Справа № 372/2758/24
Провадження № 1-кп-104/25
іменем України
04 вересня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої та позивача - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024111230000590 від 18.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, який має середню освіту, працює на посаді водія в ТОВ «СТЕМАКС», перебуває в зареєстрованому шлюбі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
16 березня 2024 року, близько о 12 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_4 , в світлий час доби за сприятливих погодних умов, сухому асфальтному покритті, керуючи технічно-справним транспортним засобом, автомобілем марки «Fiat», модель «Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію, бланк НОМЕР_2 , належить ТОВ «СТЕМАКС», поряд будівлі № 16/10, по вулиці Каштанова, в місті Обухів, Київської області, проявив неуважність, не стежив за дорожніми умовами, не був уважним під час керування транспортним засобом та відповідно не реагував на їх зміну, діючи з необережності у формі злочинної недбалості, коли особа, не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинна й могла їх передбачити, порушуючи вимоги пункту 10.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР України), згідно з яким передбачено, що:
- п. 10.9. ПДР України - «під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб»;
при русі заднім ходом, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка на той час знаходився позаду автомобіля та рухалася перпендикулярно його руху.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження. Грубе порушення водієм ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимог пункту 10.9. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Органом обвинувачення дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Провина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, що відповідають критеріям належності, допустимості та достатності.
Сам обвинувачений ОСОБА_4 провину не визнав, показав, що із потерпілою могло статися самовільне падіння без контакту із його автомобілем. Проте деякі фактичні обставини, які підлягають доказуванню за ч. 1 ст. 286 КК України, і відображені в обвинувальному акті, обвинувачений підтвердив. Зокрема, ОСОБА_4 не оспорював, що 16 березня 2024 року о 12 год. 30 хв. він, керуючи транспортним засобом «Fiat», модель «Doblo», номер НОМЕР_3 , перебував поряд будівлі 16/10 в м. Обухові Київської області. Виконуючи маневр руху заднім ходом, почув стукіт та негайно загальмувавши вийшов із транспортного засобу, побачивши двох працівників поліції чоловічої статі, незнайому йому раніше жінку і потерпілу ОСОБА_7 позаду ТЗ. Зі слів цих людей він дізнався, що зачепив ТЗ ОСОБА_7 . Потерпіла повідомила, що в неї болить рука і вже, коли вони разом із потерпілою їхали в лікарню, остання повідомила про «тяжкість» у правому боці. В приймальному покої йому повідомили, що в ОСОБА_7 тріщина чи перелам. Також обвинувачений повідомив, що ним добровільно відшкодовано потерпілій в особі її онука Артема - 2000 доларів.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 16 березня 2024 року о 12 год. 30 хв. він керував ТЗ поряд будівлі 16/10 в м. Обухові Київської області, нижче від місцевого ринку. В цей же час він став очевидцем, як в метрах 15-20 від нього літня жінка рухалася по проїзній частині дороги поза межами пішохідного переходу, а автомобіль білого кольору Fiat», модель «Doblo» здійснював рух заднім ходом, щоб роз'їхатися із зустрічним автомобілем, та зачепив цю жінку, від чого остання впала на бік. Жінка, яка була недалеко від потерпілої почала стукати по задній частині автомобіля обвинуваченого і кричати. Він вийшов із напарником її допомогти, до неї також підійшов водій Fiat», модель «Doblo», тобто обвинувачений і якась жінка. Потерпілу підняли та поставили на ноги. Незважаючи, що потерпіла відмовлялася від медичної допомоги, обвинувачений наполіг підвезти її додому.
Свідок ОСОБА_10 , яка доводиться дружиною обвинуваченому, показала, що за вказаних обставин, перебувала поруч із своїм чоловіком в салоні автомобіля в якості пасажиру. Обвинувачений почав здавати заднім ходом, щоб роз'їхатися із ТЗ, який рухався назустріч. В цей час вона почула стукіт по їхньому автомобілю і крики із проханням зупинитися. Вийшовши, вони із чоловіком побачили двох жінок, які, стоячи на проїзній частині, підтримували під руки потерпілу - жінку похилого віку. Вони із чоловіком відвезли потерпілу в лікарню, де остання сказала, що на неї наїхав автомобіль.
Окрім, показів свідків, провина ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами. Протокол огляду місця ДТП містить інформацію про місце і обставини ДТП; протокол огляду предметів від 11.04.2024 року відображає інформацію про рух ТЗ обвинуваченого та момент ДТП; судово інженерно-транспортна експертиза виснує, що ТЗ обвинуваченого перебував на момент ДТП в працездатному стані; судово-автотехнічна експертиза встановила, що порушення водієм ОСОБА_4 вимог пункту 10.9. Правил дорожнього руху України, перебувало у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до висновку судомо-медичної експертизи встановлено, що у ОСОБА_8 , 1937 року народження, згідно даних наданої медичної документації, виявлене тілесне ушкодження у вигляді перелому шийки правої стегнової кістки зі зміщенням уламків. Виявлене тілесне ушкодження утворитись від дії тупого /-их/ твердого /-их/ предмету /-ів/ з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості відноситься - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я більше 21 день за звичайного перебігу. Виявлене у ОСОБА_8 тілесне ушкодження могло утворитись за обставин вказаних в фабулі наданої постанови від 22.03.2024 року, тобто при ДТП яка мала місце 16.03.2024 року і можуть знаходитись в причинному зв'язку з вищевказаною ДТП.
Сукупність вищеперерахованих доказів суд вважає достатнім, щоб прийти до переконання про наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 286 КК України.
Доводи сторони захисту про отримання медичної документації потерпілої ОСОБА_8 без ухвали слідчого судді в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 159, ч. 6 ст. 163 КПК України, і як наслідок визнання недопустимим похідного доказу - висновку судово-медичного експерта, суд відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом, у тому числі, отримання від фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, актів експертиз та ін. в добровільному порядку. Відповідно надання потерпілою ОСОБА_8 чи членом її сім'ї за її згодою медичної документації слідчому не може мати наслідком визнання документу недопустим доказом. (постанова ВС в справі № 204/4521/18 від 19.05.2021 року).
Щодо аргументів сторони захисту про невідкриття обвинуваченому ОСОБА_4 в порядку ст. 290 КПК України медичної документації потерпілої ОСОБА_8 суд виснує.
Відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, та невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК автоматично не зумовлює визнання експертного дослідження недопустимим доказом, якщо зазначені документи було отримано у визначеному КПК порядку та сторона захисту не клопотала про надання доступу до них під час досудового розслідування або в ході провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення із такими документами. Постанова ОП ВС від 27.01.2020 у справі № 754/14281/17 (провадження № 51-218кмо19).
В цьому кримінальному провадженні судом було задоволено клопотання сторони захисту про витребування такої медичної документації, в зв'язку із чим захист не був позбавлений можливості дослідити вказаний документ та використати його при конструювання своєї позиції в суді.
Аргумент захисту про визнання недопустими доказом висновоку судово - медичної експертизи в зв'язку із закінченням строку дії Свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_11 на момент проведення експертизи спростовується поданим прокурором Свідоцтвом, виданим ОСОБА_12 як експерту, строк дії якого продовжено 14.02.2024 року по 15 лютого 2029 року.
Поданий захистом висновок спеціалістів в області судово-медичної експертизи на підтвердження неавинуватості обвинуваченого ОСОБА_4 суд оцінює наступним чином.
Зміст висновку узагальнено зводиться до того, що тілесні ушкодження потерпілої в результаті ДТП були зумовлені не її падінням від удару ТЗ, а стали наслідком її діагнозу - дифузного остеопорозу, який призводить до внутрішнього-суглобового переламу навіть від невеликого травмуючого агенту. Травма виникла у ОСОБА_8 від самовільного падіння з положення стоячи.
Оцінюючи цей висновок, суд одразу акцентує увагу, що механізм падіння - від поштовху ТЗ під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 встановлений на підставі показів свідка - очевидца і в сукупності із іншими доказами не викликає у суду сумніву саме в такому його вигляді.
Виснування експерів про те, що « ОСОБА_8 злякалася, побачивши автомобіль, що рухався заднім ходом на неї, відсахнулася назад та впала» є нічим іншим, як припущенням експертів, і не грунтуються на жодних досліджених судом доказах. Напроти, свідок - очевидець повідомив, що погляд потерпілої ОСОБА_8 був спрямований в сторону протилежну ТЗ ОСОБА_4 і, на думку, свідка потерпіла ОСОБА_8 взагалі не бачила ТЗ обвинуваченого до моменту зіткнення із ним.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), рішення від 29.06.2007 р. (заяви № 15809/02 і № 25624/02), зазначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому ОСОБА_4 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов'язки, установлені ПДР, які мають дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин.
Отже, суд не вважає, що наявність в потерпілої ОСОБА_8 хронічного захворювання, яке могло ускладнити травму від падіння, можна оцінити як невинне заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла їх передбачити. Так, слід брати до уваги, що склад ч. 1 ст. 286 КК України, передбачає необережну форму вини, в конкретному випадку у вигляді злочинної недбалості, тобто коли особа не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити. Так, ОСОБА_4 не передбачав наїзду на пішохода при русі заднім ходом, хоча, діючи більш обачливо, звернувшись в разі необхідності за допомогою до інших осіб, повинен був і міг передбачати наявність перешкоди у вигляді пішоходів в місці, як ринок, який передбачає велике скупчення людей.
Вказані аргументи суд використовує і при виключенні із обвинувачення за своєю ініціативою посилання на таку форму необережної форми вини як «злочинна самовпевненість» й інкримінує необережну форми провини у вигляді «злочинної недбалості». Так, злочинну недбалість від злочинної самовпевненості вирізняє інтелектуальна ознака, коли у особи відсутнє усвідомлення суспільної небезпечності здійснюваної нею дії. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які мали вигляд руху заднім ходом транспортного засобу на ділянці дороги, на якій таких рух не заборонено, об'єктивно не має ознак суспільної небезпечності, якими, наприклад, наділені дії водіїв у вигляді перевищення дозволеної законом швидкості руху, тощо.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке має необережну форму вини, конкретні обставини справи, а саме поведінку потерпілої ОСОБА_8 , яка перебувала в момент ДТП на проїзній частині поза межами пішохідного переходу, посткримінальну поведінку ОСОБА_4 , який залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди, транспортував потерпілу до лікарні для надання допомоги, вчиняв дії щодо налагодження комунікації із членами родини ОСОБА_8 задля відшкодування шкоди, відшкодував добровільно шкоду в розмірі 2000 доларів США, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має міцні соціальні зв'язки, позитивні характеристики, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, суд визнає - добровільне відшкодування шкоди (п. 2); надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення (п. 2-1), а також суд вважає за доцільне, керуючись ч. 2 ст. 66 КК України, визнати обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому - порушення ПДР з боку потерпілої ОСОБА_13 , а саме перебування її на проїзній частині дороги поза межами пішохідного переходу.
При цьому суд зауважує, що незважаючи, що відшкодування становило 2000 доларів США, а цивільний позов заявлений ціною у 200 000 грн. щодо моральної шкоди, вказана сума (2000 доларів США), яка відшкодована обвинуваченим в березні 2025 року, є за своїм розміром достатньою, щоб переконати суд в добросовісному намірі ОСОБА_4 взяти на себе зобов'язання, пов'язані із шкодою від ДТП.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне призначити покарання обвинуваченому в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у вигляді штрафу в розмірі, що дорівнює його мінімальній межі. Враховуючи, що має місце кілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд вважає за доцільне застосувати при призначенні покарання ч. 2 ст. 69 КК України і не призначати додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обиралась.
В цивільному позові до відповідача ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_8 , як позивач, просить стягнути на користь у відшкодування матеріальної шкоди 57 464,42 грн., у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Суд, не заперечуючи факт отримання потерпілою моральної шкоди, вважає, що заявлений розмір підлягає зменшенню до 110 000 грн. з огляду на те, що в діях потерпілої ОСОБА_8 також вбачаються порушення ПДР України, а саме перебування на проїзній частині дороги в момент ДТП. При цьому суд вважає, що відшкодовані ОСОБА_4 2000 доларів США, еквівалент -82 000 грн., слід зарахувати у відшкодування моральної шкоди, і в кінцевому підсумку стягнути із ОСОБА_4 різницю.
Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди відповідно до ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», далі - Закону, повинні бути звернені до СК «АRХ» відповідно до Полісу № ЕР219029918 від 23.01.2024 року. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України, судові витрати підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51 000 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Речові докази: медичну документацію повернути власнику ОСОБА_8 ; оптичний носій інформації відеофайл з відеокамери з будівлі № 113/4-А. вул. Київська, Обухів, Київська область - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 289 КК України,- 28 000 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 6058,24 грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок підлягає врученню обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_1