Справа № 761/36295/25
Провадження № 2/761/10172/2025
02 вересня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Анохін А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права приватної власності,
26 серпня 2025 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права приватної власності.
28 серпня 2025 року згідно розпорядження та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
При вирішенні питання про відкриття провадження в справі з'совано, що заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд:
поділити в натурі (виділити частки) домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
1.1. визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на окремий об'єкт нерухомого майна, який відповідно до Технічного паспорту від 17 лютого 2004 року складається з наступних приміщень житлового будинку: квартира № 3 загальною площею 46,3 м2.
1.2. визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної приватної власності на окремий об'єкт нерухомого майна, який відповідно до Технічного паспорту від 17 лютого 2004 року складається з наступних приміщень житлового будинку: квартири № 1 та № 2 загальною площею 129,3 м2.
2. Поділити між співвласниками в натурі (виділити частки) земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:121:0021 загальною площею 0,0497 га за адресою АДРЕСА_1 :
2.1. визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на 1/3 земельної ділянки площею 0,0166 га з кадастровим номером 8000000000:91:121:0021 за адресою АДРЕСА_1 .
2.2. визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної приватної власності на 2/3 земельної ділянки площею 0,0331 га з кадастровим номером 8000000000:91:121:0021 за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3018,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
В п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211 гривень 20 копійок) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 гривень 00 копійок).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Однак, суд зауважує, що зважаючи на те, що позовна заява не містить відомостей про вартість нерухомого майна станом на моменту подачі даного позову, суд не може перевірити чи правильно сплачений судовий збір за майнову вимогу.
Аналіз позовної заяви та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову, оскільки неможливо встановити дійсну вартість спірного нерухомого майна.
У відповідності до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» №1440 від 10 вересня 2003 року ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
В позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю цього майна на момент звернення до суду. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
При відсутності достовірних даних, про ціну даного нерухомого майна, станом на час розгляду справи, позивачем щонайменше необхідно надати докази щодо ціни на майно (витяги з веб сайтів продажу аналогічного нерухомого майна тощо).
Однак, позивачем документально не підтверджена ціна позову щодо дійсної вартості майна на момент звернення із позовною заявою.
Оскільки ціна позову підлягає уточненню, суд при вирішенні справи по суті, у будь-якому разі у силу ст. 141 ЦПК України та вимог Закону України «Про судовий збір» повинен вирішити питання розподілу судових витрат по справі, позивачу слід визначитись із ціною позову в частині ціни на майно, та доплатити судовий збір (у разі необхідності).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При таких обставинах, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права приватної власності, залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Андрій АНОХІН