Справа № 560/15858/24
іменем України
04 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 28.10.2024 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, просить:
« - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловіка, який має одного із своїх батьків з інвалідністю II групи;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.09.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 7 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідками розгляду заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні».
Ухвалою від 30.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 07.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі; залучено до участі у справі № 560/15858/24 в якості другого відповідача - комісію з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 ; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 та комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 : відомості, щодо результату розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; копію заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та доданих до неї документів; належним чином завірену копію рішення комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Від відповідача-1 до суду 25.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 30.07.2025 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісію з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати до суду витяг з протоколу засідання Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким оформлено рішення від 22.10.2024 № 60 про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з доказами направлення та отримання позивачем зазначеного рішення.
Згідно із позовною заявою, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Позивач зазначає, що 19.09.2024 засобами поштового зв'язку направив до Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має матір із числа осіб з інвалідністю II групи, проте станом на день звернення до суду відповідачем не надано відповіді та не прийнято рішення за поданою заявою про надання відстрочки від військової служби.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити з огляду на таке.
Вказує, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 20.09.2024 надійшла заява позивача від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стверджує, що протокольним рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2024 № 60 прийнято рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період на строк до 08.11.2024, тобто на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України від 23.07.2024 року № 470/2024 (з 12.08.2024р. по 09.11.2024р.) в силу вимог п. 60 Порядку № 560, що підтверджується довідкою від 22.10.2024 № 17881.
Як зазначає відповідач-1, оскільки комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 у встановленому законом порядку розглянута заява ОСОБА_1 та прийнято відповідне рішення, в діях відповідача не вбачається протиправної бездіяльності, та як наслідок, зобов'язання до вчинення певних дій.
Відповідач-2 правом подачі відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлені таки обставини.
ОСОБА_1 19.09.2024 засобами поштового зв'язку направив до Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, як особі яка має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має матір із числа осіб з інвалідністю II групи.
До поданої заяви про надання відстрочки під час призову по мобілізації додано :
1. Копія віськово-облікового документу ОСОБА_1 (військового квитка серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 30.10.2000 року) на 10 арк;
2. Копія паспорту громадянина України паспорту громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 16.08.2000 Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області на 4 арк;
3. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_3 на 1 арк;
4. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 18 березня 1981 року із перекладом на державну мову на 2 арк;
5. Засвідчена нотаріально копія посвідки на постійне проживання ТУЗ ЗОЇ серії НОМЕР_4 , виданої 25.05.2015 року органом 6801 та картки платника податків, виданої ОСОБА_4 на 3 арк;
6. Засвідчена нотаріально копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №919767, виданої 28.08.2024 на ім'я ОСОБА_4 на 1 арк.;
7. Засвідчена нотаріально копія свідоцтва про розірвання шлюбу № НОМЕР_5 від 10.12.1996 року із перекладом на державну мову на 2 арк.;
8. Засвідчена нотаріально копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 №00046952285 від 12.09.2024 на 2 арк.;
9. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_5 №00047020544 від 12.09.2024 на 3 арк.;
10. Нотаріально засвідчена заява ОСОБА_4 від 18.09.2024 про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом її утримувати на 1 арк.
Заяву про надання відстрочки ОСОБА_1 від 19.09.2024 отримано ІНФОРМАЦІЯ_3 20.09.2024 року.
Посилаючись на те, що відповідач-1 протиправно не розглянув по суті заяву позивача від 19.09.2024 та не ухвалив рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Статтею 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та на особливий період.
Так, згідно із пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, особи які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Судом встановлено та відповідачем-1 не заперечується, що позивач рекомендованим листом надіслав ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки та подав документи, що підтверджують, що він має одного із свої батьків із інвалідністю, а саме - матір, яка являється особою з другою групою інвалідності.
Так само судом встановлено і відповідачем-1 не заперечується, що вказана вище заява позивача з додатками отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 20.09.2024 року.
Так, на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 року, №3633-ІХ» Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року , затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
Зокрема, відповідно до пункту 57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Разом з тим, відповідачем-2 жодного рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви прийнято не було.
Відповідно до пункту 57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії, на ім'я голови якої, у відповідності до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані особисто подають заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що Порядок №560, містить чіткий алгоритм дій щодо діяльності комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зокрема, за наслідками розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідачем - 2 жодного рішення, за результатами розгляду заяви позивача, не прийнято.
При цьому, щодо посилання відповідача-1 як на доказ розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 і прийняття рішення на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2024 № 17881 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то суд вказує на таке.
Як зазначено вище, згідно із пунктом 60 Порядку №560, на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Ухвалою від 07.11.2024 року, серед іншого, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 та комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 : належним чином завірену копію рішення комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вимоги ухвали від 07.11.2024 в частині надання суду належним чином завіреної копії рішення комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - відповідачами виконані не були, про причини не виконання вказаних вимог суд не повідомлено.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач-1 посилається на те, що протокольним рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2024 № 60 прийнято рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
Ухвалою суду від 30.07.2025 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісію з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати до суду витяг з протоколу засідання Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким оформлено рішення від 22.10.2024 № 60 про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з доказами направлення та отримання позивачем зазначеного рішення.
Згідно із довідки про доставку електронного листа від 31.07.2025 року, ухвалу суду від 30.07.2024 надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_3 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 30.07.25 20:42.
Відповідачем-2 ухвала суду від 30.07.2024 отримана 04.08.2025 року.
Водночас, вимоги ухвали суду від 30.07.2024 відповідачами не виконанні, рішення комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" так само, як і докази, направлення та отримання позивачем зазначеного рішення суду не надані.
Про причини не виконання вимог ухвали суду від 30.07.2024 суд не повідомлено.
Водночас, виходячи із її змісту, довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2024 № 17881 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є належним доказом розгляду відповідачем-2 заяви позивача від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 9 ст. 80 КАС України встановлено, що, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, суд виходить з того, що відповідачем-2 допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не прийнятті Комісією з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення за заявою ОСОБА_1 , яке вона мала ухвалити відповідно до вимог Порядку №560.
За таких обставин і правових підстав, суд, з метою забезпечення права позивача та встановлення справедливості, вважає за необхідним зобов'язати Комісію з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з прийняттям відповідного рішення та повідомленням заявника про прийняте рішення.
Щодо інших доводів сторін, суд зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат у справі, то суд виходить із такого.
Згідно із позовної заяви, позивач просить покласти на відповідача-1 судові витрати за пред'явлення позову та витрати за надання правничої допомоги.
Як встановлено судом, при зверненні до суду із даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
За ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, у зв'язку із тим, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, то у відповідності до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати із сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
У контексті наведеного, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено у позовній заяві.
При цьому, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, відповідно до яких, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 року по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 року по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 року по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).
Повертаючись до цієї справи, суд вказує на те, що, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зокрема, не надано доказів оплати таких витрат, їх розрахунку, то відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".
Зобов'язати Комісію з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" з прийняттям відповідного рішення та повідомленням ОСОБА_1 про прийняте рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень двадцять копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 ) Комісія з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )
Головуючий суддя Є.В. Печений