04 вересня 2025 року Чернігів Справа № 826/15550/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді В. В. Падій, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМ ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМ ЛТД" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.07.2018 №0034331404 та №0034341404.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2018 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що висновки, за результатами проведеної перевірки, контролюючого органу про допущені товариством порушення норм податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Терекс Інвест» за період - жовтень 2017 року, реальність здійснення яких заперечує відповідач, є безпідставними. Реальність господарських операцій з його контрагентом підтверджується належними первинними документами, що були надані до перевірки. На момент вчинення спірних операцій вказаний контрагент мав податкову та господарську правосуб'єктність. Тоді як висновки ГУ ДФС щодо безтоварного характеру господарських операцій товариства ґрунтуються на суб'єктивних судженнях (припущеннях), зроблені на підставі відомостей з автоматизованих інформаційних систем баз даних контролюючих органів, та на інформації процесуального рішення слідчого судді про призначення перевірки у досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню відносно контрагента позивача. Тобто, позивач вважає, що наведені в акті перевірки порушення стосуються виключно контрагента, за які позивач не повинен нести відповідальність. Спираючись на судову практику Європейського суду з прав людини позивач наголошує на принципі індивідуальної відповідальності платника податків, згідно з яким норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової та господарської дисципліни його контрагентом.
Головним управлінням ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980) поданий відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погоджується з підстав порушення позивачем норм чинного законодавства України, які встановлені під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення ним фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Терекс Інвест» за період - жовтень 2017 року.
Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій викладені аналогічні обґрунтування, які зазначені в позові.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/1432/19 скеровано до Чернігівського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 26.03.2025 прийнято адміністративну справу № 640/1432/19 до провадження.
Ухвалою суду від 03.06.2025 замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) надав суду заяву, в якій просив врахувати усі попередньо подані відповідачем процесуальні документи, наявні в матеріалах справи.
Позивачем подані додаткові пояснення по справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМ ЛТД" зареєстровано в якості юридичної особи з 14.12.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві , на підставі направлення на перевірку від 02.03.2018 №367/26-15-14-04-04 та відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28.02.2018 №3091, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКОМ ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства, під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Терекс Інвест», за жовтень 2017 року.
За результатами перевірки складено акт від 13.06.2018 №592/26-15-14-04-04/40174855, яким встановлено порушення пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 123 361,00 грн, у тому числі за жовтень 2017 року на суму 123 361,00 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 5814 грн за жовтень 2017 року.
На підставі вказаного вище акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 02.07.2018 №0034341404, яким, на підставі пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доданку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 154201,25 грн (основний платіж - 123361,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 30 840,00 грн.) та №0034341404, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 5814,00 грн.
Не погодившись з прийнятим ГУ ДФС у м. Києві податковими повідомленнями- рішеннями позивач 16.07.2018 звернувся до ДФС України зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2018 №0034341404 та №0034341404, винесених ГУ ДФС у Києві.
Розглянувши скаргу ТОВ "ЄВРОКОМ ЛТД" 12.09.2018 ДФС України прийняла рішення вих. №29319/6/99-99-11-01-02-15, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Києві від 02.07.2018 №0034341404 та №0034341404, а скаргу залишено без задоволення.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Так, у відповідності до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Статтею 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
У свою чергу, у відповідності до пункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 ПК України).
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. статті 201 ПК України).
Податкова накладна відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені положення ПК України для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в яких Верховний Суд звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.
Так, судом встановлено, що 01.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терекс Інвест» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроком ЛТД» (Покупець) укладено договір поставки №01/10-01, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати на умовах даного договору товар, асортимент, кількість та ціна якого вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (надалі - Товар) (пункт 1.1. Договору).
Згідно пункту 2.1. Договору якість Товару повинна відповідати діючим в Україні стандартам, технічним умовам та іншим вимогам на Товар встановлених діючим законодавством України та підтверджуватися документами.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що умовами поставки: FCA м. Київ.
У свою чергу, на підтвердження здійснення господарських операцій, за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Терекс Інвест» договором поставки, позивачем надано до суду: рахунок-фактура від 02.10.2017 №ТІ-0000001 на поставку насіння газонних трав 5500,000 кг на загальну суму 341022,00 грн, в т.ч. ПДВ 56837,00 грн та від 05.10.2017 №ТІ-0000002 на поставку насіння газонних трав 7000,000 кг на загальну суму 434028,00 грн, в т.ч. ПДВ 72338,00 грн, платіжне доручення №405 від 17.10.2017 на суму 775 050,00 грн, оримувачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм груп плюс»; видаткові накладні від 02.10.2017 №000001 на поставку насіння газонних трав 5500,000 кг на загальну суму 341022,00 грн, в т.ч. ПДВ 56837,00 грн та від 05.10.2017 №ТІ-000002 на поставку насіння газонних трав 7000,000 кг на загальну суму 434028,00 грн, в т.ч. ПДВ 72338,00 грн.
Суд зауважує, що рахунки -фактури від 02.10.2017 та 05.10.2017 у графі : виписав (ла) міститься підпис, проте посада і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції відсутні.
Також позивачем подано Договір переуступки права вимоги №17/10-02 від 17.10.2017, згідно якого ТОВ «Прайм груп плюс» «Новий Кредитор», ТОВ ««Терекс Інвест» (Кредитор) та ТОВ «Євроком ЛТД» (Боржник) в порядку та на умовах даного договору , Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає нас себе правові вимоги першого з ТОВ «Євроком ЛТД» погашення суми боргу, який виник на підставі Договору №01/10-01 від 01.10.2017, що укладений між Кредитором та Боржником.
Пунктом 3 цього договору встановлено, що Боржник зобов'язується сплатити борг Новому Кредитору в порядку та на умовах, визначених даним договором. Сума боргу складає 775 050,00 грн.
Згідно пункту 4 цього договору Боржник не заперечує проти заміни Кредитора Новим Кредитором та підписуючи даний договір надає згоду на відповідну передачу боргу у порядку та на умовах цього договору.
Як слідує з пункту 3.2. Договору поставки товару від 01.10.2017 №01/10-01умовами поставки товару є FCA м. Київ.
Згідно з терміном FCA в Інкотермс продавець та покупець мають чітко визначені обов'язки щодо доставки товару. Продавець несе відповідальність за доставку товару до визначеного перевізника або місця, тоді як покупець бере на себе більшість ризиків і витрат після передачі товару.
Обов'язки продавця:
Доставка товару. Продавець зобов'язаний передати товар перевізнику або іншій особі, вказаній покупцем, в узгодженому місці.
Митне оформлення при експорті. Продавець несе відповідальність за митне оформлення товару для експорту.
Транспортування та завантаження. Продавець покриває витрати і ризики до моменту передачі товару перевізнику.
Документація. Продавець повинен надати покупцеві всі необхідні документи для виконання митних формальностей щодо вантажу в місці призначення.
Обов'язки покупця:
Прийом товару. Покупець несе відповідальність за отримання товару після його передачі перевізнику.
Митне оформлення при імпорті. Покупець несе відповідальність за сплату податків і митних зборів на ввізні товари.
Транспортні витрати. Покупець бере на себе витрати на транспортування товару від місця доставки до кінцевого пункту призначення.
Ризики з моменту передачі. Після передачі товару перевізнику покупець бере на себе всі ризики, пов'язані з транспортуванням, зокрема пошкодження або втрату.
Суд зауважує, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд повинен враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Суд зауважує, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій, за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.
Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Ухвалою суду від 25.08.2025 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроком ЛТД»: прибуткові накладні, сертифікати походження та якості товару (насіння газонних трав), акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні та інші докази щодо перевезення, навантаження, розвантаження від постачальника ТОВ «Терекс-Інвест» за жовтень 2017 року до покупця ТОВ «Євроком ЛТД», подорожні (шляхові) листи, що підтверджують факт транспортування товару, довіреності та інші документи, що стосуються господарської операції між ТОВ «Терекс-Інвест» та ТОВ «Євроком ЛТД».
На виконання ухвали суду позивачем надано оригінали наступних документів: договір поставки №01/10-01 від 01.10.2017, договір переуступки №17/10-02 від 17.10.2017, видаткову накладну №000001 від 02.10.2017, видаткову накладну №ТІ-000002 від 05.10.2017, рахунок фактура №ТІ-000002 від 05.10.2017, рахунок - фактура №ТІ-000001 від 02.10.2017, копії яких наявні у матеріалах справи.
Натомість документів, витребуваних ухвалою суду, позивач не надав.
Надаючи оцінку доводам сторін та доказам, наявним в матеріалах справи, судом встановлено обставини щодо не підтвердження позивачем реальності господарських операцій між ним та його контрагентом, оскільки позивачем не було доведено та не надано суду належних та достатніх доказів (документів) здійснення таких господарських операцій: прибуткові накладні, сертифікати походження та якості товару (насіння газонних трав), акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні та інші докази щодо перевезення, навантаження, розвантаження від постачальника ТОВ «Терекс-Інвест» за жовтень 2017 року до покупця ТОВ «Євроком ЛТД», подорожні (шляхові) листи, що підтверджують факт транспортування товару, довіреності та інші документи, що стосуються господарської операції між ТОВ «Терекс-Інвест» та ТОВ «Євроком ЛТД» та інших документів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, які могли б підтвердити реальність отримання товару, тоді як контролюючим органом було доведено та надано суду належні докази відсутності реального характеру господарських операцій позивача з відповідним контрагентом за перевіряємий відповідачем період.
Суд наголошує, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Ані податкова інформація щодо контрагентів за ланцюгом постачання, ані помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
У випадку коли господарські операції фактично не відбулися, то первинні документи, складені платником податків та його контрагентами на підтвердження таких операцій, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарських операцій.
Крім того судом встановлено та підтверджено, наявними в матеріалах справи, доказами, що позивачем під час проведення перевірки контролюючим органом не було надано жодного документа, який би засвідчував переміщення товару по операціях з ТОВ «Терекс Інвест».
Під час перевірки контролюючим органом встановлено та не спростовано позивачем, що ТОВ «Терекс Інвест» відсутнє за місцем знаходження, відсутні необхідні умови для здійснення спірних господарських операцій: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.
При вирішенні даної справи суд враховує, що додаткових доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Терекс Інвест» позивач суду не надав.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, на підставі оцінених доказів, наявних в матеріалах справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з контрагентом - ТОВ «Терекс Інвест», без належного документального підтвердження фактичного здійснення таких операцій, та підтвердження можливості здійснення контрагентом позивача, відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, та які свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень, оскільки спірні рішення винесені відповідачем обґрунтовано та правомірно, у зв'язку з чим у задоволенні позову суд відмовляє повністю.
При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроком ЛТД» (місцезнаходження: Україна, 03039, місто Київ, вул. Зої Бутенко, будинок 5, ЄДРПОУ 40174855).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Суддя В.В. Падій