Справа № 759/25218/23
Провадження № 2/369/1759/25
01.09.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Маснюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 759/25218/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,-
У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час, стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дитини, позбавлення батьківських прав.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась спільна дитина - донька ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . В офіційному шлюбі сторони не перебували.
Як зазначає позивач, з початку 2020 року сторони разом не проживають. Дитина проживає з позивачем та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, участі у житті дитини не приймає, її вихованням не займається, будь-якої допомоги, в тому числі матеріальної, на її утримання не надає.
На підставі викладеного, позивач просила суд:
1. Стягнути аліменти, додаткові витрати та аліменти за минулий період: - за минулий період, в розмірі 1/4 всіх доходів за попередні 4 роки з ОСОБА_2 ; - з дати подання позову до виповнення дитині повноліття, в розмірі 1/4 всіх доходів з ОСОБА_2 ; - стягнення з ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину разово в розмірі загальної суми 111858,26 грн, які були витраченні одноосібно матір'ю дитини;
2. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 січня 2024 року позовну заяву в частині позбавлення батьківських прав з матеріалами справи було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2024 року прийнято до провадження та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи було задоволено. Залучено до участі у справі № 759/25218/23 в якості третьої особи - Службу у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином. Представник позивача надав суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в судове засідання не з'явилася. Надала суду рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №712/2 від 05 листопада 2024 року щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Розгляд справи просила проводити за відсутності представника третьої особи.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25 вересня 2018 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис від 25 вересня 2018 року № 2523). Батьками дитини вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року по справі № 759/23704/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та аліментів за минулий час задоволено частково. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року по справі № 759/25217/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задоволено частково. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати у розмірі 55 929,13 грн.
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 28 червня 2024 року, затвердженого Начальником служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області А. Крушинською, на підставі заяви ОСОБА_1 з метою обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що умови проживання задовільні, для дитини в родині створені всі належні умови для повноцінного розвитку та виховання, зокрема, стіл для виконання завдань, спальне місце, куточок для ігор, особисті речі, іграшки. За вказаною адресою проживають без реєстрації ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 . Зі слів матері, батько останній раз бачив дитину у 2020 році. Батько життям, розвитком і вихованням дитини не цікавиться.
Згідно висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 712/2 від 05 листопада 2024 року, орган опіки та піклування на теперішній час вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із частинами 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.
Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
За положеннями ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано ст. 8 Конвенції. З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її повному утриманні. Мати опікується здоров'ям дитини, її вихованням та розвитком.
Як вказує позивач та встановлено судом, відповідач з 2020 року не проживає із дитиною однією сім'єю, не бере участі у її вихованні, не піклується про доньку, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не проявляє зацікавленості до неї, не забезпечує здобуття нею освіти.
У відповідності до вимог ч. 1, 4, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Частиною 2 ст. 157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Разом з тим, доказів участі відповідача у вихованні доньки, піклування про неї, її фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальне забезпечення, харчування, медичний догляд і лікування не надано, що дає суду підстави визнати відсутність таких дій зі сторони відповідача доведеними. Крім того, жодних об'єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні дитини з боку позивача, матеріали справи не містять.
Існуючі сімейні зв'язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.
Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасовує лише правовий зв'язок між ним та його донькою, підтверджує відсутність фактичного духовного зв'язку між батьком та дитиною.
Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також те, що відповідач фактично не виконував свої батьківські обов'язки з 2020 року, суд приходить до висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, -задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА