04 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/7630/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.12.2024 №253550004669 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 13.06.2024 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Однак рішенням від 31.12.2024 №253550004669, відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити.
Представник позивача подала заяву про відмову від позову (всіх або його частин), в обгрунтування якої зазначила, що відповідно до повідомлення Головного управління ПФУ в Харківській області від 24.07.2025 №2000-0804-7/112598 та рішення №253550004669 про призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуло заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду у справі № 620/12216/24. За результатом повторного розгляду заяви, ОСОБА_1 з 12.04.2024 призначено пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, суму заборгованості з дати призначення пенсії (з 12.04.2024) по 31.07.2025, що утворилася внаслідок протиправних дій відповідача, останній не виплачує, а повідомляє, що виникла заборгованість буде занесена до реєстру та по мірі фінансування буде виплачена в порядку черговості.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 роках категорії 3 серії НОМЕР_1 , видане 25.02.1993 (а.с.7).
13.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за результатами розгляду прийнято рішення від 21.06.2024 №253550004669 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки документами підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 працював (проживав) на території гарантованого добровільного відселення 02 роки 10 місяців 25 днів, що є не достатнім та не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 620/12216/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.06.2024 №253550004669 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду. В решті позову відмовлено.
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 620/12216/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 31.12.2024 № 253550004669 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. У рішенні зазначено, що вік заявника 54 роки, документам підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 працював (проживав) на території гарантованого добровільного відселення - 2 роки 10 місяців 25 днів, документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 0 років. Страховий стаж заявника становить 38 років 2 місяці 0 днів (а.с.13 та його зворот).
Судом встановлено, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі № 620/12216/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вчинені на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 620/12216/24 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до копії пояснень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.07.2025 № 2000-0804-7/112598, долучених представником позивача до заяви, встановлено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 620/12216/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуло заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду. За результатами повторного розгляду заяви, ОСОБА_1 з 12.04.2024 призначено пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказане також підтверджується протоколом призначення пенсії наявного у матеріалах справи.
З поданої представником позивача заяви від 08.08.2025 вбачається, що остання не заперечує факт призначення пенсії позивачу, однак не погоджується з фактом невиплати заборгованості по виплаті пенсії, яка виникла з дати призначення пенсії.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із положеннями частин першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 21 грудня 2020 року у справі № 440/1810/19.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 620/12216/24.
Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги у частині невиплати позивачу заборгованості, яка утворилася у зв'язку з призначенням пенсії за віком позивачу зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 620/12216/24 стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі № 620/12216/24.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 21.12.2020 по справі № 440/1810/19, 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23.
Відповідно до частини 2 статті 239 КАС України разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 04.09.2025.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА