03 вересня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 443/778/23
номер провадження: 22-ц/824/5930/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року у складі судді Катющенко В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) бюро України про стягнення штрафних санкцій,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) бюро України(далі - МТСБУ) про стягнення штрафних санкцій.
Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2019 року у селі Жирова Жидачівського району Львівської області мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю мотоцикла марки «Юпітер», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . В результаті ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був доставлений на лікування у КНП «Ходорівська міська лікарня». Зазначав, що відповідальність водія мотоцикла марки «Юпітер», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП застрахованою не була. За фактом ДТП внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140200000425 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Вказував, що 15 квітня 2020 року на адресу МТСБУ було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах потерпілого ОСОБА_1 , з необхідними для прийняття рішення документами. Загальна сума вимоги за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 , заявлена у заяві про виплату страхового відшкодування, склала 68 712 грн 00 коп., з яких: 33 622 грн 00 коп. - витрати на лікування та 35 090 грн 32 коп. - страхове відшкодування, пов'язане із тимчасовою втратою працездатності.
Вказував, що листами від 27 травня 2021 року та від 01 липня 2021 року МТСБУ йому повідомило про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, з чим він не погодився та звернувся з позовом до суду. Зазначав, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі №443/465/22 позов було задоволено та стягнуто з МТСБУ на його користь страхове відшкодування витрат на лікування у сумі 31 010 грн 95 коп., страхове відшкодування за шкоду, завдану тимчасовою втратою працездатності у сумі 35 090 грн 32 коп., пеню в сумі 20 572 грн 48 коп., три відсотки річних у сумі 3 773 грн 56 коп., інфляційні втрати у сумі 10 101 грн 48 коп., судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп. Зазначав, що 14 березня 2023 року на банківський рахунок його представника надійшли грошові кошти у розмірі 110 548 грн 79 гоп. Також згідно з рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року штрафні санкції були нараховані за період з 27 липня 2020 року до 21 червня 2022 року включно. Тому за прострочення виконання МТСБУ грошового зобов'язання, ним розраховано до сплати відповідачу штрафні санкції та компенсаційні виплати за період з 22 червня 2022 року по 14 березня 2023 року включно на суму 31 779 грн 93 коп., з яких: 24 086 грн 22 коп. - пеня; 1 445 грн 17 коп. - три проценти річних; 6 248 грн 54 коп. - інфляційні втрати.
З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з МТСБУ на свою користь: пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 24 086 грн 22 коп., три проценти річних у розмірі 1 445 грн17 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 248 грн 48 коп., а також судовий збір в сумі 1 073 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із МТСБУ на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 24 086 грн 22 коп., три відсотки річних у розмірі 1 445 грн 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 248 грн 48 коп., судовий збір у сумі 1 073 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп., а всього - 42 853 грн 47 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визначеного судом періоду, за який підлягає стягненню пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, представник МТСБУ - адвокат Гусєв П.В. подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 17 лютого 2023 року по 14 березня 2023 року, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що всупереч фактичних обставин справи та релевантної практики Верховного Суду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі № 443/465/22 було остаточно визначено розмір шкоди, який підлягає стягненню з МТСБУ, а тому вважає, що неможливо розраховувати розмір шкоди з моменту ДТП.
Крім того, представник МТСБУ наголошує, що суд першої інстанції не звернув увагу на спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV (далі - Закон № 1961-ІV). Наголошує, що у зв'язку з розглядом справи судом у МТСБУ на підставі абз.4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV виник обов'язок призупинити розгляд заяви потерпілого. Відповідно до абз. 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961- ІV, якщо дорожньо - транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Отже обрахунок пені, інфляції та 3% річних повинен починати з моменту постановлення рішення до моменту виконання рішення суду, а тому розрахунок позивача є неправильним та повинен починатися з 17 лютого 2023 року по 14 березня 2023 року.
Також представник МТСБУ - адвокат Гусєв П.В. заявив клопотання, в якому просить розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін про дату і час розгляду апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Скочиляс І.М. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що у даному випадку розрахунок штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань був виконаний із 91 дня, а саме: з 27 липня 2020 року по 21 червня 2022 року, законність і обґрунтованість якого була встановлена рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі №443/465/22, яке набрало законної сили. Таким чином, попри набрання законної сили рішенням суду у справі №443/465/22, у якому чітко вказана неправомірність дій МТСБУ щодо виплати страхового відшкодування, відповідач продовжує заперечувати незаконність своїх дій та ставить під необгрунтований сумнів преюдиційність судового рішення. Зауважує, що відповідач не оскаржував рішення суду першої інстанції у справі №443/465/22, тобто де-факто погодився з висновками, зазначеними у рішенні суду. Тому вважає, що cуд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пеню, суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Також представник ОСОБА_1 - адвокат Скочиляс І.М. просить стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у Київському апеляційному суді у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Вирішуючи клопотання представника МТСБУ - адвоката Гусєв П.В. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін про дату і час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що воно не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (ч.1 ст. 368 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційну скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ч.3 ст. 369 ЦПК України).
Таким чином, питання повідомлення (виклику) учасників справи у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вирішується апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин справи.
У даній справі ціна позову становить 31 779 грн 93 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Колегія суддів вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
За таких обставини клопотання представника МТСБУ - адвоката Гусєв П.В. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін про дату і час розгляду апеляційної скарги, задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду першої інстанції в частині висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення із МТСБУ на користь ОСОБА_1 пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі №443/465/22 стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування витрат на лікування у сумі 31 010 грн 95 коп., страхове відшкодування за шкоду, завдану тимчасовою втратою непрацездатності у сумі 35 090 грн 32 коп., пеню у сумі 20 572 грн 48 коп., три проценти річних у сумі 3 773 грн 56 коп., інфляційні втрати у сумі 10 101 грн 48 коп., судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп., а всього 110 548 грн 79 коп. (а.с.25-30).
Цим рішенням встановлено, що обставини факту ДТП за участю мотоцикла марки «Юпітер», д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність власника якого не була застрахована у встановленому законом порядку, та пішохода ОСОБА_1 , а також отримані внаслідок цього ДТП ОСОБА_1 травми та період перебування останнього на стаціонарному та амбулаторному лікуванні відповідачем визнається, відтак вони не потребують доказуванню в силу приписів ч. 1 ст.82 ЦПК України. Доказів на підтвердження наявності обставин щодо відсутності підстав для здійснення страхового відшкодування у виді шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого та з тимчасовою втратою його працездатності, що передбачена статтями 23, 24, 25 Закону №1961-IV, суду не надано. Більше того, досліджені судом докази підтверджують прийняття заяви потерпілого до розгляду, припинення такого в силу положень статті 36.2 Закону №1961-IV та не поновлення цього розгляду на час розгляду справи у суді. У порушення ст.ст. 27, 34-37 Закону №1961-IV МТСБУ, отримавши інформацію про ДТП, не вчинила дій, передбачених статтею 34 Закону №1961-IV, і не встановивши підстав для відмови у прийнятті такого рішення згідно зі статтею 37 цього Закону, по суті, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені потерпілим вимоги про відшкодування йому шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Питання вирішено у не визначений Законом спосіб шляхом призупинення розгляду заяви через відсутність на час розгляду заяви документального підтвердження вини особи, у зв'язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи. Як вже встановлено і мотивовано судом вище позивач ОСОБА_1 набув право на стягнення страхового відшкодування (регламентної виплати) саме після спливу встановленого законом 90 денного строку з дня подання ним страховику відповідної заяви. Як вбачається з матеріалів регламентної справи, наданих суду стороною відповідача, на поданій до МТСБУ стороною позивача заяві наявні відмітка про номер і дату її реєстрації отримувачем - №16852 від 28 квітня 2020 року. Саме ця дата, на переконання суду, свідчить про подання заяви про виплату страхового відшкодування і є датою, з якої у відповідача розпочався перебіг 90 денного строку на прийняття відповідного рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Останнім днем цього строку є 26 липня 2020 року. Таким чином, право на нарахування та відшкодування штрафних санкцій у позивача виникло саме з 27 липня 2020 року.
Вказане рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі №443/465/22 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 23 лютого 2023 року.
14 березня 2023 року МТСБУ перерахувало на банківський рахунок представника ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі, визначеному рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі №443/465/22.
Ця обставина сторонами не заперечується, а тому не підлягає доказуванню в силу положень ч.1 ст.82 України, якою визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив із того що, рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі №443/465/22 преюдиційно встановлено, що право позивача на нарахування та відшкодування штрафних санкцій виникло з 27 липня 2020 року, тобто, після спливу 90-денного строку з дня подання заяви про виплату страхового відшкодування. Тому період прострочення, встановлений у справі №443/465/22 з 27 липня 2020 року по 21 червня 2022 року у цій справі судом визначено як такий, що продовжується з 22 червня 2022 року, а відтак саме за цей період часу з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав.
За змістом ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом наведеної норми закону нарахування трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 27 травня 2021 року МТСБУ повідомило представника ОСОБА_1 - товариство з обмеженою відповідністю «Юридична компанія «Центр автовиплат Поліс» (далі - ТОВ «Юридична компанія «Центр автовиплат Поліс»), що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання належним чином завіреної копії документа (вироку суду, постанови слідчого про закриття кримінального провадження), що підтверджує настання відповідальності іншого учасника за скоєння ДТП, як це передбачено абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV (а.с.23).
Таким чином, у діях МТСБУ відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому такий строк розпочався з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, ухваленим в цій справі, в частині стягнення з відповідача на користь позивачів страхового відшкодування. Натомість відомості щодо результату розгляду кримінальної справи за фактом ДТП у матеріалах справи відсутні.
Отже саме з моменту набрання законної сили рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі №443/465/22, тобто з 23 лютого 2023 року, яким стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, у відповідача виник обов'язок виконання грошового зобов'язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.
Таке застосування норм матеріального права узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20, від 15 серпня 2023 року у справі № 513/730/21 та у справі 496/3445/22 від 10 квітня 2025 року.
Наведена практика Верховного Суду є послідовною, незамінною та усталеною.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог у визначений позивачем період, а саме, за період з 22 червня 2022 року по 14 березня 2023 року включно.
При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дата початку перебігу періоду нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат саме з 27 липня 2020 є преюдиційно встановленою для цієї справи рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі № 443/465/22.
Даний підхід суперечить як процесуальним нормам про межі преюдиції, так і матеріальним нормам, що регулюють момент виникнення обов'язку зі сплати штрафних санкцій у подібних правовідносинах.
Так, дійсно, за нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.
Разом з тим, не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (див. постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №910/2164/18 та від 08 липня 2019 року у справі №908/156/18).
Колегія суддів враховує, що у справі № 443/465/22, в якій ухвалено рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року, предметом розгляду було стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій за період до 21 червня 2022 року, тоді як у даній справі № 443/778/23 заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій за інший, новий період (після 21 червня 2022 року і до 14 березня 2023 року).
Саме ухвалення рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року породило нову юридично значиму подію, а саме, набрання законної сили рішенням суду по основній вимозі та здійснення МТСБУ виплати. Грошова база нарахування санкцій та компенсаційних сум у розмірі 66 101 грн 27 коп. (страхове відшкодування витрат на лікування у сумі 31 010 грн 95 коп. та страхове відшкодування за шкоду, завдану тимчасовою втратою непрацездатності у сумі 35 090 грн 32 коп.) була юридично закріплена в момент набрання законної сили таким рішенням суду.
Таким чином, правовідносини у частині нарахування штрафних санкцій після 21 червня 2022 року не є тотожними з тими, що були предметом розгляду у справі № 443/465/22 та ці справи між собою мають зв'язок, зокрема, як причина й наслідок.
У даному випадку має місце новий етап виконання грошового зобов'язання, а не про продовження вже вирішеного періоду прострочення.
Інший підхід до цього періоду прямо суперечить як вимогам матеріального права - Закону № 1961-IV, так і наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду щодо визначення періодів стягнення в аналогічних правовідносинах.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про преюдиційне встановлення початку періоду нарахування штрафних санкцій з 27 липня 2020 року є юридично необґрунтованим, виходить за межі дії ч. 4 ст. 82 ЦПК України та не відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо подібних правовідносин.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду, за який з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, помилково визначив період та, як наслідок розмір пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, то колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у цій частині не може бути залишене в силі й, відповідно, до ст.376 ЦПК України підлягає зміні.
Як зазначалось вище, рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у справі №443/465/22 набрало законної сили 23 лютого 2023 року.
Фактично це рішення було виконане 14 березня 2023 року.
Тому терміном прострочення є період з 23 лютого 2023 року по 14 березня 2023 року включно.
Однак в апеляційній скарзі МТСБУ просить визначати розмір стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, за більший період, а саме, за період з 17 лютого 2023 року по 14 березня 2023 року включно.
Так, закріплений у ст.13 ЦПК України принцип диспозитивної у цивільному процесі полягає в тому, що суд розглядає справу лише за зверненням особи, поданим у межах її процесуальних прав, і в межах заявлених нею вимог та наданих доказів; суд не може вийти за межі позовних вимог.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка ініціює процесуальне питання.
Тому визначаючи розмір стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, апеляційний суд оперує періодом в межах вимог апеляційної скарги - з 17 лютого 2023 року по 14 березня 2023 року включно.
Згідно проведеного апеляційним судом розрахунку за указаний період:
пеня становить 2 263 грн 74 коп. (66 101,27 ? 50 % ? 25 ? 365), де: 66 101,27 - базова сума прострочення грошового зобов'язання; 50% - подвійна облікова ставка НБУ; 25 - кількість днів прострочення у період з 17 лютого 2023 року по 14 березня 2023 року;
три проценти річних становлять 135 грн 82 коп. (66 101,27 ? 3 % ? 25 ? 365), де: 66 101 грн 27 коп. - базова сума прострочення грошового зобов'язання; 3 % - річна ставка, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України; 25 - кількість днів прострочення;
інфляційні втрати - 413 грн 13 коп. (66 101,27 ? 0,7 % ? 25 ? 28), де: 66 101,27 - базова сума прострочення грошового зобов'язання; 0,7 % - приріст індексу інфляції за відповідний місяць; 28 - кількість календарних днів у лютому 2023 року; 25 - кількість днів прострочення, що припадає на цей період.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з МТСБУ на користь ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України та підлягає зміні з наведених вище підстав, а саме, із МТСБУ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня у розмірі 2 263 грн 74 коп., три відсотки річних у розмірі 135 грн 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 413 грн 13 коп., а всього - 2 812 грн 69 коп.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У даній справі ОСОБА_1 загалом сплатив судовий збір у загальному розмірі 1 610 грн 40 коп. (а.с.90, 117). Також по справі встановлено та не оскаржується відповідачем, що у даній справі позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.
Оскільки колегія суддів змінює рішення, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на його користь пропорційно до розміру позовних вимог, що становить: 142 грн 53 коп. - судовий збір та 885 грн 05 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
Що стосується клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Скочиляс І.М. про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу у Київському апеляційному суді у розмірі 5 000 грн 00 коп., то воно не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положеннями ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються :1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі суд апеляційної інстанції задовольнив у повному обсязі апеляційну скаргу МТСБУ, що з огляду на положення ст.ст. ст.137, 141 ЦПК України виключає можливість компенсування ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу саме під час апеляційного розгляду справи.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року в частині визначення розміру та періоду, за який підлягає стягненню пеня, три проценти річних, інфляційні втрати, а також в частині розподілу судових витрат - змінити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 2 263 грн 74 коп., три проценти річних у розмірі 135 грн 82 коп. та інфляційні втрати в розмірі 413 грн 13 коп., а всього - 2 812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) грн 69 коп.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 142 грн 53 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 885 грн 05 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: