СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4706/25
пр. № 2/759/3354/25
08 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
за участю секретаря Хвостенка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна,
04.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, у якому просить розірвати між сторонами шлюб та визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за нею право власності на частки квартири АДРЕСА_3 , припинивши право спільної сумісної власності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної справи визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою суду від 07.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
18.03.2025 позивачем подано до суду заяву, якою усунуто недоліки позову.
Ухвалою суду від 21.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання 08.07.2025 року.
Разом з тим, 16.06.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача ОСОБА_1 про розгляд позову про розірвання шлюбу без участі позивача.
Крім того, 18.06.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в якій останній просить проводити судовий розгляд без його участі, підтримує заявлені вимоги та просить розірвати шлюб.
08.07.2025 ухвалою суду залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимоги про поділ майна подружжя.
Врахувавши доводи позивача та відповідача, вивчивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В силу приписів ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13.07.2014, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області складено актовий запис №1508 та видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 . Сторони не мають спільних дітей.
Враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
В силу ст. 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
В рамках даного провадження після відкриття провадження від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання ним позову із проханням розірвати укладений шлюб із позивачем ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд наділений можливістю за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110-112 СК України, ст.ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 13.07.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області за актовим записом №1508 - розірвати.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому, відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова