ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10215/25
провадження № 1-кс/753/1426/25
"01" вересня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024100020004106, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України,
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України.
Як зазначає слідчий в обґрунтування клопотання, досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що 06 жовтня 2024 року близько 23 год. 16 хв. ОСОБА_7 перебував на ґанку біля вхідних дверей до будинку АДРЕСА_1 , де сидів на лавці та відпочивав. В цей час у двір вказаного будинку на автомобілі марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 заїхали ОСОБА_4 , який перебував за кермом, та ОСОБА_8 , припаркувавши його на пішохідній зоні перед входом. ОСОБА_7 побачивши, що автомобіль припаркований у не встановленому для цього місці, встав з лавки та звернувшись до ОСОБА_4 зробив йому зауваження, після чого повернувся до лавки.
В цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , вийшовши з автомобіля, піднялись по сходах на ґанок, де на лавці сидів ОСОБА_7 , та підійшли до останнього. В подальшому ОСОБА_4 , звернувшись до ОСОБА_7 , розпочав словесний конфлікт із ним, однак ОСОБА_7 уникаючи конфлікту, піднявшись з лавки, направився до входу в будинок.
Під час виниклого конфлікту у ОСОБА_4 та ОСОБА_8 виник спільний злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , тому останні разом направились за ним до під'їзду будинку.
В подальшому, перебуваючи у холі під'їзду на 1-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , керуючись спільним злочинним умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи їх настання у вигляді тілесних ушкоджень, наніс п'ять цілеспрямованих ударів кулаками рук в область голови останнього, внаслідок яких ОСОБА_7 впав на підлогу.
В цей час ОСОБА_8 , керуючись спільним злочинним умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи їх настання у вигляді тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 цілеспрямовані удари в область голови, а саме: п'ять ударів кулаками рук, один удар коліном правої ноги, чотири удари взутою правою ногою.
Внаслідок завданих ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ударів ОСОБА_7 спричинено середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, які спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді закритої травми голови: уламкового перелому нижньої стінки правої орбіти (зі зміщенням уламків); перелому латеральної стінки орбіти; вдавленого перелому передньої латеральної, медіальної стінок правої верхньощелепної пазухи (з наявністю рідини в пазусі, в комірках); уламкового перелому кісток носа, носової перетинки (зі зміщенням уламків); перелому медіальної стінки правої орбіти (з емфіземою тканин на рівні переломів).
Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з місця вчинення правопорушення зникли, залишивши потерпілого ОСОБА_7 лежати на підлозі.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, громадянин України, українець, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий: 14 листопада 2018 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком 5 років 6 місяців з конфіскацією майна; 17 грудня 2020 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком 5 років 6 місяців з конфіскацією майна; 21 січня 2022 року на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 січня 2022 року звільнений з ДУ «Вільнянська виправна колонія (№20)» умовно достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 5 місяців 27 днів, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122КК України.
19 травня 2025 року в рамках кримінального провадження №12024100020004106 від 07 жовтня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Як зазначає слідчий, наявність підозри у вчиненні інкримінованого злочину, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви у ОСОБА_7 ; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколами огляду документів (відеозаписів); висновком експерта №042-1933-2024; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого і інших осіб у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, на думку слідчого, про наявність ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить усвідомлення підозрюваним невідворотності реального покарання за вчинений злочин, що може призвести до його спроб уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого та суду. Крім цьго, ОСОБА_4 є особою раніше судимою за вчинення злочинів різної категорії, за які відбував покарання у вигляді позбавлення волі, не має постійного місця проживання та реєстрації на території м. Києва, що у сукупності може призвести до переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Наявність ризику незаконно впливати на потерпілого і інших осіб у кримінальному провадженні зумовлена тим, що інкримінований ОСОБА_4 злочин було вчинено із застосуванням насильства, він може здійснювати на потерпілого вплив шляхом залякування, погроз, тощо. Беручи до уваги, що показання допитаного у провадженні потерпілого є важливими для досудового розслідування та встановлення істини у кримінальному провадженні, а підозрюваному відоме його місце проживання, існує ризик чинення тиску на нього з метою полегшення свого становища та зміни показів на свою користь. Вказаний ризик також об'єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, та існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та дослідження їх судом.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення слідчий вбачає у тому, що ОСОБА_4 є особою раніше судимою за вчинення злочинів різної категорії, відбував призначені покарання, в тому числі і пов'язані із позбавленням волі, однак на шлях виправлення не став та через короткий проміжок після звільнення з місць відбування покарання вчинив нове кримінальне правопорушення.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним вище ризикам слідчий мотивує тим, що вони не будуть дієвими та не зможуть перешкодити наявним ризикам, а в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 184 КПК України, до клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовуються його доводи, витяг з ЄРДР, клопотання та додатки до нього вручені підозрюваному.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти клопотання, зазначав про недоведеність заявлених прокурором ризиків, вказував, що підозрюваний майже рік перебуває на свободі та вчиняв жодних дій, пов'язаних із впливом на потерпілого, наголошував на особливих обставинах сімейного життя підозрюваного - народженні дитини та тяжкої хвороби тещі, у зв'язку із чим просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням свободи.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника, зазначивши також про визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, усвідомлення ризиків неналежного виконання процесуальних обов'язків та наслідків цього.
Заслухавши прокурора, підозрюваного, його захисника дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, додані до клопотання, а також документи, надані підозрюваним і долучені судом в засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12024100020004106 від 07 жовтня 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України.
19 травня 2025 року у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Відповідно до положень частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- чи наявні ризики кримінального провадження;
- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;
- індивідуальні обставини щодо підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.
Суд враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, а тому зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, враховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виходить з того, що згідно із практикою ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Тобто, не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак мають створювати у слідчого судді реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки додані до клопотання слідчого та досліджені у судовому засіданні матеріали досудового розслідування містять достатні для цього етапу розслідування докази, які доводять причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України
Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про обрання запобіжного заходу, прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання. Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, а під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваного у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує прокурор.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Щодо ризиків кримінального провадження, прокурор зазначає про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні, можливості вчинити інше правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя, оцінюючи в сукупності всі обставини, враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років та усвідомлюючи реальність можливого покарання, яке передбачене за вчинення інкримінованого йому злочину, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, а тому слідчий суддя вважає, що посилання прокурора на існування ризику переховування не є явно необґрунтованими та безпідставними.
Водночас при оцінці ступеню цього ризику суд враховує, що підозрюваний у судовому засіданні фактично визнав обставини, які стали підставою для повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, раніше притягався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у виді позбавлення волі, а тому усвідомлення ним реальності можливого покарання та його максимального розміру, не становить для нього фактору остраху, який би переважив вигоди від належної процесуальної поведінки і використання законних заходів з метою пом'якшення можливого покарання.
В оцінці цього ризику слідчий суддя також враховує, що підозрюваний є батьком двох дітей, один з яких народився у січні 2025 року, і висловлена ним потреба і бажання брати участь у їх житті, вихованні, бути поруч з ними у процесі їх дорослішання може стати фактором, який значно знижує ступінь ризику переховування.
Оцінюючи наведений прокурором ризик незаконного впливу на потерпілого та інших осіб, слідчий суддя виходить з того, що такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та їх дослідження, оскільки суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин заборона спілкуватися з певними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них зумовлена необхідністю забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказове значення.
Однак, беручи до уваги, що підозрюваний після вчинення кримінального правопорушення, розуміючи можливе кримінальне переслідування за його вчинення і будучи фактично обізнаним про це, протягом тривалого часу як до оголошення підозри, так і після її оголошення перебував на свободі, натомість відомостей, що після початку досудового розслідування він мав намір чи намагався вплинути на потерпілого, звернень від потерпілого щодо контактів з підозрюваним або іншими особами у його інтересах матеріали справи не містять, а тому слідчий суддя вважає вірогідність впливу на потерпілого саме з метою спонукання до ненадання, зміни показань, перекручування або спотворення обставин є досить низькою.
Під час оцінки вірогідності вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує відсутність у нього постійного джерела офіційного доходу, його попередні судимості за вчинення злочинів різної категорії та вчинення ним нового кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, після звільнення з місць відбування покарання, а тому вважає, що наявність цього ризику не є явно необґрунтованою. Водночас при оцінці цього ризику слідчий суддя враховує і превентивну функцію цього досудового розслідування для запобігання вчинення підозрюваним інших злочинів.
За таких обставин, хоча вагомість доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також існування передбачених пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України ризиків є достатніми підставами для застосування запобіжного заходу, втім слідчий суддя вважає, що запобігти існуючим ризикам, з огляду на ступінь їх ймовірності, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків зможе більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою його фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 , із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. На думку слідчого судді такий запобіжний захід під загрозою можливості застосування більш жорсткого запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Керуючись ст. 7, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого Дарницького УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 48 днів, тобто до 19 жовтня 2025 року включно, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (укриттях) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, зміну мобільного телефону або інших засобів зв'язку;
утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним і потерпілим у цьому кримінальному провадженні;
здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки покладаються на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 19 жовтня 2025 року.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваним покласти на органи Національної поліції за місцем його проживання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1