Справа № 149/1211/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Робак М.В.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
02 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року (у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в особі територіального структурного підрозділу Хмільницького районного відділу поліції про скасування рішень, дій чи бездіяльності суб"єкту владних повноважень,
позивач звернувся із позовом до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області в якому просив визнати протиправними та такими, що вчинені поза межами повноважень суб'єктів владних повноважень дії інженера сектору інформаційної підтримки Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Цюрпіти Олега та поліцейського офіцера громади сектору поліцейських офіцерів громади Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Вадима Нечаюка при здійсненні ними контролю за безпекою дорожнього руху в м. Хмільнику по вул. В. Українця, та складенні адміністративних матеріалів за порушення ПДР, що мали місце 16.07.2024.
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19.05.2025 закрито провадження у даній справі.
Роз'яснено, що розгляд справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП віднесено до юрисдикції суддів місцевих загальних судів в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Зазначено, що предметом і підставами цього позову є законність здійснення повноважень суб'єктами владних повноважень поліцейськими Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області з урахування їх посад, щодо здійснення ними контролю за безпекою дорожнього руху і складення адміністративних матеріалів, яке мало місце 16.07.2024 у м. Хмільник по вул. Українця.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та просить залишити її без змін.
Також зауважено, що у даному випадку дії, які на думку позивача порушують його права, являються складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, суд першої інстанції правильно встановив вказані обставини та наявність підстав для закриття провадження у справі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 312 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктами 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлений причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративне розслідування являє собою адміністративно-процесуальну процедуру, що складається із сукупності адміністративно - процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративне розслідування проводиться з метою виявлення додаткових обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто обставин, які не встановлюються в протоколі і не встановлюються у повному обсязі при попередній перевірці.
Частиною 1 статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою. яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також, працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В той же час, дані, що містяться в протоколі, в силу вимог статті 251 КУпАП, є доказами, які підлягають оцінці судом у порядку ст. 252 цього ж кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідність та законність дій працівників поліції щодо складання адміністративних матеріалів має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ст.124 КУпАП здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП).
Отже виконання працівником поліції своїх повноважень відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за №1452/735, є предметом розгляду судом у справі про адміністративне правопорушення при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому дії працівників поліції та складені ними матеріали не встановлюють прав і обов'язків для учасників спірних правовідносин, а тому не є діями чи рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а є лише підставою для подальшого вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, а отже, оскарження дій працівників поліції щодо здійснення ними контролю за безпекою дорожнього руху та складанні адміністративних матеріалів в судовому порядку не передбачено.
Правильність складання адміністративних матеріалів та законність дій посадових осіб при цьому зобов'язаний перевіряти орган, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій такі матеріали є доказом.
При цьому складені працівником поліції адміністративні матеріали фіксують обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб'єктивних прав, в даному випадку для позивача, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі цих матеріалів.
Під час розгляду адміністративної справи № 712/7385/17 (постанова від 13.03.2019) Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає, що при складанні відносно нього протоколу серії ААД №183238 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, працівниками поліції порушено норми Конституції України та підзаконно-правовим актам.
При цьому судом першої інстанції правильно вказано, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за ст. 130 КУпАП здійснюється у порядку передбаченому КУпАП, районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Такі справи не підлягають розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.
Також колегія суддів враховує, що постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.04.2025 у справі №149/2354/24 визнано винним та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Вказана постанова оскаржена до апеляційного суду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02.05.2025 у справі № 149/2354/24 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.04.2025 у в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до набрання законної сили судовим рішення у справі №149/1211/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в особі територіального структурного підрозділу Хмільницького районного відділу поліції про скасування рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно вимог ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що питання щодо правомірності дій працівників поліції під час здійснення ними контролю за безпекою дорожнього руху та складанні адміністративних матеріалів можуть бути вирішені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому є правові підстави для закриття провадження у справі.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.