25 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/543/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 ( суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі №340/543/25 за позовом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області до Виконавчого комітету Знам'янської міської ради, Відділу культури і туризму виконавчого комітету Знам'янської міської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Виконувач обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Знам'янської міської ради, Відділу культури і туризму виконавчого комітету Знам'янської міської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України що полягає у не вжитті заходів щодо складання облікової документації на об'єкт культурної спадщини, а саме пам'ятник історії “Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21 1941-1945 рр», що розташований на вокзальній площі в м. Знам'янка Кропивницького району Кіровоградської області;
зобов'язати Виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області, Відділ культури і туризму виконавчого комітету Знам'янської міської ради виконати вимоги чинного законодавства України шляхом вжиття заходів до складання облікової документації на об'єкт культурної спадщини, а саме пам'ятник історії “Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21 1941-1945 рр», що розташований на вокзальній площі в м. Знам'янка Кіровоградської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що “Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21 1941-1945 рр», який розташований на вокзальній площі в м. Знам'янка Кропивницького району Кіровоградської області, як пам'ятник історії, був взятий на державний облік рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих від 24.12.1973 № 232 та повторно затверджений рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради народних депутатів від 25.06.1982 № 301. Разом з тим, прокурором з листів виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 23.09.2024, 04.11.2024 та Відділу культури і туризму виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 03.01.2025, встановлено, що облікова документація на пам'ятник історії “Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21 1941-1945 рр», що розташований на вокзальній площі в м. Знам'янка Кіровоградської області, не виготовлялась у зв'язку з відсутністю фінансування. Отже, за результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності відповідачів, що полягає у невиготовленні облікової документації на об'єкт культурної спадщини.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Так, скаржником зазначено, що єдиним належним доказом вжиття відповідачами всіх юридично значимих, обов'язкових, необхідних, й достатніх дій для виконання їх обов'язків по забезпеченню складання облікової документації на пам'ятку та відсутність їх протиправної бездіяльності, міг бути саме укладений договір з ліцензованим виконавцем на замовлення складання такої документації. Проте такого доказу відповідачами на підставі ч. 2 ст. 77 КАС України до суду не надано. А тому, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачами вжито заходів до складання облікової документації та усунено протиправну бездіяльність, не відповідає обставинам справи та призвів до помилкового визнання встановленими обставини, які не доведено належними доказами.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що “Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21 1941-1945 рр», який розташований на вокзальній площі в м. Знам'янка Кропивницького району Кіровоградської області, як пам'ятник історії, був взятий на державний облік рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих від 24.12.1973 № 232 та повторно затверджений рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради народних депутатів від 25.06.1982 № 301 ( а.с.19-20).
З листів виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 23.09.2024 ( т.1 а.с.34), 04.11.2024 ( т.1 а.с.39-40) та Відділу культури і туризму виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 03.01.2025 ( т.1 а.с.50), наданих на запити прокурора ( т.1 а.с.21-23, 36-37, 48-49) встановлено, що облікова документація на пам'ятник історії “Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21 1941-1945 рр», що розташований на вокзальній площі в м. Знам'янка Кіровоградської області, не виготовлялась у зв'язку з відсутністю фінансування
Згідно інформації Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 02.12.2024 ( т.1 а.с.43-44) міністерство не планує звертатися до суду із заявою щодо зобов'язання виготовлення Виконавчим комітетом Знам'янської міської ради на пам'ятку історії Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21, 1941-1945 рр,, оскільки відповідно пункту 8.7 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року № 158), відомості про об'єкти культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, можуть бути занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на підставі облікової документації, або Акту візуального обстеження, або Акту технічного стану пам'ятки з фотофіксацією, а у разі їх відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об'єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів в частині невжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини, прокурор звернувся до суду із позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження відповідача у спірних правовідносинах та порядок їх реалізації визначаються, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (Закон № 1805-ІІІ), Порядком № 158, Порядком № 452.
Зокрема, статтею 13 Закону № 1805-ІІІ встановлено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їх археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком № 452 визначено, що об'єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність (пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак:
- мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
- пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
Попередню оцінку відповідності об'єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.
Відповідність об'єктів культурної спадщини ознакам, передбаченим пунктами 3 і 4 цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку (пункти 4-6).
Відповідно до пункту б частини 1 статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) проводиться щодо пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
За частиною 2 статті 14 цього Закону об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
В справі, яка розглядається, встановлено, що відповідно до листів виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 23.09.2024 ( т.1 а.с.34), 04.11.2024 ( т.1 а.с.39-40) та Відділу культури і туризму виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 03.01.2025 ( т.1 а.с.50), наданих на запити прокурора ( т.1 а.с.21-23, 36-37, 48-49) встановлено, що облікова документація на пам'ятник історії «Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21 1941-1945 рр», що розташований на вокзальній площі в м. Знам'янка Кіровоградської області, не виготовлялась у зв'язку з відсутністю фінансування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.01.2023 року у справі №826/10888/18, процедура занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України повинна була складатись з декількох етапів, зокрема:
1) прийняття рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення певного об'єкту до Переліку об'єктів культурної спадщини;
2) письмового повідомлення власника об'єкту про внесення об'єкту культурної власності до Переліку об'єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини;
3) складання облікової документації на об'єкт культурної спадщини;
4) занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
5) письмове повідомлення власника пам'ятки про занесення об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
6) видача Міністерством культури України власнику об'єкта свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.
Проте під час внесення змін до відомостей Реєстру саме така процедура не передбачена. Відтак не можна вважати формальним порушенням процедури надання об'єкту статусу об'єкта культурної спадщини шляхом застосування іншої за змістом та правовими наслідками процедури - внесення змін до відомостей щодо об'єкта, занесеного до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
З матеріалів справи встановлено, «Пам'ятний знак паровоз ЗУ 683-21 1941-1945 рр», який розташований на вокзальній площі в м. Знам'янка Кропивницького району Кіровоградської області, як пам'ятник історії, був взятий на державний облік рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих від 24.12.1973 № 232 та повторно затверджений рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради народних депутатів від 25.06.1982 № 301 (а.с.19-20).
Відповідно до статті 6 Закону № 3600-IX, норми якого були чинними на час прийняття Рішень № 232 та № 301, Державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам'яток відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.
Спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури в Українській РСР є Міністерство культури Української РСР, Державний комітет Ради Міністрів Української РСР у справах будівництва, Головне архівне управління при Раді Міністрів Української РСР та їх органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких законодавством Союзу РСР і Української РСР віднесено здійснення зазначених функцій.
Частиною другою статті 8 Закону № 3600-IX встановлено, що виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Статтею 16 Закону №3600-IX передбачено, що пам'ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові.
Відповідно до Закону № 3600-IX державний облік пам'яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.
Відповідно до пункту 13 Положення про охорону та використання пам'яток історії та культури, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 року № 865, державний облік пам'яток історії та культури включає виявлення та обстеження пам'яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення, складання облікових документів, ведення державних переліків нерухомих пам'яток. Порядок державного обліку пам'яток історії та культури і форми облікових документів встановлюються Міністерством культури СРСР або Головним архівним управлінням при Раді Міністрів СРСР в залежності від виду пам'яток.
Пунктами 3.3, 9, 20 Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам'яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року № 203, встановлено порядок, згідно з яким об'єкт, що становить історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, визнається пам'яткою історії та культури шляхом включення його у відповідний державний перелік нерухомих пам'яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам'ятки. Приналежність нерухомої пам'ятки історії та культури до відповідного виду та категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'яток та встановлюється при затвердженні відповідного державного переліку нерухомих пам'яток історії та культури. Державний облік пам'яток історії та культури включає: виявлення, дослідження пам'яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення, складання облікової документації, ведення державних переліків нерухомих пам'яток.
Тобто, державний облік пам'яток складається із відповідних стадій:
1 )виявлення,
2) дослідження пам'яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення,
3) складання облікової документації,
4) ведення державних переліків нерухомих пам'яток.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, відповідно до яких на час прийняття Рішеннь № 232 та № 301 законодавством було регламентовано чітку і послідовну процедуру включення об'єкта до державного переліку нерухомих пам'яток історії та культури, яка складалася з таких обов'язкових етапів:
1) виявлення пам'ятки;
2) визначення її історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності; фіксація та вивчення; складання повного переліку державної облікової документації (в тому числі, облікових карток, паспортів, карток негативних та обмірних фондів, актів технічного стану пам'яток, інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер'єрів пам'яток, карт-схем розташування пам'яток, історико-архітектурних опорних планів, планів зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам'ятках, тощо), виключно при складанні якої визначалась приналежність нерухомої пам'ятки історії та культури до відповідного виду та категорії;
5) включення об'єкта у відповідний державний перелік нерухомих пам'яток історії та культури залежно від виду та категорії охорони пам'ятки.
Проте у матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували історичну цінність спірного об'єкту та підтверджували факт незаконного внесення її до переліку об'єктів культурної спадщини за категорією пам'ятки місцевого значення.
Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини».
Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1805-III об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 14 Закону № 1805-III визначено, що занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 1805-III передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Отже, Законом № 1805-III врегульовуються правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, визнаючи на рівні закону пам'ятками культурної спадщини об'єкти, які було виявлено раніше і які були включені до відповідних списків (переліків) пам'яток історії та культури на підставі чинного на той час законодавства.
На виконання вимог абзацу третього частини другої статті 14 Закону № 1805-III наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 затверджено Порядок обліку об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до пункту 1 Розділу I цей Порядок визначає єдину систему обліку об'єктів культурної спадщини незалежно від їх видів і типів.
При цьому, як і Закон № 1805-III, Порядок № 158, крім загального порядку взяття на облік об'єкта культурної спадщини та занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, передбачає також особливості включення до Реєстру об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом (Розділ ІХ Порядку).
Так, відповідно до пункту 1 Розділу ІХ Порядку № 158 Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІХ Порядку № 158 у разі відсутності облікової документації на об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що для об'єктів, які взято на державний облік відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 1805-III, передбачено спеціальну процедуру занесення до Реєстру, яка, на відміну від загальної процедури, не передбачає складання облікової документації.
З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що чинне законодавство у сфері охорони культурної спадщини не передбачає необхідності доведення підстав прийняття рішень про взяття на державний облік пам'яток, що були прийняті відповідно до законодавства та діяло до набрання чинності Законом №1805-III, а тому відсутні підстави для зобовязання відповідача складати облікову документацію.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 в адміністративній справі №340/543/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 серпня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко