02 вересня 2025 року місто Київ
Справа № 752/13841/25
Провадження № 33/824/4224/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код не відомий, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329615 ОСОБА_1 13.05.2025 о 19 годині 20 хвилин за адресою: м. Київ, проспект Науки, буд. 24, повторно протягом року керував транспортним засобом «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, відповідно до постанови ЕНА №4559940 за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 22.04.2025 року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Голосіївський районний суд м. Києва постановою від 04 липня 2025 року ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнув на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Не погодившись з такою постановою в частині призначення йому додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, ОСОБА_1 14 липня 2025 засобами поштового зв'язку через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій просить частково скасувати оскаржувану постанову, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн без позбавлення права керування транспортними засобами.
Апеляційну скаргу обґрунтовує неврахуванням судом першої інстанції приписів п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», відповідно до яких суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Шестопалов Р.Л. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, просив задовольнити.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Шестопалова Р.Л., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та вмотивованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до абзацу третього пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 17 від 19.12.2008) позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Разом з тим, стаття 126 КУпАП в цьому переліку відсутня.
Частина 5 статті 126 КУпАП, якою передбачена відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року №1231-ІХ.
Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб'єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб'єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом.
На відміну від водія, суб'єкт, передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В цьому випадку ч. 2 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 досліджувала можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли така особа на момент вчинення кримінального правопорушення не мала посвідчення на право керування транспортними засобами.
Об'єднана палата вказала, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи щодо незаконності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними.
Інших доводів апеляційна скарга не містить, а тому постанова суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Желепа