Унікальний номер справи № 370/1536/24 Головуючий у суді першої інстанції -Білоцька Л.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4270/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
03 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ходіною Наталією Володимирівною на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У червні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач зазначав, що 14.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 101401942, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 10 000,00 грн, який зобов'язалась повернути кредитодавцю, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у встановлений термін, а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах і строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту, сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 13.11.2021.
Відповідно пунктів 1.5.2, 1.6, 2.1, 6.1 та 6.5 Договору, проценти за користування кредитом становлять 5100,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок; договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби; договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому, кредитодавцем було перерахованого грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.
Підписанням Договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
10.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 101401942 від 14.10.2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 101401942 від 14.10.2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Станом на день звернення з позовом строк повернення коштів за Договором наступив, але відповідачка не виконала свої зобов'язання, кошти не повернула, проценти за користування коштами не сплатила.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 10.05.2024, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 49 529,00 грн, з яких: 9 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 38 629,00 грн заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 0,00 грн заборгованість за проценти (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 1 900,00 грн заборгованість з комісії.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість на свою користь заборгованість у вказаному рорзмірі.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 101401942 від 14.10.2021 року у сумі 31 630,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» 1933,73 грн судових витрат зі сплати судового збору та 8302,00 грн витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість у розмірі 12051,00 грн.
Скаргу мотивує тим, що відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку дії кредитного договору.
Відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, загальний розмір заборгованості за Договором про споживчий кредит № 101401942 від 14.10.2021 року повинен становити 15 100,00 грн.
З наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування та погашення, відповідачка внесла 3049,00 грн коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, тому, загальний розмір заборгованості повинен становити - 12 051,00 грн.
Вказує, що розмір нарахованих позивачем відсотків є несправедливим, неспівмірним з тілом кредиту та становить надмірний тягар для відповідачки.
Стверджує, що положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту також несправедливими, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Тому вважає, що позивач безпідставно нараховував комісію і вона не підлягає стягненню з відповідачки.
Посилається на те, що докази понесених витрат на правову допомогу, які долучені позивачем до матеріалів справи, виникають сумніви у їх достовірності та об'єктивності. Зазначає, що платіжна інструкція, яку позивач надав як доказ понесених витрат, надавалась у інших судових справах на підтвердження сплати витрат на правову допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Коллект центр» вказує, що факт укладення кредитного по договору підтверджується належними та допустимими доказами, розмір заборгованості, що підлягає стягненню, є доведеним, тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 49 529 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Встановлено, що 14.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 101401942, згідно з умовами якого відповідачка отримала 10 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачкою 13.11.2021, що підтверджується копіями Договору про споживчий кредит № 101401942 від 14.10.2021, графіком платежів за Договором про споживчий кредит № 101401942 від 14.10.2021 (а.с. 6-10).
Договір укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.
Також відповідачкою було підписано паспорт споживчого кредиту № 101401942 (а.с. 11).
ТОВ «Мілоан» виконав умови кредитного договору та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 33783877 від 14.10.2021 (а.с. 13 зв. стор.).
Відповідно пунктів 1.5.2, 1.6, 2.1, 6.1 та 6.5 Договору, проценти за користування кредитом становлять 5 100,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок; договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби; договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Підписанням Договору відповідачкапідтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Факт укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачка не заперечує.
Також встановлено, що 10.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 10-02/2022-50, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 101401942 від 14.10.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 18-20).
Як вбачається з Реєстру боржників до договору факторингу № 10-02/2022-50 від 10.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 43 229,00 грн. (а.с. 21, 23).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до Боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 101401942 від 14.10.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 24-26).
Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення права вимоги ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 49 529,00 грн. (а.с. 27-29).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги Факторові і в ньому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає того обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, відповідачка свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконала внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 16, 17), заборгованість по тілу кредиту складає 9 000,00 грн, оскільки відповідачкою було здійснено погашення тіла кредиту 12.11.2021 у розмірі 1 000,00 грн.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту є обґрунтованими.
Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення відсотків за договором позики.
Так, відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.
Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2статті 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку частини 2статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Пунктом 1.3, 1.4 Договору визначено строк його дії - до 13.11.2021.
Проте, Договором передбачена можливість продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових або стандартних умовах. Для пролонгації на пільгових умовах, відповідно до п. 2.3.1.1., позичальнику потрібно звернутися до кредитодавця, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту у визначеному в залежності від строку пролонгації розмірі, а також певну частку заборгованості по кредиту. В разі пролонгації на пільгових умовах, яка може проводитися неодноразово, проценти нараховуються за пільговою ставкою у 1,50 %/день від суми заборгованості.
Водночас, доказів того, що відповідачем було пролонговано договір у відповідності до п. 2.3.1.1 Договору, матеріали справи не містять.
Окрім цього, Договором передбачено також пролонгацію на стандартних умовах, яка згідно п. 2.3.1.2. полягає у збільшенні строку кредиту на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій, загальний строк якої не може перевищувати 60 днів. При пролонгації на стандартних умовах проценти нараховуються уже за ставкою у 5 %/день від суми боргу.
Тому, оскільки станом на 13.11.2021 відповідачем не було повернуто кредитні кошти, укладений між сторонами договір автоматично пролонгувався на 1 день щодня, протягом 60 днів з 13.11.2021, тобто до 11.01.2022.
Таким чином, строк дії укладеного Договору закінчився 11.01.2022, а тому право кредитодавця нараховувати відсотки за користування кредитом, які передбачені умовами договору, сплинуло 11.01.2022.
Водночас, ТОВ «Мілоан» було нараховано відсотки за користування кредитом, які передбачені умовами договору, до 10.02.2022, тобто понад строк дії Договору, а тому вимоги про стягнення відсотків за період після 11.01.2022 є необґрунтованими.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан», за період з 14.10.2021 по 10.02.2022 Товариством були нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 32 329,00 грн (а.с. 16). При цьому, відповідачем 12.11.2021 було сплачено у погашення заборгованості по відсотках 2049,00 грн. Тому, сума нарахованих ТОВ «Мілоан» відсотків склала 30 280,00 грн.
Проте, із цієї суми підлягають вирахуванню відсотки, які були нараховані після 11.01.2022 у розмірі 7 650,00 грн, а тому заборгованість по відсотках, нарахованих у межах строку дії договору складає 22 630,00 грн (30 280,00 - 7 650,00).
Окрім цього, відсотки за користування кредитом (які передбачені саме умовами Договору), ще були нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» після набуття права вимоги до відповідача, які складають 6 300,00 грн (а.с. 16).
Водночас, вимоги щодо стягнення і цих відсотків є необґрунтованими, оскільки вони були нараховані після закінчення строку дії Договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідачки на корить позивача також підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у межах строку дії договору у розмірі 22 630,00 грн.
Крім цього, пунктом 1.5.1. договору сторони передбачили, що комісія за надання кредиту становить 1 000,00 грн, та така комісія була сплачена відповідачем 12.11.2021 (а.с. 13).
Водночас, ТОВ «Мілоан» також було нараховано комісію у розмірі 1 000,00 грн. за пролонгацію договору відповідно до пункту 2.3.1.1 Договору (а.с. 14-15).
Проте, як вже вказувалось вище, матеріали справи не містять доказів пролонгації Договору у відповідності до пункту 2.3.1.1, а тому нарахування комісії саме за цим пунктом є необґрунтованим. Тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 31 630,00 грн, а саме: стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 000,00 грн та за відсотками, нарахованими у період дії договору, у розмірі 22 630,00 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного нарахування відсотків поза строком дії кредитного договору спростовуються умовами кредитного договору, підписаного відповідачкою.
Так, пунктом 2.3.1.2. договору передбачене збільшення строку кредиту на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій, загальний строк якої не може перевищувати 60 днів. При пролонгації на стандартних умовах проценти нараховуються уже за ставкою у 5 %/день від суми боргу.
Оскільки станом на 13.11.2021 відповідачкане повернула кредитні кошти, укладений між сторонами договір автоматично пролонгувався на 1 день щодня, протягом 60 днів з 13.11.2021, тобто до 11.01.2022.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, розмір заборгованості за відсотками, нарахованими у вказаний період становить 22 630,00 грн.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянтки про те, що розмір відсотків є несправедливим.
Як видно із матеріалів справи, при укладенні договору сторонами було визначено сплату процентів за користування кредитом та їх розмір.
Визначені сторонами договору умови є обов'язковим до врахування.
У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 оспорювала положення договору щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом з підстав їх несправедливості. Тому відсутні підстави для відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за процентами з посиланням на несправедливість відповідних умов договору.
Посилання відповідачки на неправомірне стягнення комісії за договором також є безпідставними, оскільки оскаржуваним рішенням суду не були задоволені вимоги простягнення комісії.
Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 933,73 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 року (а.с. 3-34), заявка про надання юридичної допомоги № 487 від 26.04.2024 (а.с. 36), витяг з Акту № 2 про надання правничої допомоги від 03.04.2024 (а.с. 37), платіжну інструкцію № 0433370000 від 10.05.2024 про оплату наданих адвокатом послуг (а.с. 35 зв. стор.).
Згідно зазначених позивачем у позовній заяві судових витрат, витрати на професійну правничу (правову) допомогу складають 13 000,00 грн, які повністю підтверджені наданими належними доказами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Стороною відповідача таке клопотання не подавалося.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дійсно, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог із відповідачки на корить позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 8302,00 грн.
Разом з цим, судом першої інстанції не враховано, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Схожі висновки зроблені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21), від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/2020, від 21 травня 2021 року у справі № 520/960/19 (провадження № 61-15800св20), від 16 серпня 2024 року у справі № 401/1289/21 (провадження № 61-4655св23).
Судом першої інстанції з урахуванням вищевикладеного залишено поза увагою, що правнича допомога ТОВ «Коллект центр» надається адвокатським об'єданням на підставі договору № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року, правнича допомога за яким надається на підставі окремо наданих клієнтом заявок, тобто такий договір стосується необмеженого кола судових справ.
При цьому правнича допомога по складанню позовних заяв за кредитними договорами, право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договорів факторингу, є однотиповою, такі справи не є складними, тому, керуючись принципами справедливості і верховенства права, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр», до 4000 грн, частково задовольнивши її апеляційну скаргу.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідачки в частині оскарження рішення по суті заявлених вимог не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду по суті вимог є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Разом з цим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні, а саме зменшенню розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр», до 4000 грн.
Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Ходіною Наталією Володимирівною задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2024 року в частині визначення розміру витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню, змінити, зменшивши їх розмір з 8 302 гривень до 4000 (чотирьох тисяч) гривень.
В іншій частині рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: Т.О. Невідома
В.В. Соколова