Справа№ 953/1422/25
н/п 3/953/732/25
"03" вересня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Дяченка О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гавриленко К.О.,
захисника - адвоката Бочарової О.М.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова, адміністративний матеріал, що надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 01.02.2025 (серія ЕПР1 № 236188), 01.02.2025 о 21:08 за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобам Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510. Результати огляду становлять 0,34 %, що підтверджується тестом 601 від 01.02.1025.
Дії водія ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковані як порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, вчинення правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що результати огляду 0,34 % це наслідки вживання заспокійливих ліків, зокрема: 01.02.2025 близько 11:00 год випив корвалолу орієнтовно півфлакону та столову ложки валер'янки близько 12:00 год. Вживання ліків обґрунтовував, що внаслідок падіння «шахеда» було пошкоджено його будинок, повилітали вікна і він допомагав ліквідувати ці наслідки. Також зазначив, що у його товариша померла тітка і останній просив зустріти родичів з міста Сум, тому він сів за кермо. ОСОБА_1 попереджав перед проходженням тесту поліцейських, що приймав ліки, але вони сказали, Drager Alcotest це не показує. Також зазначив, що в цей день, як і в попередній день алкоголь не вживав. За таких обставин вважає, що не перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Представник ОСОБА_1 адвокат Бочарова О.М. в судовому засіданні просила закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , з підстав безпідставної зупинки транспортного засобу, і те що останній не перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вживав ліки.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, суд встановив наступне.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.252,280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння врегульовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Згідно з п. 2 - 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 6 - 8 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі порушення водієм пункту 2.9 а) ПДР України.
Суд враховує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , перебування останнім в стані алкогольного сп'яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 01.02.2025 (серія ЕПР1 № 236188) та відеозаписами з бодікамер 472281, 471725, 474439.
При цьому слід зазначити, що вказані відеозаписи надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Свідок ОСОБА_2 , у судовому засіданні усно надав такі пояснення: 01.02.2025 орієнтовно о 12 год він зустрівся з ОСОБА_1 , накапав кожному 20-25 капель карвалолу, розбавив це з водою, та кожний випив заспокійливе. Після чого вони разом їздили по місту. ОСОБА_1 протягом дня алкоголю не вживав, пив тільки каву. Запаху алкоголю від ОСОБА_1 свідок не відчував. Ознак алкогольного сп'яніння він не вбачав. Близько 21 год цього дня їх зупинили працівники поліції. Упередженого ставлення від працівників поліції не було.
Винуватість ОСОБА_1 також підтверджується наступними доказами:
- відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 01.02.2025 (серія ЕПР1 № 236188) (а.с. 1);
- даними відеозапису з бодікамер 472281, 471725, 474439, якими підтверджується проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат позитивний 0,34 ‰ та зафіксовано процес оформлення протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 2)
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4);
- відомостями щодо тестуванням на алкоголь ОСОБА_1 Drager Alcotest 7510 ARLM 0312 результат 0,34 ‰ (а.с. 5);
- рапортом інспектора поліції (а.с. 7).
Суд враховує, що: (І) ОСОБА_1 не погоджувався з результатами газоаналізатора Drager Alcotest 7510 з результатом огляду становлять 0,34 %; (ІІ) працівники поліції роз'яснили останньому можливість пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у зв'язку з незгодою з результатами Drager Alcotest 7510 з результатом огляду становлять 0,34 %, та наслідки такої відмови; (ІІІ) ОСОБА_1 відмовився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Щодо причин зупинки транспортного засобу, суд зазначає наступне.
24.02.2022 Президент України ухвалив Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, згідно з яким воєнний стан запроваджується з 5:30 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався і триває до цього часу.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Відповідно до п. ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Суд враховує, що місто Харків знаходиться у безпосередній близькості до зони бойових дій, а тому запровадження певних заходів під час дії правового режиму воєнного стану є законним та таким, що переслідує легітимну мету (національна безпека). А тому запровадження певних обмежувальних заходів, таких як зупинення автомобіля у безпосередній близькості до зони бойових дій є законним і таким, що переслідує легітимну мету.
Щодо зауваження сторони захисту в частині внесення інспектором поліції змін після підписання протоколу, суд зазначає наступне.
Також, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18 сформульовано наступний висновок:
«…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».
З огляду на зазначене, суд погоджується з позицією суду та зазначає, що формальні недоліки/порушення в діях посадових осіб не свідчать, що відсутня подія та склад правопорушення в діях ОСОБА_1 в розумінні ст. 247 КУпАП.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), згідно з яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім цього суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п. 58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Протокол про адміністративне правопорушення від 01.02.2025 (серія ЕПР1 № 236188) відносно ОСОБА_1 складено в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Також суд встановив, що протокол про адміністративні правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою; ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час всього розгляду справи.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час складання матеріалу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, суд дійшов висновку, що відомості, які містяться в матеріалах справи відповідають дійсності, а тому можуть слугувати доказами у справі.
Отже, ці відомості, які є наявними у матеріалах цієї справи у своїй сукупності дають підстави сторонньому спостерігачу стверджувати, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху.
Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявне порушення ПДР України, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 а) ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд вважає, що заперечення адвоката ОСОБА_3 зводяться до несуттєвих недоліків роботи працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та власної незгоди зі змістом протоколу без належного правового обґрунтування і не спростовують факту вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не можуть бути визнані достатніми для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Отже, санкція даної правової норми є безальтернативною і не передбачає дискреційних повноважень судді щодо обрання виду, розміру і строку адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню щодо винної особи. Відтак обставини, зазначені у ч. 1 ст. 33 КУпАП, зокрема характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, на вид і міру стягнення за цією частиною статті не впливають.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 має посвідчення водія серія НОМЕР_3 (а.с. 3).
Враховуючи обставини справи, суд вважає накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Як зазначено у Законі України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 605,60 грн судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.40-1,130, 280,283, 294 КУпАП України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч, 00) гривень (отримувач: ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок: UA168999980313020149000020001, кодкласифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: оплата штрафу за постановою суду по протоколу про адміністративне правопорушення від 01.02.2025 (серія ЕПР1 № 236188) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в розмірі 605,60 (шістсот п'ять, 60) грн (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова «судовий збір», Київський районний суд м. Харків код ЄДРПОУ суду: 02893746).
Відповідно до частини 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Київський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.М. Дяченко