Справа № 367/5079/25
Провадження №2/367/4358/2025
Іменем України
04 вересня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з відповідачем перебувала в шлюбі з 02.10.1993року по 21.10.1996 року та з 26.10.1999 року по 11.09.2001 року. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 . Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.09.2001 по справі № 2-272/2001 постановлено стягнути з ОСОБА_2 , 1969 року народження в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 05.09.2001 і до її повноліття. На підставі вказаної постанови було видано виконавчий лист. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 29.10.2024 (ВП № 23369026) станом на 29.10.2019 стягнення аліментів нараховано 77 754 гривні 77 копійок, боржником сплачено - 27 000 00 гривень, борг становить - 50 754 гривні 77 копійок. Станом на 06.05.2025 (дата підписання та подачі позовної заяви) заборгованість зі сплати аліментів відповідачем не погашена. Останній платіж у виконавчому провадженні № 23369026 здійснено 28.06.2024 у сумі 24 950 гривень 00 копійок, відповідно з 01.07.2024 заборгованість тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки. Таким чином, відповідач не надавав матеріальної допомоги (аліментів) на утримання дитини ОСОБА_4 без будь-яких причин, приховуючи свої заробітки. Позивачка ввжає, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 липня 2024 року по 05 травня 2025 року у розмірі 50 754,77 гривень.
З урахуванням наведеного, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) на заборгованість по аліментах на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 50 754,77 гривень.
У судове засідання позивач та її представник не з'явились. До суду від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява, в якій просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач не з'явився. Про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судове засідання третя особа не з'явилась. Про дату, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
За згодою заявника суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з 02.10.1993року по 21.10.1996 року та з 26.10.1999 року по 11.09.2001 року.
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.09.2001 по справі № 2-272/2001 постановлено стягнути з ОСОБА_2 , 1969 р.н. в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 05.09.2001 і до її повноліття, на підставі вказаної постанови було видано виконавчий лист.
Згідно з розрахунком заборгованості від 29 жовтня 2024 року, складеного заступником начальника Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хотинською М.В., у ВП № 23369026, станом на 29.10.2024 року за боржником рахується заборгованість в сумі 50 754,77 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі постанови Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.09.2001 по справі № 2-272/2001, має сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 05.09.2001 року і до досягнення повноліття.
Згідно з розрахунком заборгованості від 29 жовтня 2024 року, складеного заступником начальника Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хотинською М.В., у ВП № 23369026, станом на 29.10.2024 року за боржником рахується заборгованість в сумі 50 754,77 грн.
28.06.2024 року ОСОБА_2 було сплачено заборгованість по аліментам у розмірі 24 950,00 грн., що підтверджується довідкою про переказ коштів за ВП № 23369026.
Відтак пеня за несвоєчасну сплату аліментів в період з 01.07.2024 по 05.05.2025 року становить: липень 2024 року - 50754,77 *1% *31(днів)= 15 733,74 грн.; серпень 2024 року - 50754,77 *1% *31(днів)= 15 733,74 грн.; вересень 2024 року - 50754,77 *1% *30(днів)= 15 226,20 грн.; жовтень 2024 року - 50754,77 *1% *31(днів)= 15 733,74 грн.; листопад 2024 року - 50754,77 *1% *30(днів)= 15 226,20 грн.; грудень 2024 року - 50754,77 *1% *31(днів)= 15 733,74 грн.; січень 2025 року - 50754,77 *1% *31(днів)= 15 733,74 грн.; лютий 2025 року - 50754,77 *1% *28(днів)= 14 211,12 грн.; березень 2025 року - 50754,77 *1% *31(днів)= 15 733,74 грн.; квітень 2025 року - 50754,77 *1% *30(днів)= 15 226,20 грн.; травень 2025 року - 50754,77 *1% *5(днів)= 2 537,10 грн.
Таким чином, станом на 06.05.2025 року пеня за несвоєчасну сплату аліментів, становить 156 829,86 грн.
Враховуючи вимоги положень ч. 1 ст. 196 СК України, а саме, що стягнення пені не можу перевищувати 100% заборгованості, за таких підстав сума підлягає стягненню у розмірі 50754,77 гривень.
Відтак, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за несвоєчасну сплату аліментів на виконання постанови Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.09.2001 по справі № 2-272/2001 за період з 01.07.2024 по 05.05.2025 року у розмірі 50754,77 гривень.
Суд звертає увагу, що відповідач, жодним чином не спростував наданого стороною позивача розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів, власного розрахунку суду не надав.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.09.2001 по справі № 2-272/2001 у сумі 50754,77 гривень. Підстав зменшувати цю суму на підставі ч. 2 ст. 196 СК України суд не знаходить.
Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави також підлягає судовий збір.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РОНКПП: НОМЕР_3
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 50754,77 грн. (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 77 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Копію рішення направити сторонам до відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова