Провадження № 3/641/1100/2025 Справа № 641/3299/25
03 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Онупко М.Ю., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
До Слобідського районного суду міста Харкова надійшов адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 № 312840 від 26.04.2025 року, складеного поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Харківській області ДПП капралом поліції Букаловою О.М., 26.04.2025 року о 23 год. 00 хв., в м. Харків, пр-т. Аерокосмічний, 181, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеофіксацію. Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, повторно протягом року, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючип.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процесу безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП не входить до переліку справ передбачених ч. 2 ст. 268 КУпАП розгляд яких слід проводити з обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд, враховуючи неодноразові неявки ОСОБА_1 у судові засідання, вважає за можливим справу розглядати без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 № 312840 від 26.04.2025 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.04.2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.09.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Вказана постанова суду, відповідно до відмітки суду, набрала законної сили 14.09.2024 року, відеозаписами з б/к №№ 470885, 472894, 472315.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.
Відповідно до положень ч.1 ст.29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч.6 ст.121, ч.2 та ч.3 ст.130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Як вбачається з довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Тарасенко В., вбачається, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , а саме Volkswagen СС д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 .
У зв'язку із тим, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є власником транспортного засобу, суд не може застосувати додаткове стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки суду не надано доказів, що автомобіль Volkswagen СС д.н.з. НОМЕР_1 , належить саме ОСОБА_1 .
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , обставину, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, - щире розкаяння винного, з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Роз'яснити, що штраф, відповідно до ст. 304 КУпАП, має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, згідно зі ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя- М. Ю. Онупко