Справа № 564/2791/25
04 вересня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Костопіль в режимі відеоконференції клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №42023182490000104 від 03 липня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
Прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним вище клопотанням.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 58, 59, 115, 116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, обіймаючи посаду заступника командира батареї з морально-психологічного забезпечення зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 15 травня 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , в пункті постійної дислокації за адресою: АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд за місцем проживання, не пов'язаний із проходженням військової служби та обов'язки військової служби не виконував, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, до 27.11.2023 коли він був виявлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.5 ст.407 КК України (в редакції чинній до 11 серпня 2023 року).
У своєму клопотанні прокурор звертає увагу суду на наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п.1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, на те, що підозрюваний спробує: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Оскільки на даний час закінчується строк дії ухвали Костопільського районного суду від 15.07.2025, відповідно до якої обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зокрема строком до 12.09.2025, просив продовжити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав подане клопотання та вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з підстав, наведених у клопотанні та без визначення можливості внесення застави.
Присутній в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо поданого клопотання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою .
Захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого, однак вказав, що прокурор перебільшив існування тих ризиків на які він покликався у своєму клопотанні і просив суд врахувати це при прийнятті рішення по клопотанню прокурора.
Дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №42023182490000104 від 03 липня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 15 липня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 травня 2025 року включно.
Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 12 вересня 2025 року, судовий розгляд кримінального провадження не розпочато.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні , у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Так, на переконання суду, на день розгляду клопотання ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими прокурором до клопотання.
Оцінюючи наявність ризиків, обумовлених статтею 177 КПК України, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Твердження того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду являється те, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. ОСОБА_4 проживає на віддаленій відстані від органу досудового розслідування та суду, а саме: АДРЕСА_2 .
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, в тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. На даний час свідки в судовому засіданні не допитані, а обвинувачений як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із переліком свідків у кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови від дачі показань.
Ризик того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.
Також ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується грунтується на тому, що ОСОБА_4 є хоча і раніше не судимою особою, проте існує великий ризик вчинення інших кримінальних правопорушень останнім, оскільки у зв'язку із самовільним залишенням військової частини йому припинено виплату грошового забезпечення та він офіційно не працевлаштований, а відтак у нього відсутня можливість отримання будь - якого доходу із законних джерел.
Суд також враховує, що кримінальне правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 вчинено останнім під час того, як в Україні введений воєнний стан, тому є підстави вважати, що під загрозою покарання з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання прокурора.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд вважає, що наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України дають підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та забезпечити його належну поведінку. Враховуючи вказане, суд вважає що в разі зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, останній може переховуватися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Під час розгляду клопотання було доведено, що вищевказані ризики, які попередньо були встановлені при винесені Костопільським районним судом ухвали від 15 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість інкримінованого злочину, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого та характеризуючі його особу дані, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України і приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.
Крім того, згідно ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених 402, 405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, запобігання переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 в межах строку, встановленого ст.331 КПК України, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 206, 208, 369-372 КПК України, суд -
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_3 , військовослужбовця Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, курсанта 5-го навчального взводу 2 навчальної роти 1-го навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", на 60 (шістдесят) діб, тобто до 02 листопада 2025 року(включно), без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1