Справа № 240/3657/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
03 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у взятті ОСОБА_1 на військовий облік;
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про взяття ОСОБА_1 на військовий облік;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у незнищенні відомостей про ОСОБА_1 , наявних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати Міністерство оборони України знищити відомості про ОСОБА_1 , наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його було засуджено 29.11.2002 Житомирським районним судом Житомирської області за ст.185 ч.5, ст.69 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому, відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок» в редакції, чинній станом на 05.10.2011: "б. Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину". Позивача було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, а тому виключення позивача з військового обліку 05.10.2011 було здійснено правомірно. Як наслідок, позивач з 05.10.2011 не повинен мати статусу ні призовника. ні військовозобов'язаного у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок». Проте, позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважає, що відомості про нього включено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) неправомірно.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що Судом не перевірено правомірність рішення про взяття Позивача на облік в якості військовозобов'язаного, прийнятого саме 05.11.2011. Вказує, що навіть Судом у Рішенні зроблено висновок про правомірність виключення Позивача з військового обліку 05.10.2011, а також доведено відсутність правових підстав для його взяття на військовий облік 05.11.2011. А значить рішення Відповідача-2 про взяття Позивача на військовий облік 05.11.2011 є таким, що прийняте всупереч чинним на той момент нормам Закону про ВО.
Звертає увагу Апеляційного суду на те, що згідно з п. 8 ст. 89 КК України (у редакції, чинній на 16.10.2011): "Такими, що не мають судимості, визнаються: [...] 8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину; [...]."
Як правильно вказано Судом в Рішенні, Позивач за постановою міськрайонного суду м. Дубна Рівненської області умовно-достроково звільнений від покарання 21.07.2006. А значить Позивач мав судимість до 20.07.2012 включно. Таким чином, станом на 05.11.2011 Позивач мав судимість, що було підставою для виключення його з військового обліку, а значить він НЕ МІГ бути взятий на військовий облік в цей час. Дана обставина також є свідченням порушення вимог чинного законодавства при прийняття рішення про взяття Позивача на військовий облік 05.11.2011, що було проігноровано Судом при ухваленні Рішення.
Також, звертає увагу Апеляційного суду на те, що Відповідачем-2 не надано Суду жодного рішення у формі наказу про взяття Позивача на військовий облік. В матеріалах справи наявні лише надані Відповідачем-2 Облікова картка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та Облікова картка в паперовому вигляді ОСОБА_1 , про що прямо вказано в Рішенні. Відсутність в матеріалах справи наказу про взяття Позивача на військовий облік як військовозобов'язаного 05.11.2011 є підтвердженням необґрунтованості такого рішення.
22 липня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що у відповідача відсутні повноваження відповідно до чинного законодавства щодо повного знищення відомостей відносно позивача в Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов'язаних та резервістів. Вказав, що відповідно до облікової картки Позивача, яка знаходиться в розпорядженні відповідача та інформації яка міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05.11.2011 на який був переданий призовною комісією з обліку призовників, та з того моменту не виключався з обліку військовозобов'язаних з підстав визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". У ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні правові підстави для виключення з військового обліку Позивача відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Міністерство оборони України 25 липня 20254 року також подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку. Знищення відомостей в Реєстрі можливе лише щодо громадян України, які не є призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, або в разі виявлення повторного запису Реєстру. Таким чином, відсутні правові підстави для знищення відомостей позивача в Реєстрі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 29.11.2002 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 5, України та засуджено до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців.
Відповідно до довідки Дубенської ВК від 29.07.2006 позивач відбував покарання у місцях позбавлення волі з 27.06.2003 по 29.07.2006, звідки звільнений умовно достроково на 1 рік 05 місяців 06 днів за постановою міськрайонного суду м. Дубна Рівненської області від 21.07.2006 згідно ст. 107 КК України.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов'язаних 01.10.2004, а 05.10.2011 виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
19.11.2024 ОСОБА_1 направив до Міністерства оборони та ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву щодо неправомірного включення до реєстру та знищення відомостей в Реєстрі.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що відсутні законні підстави для задоволення вимог по його заяві.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення його з військового обліку та не знищення відомостей в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.036.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома).
Відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ у редакції до 18ю.05.2024 виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 відповідно до вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 29.11.2002 засуджений за ст.185 ч.5 Кримінального кодексу України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
За постановою міськрайонного суду м. Дубна Рівненської області від 21.07.2006 позивача умовно-достроково звільнено від покарання на 1 рік 05 місяців 06 днів.
Редакція ч.5 ст.185 Кримінального кодексу України станом на час винесення вироку суду стосовно позивача передбачала призначення покарання у вигляді на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України (у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку) залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Відтак, враховуючи наведене вище, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався тяжким.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції чинній на 19.04.2018) встановлено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.10.2011 позивача виключено з військового обліку, про що зроблений запис у військовому квитку.
Вичерпний перелік громадян України які підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) визначений частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, чинній на момент здійснення запису про виключення позивача з військового обліку.
Так, за приписами п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до переліку громадян України які підлягають виключенню з військового обліку належать у тому числі громадяни України, які: - були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон №3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок №560).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Колегія суддів також враховує, що згідно з частинами першою та другою статті 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення (п.9 ст.89 КК України).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі №647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Суд встановив, що у довідці про звільнення від 29.07.2006 вказано, що позивача на підставі постанови міськрайонного суду м. Дубна Рівненської області від 21.07.2006 умовно-достроково звільнено від відбування невідбутої частини покарання.
Отже, враховуючи п.9 ст.89 КК України, судимість позивача є погашеною, і він визнається таким, який не має судимості.
Відтак станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про виключення його з обліку військовозобов'язаних (19.11.2024) він визнається таким, який не має судимості, і відповідно відповідач правомірно не задовольнив його відповідну заяву.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач довів правомірність дій щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку. Тому, відсутні підстави для знищення відомостей про ОСОБА_1 , які наявні в Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов'язаних та резервістів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.