04.09.2025
єдиний унікальний номер справи 531/501/24
номер провадження 1-кп/531/19/25
04 вересня 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бричани, Бричанський район, Республіка Молдова зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , громадянин України, не працюючий, освіта базова - середня, судимий 23.09.2023 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, 25.07.2024 Шевченківським районним судом м.Києва за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі у виді п'яти років і одного місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
У відповідності до п. 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, мають особи, які після введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6.03.2022 № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка».
21.04.2022 у ОСОБА_4 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого з 2018 року, точної дати не встановлено, без реєстрації по АДРЕСА_2 , виник протиправний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, які виплачуються внутрішньо переміщеним особам, шляхом отримання статусу внутрішньо переміщеної особи.
ОСОБА_4 , розуміючи, що залишив місце реєстрації не пізніше 2018 року не з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, та не має права на статус внутрішньо переміщеної особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, 21.04.2022 особисто прийшов до відділу соціального забезпечення виконавчого комітету Карлівської міської ради, розташованого за адресою: вул. Полтавський шлях, 85, м. Карлівка, Полтавського району Полтавської області, для заповнення заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, для оформлення якої надав копію паспорта, копію РНОКПП та розрахунковий рахунок банківської картки, відкритої у АТ «Ощадбанк».
У результаті вказаних дій ОСОБА_4 , в одноденний термін, 21.04.2022 відділом соціального забезпечення виконавчого комітету Карлівської міської ради останньому було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1611-7000887427. Після цього, 21.04.2022 до вищезазначеного відділу соціального забезпечення виконавчого комітету Карлівської міської ради ОСОБА_4 була подана заява про надання грошової допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка була передана до Відділу № 3 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та надання інших видів соціальної підтримки населенню Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації. Після проведення звірки наданих ОСОБА_4 даних з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб та базою отримувачів державних соціальних допомог Відділом № 3 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та надання інших видів соціальної підтримки населенню Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації було прийнято рішення від 29.04.2022 про призначення ОСОБА_4 грошової допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі в розмірі 2000,00 грн. щомісячно у відповідності до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022.
У подальшому ОСОБА_4 , який в результаті своїх неправомірних дій набув статусу внутрішньо переміщеної особи, отримував грошові кошти на проживання в період часу з березня 2022 року до липня 2023 року включно в розмірі 2000,00 гривень за кожен місяць, на загальну суму 34000,00 грн. Указані грошові кошти відповідно до інформації про рахунок, отриманої в АТ «Ощадбанк», були зараховані на банківську картку, відкриту на ім'я ОСОБА_4 , № НОМЕР_1 у наступні дати: 24.05.2022, 02.06.2022, 28.06.2022, 26.07.2022, 17.08.2022, 08.09.2022, 06.10.2022, 16.11.2022, 2.12.2022, 11.01.2023, 20.02.2023, 22.03.2023, 08.04.2023, 29.05.2023, 07.06.2023 та 12.07.2023. Отриманими грошовими коштами на загальну суму 34000,00 грн. ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 шляхом обману заволодів грошовими коштами із загального фонду державного бюджету 2501480 «Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг» в сумі 34000,00 гривень, чим завдав майнової шкоди державі в особі Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації на вказану суму.
ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).
В рамках кримінального провадження прокурором подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на користь Міністерства соціальної політики України матеріальної шкоди в розмірі 34000,00 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 позовні вимоги та свою вину у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) не визнав повністю.
Пояснив, що до 2018 року проживав в м.Скадовськ, а після 2018 року фактично працював і проживав в м.Київ. На території с. Попівка, Карлівської ТГ, Полтавського району, Полтавської області не проживав, а з'являвся там періодично, оскільки там проживала його співмешканка. В 2022 році він опинився без роботи і у нього була потреба в отриманні паспорту громадянина України. З метою отримання реєстрації він став на облік як внутрішньо переміщена особа (далі - ВПО). Мети отримувати за це виплати у нього не було. Разом з бланками для реєстрації як ВПО йому надали бланк на отримання відповідних виплат. Оскільки він думав що документи для виплат і для отримання статусу ВПО заповнюються одночасно і є обов'язковими, то відповідно, заповнив всі бланки.
Не дивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченим, його вина у скоєнні злочину при обставинах викладених в даному вироці, підтверджується дослідженими судом доказами:
-показаннями допитаної в судовому засіданні представника потерпілої сторони Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації - ОСОБА_6 , яка пояснила, що в 2022 році функції взяття на облік ВПО була покладена на відділ соціального забезпечення Карлівської міської ради. Їм були надані заяви обвинуваченого де він зазначив що є внутрішньо переміщеною особою, надав заяву на виплати, а також надав відповідний рахунок для перерахування коштів. Всі заяви були написані ним власноручно. Крім того повідомила, що особа яка стає на облік як ВПО має сама вирішувати чи скористатись їх правом на відповідну допомогу, і така допомога виплачується на підставі окремої заяви.
- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , яка пояснила що є старостою в с.Попівка Карлівської ТГ Полтавської області. Обвинувачений приблизно з 2018 року проживає на території даного села зі своєю співмешканкою. Пам'ятає що обвинувачений в серпні 2021 року на день села влаштував бійку, а у вересні 2021 року прийшов до приміщення будинку культури в нетверезому стані. Періодично десь відлучався з села на роботу, а потім повертався;
-показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що проживає в с.Попівка Карлівської ТГ Полтавської області і є сусідом співмешканки обвинуваченого. Приблизно з 2018 року періодично бачив обвинуваченого у його співмешканки, з якою мають спільних дітей;
-показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що проживає в с.Попівка Карлівської ТГ Полтавської області і є сусідкою співмешканки обвинуваченого. Приблизно з 2018 року періодично бачила обвинуваченого у своєї співмешканки, мають спільних дітей;
-показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які дали пояснення аналогічні ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;
-показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що працює у відділі соціального забезпечення Карлівської міської ради. В 2022 році до них у відділ звернувся обвинувачений з заявою для взяття на облік як ВПО та оформлення пов'язаних з цим виплат;
-показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка дала аналогічні пояснення.
- Крім того, у якості свідка, була допитана ОСОБА_14 , яка пояснила що обвинувачений є її колишнім співмешканцем, з яким вона проживала з 2017 року в с.Попівка Карлівської ТГ Полтавської області. В 2021 році обвинувачений поїхав в м.Київ, після чого періодично приїжджав, але разом вже не проживали. Мають двох спільних дітей.
Окрім допиту представника потерпілого та свідків, вина ОСОБА_4 , підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
-довідкою Управління соціального захисту населення полтавської районної військової адміністрації від 14.12.2022 року про те що ОСОБА_4 призначено допомогу на проживання ВПО;
-довідкою Управління соціального захисту населення полтавської районної військової адміністрації від 24.01.2023 року про те що ОСОБА_4 призначено допомогу на проживання ВПО загальною сумою 22000 грн;
-довідкою Управління соціального захисту населення полтавської районної військової адміністрації від 12.05.2023 року про те що ОСОБА_4 допомога на проживання ВПО зараховуються на карту яку він сам вказав у заяві;
-довідкою виконавчого комітету Карлівської міської ради від 10.07.2023 року про те що ОСОБА_4 просить взяти його на облік ВПО;
-заявою ОСОБА_4 від 21.04.2022 року якою просить взяти його на облік ВПО;
-довідкою Управління соціального захисту населення полтавської районної військової адміністрації від 12.07.2023 року про те що ОСОБА_4 призначено та виплачено допомогу на проживання ВПО загальною сумою 34000 грн;
-рішенням про призупинення виплати від 10.07.2023 року.
Прокурор у судовому засіданні просив суд визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину передбаченого частиною 1 статті 190 КК України і призначити йому покарання за частиною 1 статті 190 КК України у виді двох років обмеження волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до призначеного покарання, що відповідно ст.72 КК України відповідає одному року позбавлення волі, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 25.07.2024, у виді п'яти років позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у виді шести років позбавлення волі. Вважав що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, просив стягнути з обвинуваченого судові витрати.
Захисник просив виправдати обвинуваченого в повному обсязі, оскільки умислу на заволодіння коштами обвинувачений не мав, а лише хотів стати на облік місця реєстрації.
Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, в тому числі показаннях представника потерпілої сторони, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які пояснили що обвинувачений приблизно з 2018 року проживає на території с. Попівка зі своєю співмешканкою ОСОБА_15 , та мають спільних дітей, тобто залишив своє місце проживання в м.Скадовськ не у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, а періодична його відсутність пов'язана з виїздом на роботу в іншу місцевість, суд вважає, що вина ОСОБА_4 , у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю та його дії вірно кваліфіковані за частиною 1 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Покази обвинуваченого щодо того що він на території с. Попівка, Карлівської ТГ, Полтавського району, Полтавської області не проживав, а з'являвся там періодично, оскільки там проживала його співмешканка, крім того, наміру отримувати допомогу передбачену ВПО у нього не було, суд розцінює критично, як намагання уникнути відповідальності за скоєне правопорушення, оскільки вони об'єктивно нічим не підтверджуються і повністю спростовуються дослідженими доказами по справі. В той же час, сам обвинувачений підтвердив той факт, що він залишив своє місце проживання в м.Скадовськ не у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, тобто відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не є внутрішньо переміщеною особою.
Стороною обвинувачення надано суду належні та допустимі, прямі та не прямі докази щодо винності обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні проступку, який передбачено ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно, обвинувачення ґрунтується на доказах, які судом сприймаються як сприйнятливі, тому суд не має обґрунтованих непереборних сумнівів в наявності події злочину та складу кримінального правопорушення.
Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив проступок, який передбачено ч. 1 ст. 190 КК України, є підстава для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення проступку, а тому суд зобов'язаний винести обвинувальний вирок у відношенні обвинуваченого.
Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:
ОСОБА_4 , не є особою з інвалідністю, на час скоєння злочину не працював, характеризується негативно, не одружений, на обліку у лікаря психіатра або нарколога не перебуває, судимий, останній раз вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 25.07.2024 за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі у виді п'яти років і одного місяця позбавлення волі.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.
Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_4 передбачене ч.1 ст.190 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесене до проступку.
Обставини, які згідно статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - не встановлено.
Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - не встановлено.
В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, наявність судимостей, наслідки суспільно-небезпечних діянь, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції: ч. 1 ст. 190 КК України.
Щодо позовних вимог суд прийшов до наступних висновків.
Заявлений цивільний позов потерпілої сторони підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на те, що обставини обвинувачення та факт завдання обвинуваченим шкоди встановлено судом, позивачем надані докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, то наявні правові підстави для їх задоволення.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до призначеного покарання, що відповідно ст.72 КК України відповідає шести місяцям позбавлення волі, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 25.07.2024 року, у виді п'яти років позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у виді п'яти років і шести місяців позбавлення волі.
Строк відбування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з 20 червня 2023 року.
Запобіжний захід не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 3786 грн. 40 коп. на користь держави.
Цивільний позов прокурора Карлівського відділу Решетилівської окружної прокуратури задовольнити повністю та стягнути ОСОБА_4 34000 грн. завданої шкоди на користь Міністерства соціальної політики України (юридична адреса: вул.Еспланадна, будтнок 8/10, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ37567866), рахунок UA798201720355169019003008349, одержувач: Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 05385890, банк: Державна казначейська служба України, м.Київ.
Речові докази - залишити в матеріалах справи.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1