Справа № 367/9188/25
Провадження №2/367/5954/2025
Іменем України
15 серпня 2025 року м. Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю подружжя,-
ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю подружжя.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Суд зауважує, що визначення ціни позову майнового характеру є обов'язковою вимогою до позовної заяви, і процесуальний закон не передбачає підстав звільнення позивача від його виконання. Така вимога корелює з приписами Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких сума судового збору, яка підлягає сплаті у позовах майнового характеру визначається виходячи саме із ціни позову.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
За змістом пп. 2 та 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Відповідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Відповідно ч.1 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Відповідно ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Тягар доказування вартості майна несуть позивачі. З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем не надано доказів проведення належної оцінки майна, яка б відповідала дійсній вартості майна, яке є предметом спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви, немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви, майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 % ціни позову, але не менш 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 абз. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних вимог майнового та немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви, вона містить три вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. При цьому позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 844 грн 80 коп. Отже, сплачено судовий збір за три вимоги немайнового характеру (1 211,20 ? 3 = 3 633,60 грн) та 1 211,20 грн за майнову вимогу щодо визнання права власності на частки квартири.
Таким чином, позивачу слід додати до матеріалів справи звіт про оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 , а також, залежно від ринкової вартості квартири, сплатити 1 % від її вартості, враховуючи вже сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп за цю вимогу.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.2,4,5 ст.95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документа, відсутність на копії напису про її засвідчення "Згідно з оригіналом" чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №160/7887/18.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 27 вересня 2021 року №5026/886/2012, незасвідчені копії документів визнаються недопустимими доказами.
Позивачем в порушення вказаних вимог до позовної заяви долучено докази незавірені у встановленому законом порядку.
Окрім того, у відповідності до п. 4 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Крім того, як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідачів повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. Разом із тим, позивач посилається на практику Верховного Суду щодо недійсності договору дарування, однак у поданій позовній заяві не наведено жодного посилання на конкретні норми матеріального права, які б слугували правовим обґрунтуванням заявлених вимог.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.
Таким чином, позивачу слід обґрунтувати позовні вимоги посиланням на конкретні норми - статті Цивільного кодексу України, інші норми матеріального права.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позивачу слід долучити до матеріалів справи звіт про оцінку вартості квартири; в залежності від ринкової вартості квартири самостійно визначити розмір судового збору та доплатити різницю не сплаченого судового збору; долучити до матеріалів справи докази, завірені належним чином; обґрунтувати позовні вимоги, посилаючись на конкретні норми матеріального права.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст.175, 177, 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю подружжя - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі судді - 10 днів з дня отримання копії даної ухвали. У разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно до ч. 3 ст.185 ЦПК України буде визнана неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/.
Суддя Ю.В. Кравчук