справа № 631/498/25
провадження № 2/631/591/25
03 вересня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Тиндика А. О.
розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу з єдиним унікальним № 631/498/25 (провадження № 2/631/591/25) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості»,
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» (а. с. 1 - 5).
Зі змісту зазначеного позову убачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.07.2010 року у розмірі 75638,97 гривень, поклавши судові витрати на відповідача (а. с. 4 зворот).
Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 2725/25-вх від 14.05.2025 року, із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/498/25 (провадження № 2/631/591/25) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. . (а. с. 1, 69).
На виконання вимог частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на які отримав 08.07.2025 року за вхідним № ЕП-869/25-вх (а. с. 71, 72, 73).
Ухвалою, постановленою Нововодолазьким районним судом Харківської області 09 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі (а. с. 74 - 78).
27 серпня 2025 року представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Савіхіна А. М., що діє на підставі довіреності № 4361-К-Н-О, виданої 14.07.2025 року Головою Правління банка Карла Мікаеля Бьоркнерта із строком дії до 31.12.2027 року, в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась до суду із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 5111/25-вх, в якому просила справу за їх позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» залишити без розгляду, вирішивши питання за їх відсутності. (а. с. 101, 102).
Отже, в судове засідання представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не з'явився, про причини своєї неявки суд не сповістила, хоча про дату, час і місце засідання була повідомлена належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, однак у заяві щодо залишення позову без розгляду, прохала питання вирішити за їх відсутності (а. с. 91, 101).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання теж не з'явилась, про дату, час і місце цього засідання була повідомлена належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, заяв про відкладення або проведення судового засідання за її відсутності не надавала (а. с. 91, 99 - 100).
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з'явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, покладаючись на заяви сторін про розгляд справи за їх відсутності, ураховуючи той факт, що підстав для визнання необхідним безпосередньої участі усіх учасників в судовому засіданні не має, суд вважає за можливе провести розгляд справи без них та вирішити питання про залишення позову без розгляду.
Доходячи такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, що судом визнано поважними.
Натомість змістом частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Крім того, відповідно до приписів частини 5 і пунктів 2 та 4 частини 8 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а днем вручення судової повістки про виклик є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, й ураховуючи, що належно повідомлені учасники справи вдруге не з'явились, суд доходить переконання, що дійсно їх відсутність не перешкоджає вирішенню питання про залишення позову без розгляду по суті.
Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля визнання неявки належно повідомлених учасників справи поважною, а, отже, така неявка не є перешкодою у розгляді справи за суттю заяви позивача про залишення їх позову без розгляду.
Отже, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про залишення позову без розгляду або відмовлення у задоволенні цього клопотання, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що заява представника позивача щодо залишення цієї позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Частиною1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Також статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналогічне вбачається й у рішенні Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води), в якому вказане, що частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Отже, звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вказане беззаперечно кореспондує із приписами діючого цивільного процесуального законодавства України, зокрема, тим, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість звернутися до суду з цивільним позовом.
Отже, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Тому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів рівною мірою стосується й права такої особи на залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання. При цьому ними в розумінні приписів частини 1 статті 42 та частини 1 статті 48 цього кодексу є сторони (позивач і відповідач) й треті особи.
Як визначено пунктом 5 частини 1 статті 257 цього ж нормативно-правового акту, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Також, згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відтак, з матеріалів цієї справи вбачається, що до Нововодолазького районного суду Харківської області із позовом «Про стягнення заборгованості» звернулось АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Як вже зазначалось вище, приписом частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Одночасно з цим, відповідно до змісту частини 1 та 2 статті 64 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону, представник, якій має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Як вбачається із заяви, зареєстрованої за вхідним № 5111/25-вх від 27.08.2025 року, про залишення позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» без розгляду, вона підписана та подана представником позивача Савіхіною А. М., що діє на підставі довіреності № 4361-К-Н-О, виданої 14.07.2025 року Головою правління банка Карлом Мікаелем Бьоркнертом із строком дії до 31.12.2027 року (а. с. 102).
Відтак, зазначена вище довіреність ніяких застережень щодо обмеження повноважень представника позивача на вчинення певної процесуальної дії, а саме: на подання від імені та в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заяви (клопотання) про залишення їх позову без розгляду,- не містить (а. с. 102).
Отже, суд робить висновок про те, що відповідна заява підписана та подана представником позивача за довіреністю Савіхіною А. М. про залишення позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» без розгляду в межах її процесуальних прав представника позивача, а тому її слід задовольнити.
Доходячи до такого, суд, проаналізував норми цивільного процесуального законодавства України й переконався, що звернутись до суду із проханням про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, й, оскільки таке право є абсолютним, воно не залежить від волі інших учасників процесу, а, отже, й не залежить від будь-якої їх думки.
Наведене свідчить про те, що суд не має обов'язку з'ясовувати обставини, мотиви, міркування, з яких виходив заявник, звертаючись з таким проханням в суд, як не зобов'язаний з'ясовувати і суть справи. Проте він зобов'язаний залишити позов без розгляду, якщо прохання подано у процесуальний спосіб з огляду саме на обов'язковий у цивільному процесі принцип дизпозитивності, тобто вільне розпорядження учасниками справи своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
На підставі зазначеного та беручи до уваги вільне волевиявлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо залишення позову без розгляду, подання відповідної заяви саме представником позивача за довіреністю, а також відповідність поданої заяви вимогам цивільного процесуального кодифікованого закону України, суд вважає за необхідне клопотання представника позивача задовольнити, а позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» залишити без розгляду.
Доходячи такого, одночасно із залишенням позову без розгляду, суд відповідно до приписів частини 2 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідно роз'яснити АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позов якого залишено без розгляду, що після усунення умов, які були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, воно має право звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі;статтями 9, 55 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями);статтями 8, 17 і пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»;пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води), а також статтями 1 - 5, 7, 13, 17, 18, 42, 43, 46, 48, 58, 60, 62, 64, 76 - 80, 89, 128 - 131, 133, 193, пунктом 1 частини 2 статті 200, статтями 211, 214, 223, 255, пунктом 5 частини 1 та частиною 2 статті 257, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 16 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 та пунктом 9 та 11 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),
Заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» про залишення його позову до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК», що після усунення умов, які були підставою для залишення цього позову без розгляду, воно має право звернутися до суду повторно.
Копію ухвали надіслати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК», а також всім іншим учасникам судового процесу протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з цього дня.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що набрала законної сили, обов'язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко