04 вересня 2025 року справа № 580/5721/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
21.05.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника Висоцької І. В. з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та невиплати йому пенсії в повному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.07.2024 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, та виплатити різницю пенсії з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснювати виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник зазначила, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач після перерахунку пенсії позивача обмежив її максимальним розміром. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії без обмеження її максимальним розміром, проте відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром. Позивач вважає, що має право на пенсію без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, тому дії відповідача щодо обмеження розміру його пенсії вважає протиправними.
Відповідач проти позову заперечив. 13.06.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виходячи з мотивувальної та резолютивної частин Рішення № 7-р(ІІ)/2022, а також враховуючи норму частини першої статті 2 Закону № 2262, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12.04.2023 особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Тому, для виплати позивачу пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, які втратили працездатність, підстав немає. З вказаних підстав просив у задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою від 26.05.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.
Відповідно до наявного у матеріалах справи протоколу перерахунку пенсії розмір пенсії з надбавками складає 32 032,00 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23 610,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.11.2024 щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Відповідач листом від 12.12.2024 № 15307-14710/С-02/8-2300/24 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку його пенсії без обмеження максимальним розміром.
Вважаючи відмову відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром протиправною, позивач в особі свого представника звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон України №2262-ХІІ).
Обчислення пенсії врегульовано розділом V цього Закону.
01 жовтня 2011 року набув чинності Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі- Закон України №3668-VI).
Стаття 2 цього Закону передбачає, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 8 пункту 6 цього розділу частину 5 статті 43 Закону України №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»
У зв'язку з внесенням змін до статті 43 Закону №2262-ХІІ частина п'ята стала вважатися частиною сьомою.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIІІ частину сьому статті 43 Закону №2262-Х11 доповнено реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону України №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.
Враховуючи викладене, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Посилання відповідача на Закон №3668-VI, який встановив обмеження розміру пенсії, і діє на даний час, є необгрунтованим з таких підстав.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-V1 зі змінами, внесеними згідно із Законами України від 24.12.2015 р. N 911-VIII, від 06.12.2016 р. N 1774-VIII максимальний розмір пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати 10740 гривень.
У зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та внесенням до нього змін згідно із Законами України від 24.12.2015 р. N 911-VIII, від 06.12.2016 р. N 1774-VIII були внесені аналогічні зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-Х11.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню одних і тих самих спірних правових відносин щодо обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців та визнано, що таке обмеження не відповідає статті 17 Конституції України.
Отже враховуючи висновки Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсі військовослужбовців не застосовується.
Висновки щодо відсутності підстав для застосування частини першої статті 2 Закону №3668-VІ були викладені у постановах Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 16.04.2020 у справі №620/1285/19.
Також згідно з п. 1 Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(11)2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У мотивувальній частині Рішення від 12.10.2022 №7-р(11)2022 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
У пункті 3.1. Рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 Конституційний Суд України наголосив на тому, що встановлений частиною п'ятою статті 17 Основного Закону України обов'язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
Тобто без обмеження виплачуються пенсії не лише особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а й іншим особам, які перебували на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та є особою з інвалідністю ІІ групи - інвалід армії МВС України, отже призначена йому пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром.
Також суд зауважує, що згідно з п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 приписи статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 12.04.2023.
Водночас суд застосовує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 16.04.2020 у справі №620/1285/19 щодо відсутності підстав для обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, з дати набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнані неконституційними норми частини сьома статті 43 Закону України №2262-ХІІ, та вважає, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром не застосовується.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Отже, позовні вимоги про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо строку, з якого має бути здійснений перерахунок пенсії, суд зазначає, що позивач просить зобов'язати встановити та виплатити доплату з 25.07.2024.
Водночас, суд наголошує на тому, що право громадян на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись до суду з цим позовом 21.05.2025, позивач заявив вимоги про зобов'язання Головне управління нарахувати та виплатити з 25.07.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром.
Слід врахувати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку через власну пасивну поведінку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.
З урахуванням визначеного вище висновку, порушені права позивача можуть бути захищені судом з 21.11.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 25.07.2024, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги за період до 21.11.2024 відповідно до статті 123 КАС України.
Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір» розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 25.07.2024 по 20.11.2024 залишити без розгляду.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 21.11.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО