03 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4808/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі (Серія ЕНА № 3216414) від 07.10.2024 р. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 06.08.2024 р. в.о начальника відповідача О. Митрицьким, у зв'язку із порушенням, на думку відповідача, ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт", та п. 3, 67, 69 Постанови КМУ № 176 від 18.02.1997, було винесено постанову № 136740 про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вказана спірна постанова була ухвалена за результатами розгляду справи про виявлене порушення при проведення рейдової перевірки згідно акту № 056009 від 24.06.2024, на підставі якого з боку позивача було встановлено порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме здійснення пасажирських перевезень організованої групи дітей за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. З9 цього Закону, а саме договір із замовником послуги, схеми маршруту та розкладу руху. Позивач вказує, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 транспортний засіб "Mercedes-Benz Spriner 519 CDI" державний номер НОМЕР_2 , який, на думку відповідача, позивач використовував в якості регулярних автомобільних перевезень, належить дружині позивача та позивач здійснив безоплатне перевезення групи дітей та його дитини разом з вожатими до кінотеатру, щоб уникнути перегріву малечі. Враховуючи викладене вище, висновок відповідача по порушення порядку здійснення позивачем регулярних пасажирських перевезень є помилковим та неправомірним. Вважаючи вказану постанову незаконною позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позову заперечив, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 ч.1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 06.08.2024 № 136740. Згідно акту № 056009 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.06.2024, зокрема встановлено, наступне: "під час перевірки виявлено порушення п.п.3, п. 67, п.69 ПКМУ 176 від 18.02.1997 р., статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". При здійсненні регулярних пасажирських перевезень організованої групи дітей "Дитячий табір IKIDS CAMP" (згідно фото-відео фіксації) перевізник не забезпечив водія необхідними документами. На момент проведення перевірки у водія відсутні : договір із замовником послуги, схема маршруту та розклад руху, затверджені відповідним підрозділом МПУ, ТЗ не внесено 8 ЄКІС "Шлях", чим порушено пп. 4, п.27 ПКМУ 1001 від 02.12.2015 р. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абзац третій частина 1, перевезень пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень "перевозив дітей у власних потребах, а саме в кіно". Постанова № 136740 від 06.08.2024 прийнята на основі акту № 056009
При цьому, відповідач наголошує, що навіть якщо позивач здійснював перевезення для власних потреб, у ОСОБА_1 повинен був бути список пасажирів.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець. Основним видом діяльності за КВЕД :
49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення,
49.39 Інший пасажирський наземний транспорт,
49.32 надання послуг таксі;
24.06.2024 року головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві ОСОБА_2 здійснювалася рейдова перевірка (перевірка на дорозі) на підставі направлення на рейдову перевірку від 24.06.2024 року № 003529 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області.
В ході перевірки, проведеної головним спеціалістом ВДН (К) у м. Києві ОСОБА_2 , перевірено транспортний засіб марки "Mercedes Benz Spriner 519 CDI" державний номер НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 під керуванням водія - ОСОБА_1 ..
За результатами перевірки складено акт №055841 від 24.06.2024 р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому відображені вищезазначені порушення.
Під час перевірки виявлено порушення: "під час перевірки виявлено порушення п.п.3, п. 67, п.69 ПКМУ 176 від 18.02.1997 р., статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". При здійсненні регулярних пасажирських перевезень організованої групи дітей "Дитячий табір IKIDS CAMP" (згідно фото-відео фіксації) перевізник не забезпечив водія необхідними документами. На момент проведення перевірки у водія відсутні : договір із замовником послуги, схема маршруту та розклад руху, затверджені відповідним підрозділом МПУ, ТЗ не внесено 8 ЄКІС "Шлях", чим порушено пп. 4, п.27 ПКМУ 1001 від 02.12.2015 р.
У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абзац третій частина 1, перевезень пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень "перевозив дітей у власних потребах, а саме в кіно".
Відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення про розгляд справи яку вручено останньому, що підтверджується матеріалами справи.
