Справа № 953/1579/25
н/п 2/953/1497/25
04 вересня 2025 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Соломонової К.О.
розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанси" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Суть позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Еліт Фінанс" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) відповідно до якого просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 792,70 грн. Також просить стягнути судовий збір в сумі 3 028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9 200 грн.
Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги відповідно до договору факторингу за кредитним договором зобов'язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.
Виклад позиції відповідача
Відповідаа правом на подачу відзиву не скористався.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 21.02.2025 відкрив спрощене позовне провадження та призначив судове засідання на 20.03.2025.
Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку сторін та необхідність належного повідомлення відповідачів у справі, зокрема, до 04.09.2025 (згідно з актами суду поштова кореспонденція не надсилалась через відсутність марок).
Представник позивача у судове засідання 04.09.2025 не з'явився, 24.02.2025 подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 46 - 46а).
Відповідач у судове засідання 04.09.2025 повторно не з'явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу його реєстрації (50, 66). Поштові повідомлення повернулися з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (у судові засідання на 22.04.2025 та 04.09.2025), що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Крім того, розміщувалися оголошення на офіційному сайті суду щодо виклику відповідача у судові засідання. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд ухвалою від 04.09.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк" (далі - Банк) та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 500821522 (далі - договір), шляхом пропозиції (оферти) на укладення такого договору ОСОБА_1 12.09.2019 та в подальшому акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) (а.с. 5 - 6).
Відповідно до договору тип кредиту "кредит готівкою"; сума кредиту 47 231,31 грн; процентна ставка, % річних 23,00 %; тип ставки - фіксована; строк кредиту 36 місяців. Дата повернення кредиту - 13.09.2022 року. Кредит наданий для повернення заборгованості за кредитним договором № 501115714 від 26.02.2019. Розмір 47 2314,31 грн, спосіб видачі: переказ коштів на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Альфа-Банк".
Згідно з випискою по рахунку Банк перерахував суму у розмірі 47 231,31 грн на погашення заборгованості за кредитним договором № 501115714 від 26.02.2019 (а.с. 19 - 29).
20.09.2021 Банк і Товариство уклали договір факторингу № 3, відповідно до якого ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ "Альфа Банк" за плату, а АТ "Альфа Банк" відступає ТОВ "ФК "Еліт Фінанс", а ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" набуває належене АТ "Альфа Банк" право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору (а.с. 11 - 15).
Згідно з випискою з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 року (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) Товариство отримало право грошової вимоги за кредитном договором 500821522 від 12.09.2019, ПІБ: ОСОБА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ; загальний залишок заборгованості 42 792,70; залишок по тілу кредиту: 40 435,55; залишок заборгованості за відсотками: 2 357,15 (а.с.16).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 500821522 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.09.2021 становить 42 792,70 грн (а.с. 30).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір, шляхом власної пропозиції (оферти) на укладення такого договору ОСОБА_1 12.09.2019, який власноручно підписаний останнім та в подальшому акцептований банком (акцепт). Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав ОСОБА_1 кредит, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 501115714, що підтверджується випискою по особовому рахунку, тобто виконав свої зобов'язання з надання коштів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 500821522 відповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 20.09.2021 Товариство стало кредитором за вказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по особовому рахунку, наданих позивачем вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 42 792,70 грн.
Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
При цьому як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Відповідач доказів на підтвердження здійснення оплати тіла або процентів кредиту не надав.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 200 грн та судовий збір в розмірі 3 028 грн.
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028 грн.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
- договір № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024, укладений між Товариством та адвокат Литвиненко О.І. (а.с. 31 - 32);
- акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, з якого вбачається, який вид послуг був наданий адвокатом та вказана вартість за кожну послугу, загальна вартість 9 200 грн.
- платіжна інструкція № 4941 від 01.10.2024, відповідно до якої Товариство сплатило адвокату Литвиненко О.І. суму у розмірі 9 200 грн за договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024.
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 42 792,70 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 9 200 грн, тобто більше ніж 22 % від суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (5 000 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 4 200 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 42 792 (сорок дві тисячі сімсот дев'яносто дві) гривень 70 копійок.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
4. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень.
В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 04.09.2025.
Суддя Роман ВІТЮК