справа № 635/4578/25
провадження № 2-а/631/33/25
про повернення позовної заяви
01 вересня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд скасувати постанову № 1376 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену 02 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень 00 копійок; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області, постановленої 23 липня 2025 року під головуванням судді Лук'яненко С. А., матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передано на розгляд за підсудністю до Нововодолазького районного суду Харківської області.
25 серпня 2025 року за вхідним № 5051/23-вх. з Харківського районного суду Харківської області надійшла адміністративна справа з єдиним унікальним № 635/4578/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, яка була передана головуючому судді у справі під особистий короткий підпис в Журналі справ і матеріалів, переданих для розгляду судді 26 серпня 2025 року.
Зі змісту ухвали Харківського районного суду Харківської області, постановленої 23 липня 2025 року під головуванням судді Лук'яненко С. А. у справі з єдиним унікальним № 635/4578/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, вбачається, що підставою для її передачі є те, що відповідно до частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача. Позивач, ОСОБА_1 , у своєму позові вказує адресу свого місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до того ж, адреса місцезнаходження відповідачів: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Відповідно до відомостей, отриманих судом від Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області, в порядку частини 6 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Оскільки, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача та місцезнаходження відповідача не відноситься до територіальної юрисдикції Харківського районного суду Харківської області, тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно передано на розгляд за підсудністю до Нововодолазького районного суду Харківської області за місцем реєстрації (проживання) позивача.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, яка урегульовує питання відкриття провадження в адміністративній справі, надано право суду з'ясовувати місце перебування та місця проживання фізичної особи, якщо вона вказана відповідачем у справі (частина 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України), в іншому випадку з метою визначення правил підсудності позовна заява підлягає залишенню без руху.
Проте, враховуючи приписи статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, яка мовить про те, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі.
Так, положеннями пункту 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований в даному випадку нормами Кодексу адміністративного судочинства України та подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які в цьому кодексі встановлені.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований в даному випадку нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які в цьому кодексі встановлені.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Таким чином, особа реалізує право на звернення до адміністративного суду шляхом подання письмової позовної заяви особисто або через представника.
У частині 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність (частини 1 та 2 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повноваження адвоката як представника в адміністративному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Слід зазначити, що представництво в суді це процесуальна діяльність представника, яка здійснюється в межах наявних у нього повноважень від імені та в інтересах сторін та інших експонованих осіб.
Приписами статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» . У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
З буквального змісту вищевказаних положень законодавства вбачається, що на підтвердження повноважень представника має бути подано оригінал документа на підтвердження повноважень представника або ж його копія, засвідчена у визначеному законом порядку.
Тобто надані докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд.
Тобто єдиною підставою для підтвердження у представника обсягу повноважень, наданих йому довірителем є належним чином оформлені документи із спеціальним визначенням кола повноважень, які має здійснювати представник від імені довірителя.
Так, позовна заява від імені Лісового Андрія Сергійовича та додані до неї документи подані в електронному вигляді з використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи за підписом адвоката Царьова Романа Валерійовича, проте до матеріалів позовної заяви в порушення приписів статті 59 та частини 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не надано жодного документа на підтвердження повноважень представника позивача на звернення до суду (не надано нотаріально посвідченої довіреності на підтвердження повноважень представника чи ордера, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»), а також не надано доказів, що Царьов Роман Валерійович є адвокатом.
Отже, доказів на підтвердження повноважень адвоката Царьова Романа Валерійовича діяти від імені та в інтересах ОСОБА_1 в порядку представництва до позовної заяви не додано.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до суду.
За змістом пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відтак, законодавцем передбачено, що такий недолік позовної заяви, як відсутність доказів на підтвердження повноважень представника на підписання поданої позовної заяви унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для повернення позову.
Отже, враховуючи ту обставину, що подана до суду позовна заява підписана та подана особою, право якої на вчинення таких дій від імені ОСОБА_1 не підтверджено у встановленому законом порядку, вона підлягає поверненню позивачу.
При цьому, слід зазначити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку встановленому законом, що передбачено частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Одночасно суд роз'яснює, що повернення судом позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою заявою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі оскарження дій суб'єкта владних повноважень учасником справи особисто або через представника.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 27 квітня 2021 року у справі № 420/1819/21 та від 31 травня 2021 року у справі № 140/16276/20.
Відтак, суд вважає за необхідно роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку встановленому законом, що передбачено частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України з наданням обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
Згідно із частиною 6 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Оскільки позовна заява у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована з використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 5, 55, 59, 169, 171, 248, 256 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернути позивачу.
Роз'яснити особі, позов якої повернуто, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку встановленому законом.
Копію даної ухвали направити позивачу по справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.
Суддя Т. М. Трояновська