печерський районний суд міста києва
Справа № 755/18696/20-ц
пр. 2-1429/25
23 липня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача (відповідача-1 за зустрічним позовом): не з'явився,
відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом): не з'явився,
відповідача-2 за первісними та зустрічним позовом: не з'явився,
представника третьої особи-1 за зустрічним позовом: не з'явився,
представника третьої особи-2 за зустрічним позовом: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ), Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ «СК «Альфа-Гарант»), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, ОСОБА_3 ), в якому просить: стягнути з МТСБУ на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн., пеню в розмірі 5 290,62 грн., а всього - 135 290,62 грн.; стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 99 000 грн., пеню в розмірі 3 087,70 грн., а всього - 102 087,70 грн.; стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 346 072 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а всього 366 072 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого 21.11.2013 року ТСЦ 8050, є власником транспортного засобу «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 .
13.07.2020 року о 14 год. 31 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_3 , на вул. І. Виговського, 20, при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, в наслідок чого здійснив наїзд припаркований автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортного засобу, завдавши матеріальних збитків.
Крім того, 13.07.2020 року о 14 год. 31 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "Рено", д.н.з. НОМЕР_4 , в м. Києві на перехресті вулиці І. Виговського та вул. Північно-Сирецька, під час розвороту, на зелений сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого змусив водія автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_4 , змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, що призвело до створення аварійної обстановки.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2020 року у справі № 758/9254/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340 гривень. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 680 гривень.
Згідно з нарядом-замовленням від 27.08.2020 року № А00006380, виданого ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 575 072,00 грн.
Відповідно до полісу № АО5864587 зі строком дії із 10.09.2019 року до 09.09.2020 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "Рено", д.н.з. НОМЕР_4 , застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на суму 100 000,00 грн., розмір франшизи - 1 000,00 грн.
У той же час, згідно з витягом з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату настання ДТП не була застрахована.
15.07.2020 року та 11.08.2020 року позивач звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та до МТСБУ з заявами про настання страхового випадку та на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до платіжного доручення від 04.12.2020 року МТСБУ виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн.
15.01.2021 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та позивачем укладено Угоду про розмір страхової виплати і спосіб здійснення страхового відшкодування, за якою сума страхового відшкодування за страховим випадком 13.07.2020 року складає 87 000,00 грн., що за вирахуванням франшизи в розмірі 1 000,00 грн. становить 86 000,00 грн.
Дана сума страхового відшкодування в розмірі 86 000,00 грн. виплачена ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 14573 від 21.01.2021 року.
Відповідно до висновку № ВЕ-32/2021 від 15.07.2021 року експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, складеного судовим експертом Семенченко П.О. на замовлення адвоката Пустового Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді 13.07.2020 року, складає 603 143,12 грн.
Також, до матеріалів справи позивачем долучено ремонтну калькуляцію № 08/08/20 від 04.08.2020 року, складену в системі Audatex, на суму 603 143,12 грн.
Посилаючись на ст. 541, 1188, 1190 Цивільного кодексу України, позивач із урахуванням відмови від частини позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 матеріальну шкоду в розмірі 346 072 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_3 , проїжджав перехрестя, коли на його смугу раптово виїхав транспортний засіб "Рено", д.н.з. НОМЕР_4 . У зв'язку з цим, ОСОБА_2 змінив напрямок руху, однак на відповідній полосі руху був запаркований транспортний засіб "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до зіткнення з ним.
Разом із цим, транспортний засіб "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , за доводами позивача за зустрічним позовом, був запаркований із порушенням правил дорожнього руху, зокрема, п. 15.1, пп. г, ґ, е п. 15.9 ПДР, у зв'язку з чим власник зазначеного автомобіля ОСОБА_1 також має нести відповідальність за настання дорожньо-транспортної пригоди.
На підтвердження розміру завданого внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитку позивачу за зустрічним позовом, як власнику транспортного засобу "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_3 , до зустрічного позову надано звіт № 369/08-20/1 від 09.09.2020 року.
Згідно зі вказаним звітом № 369/08-20/1 від 09.09.2020 року про оцінку транспортного засобу "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_3 , складеного ТОВ «Клевер експерт» на замовлення ОСОБА_2 , ринкова вартість пошкодженого автомобіля становить 240 000,00 грн.
Також, позивач за зустрічним позовом наголосив, що йому завдана моральна шкода в розмірі 20 000,00 грн., спричинена знищенням його транспортного засобу та неможливістю його використання за призначенням, що внесло суттєвий розлад в нормальний, повсякденний життєвий уклад позивача.
Посилаючись на ст. 541, 1188, 1190 Цивільного кодексу України, позивач у межах зустрічного позову просив стягнути з ОСОБА_1 147 223,64 грн. матеріального збитку, стягнути з ОСОБА_3 147 223,64 грн. матеріального збитку, та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 20 000,00 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до МТСБУ, ОСОБА_2 , ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
При цьому, 28.12.2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача про відмову від позову в частині позовних вимог до МТСБУ.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у вищевказаній цивільній справі та призначено підготовче засідання у справі на 02.07.2021 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2021 року прийнято до провадження суддею Хайнацьким Є.С. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ, ОСОБА_2 , ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 31.01.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року відкладено підготовче засідання на 11.04.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.09.2022 року.
У зв'язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні, підготовче засідання, призначене на 20.09.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне на 10.10.2022 року.
У зв'язку з повітряною тривогою та припиненням роботи суду під час неї підготовче засідання, призначене на 10.10.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне на 31.01.2023 року.
24.11.2022 року до суду надійшла заява представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант» - Сороки М.М. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТДВ «СК «Альфа-Гарант».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2023 року провадження у цивільній справі № 755/18696/20-ц за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ, ОСОБА_2 , ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн. та пені в розмірі 5 290,62 грн., а всього 135 290,62 грн., та в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 99 000 грн., пені в розмірі 3 087,70 грн., а всього - 102 087,70 грн. - закрито.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, МТСБУ, ТДВ «СК «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до МТСБУ, ОСОБА_2 , ТДВ «СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у зв'язку з чим протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2023 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.03.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2023 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 19.04.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2021 року задоволено клопотання представника відповідача-1 та призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.
04.04.2024 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта від 13.03.2024 року № СЕП-19/111-24/3183-АВ про неможливість проведення експертизи у справі № 755/18696/20-ц.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2024 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Призначено цивільну справу до розгляду в підготовчому засіданні на 11.07.2024 року.
У зв'язку з чергуванням судді як слідчого судді, підготовче засідання, призначене на 11.07.2024 року, знято з розгляду та призначено наступне на 20.09.2024 року.
Відзив відповідача-1 обґрунтований тим, що в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди винні всі три учасники, в тому числі позивач, як власник транспортного засобу "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , що був запаркований із порушенням правил дорожнього руху. Крім того, позивачем не доведено належними доказами розмір завданого матеріального збитку.
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зауважив, що порушення ним правил дорожнього руху не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з завданням позивачу шкоди. До того ж, позивач отримав від ТДВ «СК «Альфа-Гарант», що несе цивільно-правову відповідальність за ОСОБА_3 , суму страхового відшкодування в розмірі 86 000,00 грн. Відтак, пред'явлення до ОСОБА_3 додаткових вимог майнового характеру є неправомірним.
Також, у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначив, що саме дії ОСОБА_2 призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди. У той же час, ОСОБА_2 не звертався до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про відшкодування шкоди, як страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 15.01.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2025 року відкладено судове засідання на 04.03.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року відкладено судове засідання на 23.07.2025 року.
В судове засідання учасники справи не з'явились; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якій просив задовольнити позов та заява представника відповідача-2, в якій просила відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 13.07.2020 року о 14 год. 31 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_3 , на вул. І. Виговського, 20, при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, в наслідок чого здійснив наїзд припаркований автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортного засобу, завдавши матеріальних збитків.
Крім того, 13.07.2020 року о 14 год. 31 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "Рено", д.н.з. НОМЕР_4 , в м. Києві на перехресті вулиці І. Виговського та вул. Північно-Сирецька, під час розвороту, на зелений сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого змусив водія автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_4 , змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, що призвело до створення аварійної обстановки.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2020 року у справі № 758/9254/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340 гривень. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 680 гривень.
Як установлено судом у межах справи № 758/9254/20, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП доведена повністю та підтверджується даними протоколів про адміністративне правопорушення, даними схеми ДТП та відео з місця ДТП, після перегляду якого всі пояснення учасників ДТП були спростовані та судом встановлено, що ОСОБА_3 не виїжджав на середину перехрестя і не зупинявся для того, що пропустити зустрічні транспортні засоби, а навпаки повністю проїхав стоп лінію без зупинки, не виїхав на середину перехрестя, як він зазначав і як зробив автомобіль, який рухався перед ним і одразу намагався здійснити маневр розвороту. В цей час в зустрічному напрямку рухався автомобіль «Фольксваген», якому своїми діями ОСОБА_3 змусив змінити напрямок руху. Також під час судового засідання було спростовано пояснення ОСОБА_2 з приводу того, що він рухався з дозволеною швидкістю, оскільки з відео вбачається, що автомобіль «Фольксваген» рухається через перехрестя з значним перевищенням швидкості, що на думку суду стало причиною ДТП, оскільки ОСОБА_2 не зміг постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.
Постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2020 року постанову Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2020 року у справі № 758/9254/20 залишено без змін.
Згідно з нарядом-замовленням від 27.08.2020 року № А00006380, виданого ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 575 072,00 грн.
Відповідно до полісу № АО5864587 зі строком дії із 10.09.2019 року до 09.09.2020 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "Рено", д.н.з. НОМЕР_4 , застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на суму 100 000,00 грн., розмір франшизи - 1 000,00 грн.
У той же час, згідно з витягом з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату настання ДТП не застрахована.
15.07.2020 року та 11.08.2020 року позивач звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та МТСБУ з заявами про настання страхового випадку та на виплату страхового відшкодування.
Згідно зі звітом № 08/08/20 від 04.08.2020 року про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу, складеного ФОП Семенченко П.О. на замовлення Моторного (транспортного) страхового бюро України, вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та ПДВ 20 % на замінні складові та матеріали, становить 575 052,41 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та без урахування ПДВ 20 % на замінні складові та матеріали, становить 482 792,32 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 04.12.2020 року МТСБУ виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн.
15.01.2021 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та позивачем укладено Угоду про розмір страхової виплати і спосіб здійснення страхового відшкодування, за якою сума страхового відшкодування за страховим випадком 13.07.2020 року складає 87 000,00 грн., що за вирахуванням франшизи в розмірі 1 000,00 грн. складає 86 000,00 грн.
Дана сума страхового відшкодування в розмірі 86 000,00 грн. виплачена ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 14573 від 21.01.2021 року.
Відповідно до висновку № ВЕ-32/2021 від 15.07.2021 року експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, складеного судовим експертом Семенченко П.О. на замовлення адвоката Пустового Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді 13.07.2020 року, складає 603 143,12 грн.
Також, до матеріалів справи позивачем долучено ремонтну калькуляцію № 08/08/20 від 04.08.2020 року, складену в системі Audatex, на суму 603 143,12 грн.
Мотиви, з яких виходить cуд, та застосовані норми права
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
При цьому, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Суд установив, що в результаті настання 13.07.2020 року ДТП за участі ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_3 , та ОСОБА_3 , який керував автомобілем "Рено", д.н.з. НОМЕР_4 , належний позивачу на праві власності транспортний засіб «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , що був припаркований, отримав механічні пошкодження.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2020 року у справі № 758/9254/20, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При визначені ступеня вини кожного з учасників ДТП суд ураховує, що в постанові Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2020 року у справі № 758/9254/20 установлено, що ОСОБА_3 не виїжджав на середину перехрестя і не зупинявся для того, що пропустити зустрічні транспортні засоби, а навпаки повністю проїхав стоп лінію без зупинки, не виїхав на середину перехрестя, як він зазначав і як зробив автомобіль, який рухався перед ним, і одразу намагався здійснити маневр розвороту. В цей час в зустрічному напрямку рухався автомобіль «Фольксваген», якого своїми діями ОСОБА_3 змусив змінити напрямок руху. Також, із відео вбачається, що автомобіль «Фольксваген» рухається через перехрестя з значним перевищенням швидкості, що на думку суду стало причиною ДТП, оскільки ОСОБА_2 не зміг постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що створення ОСОБА_3 своїми діями аварійної обстановки перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим за положеннями п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, відповідальність за завдану позивачу шкоду покладається на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах.
Судом прийняті до уваги доводи представника відповідача-2 про те, що позивач не має жодних претензій до ОСОБА_3 , оскільки не направляв йому запрошення при проведенні експертизи.
Разом із цим, позивач реалізував належні йому права на відшкодування шкоди шляхом звернення з даним позовом до суду, враховуючи що розмір виплаченого позивачу ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та МТСБУ страхового відшкодування не є достатнім для покриття завданого позивачу матеріального збитку.
Одночасно, матеріали справи не містять достатніх та належних доказів того, що в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди винен у тому числі позивач, як власник транспортного засобу "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 .
Суд зауважує, що копія протоколу про адміністративне правопорушення та копія схеми місця ДТП, складена патрульними поліцейськими, не містять відомостей, з яких можливо було би встановити, що транспортний засіб "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , був запаркований із порушенням правил дорожнього руху, та що відповідна обставина мала наслідком настання дорожньо-транспортної пригоди.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу відшкодовано в межах ліміту МТСБУ страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 04.12.2020 року, та ТДВ «СК «Альфа-Гарант» у розмірі 86 000,00 грн. (із урахуванням франшизи в розмірі 1 000,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 14573 від 21.01.2021 року.
У той же час, як слідує з наряду-замовлення від 27.08.2020 року № А00006380, виданого ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 575 072,00 грн.
Відповідно до висновку № ВЕ-32/2021 від 15.07.2021 року експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, складеного судовим експертом Семенченко П.О. на замовлення адвоката Пустового Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді 13.07.2020 року, складає 603 143,12 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ - 575 052,41 грн. У вказаному висновку судовим експертом зазначено про те, що цей висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 КК України.
Також, до матеріалів справи позивачем долучено ремонтну калькуляцію № 08/08/20 від 04.08.2020 року, складену в системі Audatex.
Крім того, в матеріалах справи наявний звіт № 08/08/20 від 04.08.2020 року про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу, складений ФОП Семенченко П.О. на замовлення Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та ПДВ 20 % на замінні складові та матеріали, становить 575 052,41 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням фізичного зносу складників КТЗ та без урахування ПДВ 20 % на замінні складові та матеріали, становить 482 792,32 грн.
Відповідно до ст. 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
У матеріалах даної справи відсутні будь-які дані щодо відводів експертів по зазначеним дослідженням.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно з приписами ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних в експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Так, із метою з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, суд за відповідним клопотанням ОСОБА_2 призначав судову автотоварознавчу експертизу для встановлення вартості матеріального збитку (шкоди), завданого власнику транспортного засобу марки «Volkswagen Taureg», 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди 13.07.2020 року (за цінами на дату ДТП), згідно вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Утім, експертом було надано до суду повідомлення від 13.03.2024 року № СЕП-19/111-24/3183-АВ про неможливість проведення експертизи у справі № 755/18696/20-ц.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про належність в якості доказу на підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді 13.07.2020 року, висновку № ВЕ-32/2021 від 15.07.2021 року, складеного судовим експертом Семенченко П.О. на замовлення адвоката Пустового Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 . До того ж, у вказаному висновку судовим експертом зазначено про те, що останній обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 КК України.
У частині 5 ст. 106 ЦПК України передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Водночас, звіт № 08/08/20 від 04.08.2020 року відповідної вказівки на ст. 384 КК України не містить.
Отже, оскільки згідно з висновком № ВЕ-32/2021 від 15.07.2021 року розмір завданого позивачу матеріального збитку становить 603 143,12 грн., у той час як позивач визначив у позовній заяві відповідну суму в розмірі 575 072,00 грн., суд дійшов висновку про обгрунтованість позивачем вимог у цій частині.
Як слідує з позовної заяви, позивач при визначені суми матеріального збитку, що підлягає стягненню з відповідачів-1,-2 солідарно, вирахував 99 000,00 грн. - із покладенням на ТДВ «СК «Альфа-Гарант», та 130 000,00 грн. - на МТСБУ.
У подальшому, після відшкодування ТДВ «СК «Альфа-Гарант» позивачу 86 000,00 грн. та закриття провадження у справі в частині вимог до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на суму 102 087,70 грн. (99 000,00 грн. страхового відшкодування та 3 087,70 грн. пені), позивач розмір заявлених позовних вимог не змінював.
За наведених обставин, із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню солідарно 346 072,00 грн. матеріальної шкоди, тобто за вирахуванням із суми 575 072,00 грн. віднесених позивачем до відшкодування ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та МТСБУ сум (99 000,00 грн. та 130 000,00 грн. відповідно).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., суд дійшов висновку про наступне.
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з п. 9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
На обґрунтування завдання моральної шкоди відповідачами та її розміру позивач зазначив, що не має можливості використовувати власний автомобіль за його призначенням - для поїздок в особистих цілях, задля своєї сім'ї, роботи тощо. Дані обставини внесли суттєвий розлад в нормальний, повсякденний життєвий уклад позивача, оскільки він не міг належним чином займатися роботою, приділяти достатньої уваги сім'ї, дітям та іншим справам. При цьому, позивачу не вистачає власних коштів для ремонту автомобіля або придбання аналогічного нового транспортного засобу.
Разом з тим, суд знаходить, що розмір відшкодування позивачем необґрунтовано завищено.
Тому, виходячи з характеру правопорушення, його наслідків, глибини фізичних та душевних страждань, як на те вказувалось в позовній заяві, ступеня вини кожного з відповідачів, як це встановлено в судовому засіданні, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що буде необхідним і достатнім для відновлення стану позивача, що передував ДТП.
Щодо вимог зустрічного позову.
Відповідності до ст. 280 КАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як слідує з постанови Подільського районного суду м. Києва від 17.09.2020 року у справі № 758/9254/20, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Водночас, судом при розгляді справи № 758/9254/20 не встановлено, що належний ОСОБА_1 на праві власності транспортний засіб «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , що отримав унаслідок ДТП механічні пошкодження, був припаркований із порушенням Правил дорожнього руху.
Крім того, серед переліку документів містяться, в тому числі, копія протоколу про адміністративне правопорушення та копія схеми місця ДТП, складена патрульними поліцейськими, що також не містять достатніх відомостей для можливості встановлення судом обставин порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху при паркуванні, що мали би наслідком завдання ОСОБА_2 майнової шкоди.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що власник транспортного засобу "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 , порушив Правила дорожнього руху при паркуванні свого транспортного засобу, а також що відповідна обставина мала наслідком настання дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги зустрічного позову про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено в даному випадку наявності всіх елементів цивільно-правової відповідальності відповідачів.
Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути із відповідачів судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 12 806,15 грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правничу допомогу.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом надано на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу: копію договору про надання правової допомоги № 076/20 від 10.08.2020 року, додаток № 1 до договору, акт приймання-передачі послуг від 12.11.2020 року на суму 12 806,15 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 76/20 від 12.11.2020 року на суму 12 806,15 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору за надання правової допомоги адвокату сплачується гонорар (винагорода), який складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені та зазначені в додатку № 1 до договору.
Відповідачі не ставили питання про зменшення витрат на правову допомогу через їх не співмірність зі складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
За таких обставин, керуючись ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позовні вимоги первісного позову частково, то з кожного з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню по 6 140,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що в загальному розмірі становить 12 281,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем за первісним позовом понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 681,59 грн., що підтверджується квитанцією № 79963 від 29.12.2020 року.
У той же час, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2023 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 99 000 грн., пені в розмірі 3 087,70 грн., а всього - 102 087,70 грн. - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, позивач має право на повернення за поданим до суду відповідним клопотанням судового збору в розмірі 1 020,88 грн., тобто в частині позовних вимог до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», провадження по яким закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги первісного позову частково, з кожного з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог по 1 755,36 грн., що в загальному розмірі становить 3 510,72 грн.
З огляду на те, що в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено в повному обсязі, судові витрати з відповідачів на користь позивача стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 346 072 (триста сорок шість тисяч сімдесят дві) гривні 00 копійок, моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1 755 (одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 36 копійок із кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі по 6 140 (шість тисяч сто сорок) гривень 70 копійок із кожного.
У решті позовних вимог - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач-1: ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .
Відповідач-2: ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 11.08.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