Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/13468/25
Провадження №
03.09.2025 року Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025232040000109 від 08.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлів, Бережанського району, Тернопільської області, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,
29 серпня 2025 року до Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025232040000109 від 08.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, 25.03.2025, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користуючись глобальною мережею Інтернет знайшов оголошення на веб сайті «robotniki.ua», залишене ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про пошук робітника для проведення ремонтних робіт у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . У подальшому ОСОБА_2 написав ОСОБА_3 в особисті повідомлення соціальної мережі «Viber» з пропозицією виконати ремонтні роботи у квартирі ОСОБА_3 , на що останній погодився.
У подальшому, 28.03.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_2 , знаходячись у приміщені квартири АДРЕСА_4 провів необхідні заміри та за допомогою соціальної мережі «Viber» повідомив ОСОБА_3 про необхідність здійснення передплати на загальну суму 45 000 грн., на що останній погодився.
У подальшому, 03.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 год. 48 хв. у ОСОБА_2 , який перебував за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , виник протиправний умисел, спрямований нa заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме грошовими коштами, які належать ОСОБА_3 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , не маючи реального наміру проводити ремонтні роботи у квартирі ОСОБА_3 , 03.04.2025 надав реквізити банківського рахунку НОМЕР_2 для здійснення передплати, після чого, цього ж дня, о 08 год. 48 хв. ОСОБА_3 , не підозрюючи про протиправний намір ОСОБА_2 , перерахував останньому грошові кошти з банківського рахунку НОМЕР_3 , у сумі 45 000 грн. на банківський рахунок НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 .
У подальшому, ОСОБА_2 розпорядився вищевказаними грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 45 000 грн.
Потерпілий ОСОБА_3 надав письмову заяву щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні. Обвинувачений ОСОБА_2 надав письмову заяву, складену в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_2 , складену в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_2 суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, що дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків, на підставі ст. 12 КК України, особу винного, який раніше не судимий, одружений, за місцем проживання характеризується посередньо, має постійне місце реєстрації та проживання, не працюючий.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.
Крім того під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому судом ураховано:
- прохання ОСОБА_2 , викладене ним у заяві щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, про призначення йому покарання в вигляді штрафу.
Разом з цим, у своїй заяві ОСОБА_2 зазначив про те, що при призначенні покарання він покладається на рішення суду у повному обсязі.
Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_2 суд бере до уваги те, що санкція ч. 1 ст. 190 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове кримінальне правопорушення. Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про неможливість призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачений офіційно не працює, а суд не володіє відомостями про наявність у нього майна.
Водночас, суд також не знаходить підстав для призначення обвинуваченому більш суворого виду покарання - обмеження волі, пов'язаного із триманням особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці та пробаційного нагляду.
З огляду на викладене, ураховуючи індивідуальні особливості вчиненого обвинуваченим діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також відомості, які характеризують обвинуваченого, зокрема його вік та відсутність у нього офіційного заробітку, а також те, що він вчинив кримінальне правопорушення вперше, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин.
Таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Розглянувши питання про долю речових доказів, суд, керуючись вимогами ст. 100 КПК України, вирішив:
- оптичні носії інформації диски СD-R - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід відсутній.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 373-374, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді двохсот годин громадських робіт.
Запобіжний захід відсутній.
Цивільний позов не заявлявся.
Судові витрати відсутні.
Речові докази: - оптичні носії інформації диски СD-R - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1