Справа № 758/1583/25
15 серпня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Засеченко В.В.,
представника позивача - Антонової О.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролідас Експрес», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить стягнути на його користь з ТОВ «Авто Ролідас» 494 078,00 грн боргу за два не поставлені транспортні засоби, а саме: Chrysler 200, 2016 року випуску та BMW Х5, 2012 року випуску, суму інфляційного збільшення боргу (3% річних) у розмірі 40 812,20 грн, 200 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2021 році, позивач, ОСОБА_1 , вирішив придбати транспортний засіб і для цього на вчинення відповідних дій по купівлі автомобіля надав довіреність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначається, що 21.07.2021 між довіреною позивачем особою, ОСОБА_3 , та ТОВ «Авто Ролідас» було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Chrysler 200, 2016 року випуску. Вартість автомобіля становила 195 000,00 грн.
У позові стверджується, що для того, щоб повністю оплатити купівлю зазначеного транспортного засобу, ОСОБА_3 , в інтересах позивача, оформив кредитний договір № 2038350082 від 07.12.2021 в АТ «ОТП Банк». Після отримання коштів, він підписав договір з ТОВ «Авто Ролідас», відповідно до якого довіреною особою позивача була сплачена вся сума за автомобіль Chrysler 200, 2016 року випуску, з урахуванням митних платежів, необхідних для розмитнення автомобіля та згідно з умовами договору, транспортний засіб мав бути доставлений до покупця ОСОБА_1 30.04.2022, проте до сьогодні так доставлений і не був.
У подальшому, як вказується у позові, між позивачем, ОСОБА_1 , та ТОВ «Авто Ролідас» 27.04.2022 було укладено договір про пошук і придбання автомобіля BMW X5, 2012 року випуску, vin-код НОМЕР_1 (договір № 270267 від 27.04.2022). Орієнтовна вартість автомобіля BMW X5, з урахуванням митних платежів, повинна була скласти 300 000,00 грн.
Зауважується, що позивач сплатив повну суму за договором за автомобіль BMW X5, 2012 року випуску, vin-код НОМЕР_1 , а саме: 221433,00 грн на рахунок ТОВ «Авто Ролідас»: IBAN НОМЕР_2 , та 77 645,00 грн на IBAN НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 , яка представлялась менеджером по роботі з клієнтами відповідача.
При цьому, позивач зазначає, що менеджер по роботі з клієнтами повідомила, що транспортний засіб BMW X5, 2012 року випуску, vin-код НОМЕР_1 , буде доставлено та розмитнено на території України за пільговим тарифом 01.07.2022, проте, на момент підготовки даного позову, транспортні засоби BMW X5 і Chrysler 200 позивачу досі не передані.
Позивач акцентує, що зазначені правочини пересилались один одному за допомогою електронної пошти, погодження умов відбувалось шляхом переписки через месенджери з менеджерами відповідача, відповідно, з урахуванням подальших дій, вчинених сторонами на їх реалізацію, можуть вважатись укладеними та погодженими, оригіналів документів на вищезазначені автомобілі відповідач позивачу й досі не передав/не надав.
У позові звертається увага на те, що наразі у провадженні Слідчого управління Головного управління поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування № 120222181010001097 від 25.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.ч. 2, 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство).
Також у позові зазначається, що 16.08.2024 позивачем на офіційну адресу ТОВ «Авто Ролідас» було надіслано претензію щодо повернення грошових коштів та вказана претензія повернулась відправнику як не вручена.
Разом з тим у позові наголошується, що у зв'язку з тим, що позивач здійснив оплату за два автомобілі, які так і не були йому доставлені та передані, на одному з яких він планував працювати водієм у таксі, у нього виникли серйозні проблеми, що негативно вплинули на його моральний і психічний стан. Позивач розраховував на ці автомобілі як на засіб заробітку, щоб забезпечити стабільний дохід і вчасно погасити свої боргові зобов'язання. Через невиконання відповідачем своїх зобов'язань у позивача був відсутній постійних дохід і фінансова стабільність.
У зв'язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.
Відзив на позовну заяву не надійшов.
Будь-яких заяв від відповідачів не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10.02.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених у такій ухвалі.
На виконання вказаної ухвали через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків (з додатками), якою, зокрема, було уточнено суб'єктний склад учасників справи та позовні вимоги.
Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просить суд стягнути на свою користь:
- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» 197 211,66 грн суми боргу за непоставлений транспортний засіб Chrysler 200, 2016 року випуску;
- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролідас Експрес» 221 433,00 грн суми боргу за послуги, пов'язані з організацією купівлі транспортного засобу BMW X5, 2012 року випуску, vin-код НОМЕР_1 ;
- з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 77 645,00 грн суми боргу за послуги з доставки автомобіля BMW X5, 2012 року випуску, vin-код НОМЕР_1 ;
- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» 100 000,00 грн моральної шкоди;
- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролідас Експрес» 100 000,00 грн моральної шкоди;
- з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 100 000,00 грн моральної шкоди;
- солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас», з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролідас Експрес», з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 7 962,90 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального провадження.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05.06.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити повністю.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомили, не подали відзив на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
У т. І, на а.с. 41-44 міститься копія кредитного договору № 2038350082 від 07.12.2021, укладеного між АТ «ОТП БАНК» (банк) та ОСОБА_3 (позичальник), відповідно до якого в порядку передбаченому кредитним договором та Правилами кредитування банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредиту на рахунок погашення боргових зобов'язань, а також виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені кредитним договором та правилами кредитування.
Згідно з п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику 125 000,00 грн кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір послуг № 270267 (т. І, а.с. 31-34), відповідно до умов якого, замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з підбору, огляду, бронювання та послуг із забезпечення придбання, перевезення, транспортного оброблення та розмитнення автотранспортного засобу.
Згідно з п. 1.5 договору послуг № 270267, строк поставки товару визначається сторонами відповідно до розумних термінів на здійснення поставки щодо аналогічних товарів, але не можуть перевищувати 3 місяці.
По виграному лоту замовник зобов'язується здійснити оплату вартості ставки та аукціонні збори на рахунок та у строки, визначені виконавцем (п. 2.5 договору № 270267).
Відповідно до п. 5.1 договору № 270267, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань заданим договором сторони несуть відповідальність передбачуваним законодавством України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договір послуг № 270267 від 27.04.2022 не містить підписів сторін.
Стороною позивача долучено: копію акту виконаних робіт до договору від 26.04.2022, щодо послуги з підбору, огляду, бронювання (т. І, а.с. 34); скріншоту про переказ грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 у сумі 77 645,00 грн, з призначенням платежу «організація доставки автомобіля. Вантажно розвантажувальні роботи. Послуги по деклар. та митному оформленні. Послуга за організацію перквалки вантажів» (т. І, а.с. 45-47); скріншоту про переказ грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , який належить Ролідас Експрес у сумі 221 433,00 грн, з призначенням платежу «авансовий платіж (відшкодування вартості Лоту, аукціонних зборів) за договором послуг» (т. І, а.с. 48); копію рахунку на оплату № 37 від 28.04.2022 та № 38 від 28.04.2022 (т. І, а.с. 49); розруківку листування (т. І, а.с. 69-222).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Авто Ролідас» надіслав претензію щодо повернення грошових коштів від 16.08.2024, яка була повернута відправникові (т. І, а.с. 232-235).
Разом з тим, судом встановлено, що матеріали справи не містять оригіналу/копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21.07.2021, укладеного між довіреною особою позивача ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Ролідас», не вбачається його і в переліку долучених до позовної заяви додатків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення (див. постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг є двостороннім: обов'язок виконавця надати послугу кореспондується з обов'язком замовника її оплатити, якщо договір оплатний, або відшкодувати фактичні витрати, якщо договір безоплатний. Договір про надання послуг є консенсуальним - вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов.
Договір про надання послуг як правило укладається у письмовій формі. У спеціальних нормативних актах, що регламентують порядок надання тієї чи іншої послуги, можуть бути встановлені вимоги до форми договору. Крім того, виконавець зобов'язаний видати замовнику документ, що підтверджує підставу сплати та суму отриманих коштів (для юридичної особи) або розрахунковий документ, який свідчить про факт надання послуги (для споживача).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (абзац 1 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (ст. 208 ЦК України).
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов'язковим атрибутом письмової форми правочину.
Конструкція ч. 3 ст. 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов'язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (див. постанову Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 6-872цс17).
Тлумачення наведених норм ЦК України свідчить, що обов'язковим елементом двостороннього правочину є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.
Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об'єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.
Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов'язкового суб'єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.
Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об'єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, провадження № 14-29цс23).
Укладеність договору пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України. Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Тобто ЦК України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Розглядаючи подібні спори, суди повинні з'ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов'язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від установлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Неукладеність договору у зв'язку з недотриманням установленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою.
Отже, відсутність підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абз. 1 ч. 1 ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відсутність підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.
Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, другою , третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 11.10.2023 № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) /ч. 5 ст. 177 ЦПК України/.
Позовна заява повинна, зокрема, містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Натомість, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді справи роз'яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам, оскільки це може призвести до порушення встановленого у ст. 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 443/1012/18 /провадження № 61-6304св22/).
Позивачем на підтвердження обставин справи до матеріалів справи долучено лише роздруківку договору послуг № 270267 від 27.04.2022, яка відміток про її підписання сторонами в письмовій чи електронній формі не містить.
Крім того, матеріали справи не містять оригіналу/копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21.07.2021, укладеного між довіреною особою позивача ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Ролідас» на який посилається позивач обґрунтовуючи позов.
Суд звертає увагу на те, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України).
Суд враховує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанову об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 519/2-5034/11).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, провадження № 61-12101св23).
З урахуванням встановлених обставин справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи результат вирішення спору (відмову у позові), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд
у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролідас Експрес», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 160, код ЄДРПОУ 44015943;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ролідас Експрес», місцезнаходження - місто Рівне, вулиця Поповича, будинок 11/2, код ЄДРПОУ 43975458;
відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Суддя О. І. Якимець