольного сп'яніння, у наявності яких, до речі, обвинувачений ОСОБА_3 впевнився після спілкування з потерпілим ОСОБА_7 , а також невиконання останнім законних вимог ОСОБА_3 як поліцейського при виконанні службових обов'язків щодо надання для перевірки документів, щодо огляду на стан сп'яніння та щодо самовільного залишення місця події до звершення вказаних процедур самі по собі зобов'язували обвинуваченого ОСОБА_3 як поліцейського вжити відповідних заходів щодо припинення протиправної поведінки потерпілого. З досліджених відеозаписів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 вжив відповідних заходів, наздогнавши потерпілого ОСОБА_7 та повернувши його на місце події для продовження розпочатих процедур. При цьому з відеозапису чітко вбачається, що дії ОСОБА_3 щодо повернення потерпілого ОСОБА_7 на місце зупинки для продовження розпочатих процедур, які виявились у наздоганянні у біговому темпі потерпілого, який швидким шагом йшов з місця події, та з огляду на обстановку, яка склалася, законному застосовані ОСОБА_3 поліцейського заходу примусу у виді фізичного впливу шляхом захоплення ОСОБА_7 за руку. За даними відеозапису, незважаючи на це, ОСОБА_7 не тільки не зреагував на дії ОСОБА_3 , а й після того, як останній застосував спробу зупинити його, вдався до свідомих, а не рефлекторних дій у відповідь на цей поліцейський захід, шляхом неодноразового висмикування та вивільнення своєї руки від захоплення ОСОБА_3 з прикладанням фізичної сили, розмахування руками та відштовхування ОСОБА_3 від себе також із застосуванням фізичної сили. Такі дії супроводжувалися спілкуванням між потерпілим та обвинуваченим, про що свідчить невербальна поведінка та жестикуляція.

86.Незважаючи на викладене, усього через 37 с після повернення потерпілого ОСОБА_7 на місце зупинки транспортного засобу для продовження розпочатих процедур щодо перевірки документів останнього та проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_7 повторно самовільно вдався до залишення місця події, знову пішовши у тому ж напрямку, але вже вздовж будівлі, а не по тротуару, та знову свідомо, а не рефлекторно зреагував на застосований ОСОБА_3 поліцейський захід примусу у виді фізичного впливу шляхом захоплення за руку, в черговий раз висмикнувши та вивільнивши свою руку від захоплення ОСОБА_3 з прикладанням фізичної сили, при цьому іншою рукою відштовхнувши ОСОБА_3 від себе. Очевидним є те, що, незважаючи на нещодавні поліцейські заходи, застосовані ОСОБА_3 як поліцейським, потерпілий ОСОБА_7 продовжив чинити опір поліцейському, що створило передумови для ОСОБА_3 для застосування фізичної сили, у тому числі спеціальних прийомів боротьби (рукопашного бою) в силу ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» для забезпечення особистої безпеки, припинення правопорушення, затримання ОСОБА_7 , який вчинив правопорушення, оскільки застосування інших поліцейських заходів не забезпечило виконання ОСОБА_3 як поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Виникла ситуація свідчить, що зволікання застосування фізичної сили явно могло спричинити посягання на життя і здоров'я ОСОБА_3 як поліцейського, крім того в ситуації, яка склалася, попередження про застосування фізичної сили було невиправданим. При цьому вид та інтенсивність застосованих ОСОБА_3 заходів примусу були визначені з урахуванням конкретної ситуації, що між ним та потерпілим склалася, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей ОСОБА_8 , тобто повністю були пропорційними.

87.Навіть за суперечливими показаннями потерпілого ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_3 будь-яких ударів йому руками чи ногами не наносив, а він отримав виявлене у нього тілесне ушкодження у виді садна лоба при падінні. Незважаючи на те, що у обвинуваченого ОСОБА_3 були передумови для застосування спеціальних прийомів боротьби (рукопашного бою), але з досліджених доказів, зокрема, з відеозапису неможливо встановити, чи дійсно ним вони були застосовані з огляду на низьку якість відеозапису, у зв'язку з віддаленням обвинуваченого та потерпілого від камери відеореєстратора, розташованого на службовому автомобілі. З відеозапису лише вбачається, як після відштовхування ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , тримаючи в одній руці телефон та намагаючись зупинити потерпілого, наблизився до нього ззаду, який задньою частиною свого тіла навалився на ОСОБА_3 , від чого обидва почали падати, ОСОБА_3 при цьому зробив два кроки назад та зміг встояти на ногах, нахилившись до ОСОБА_7 , який впав на землю, де між ними протягом 20 с продовжив тривати фізичний контакт, але конкретні дії один одного нерозбірливо зафіксовані на відеозаписі. На відеозаписі також проглядається як під час цієї фізичної взаємодії потерпілий ОСОБА_7 витягнув руку вгору та схопив обвинуваченого ОСОБА_3 чи то за плече, чи то за шию з лівого боку. А після того як обвинувачений та потерпілий піднялися, фізична взаємодія між ними продовжилась, і під час неї ОСОБА_7 знову розмахував руками та відштовхував від себе ОСОБА_3 , прикладаючи фізичну силу, у відповідь на дії ОСОБА_3 , який намагався повернути ОСОБА_7 на місце зупинки, показуючи йому напрямок рукою та беручи його за руку. Ці об'єктивні дані очевидно свідчать про те, що замість того, щоб виконати законні вимоги ОСОБА_3 як поліцейського ОСОБА_7 вступив у боротьбу з ним, чинячи йому активний опір. Саме тому, з огляду на ситуацію, яка склалась, як судом вище було наведено, хоча у обвинуваченого ОСОБА_3 були передумови та законні підставі для застосування спеціальних прийомів боротьби (рукопашного бою), але стороною обвинувачення їх застосування ОСОБА_3 не доведено та встановити це неможливо з огляду на наведені причини. Але, навіть, якби й були би застосовані ОСОБА_3 спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою) з огляду на ситуацію, яка склалася, вони були би повністю виправданими та законними.

88.Тому суд констатує, що версія сторони обвинувачення про події, що відбувалися між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_7 при їх взаємодії, коли останній залишив місце зупинки транспортного засобу, заснована виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_7 , які визнані судом суперечливими, у зв'язку з чим без інших доказів про події, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Цими іншими доказами про обставини, що відбулися між обвинуваченим та потерпілим, не можуть виступати дані відеозаписів, оскільки вони повністю спростовують показання потерпілого та підтверджують версію обвинуваченого про обставини події, що мали місце у той час.

89.Цими іншими доказами також не можуть виступати й дані висновку службового розслідування щодо встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни 23.07.2021 т.в.о. командира роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_3 , оскільки вказаним висновком встановлені порушення ОСОБА_3 , що виразились у не проведенні відеофіксації на портативний відеореєстратор під час події, яка мала місце 23.07.2021, та у не повідомленні в письмовій формі керівника про завдання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили (т. 2 а.п. 134 - 148). А ці порушення самі собою не становлять об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.

90.Інші докази, що були надані стороною обвинувачення та що були досліджені судом, не підтверджують висунуту вказану версію подій сторони обвинувачення.

91.Зокрема, довідки від 28.09.2021 та від 06.09.2021, листки непрацездатності про те, що протягом 2021 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному з 07.04.2021 до 09.04.2021 та з 31.07.2021 до 02.08.2021, а також про те, що ОСОБА_3 протягом липня 2021 року згідно реєстру пацієнтів до КНП ІМР ІР ОО « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за медичною допомогою не звертався (т. 2 а.п. 117 - 119) не спростовують наявність законних підстав у обвинуваченого ОСОБА_3 для застосування поліцейського заходу примусу у виді фізичного впливу щодо потерпілого ОСОБА_7 , адже наведеними положеннями законодавства, зокрема ч.ч. 1, 2 статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», визначена можливість застосовування фізичної сили поліцейським не після отримання ним тілесних ушкоджень, а для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення. Іншими словами цей поліцейський захід примусу є перспективним, тобто направлений на майбутнє, на упередження отримання тілесних ушкоджень, на забезпечення особистої безпеки, а не ретроспективним, тобто можливий виключно після отримання тілесних ушкоджень як розправа над тим, хто їх спричинив, хоча законом і не заборонена можливість застосування цього поліцейського заходу примусу після отримання поліцейським тілесних ушкоджень з метою припинення їх подальшого (знову ж таки перспективного) нанесення. Крім того, не звернення до медичного закладу не може свідчити про не отримання тілесних ушкоджень. Хоча за обставинами справи, обвинувачений ОСОБА_3 не отримав тілесних ушкоджень, але слід розрізняти їх отримання від отримання медичної допомоги. Також неотримання тілесних ушкоджень не може свідчити про не завдання ударів, побоїв та інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень (наприклад, ст. 126 КК).

92.Факт неподання ОСОБА_3 рапорту про застосування фізичної сили чи спеціальних засобів по відношенню до ОСОБА_7 23.07.2021 до відділу з організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, що підтверджується відповідним листом (т. 2 а.п. 120), не утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, а може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, до якої, власне, ОСОБА_3 і був притягнутий за це, а також за не проведення відеофіксації на портативний відеореєстратор під час події (т. 2 а.п. 134 - 148).

93.Разом з цим, суд відкидає посилання сторони захисту на те, що наведені довідки від 28.09.2021 та від 06.09.2021, листки непрацездатності (т. 2 а.п. 117 - 119), лист ІНФОРМАЦІЯ_8 про неподання ОСОБА_3 рапорту про застосування фізичної сили (т. 2 а.п. 120), а також лист ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо дислокації сил і засобів, копія журналів обліку та видачі технічних засобів (т. 2 а.п. 126 - 127, 128) є недопустимими доказами, у зв'язку з тим, що вони отримані без ухвали слідчого судді як документи, що містять лікарську таємницю та персональні дані, оскільки, по-перше, інформація про звернення за медичною допомогою не містить лікарську таємницю, а, по-друге, вони отримані у відповідності до положень КПК, зокрема, згідно ст. 93 КПК, якою встановлений порядок збирання сторонами кримінального провадження доказів, у тому числі шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок. А тимчасовий доступ до речей і документів відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК є заходом забезпечення кримінального провадження, який не виступає способом збирання доказів, а застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження (ч.1 ст. 131 КПК). Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 132 КПК, застосування заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі тимчасового доступу до речей і документів, допускається у випадку неможливості без його застосування отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Наведені документи, які захисник просить визнати недопустимими доказами, отримані слідчим в порядку ст. 93 КПК шляхом їх витребування, тобто з дотриманням положень чинного законодавства. Враховуючи, що володільці цих документів добровільно їх надали на запит слідчого, то необхідності застосовувати такий захід забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів, на що посилається захисник, не було. І факт їх добровільного надання на запит слідчого автоматично не робить їх недопустимими. Саме тому суд відкидає посилання сторони захисту в цій частині.

94.Не можуть спростувати вищенаведені встановлені у цьому кримінальному провадженні висновки суду, зроблені на підставі об'єктивних даних, що містяться в досліджених доказах, також і ті обставини, що відносно ОСОБА_7 не були складені жодні протоколи про адміністративні правопорушення та/або не було розпочате кримінальне провадження, що випливає з відповідних довідок ІНФОРМАЦІЯ_8 від 02.09.2021 (т. 2 а.п. 124) та ІНФОРМАЦІЯ_11 від 19.09.2021 (т. 2 а.п. 129), оскільки вони не стосуються конкретно дій обвинуваченого ОСОБА_3 та суті висунутого саме йому обвинувачення, виключно які відповідно до меж судового розгляду, згідно ст. 337 КПК, підлягають оцінці судом.

95.Таким чином, стороною обвинувачення не тільки не спростована версія сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_3 застосував відносно потерпілого ОСОБА_7 поліцейські заходи саме внаслідок протиправної поведінки останнього, яка полягала у вчиненні правопорушень, непред'явленні документів, не проходженні огляду на стан сп'яніння, у втечі з місця вчинення правопорушення, у злісній непокорі законній вимозі ОСОБА_3 як поліцейського, в опорі останньому, а також у спробі завдати шкоди його життю та здоров'ю, а й сукупність зазначених доказів прямо підтверджують небезпідставну вказану версію сторони захисту.

96.Та обставина, що потерпілий ОСОБА_7 не був притягнутий до відповідальності за вказані дії жодним чином не спростовує встановлені під час цього кримінального провадження обставини та не може свідчити про кримінально карані дії поліцейського під час застосування ним поліцейських заходів, тобто про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, адже для цього ці дії поліцейського мають явно виходити за межі наданих йому законом прав і повноважень, тобто бути відкритими, очевидними, ясними для всіх, у тому числі для поліцейського, безсумнівними, відвертими. А цього при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_3 стороною обвинувачення не доведено та судом не встановлено.

97.Отже, під час судового розгляду не встановлено об'єктивних підстав вважати, що поліцейські заходи у виді зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_7 , у вимозі останньому залишатися на місці зупинки, а також у виді фізичної сили, застосовані обвинуваченим ОСОБА_3 як поліцейським до потерпілого ОСОБА_7 у виниклій ситуації, були неспівмірними з діями останнього, оскільки дії потерпілого супроводжувалися втечею, фізичною протидією, злісною непокорою та опором. При цьому досліджені докази свідчать про те, що у розглядуваній обстановці застосування ОСОБА_3 фізичної сили були крайньою мірою, застосовуваною до ОСОБА_7 , так як інші заходи передбаченні Законом України «Про Національну поліцію» та КУпАП були неефективними, оскільки потерпілий не реагував на них та продовжував свою протиправну поведінку.

98. Хоча потерпілий ОСОБА_7 і був зобов'язаний виконати законну вимогу ОСОБА_3 як поліцейського залишатися на місці зупинки транспортного засобу з метою проведення відповідних процедур, але з урахуванням незначного часу протягом якого він мав залишатися на місці події, а саме протягом декількох хвилин, в даному конкретному випадку неможна казати про те, що він був затриманим ОСОБА_3 , хоча в конкретній розглядуваній ситуації у останнього були всі правові підстави для цього згідно наведеним ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 260, 262 КУпАП. Такий короткий проміжок часу перебування потерпілого ОСОБА_7 біля поліцейського ОСОБА_3 на вимогу останнього, під час якого потерпілий ОСОБА_7 навіть не надав обвинуваченому документи для перевірки, в даній конкретній ситуації слід розглядати в межах такого превентивного поліцейського заходу, як зупинення транспортного засобу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону, який, як було вище наведено, обвинувачений ОСОБА_3 правомірно застосував до потерпілого ОСОБА_7 .

99.Також, враховуючи, що у виниклій ситуації об'єктивно неможливо було скласти протоколи та постанови про адміністративні правопорушення з огляду на поведінку потерпілого, а також для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення у обвинуваченого ОСОБА_3 як поліцейського відповідно до ч. 1 ст. 260 КУпАП були підстави для затримання потерпілого ОСОБА_7 та для доставки його до відділу поліції для встановлення відомостей про його особу, складання протоколів про адміністративні правопорушення та постанов у справах про адміністративні правопорушення. Але обвинувачений ОСОБА_3 не зробив цього, оскільки після приїзду іншого екіпажу патрульної поліції потерпілий, хоча й не надав документи, але заспокоївся, змінив свою поведінку та добровільно поїхав у відділ поліції.

100. Враховуючи обставини, що передували фізичному впливу, дії обвинуваченого ОСОБА_3 явно не виходили за межі наданих йому законом прав і повноважень, тобто дії ОСОБА_3 як поліцейського не мали ознак відкритого, очевидного, ясного для всіх, у тому числі для обвинуваченого, безсумнівного та відвертого виходу за межі наданих йому повноважень, оскільки об'єктивно обвинувачений ОСОБА_3 діяв в межах вищенаведених положень чинного законодавства (ст.ст. 29, 30, 32, 34, 35, 40, 42 - 44 Закону України «Про Національну поліцію»), у тому числі щодо застосування фізичного впливу щодо ОСОБА_7 .

101. З урахуванням положень ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК про те, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а також положень ч.1 ст. 92 КПК про те, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у тому числі й винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотивів і мети вчинення кримінального правопорушення, покладається на сторону обвинувачення, то саме ця сторона зобов'язана довести єдину версію винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред'явлено обвинувачення.

102. Враховуючи, що небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості ОСОБА_3 .

103. З урахуванням того, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів на підтвердження своєї версії винуватості ОСОБА_3 у перевищенні службових повноважень працівником правоохоронного органу у поєднанні з не спростуванням небезпідставної версії сторони захисту про обставини, що розглядаються, викликають обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, і цей обґрунтований сумнів всупереч кримінального процесуального законодавства не спростований стороною обвинувачення фактами, встановленими на підставі допустимих, належних і, найважливіше в даному випадку, достатніх доказів. Тому версія подій, яку надало обвинувачення, не дає підстави для визнання ОСОБА_3 винуватим за пред'явленим йому обвинуваченням.

104. Стаття 22 КПК передбачає змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд у відповідності до ч. 6 зазначеної статті КПК, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Судом також відповідно до положень ч. 2 ст. 22 КПК забезпечено рівність прав сторін кримінального провадження на збирання та подання суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК, та всебічно, повно й неупереджено досліджені всі надані сторонами докази. На пропозицію суду перед закінченням з'ясування обставин та перевірки їх доказами сторонами кримінального провадження не надано інших доказів, клопотань або доповнень. Враховуючи фундаментальний принцип кримінального процесу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також враховуючи положення ст. 92 КПК, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у тому числі і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, покладений виключно на слідчого та прокурора та, у встановлених КПК випадках, - на потерпілого, і аж ніяк не на суд. Більше того, ч. 3 ст. 22 КПК прямо заборонено під час кримінального провадження покладання функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду на один і той самий орган чи службову особу.

105. Усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_3 у висунутому обвинуваченні у силу ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК мають бути витлумачені на його користь.

106. Отже, оцінивши кожний досліджений доказ, на який послався прокурор, відповідно до ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у перевищенні службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, у зв'язку з чим обвинувачений в силу положень ст. 17 КПК не зобов'язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв'язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопоуршення.

107. З огляду на викладене, а також на те, що відповідне клопотання про закриття кримінального провадження не було заявлене стороною захисту під час судового розгляду, а лише оголошене як позиція в судових дебатах, суд не вбачає можливості закриття кримінального провадження. Разом з цим, суд констатує, що на час судового розгляду цього кримінального провадження в суді строк досудового розслідування не закінчився з огляду на положення п. 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК, згідно якому положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» (від 08.12.2023 №3509-IX, набрав чинності з 01.01.2024) застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури». Тому, враховуючи, що станом на день набрання чинності вказаним Законом, тобто станом на 01.01.2024, судовий розгляд цього кримінального провадження не був завершений, то в силу наведеного п. 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК слід застосовувати редакцію ч. 1 ст. 219 КПК, згідно наведеного Закону, про те, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, а не з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, на що посилається захисник.

108. Суд також не погоджується з позицією захисту про те, що цей злочин не відноситься до тяжкого проти життя та здоров'я особи, оскільки додатковим об'єктом його посягання є життя та здоров'я особи. А відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування положень п. 10 ч. 1 ст.284 КПК, наведеного у постанові від 13.02.2023 у справі №932/884/20, викладене у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК поняття «злочину проти життя та здоров'я особи» охоплює не тільки злочини, передбачені в розділі II Особливої частини КК, а також включає й інші склади злочинів, у яких додатковим об'єктом посягання є життя та здоров'я особи. При вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст.284 КПК необхідно виходити з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та враховувати, з огляду на положення ст. 12 КК, тяжкість відповідного злочину, об'єктом посягання (основним або додатковим) якого є життя та здоров'я особи. Якщо з огляду на приписи ст. 12 КК та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об'єктом посягання у виді життя та здоров'я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи».

109. Тому, в будь-якому разі, у цьому кримінальному провадженні положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК є незастосовними, та строки досудового розслідування в силу ч. 1 ст. 219 КПК в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» щодо їх обчислення з моменту повідомлення особі про підозру, а не з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не є порушеними.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

110. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення 60 000 грн, зокрема 10 000 грн матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди в силу ч. 3 ст. 129 КПК слід залишити без розгляду, у зв'язку з виправданням обвинуваченого за недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

111. Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.04.2023 відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час на строк до 21.06.2023, який на даний час вже закінчився.

112. Процесуальні витрати відсутні, арешт майна не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК, та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв'язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

2.Поновити ОСОБА_3 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

3.Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення 60 000 грн, зокрема 10 000 грн матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди, залишити без розгляду.

4.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 .

6.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

7.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19 у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1