Справа № 161/4737/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/1036/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.
03 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Русинчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2025 року ,
В провадженні суду перебуває цивільна справа № 161/4737/25 за позовною заявою ТзОВ «Спецкомунтех» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2025 року накладено на ОСОБА_2 штраф за зловживання процесуальними правами в розмірі 1000 грн.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 , через свого представника подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у судове засідання сторони не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею другою ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, у тому числі, диспозитивність і неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Обсяг прав та обов'язків учасників цивільної справи визначений ст. 43 ЦПК України.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Статтею 148 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до ст. 143, 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.
У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі №905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №906/936/18).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов'язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).
Аналізуючи наведені норми процесуального права суд виходить з того, що у разі постановлення судом ухвали про застосування заходів процесуального примусу до учасника справи у виді стягнення штрафу за невиконання процесуальних обов'язків, а саме неявки в судове засідання за викликом суду, якщо його явка визнана судом обов'язковою, суд на основі достовірних даних про належне повідомлення відповідного учасника справи, повинен обґрунтовано мотивувати в своїй ухвалі, яким чином неявка учасника справи свідчить про недобросовісність виконання ним процесуальних обов'язків чи створює протиправні перешкоди у здійсненні судочинства.
З матеріалів убачається, що 14 квітня 2025 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відкрито провадження в даній справі, явка учасників справи та їх представників в усі, без винятку, судові засідання визнано обов'язковою.
Дана вимога суду про явку учасників справи у всі судові засідання судом в ухвалі не обґрунтована жодним чином.
Відповідно до протоколу підготовчого судового засідання від 17 червня 2025 року, ОСОБА_2 не була присутня в судовому засіданні. Підготовче засідання було відкладено на 03 липня 2025 року у зв'язку з неявкою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( а.с. 10).
02 липня 2025 року від ОСОБА_2 було подано заяву про проведення підготовчого засідання, яке призначене на 03 липня 2025 року, за відсутності ОСОБА_2 ( а.с. 15).
03 липня 2025 року дане засідання також було відкладене у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 та представника позивача на 24 липня 2025 року.
22 липня 2025 року від ОСОБА_2 було подано заяву про проведення підготовчого засідання, яке призначене на 24 липня 2025 року, за відсутності ОСОБА_2 ( а.с. 20).
В ухвалі суду про накладення штрафу зазначено, що неявка в судове засідання ОСОБА_2 перешкоджає та повністю унеможливлює здійснення судочинства в цивільній справі, суду необхідні її особисті пояснення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якoму рoзглядається предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це - важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.
Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).
Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.
За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання відповідача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Зловживання процесуальними правами - це цивільне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасника справи, що перешкоджає правосуддю.
Разом з цим, як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої не навів обґрунтованих мотивів застосування заходу процесуального примусу (штрафу) до відповідача ОСОБА_2 , які б явно свідчили про недобросовісність відповідача у виконанні процесуальних обов'язків чи створення перешкод у вирішенні заявленого спору по суті, лише зазначив, що в діях останнього наявні ознаки неналежного виконання своїх процесуальних обов'язків, зокрема неприбуття до суду особи, явка якої визнана судом обов'язковою, що унеможливлює продовження розгляду даної цивільної справи.
Колегія суддів бере до уваги той факт, що відповідачем ОСОБА_2 було повідомлено суд та подано клопотання про розгляд справи без її участі.
Тому суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для накладення штрафу на відповідача ОСОБА_2 ..
Відповідно до ч. 4 ст. 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточна і оскарженню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу - до скасування.
Керуючись ст.ст. 148, 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_4 , задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2025 року про накладення штрафу в цій справі скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя
Судді