06.08.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті винесена постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №136740 відповідно до якої позивач притягнутий до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та стягнуто штраф у розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз.4 п.1 постанови КМ України № 442 від 10.09.2014р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою КМ України № 103 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання до медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до абзацом 3 частини 1статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48цьогоЗакону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 7 Постанови КМ України № 176 передбачено, що дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються:
1) транспортними засобами спеціального призначення;
2) транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації;
3) службовими легковими автомобілями;
4) транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.
Приписами пункту 67 Постанови КМ України № 176 визначено, що до початку перевезення організованих груп дітей замовник послуг і автомобільний перевізник:
1) визначають маршрут перевезення організованих груп дітей, як правило, такий, за яким уже здійснюються регулярні перевезення;
2) встановлюють зупинки автобуса:
технічні - одна на перші 50 кілометрів і не менше однієї - на кожні наступні 100 кілометрів маршруту;
для відпочинку - на п'ять хвилин через кожну годину руху і на 30 хвилин - через кожні п'ять годин руху (допускається поєднання 30-хвилинного відпочинку з перервою на обід);
для приймання їжі - через три-п'ять годин руху;
для ночівлі;
3) складають схему маршруту та встановлюють розклад руху.
У відповідно до пункту 69 Постанови КМ України № 176 замовник послуг повідомляє не пізніше ніж за сім робочих днів автомобільному перевізнику про здійснення перевезення організованих груп дітей.
Статтею 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для автомобільного самозайнятого перевізника:
ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Як вбачається з акту № 056009 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.06.2024 під час перевірки виявлені наступні порушення:
Під час перевірки виявлено порушення п.п.3, п. 67, п.69 ПКМУ 176 від 18.02.1997 р., статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". При здійсненні регулярних пасажирських перевезень організованої групи дітей "Дитячий табір IKIDS CAMP" (згідно фото-відео фіксації) перевізник не забезпечив водія необхідними документами. На момент проведення перевірки у водія відсутні : договір із замовником послуги, схема маршруту та розклад руху, затверджені відповідним підрозділом МПУ, ТЗ не внесено 8 ЄКІС "Шлях", чим порушено пп. 4, п.27 ПКМУ 1001 від 02.12.2015 р.
Окрім того, місцем складання акту зазначено місце вулиця Головна в районі перехрестя з вул. Щербанюка.
Дослідження фотокопій наданих відповідачем, судом встановлено, що фото фіксація здійснювалась за адресою провулок Казарменний 10, м. Чернівці, а саме біля кінотеатру Starmax. Тобто відповідач не коректно, зазначив місце перевірки.
При цьому суд звертає увагу, що водієм зазначено, зокрема у поясненнях до акту, що перевозив дітей по власних потребах у кіно. При цьому згідно письмових пояснень, наданих позивачем до відповідача, позивач зазначив, що здійснив перевезення дітей у власних потребах, оскільки його дитина перебувала в таборі та мали на меті відвідати кінотеатр.
Суд звертає увагу, що у відповідності до ч.4 п.7 Постанови КМУ №176 дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.
З огляду на вище викладене, суд звертає увагу на наявність суперечливих відомостей у акті № 056009 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.06.2024, на підставі якого складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 136740 від 06.08.2024.
Суд зазначає, що особа, яка здійснює перевезення пасажирів, має відповідати умовам, визначеним діючим законодавством, а також дотримуватися встановлених законом та підзаконними актами вимог, у тому числі щодо наявності певних документів при перевезенні, а також при здійсненні процедури посадки висадки пасажирів.
Проте, контролюючий орган також має не лише права при реалізації своїх повноважень, а й обов'язки, наприклад, встановивши наявність певних порушень, чітко зазначити у чому ці порушення полягають.
Слід зазначити, що за сталою судовою практикою та загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Прийняття невмотивованого рішення (що відбулося у даному випадку) відносно позивача, позбавляє його права на обізнаність причин прийняття відносно нього негативного рішення, спростування доводів суб'єкта владних повноважень, ефективного захисту своїх прав.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.
Європейський суд з прав людини також підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (пункт 71 рішення ЄСПЛ).
Також і в рішенні Європейського Суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю.
При цьому суд зазначає, що з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, що не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області №136740 від 06.08.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
3. Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (вул. Руська, 248 "У", м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя І.В. Маренич