03 вересня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/16751/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду із заявою, у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України та просить встановити контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/16751/24.
Заява мотивована тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішення суду не виконано.
Ухвалою суду розгляд заяви призначено у порядку письмового провадження, установлено відповідачу строк для надання пояснень щодо наведених у заяві обставин.
Відповідач подав пояснення на заяву про встановлення судового контролю, у яких зазначив, що на виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії. Пенсія в розмірі 9426,00 грн виплачується позивачу з 22.11.2024, з 01.01.2025 відповідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проведений перерахунок і розмір пенсії становить 3370,00 грн. Доплата за період з 22.11.2024 по 31.12.2024 складає 7872,80 грн. Погашення заборгованості, обчисленої на виконання рішення суду, буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі №620/16751/24, яке набрало законної сили 21.03.2025, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 22.11.2024 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року (а.с. 36-38).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно із частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 Кодексу).
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Наданими відповідачем доказами підтверджується, що ГУ ПФУ в Чернігівській області рішення суду про зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року, виконало (а.с.68).
Доплата за період з 22.11.2024 по 31.12.2024 складає 7872,00 грн, заборгованість буде виплачена в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету.
Виходячи з вище встановленого, відповідач обчислив та здійснив нарахування підвищення до пенсії на виконання рішення суду, виплата заборгованості буде здійснена після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Разом з тим, відсутність коштів для фінансування не є обставиною, яка свідчить про наявність підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України було б підставою для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, адже виплата нарахованих сум буде здійснена відповідачем після надходження відповідних сум із державного бюджету.
З огляду на викладене, враховуючи те, що причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування витрат по виплаті заборгованості, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в заяві, про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Доказів невірного перерахунку підвищення до пенсії заявника суду не надано у межах задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказане, заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є необґрунтованою та у її задоволенні необхідно відмовити.
Суд зауважує, що незгода з перерахунком пенсії є підставою для звернення до суду з новим позовом, а не застосуванням норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 03.09.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна