Справа № 560/1893/25
Головуючий у 1-й інстанції: Печений Є.В.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
03 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2024 року № 222030030285 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.06.1993 року по 01.12.2004 року та призначити пенсію за віком з 30.10.2024 року.
Вказував, що 30.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Зазначав, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2024 року № 222030030285 йому відмовлено в призначенні пенсії.
Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком є протиправними.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 222030030285 від 06.11.2024 року;
Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 25.06.1993 по 31.12.1997 року;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у цьому рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Зазначає, що Відповідачі своїми протиправними діями позбавляють Позивача належного пенсійного забезпечення, гарантованого ст.46 Конституції України, для повного захисту порушених прав Позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1998 року по 01.12.2004 року та призначити пенсію за віком з 30.10.2024 року. Зазначений спосіб є належним та ефективним заходом захисту порушених прав, який забезпечить ефективне поновлення порушених прав позивача.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що задоволення цих позовних вимог не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, а вказує на визначення відповідачу зобов'язання вчинити кореспондуючі праву на пенсійне забезпечення Позивача дії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області також подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що 06.11.2024 ним винесено рішення №222030030285 про відмову у призначенні пенсії позивачу через відсутність необхідного страхового стажу - 31 рік. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 25.06.1993 по 31.12.1997, відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1982, оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутні, довідка щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутня. Вказує, що позивач матиме право на пенсійну виплату з 27.09.2027 року або при набутті необхідного страхового стажу.
Зазначає, що рішення від 06.11.2024 №222030030285 є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
09 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну каргу. У поданому відзиві позивач просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення. Скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року в адміністративній справі №560/1893/25 в частині відмови позовних вимог ОСОБА_1 щодо «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1998 року по 01.12.2004 року та призначити пенсію за віком з 30.10.2024 року» та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а саме: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1998 року по 01.12.2004 року та призначити пенсію за віком з 30.10.2024 року».
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу позивача слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 28.07.2022 №6825-5001931453.
30.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон 1058).
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - 06.11.2024 року, винесено рішення №222030030285 про відмову у призначенні пенсії позивачу в зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 25.06.1993 по 31.12.1997, відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1982, оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутні, довідка щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутня.
Вказано, що позивач матиме право на пенсійну виплату з 27.09.2027 року або при набутті необхідного страхового стажу.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав із цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг сторін.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1-2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі "Перемога", з 25.06.1993 року по 01.12.2004 року, то колегія суддів зазначає наступне.
Твердження пенсійного органу щодо незарахування позивачу стажу роботи через те, що у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутні, довідка щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві відсутня, є безпідставними, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, що підтверджують трудову діяльність.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової документації, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо правильності та повноти заповнення трудової книжки, а відсутність запису щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі з 25.06.1993 по 31.12.1997, відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1982 року.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
З аналізу викладених норм слідує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте відповідачем на підтвердження вжиття заходів щодо витребування документів до суду жодних доказів не надано.
Відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 222030030285 від 06.11.2024 слід визнати протиправним та скасувати.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині вимоги призначити пенсію за віком з моменту звернення, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій / прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Враховуючи викладене, а також те, що Відповідачі своїми протиправними діями позбавляють Позивача належного пенсійного забезпечення, гарантованого ст.46 Конституції України, для повного захисту порушених прав Позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1998 року по 01.12.2004 року та призначити пенсію за віком з 30.10.2024 року.
Зазначений спосіб є належним та ефективним заходом захисту порушених прав, який забезпечить ефективне поновлення порушених прав позивача.
Колегія суддів зауважує, що задоволення цих позовних вимог не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, а вказує на визначення відповідачу зобов'язання вчинити кореспондуючі праву на пенсійне забезпечення Позивача дії.
Дискреція - це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії/прийняти конкретне рішення і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі 826/4418/14).
Враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів приходить до висновку, що з метою належного способу порушеного права позивача слід:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2024 року № 222030030285 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.06.1993 року по 01.12.2004 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.10.2024 року".
У відповідності із ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
у задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області -відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2024 року № 222030030285 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.06.1993 року по 01.12.2004 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.10.2024 року".
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.