Справа № 367/6245/24
Провадження №2-а/367/41/2025
Іменем України
04 вересня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі Пронченко О.С.,
за участі:
представника позивача Майорова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Сумській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить постанову серії ЕНА № 2348584 від 09 червня 2024 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , - скасувати, а провадження по справі закрити; стягнути з відповідача ГУНП в Сумській області на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що постановою поліцейської Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого сержанта поліції Степаненко Кристини Олегівни, серія ЕНА № 2348584 від 09.06.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення в розмірі 510,00 грн., за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що 09.06.2024 року о 07 годині 40 хвилин, в с. Степанівка, по вулиці Центральна, 39, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем NISSAN NAVARA днз. НОМЕР_1 , після зупинки працівниками поліції не увімкнув світлову аварійну сигналізацію , чим порушив п.9.9б ПДР України, - порушення ввім.аварій.світ.сигнал. у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія свтл.фар, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП. Вважає вказану постанову безпідставною, посилаючись на те, що поліцейська ОСОБА_2 разом з напарником, безпідставно переслідувала транспортний засіб позивача на службовому автомобілі, по проїжджій частині населеного пункту Степанівка, з перевищенням швидкості руху дозволеної в населеному пункті, без включення вказівників повороту, виконуючи обгін попутних транспортних засобів, з включеним звуковими сигналами. ОСОБА_1 , розуміючи що переслідування та упередженні дії поліції стосуються саме нього, з включеним вказівником правого повороту зупинився самостійно, з'їхавши на праве узбіччя дороги. Поліцейський Терещенко, що підійшов до транспортного засобу позивача, представився та повідомив на питання ОСОБА_1 , що причина зупинки транспортного засобу полягає в тому, що останній керує транспортним засобом який знаходиться на іншій реєстрації. Однак, вказана причина зупинки не стала підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за порушення митних правил, а винесена постанова поліцейською Степаненко К.О., яка навіть не підходила до Романенка А.Е. та не представлялась, у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, позивач вказує, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність в т.ч. «за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку та не передбачає відповідальності за не ввімкнення аварійної сигналізації, що застосовується у відповідності до п.9.9.б ПДР України, в разі зупинки за вимогою поліцейського. Також справа розглянута поліцейським Степаненко Кристиною Олегівною самостійно, без участі ОСОБА_1 , о 08год.09хв., 09.08.2024р., чим порушено його право на захист, та постанова в порушення вимог статті 285 КУпАП не оголошена негайно після закінчення розгляду справи.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 року справу передано на розгляд судді Шестопалової Я.В.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10.07.2024 року було відкрито провадження по справі та відповідачу встановлено 15-ти денний строк для надання відзиву на позовну заяву.
20.08.2024 року представник відповідача Бащук О.Р. направив до суду відзив на позовну заяву, у якому позов не визнавта вказав, що працівник поліції, накладаючи стягнення діяв правомірно у межах повноважень. Позивач порушив вимоги п.9.9б ПДР не увімкнув аварійну сигналізацію після його зупинки працівником поліції, а тому вважає, що стягнення накладено правомірно.
У судовому засіданні на підставі ст. 224 КАС України, суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 225 КАС України.
У судовому засіданні представник позивача Майоров С.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представників відповідача Бащука О.Р. та Грищенко В.Л. було приєднано до участі у судовому засіданні в режимі відеоконфенції. Однак у зв'язку із нестабільним інтернет-підключенням представників відповідача було від'єднано від відеоконфенції.
Сторонам було роз'яснено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 227 КАС України, повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що постановою поліцейської Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшого сержанта поліції Степаненко Кристини Олегівни, серія ЕНА № 2348584 від 09.06.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення в розмірі 510,00 грн., за ч. 2 ст.122 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 09.06.2024 року о 07 годині 40 хвилин, в с. Степанівка, по вулиці Центральна, 39, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем NISSAN NAVARA днз. НОМЕР_1 , після зупинки працівниками поліції не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п. 9.9б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п.1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (з наступними змінами), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Відповідно до п. 9.1. Правил дорожнього руху, попереджувальними сигналами є: сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; звукові сигнали; перемикання світла фар, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби, увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда, увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
П. 9.2. ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
П. 9. 9.б ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Стаття 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.
Частиною 2 вказаної статті передбачено адміністративну відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Статтею 77 КАС України встановлено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності обов'язок доказування правомірності своїх дій покладається на суб'єктавладних повноважень у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Згідно приписів КАСУ саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача). В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 р.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що в діях позивача є подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Судом встановлено, що 09.06.2024 року ОСОБА_1 , зупинивши автомобіль на вимогу поліцейського, порушив вимоги п. 9.9.б ПДР, оскільки не увімкнув аварійну сигналізацію. Даний факт підтверджується відеозаписом, що міститься на DVD-диску, долученим до відзиву на позов.
Згідно з п. 9.9 б ПДР України, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Відповідно до п. 9.1 г ПДР України, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності у разі порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Отже, аварійна світлова сигналізація хоча і відноситься до попереджувальних сигналів, але у водія виникає обов'язок щодо її ввімкнення лише у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Частина 2 ст. 122 КУпАП не передбачає відповідальності за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу, а санкція за ч. 2 ст. 122 КУпАП може бути застосована лише у разі порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у порушенні ним п.9.9.б ПДР (не увімкнення аварійної сигналізації після зупинки транспортного засобу працівником поліції), не вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Отже, ОСОБА_1 не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності часте за ч.2 ст. 122 КУпАП за вчинене ним порушення ПДР, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення за цією нормою.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу,стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.9, ч.1 ст.126, ч.4 ст. 126,, п.1 ч.1 ст.ст.247, 251, 280, 284 КУпАП, ст.ст.77, 268-272, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Сумській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 2348584 від 09 червня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління національної поліції в Сумській області (місцезнаходження: 40000, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п?ять гривень 60 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова