Справа № 363/2462/25 суддя в І-й інстанції Рудюк О. Д.
Провадження № 33/824/3913/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 3 ст. 126 КУпАП
Іменем України
27 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської областівід 10 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 3 ст. 126 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2025 року серії ЕПР1 № 309231, вбачається, що 23 квітня 2025 року о 07 години 30 хвилин за адресою: с. Демидів, дорога Київ-Овруч 39 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи обмеженим у праві керування транспортним засобом від 19.05.2018 року ВП НОМЕР_3.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року на підставі ст. 289, ст. 294 КУпАП, скасувати Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року та закрити провадження по справі на підставі пункту 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що він не був своєчасно повідомлений про розгляд справи в суді, що позбавило його можливості надавати свої заперечення та документи по справі, яке в кінцевому результаті призвело до порушення процесуальних прав. При розгляді судом не було встановлено всіх суттєвих обставин справи, так, як в основу постанови покладено протокол від 23 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 309231 та постанова про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 19 травня 2018 року ВП № НОМЕР_3. Факт тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами є результатом помилок посадових осіб виконавчої служби Святошинського відділу ДВС м. Київ в офіційних документах, оскільки він щомісячно перевіряє в електронних реєстрах наявність заборон або обмежень і ніяких відомостей за декілька років ним виявлено не було. На підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 надає оригінали постанов від 26 червня 2025 року про закінчення виконавчого провадження і про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами по ВП № НОМЕР_3.
Також ОСОБА_1 просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року, подана апеляційна скарга на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року була повернута, оскільки не було клопотання про поновлення строку. Зазначає, що постанову Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року він отримав 18 червня 2025 року та одразу звернувся до виконавчої служби, де тільки 26 червня 2025 року отримав постанову про закінчення виконавчого провадження.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення останнього про час та дату розгляду справи.
Оскаржувана постанова винесена 10 червня 2025 року, а апеляційна скарга на неї подана 01 липня 2025 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вперше ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою 26 червня 2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року, разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Зазначена постанова Київського апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вказані обставини є процесуальною перешкодою для подальшого розгляду справи та унеможливлюють прийняття вказаної апеляційної скарги до провадження апеляційного суду.
23 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку отримав вищезазначену постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року та того ж дня засобами поштового зв'язку повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Андрейко О.І., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення не підтверджені жодним наявним у справі доказом.
Так, відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП наступає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2025 року серії ЕПР1 № 309231, згідно з яким 23 квітня 2025 року о 07 години 30 хвилин за адресою: с. Демидів, дорога Київ-Овруч 39 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи обмеженим у праві керування транспортним засобом від 19 травня 2018 року ВП НОМЕР_3;
- постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами серії ВП НОМЕР_3 від 18 травня 2018 року.
В апеляційної скарзі не наведено жодного доказу, який би спростовував встановлені місцевим судом фактичні обставини справи.
Посилання апелянта на допущену помилку органів ДВС по суті є лише твердженням ОСОБА_1 , яке не підтверджене будь-якими доказами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Наявні у справі докази, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи стосовно ОСОБА_1 , а саме факт керування транспортним засобом, наявність чинного обмеження в праві керування транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що постановою державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), скасовано тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, не заслуговують на увагу, оскільки вказана постанова було винесена державним виконавцем 25 червня 2025 року, в той час як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксовано 23 квітня 2025 року.
З огляду на вищенаведене, апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. 268, 279, 280 КУпАП, наявні в справі докази є допустимими, належними та достатніми.
Також судом вірно встановлені всі обставини, що мають значення для вирішення справи, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 10 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 03 вересня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв