Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 вересня 2025 р. № 520/17438/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, та скасувати рішення № 205150016926 від 26.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком: період роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 ; період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024, та здійснити призначення та виплату пенсії з урахуванням даного страхового стажу з дня звернення до територіального управління ПФУ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області прийнято протиправне рішення №205150016926 від 26.12.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 07.07.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачам - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в позивача довідку форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України за всі періоди. Витребувано у відповідачів заяву разом із доданими до неї матеріалами, на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення № 205150016926 від 26.12.2024. Витребувані документи зобов'язано надати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали суду.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена представнику позивача та відповідачами до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 205150016926 від 19.12.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці виправлене по батькові не завірене належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2025, оскільки в довідці по батькові особи внесено скорочено. Відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позову.
Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що страховий стаж позивача становить 22 роки 08 місяців 13 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці виправлення по батькові не завірене належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників п.2.13. Зміна записів у трудових книжок про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я по батькові) і з посиланням на номер і дату цих документів та завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024 року, оскільки в довідці по батькові особа внесено скорочено, а саме (В), та не зазначено, що з такими даними відсутні інші особи. Страховий стаж з 21.06.1999 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Оскільки, право на пенсію відповідно до положень пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону №1058 виникає у чоловіків за наявності не менше, як 25 років страхового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач 16.12.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
У результаті розгляду заяви позивача за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області прийнято рішення від 19.12.2024 № 205150016926, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці виправлення по батькові не завірене належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників п.2.13. Зміна записів у трудових книжок про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я по батькові) і з посиланням на номер і дату цих документів та завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів;
- період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024, оскільки в довідці по батькові особа внесено скорочено, а саме (В), та не зазначено, що з такими даними відсутні інші особи.
Позивач, не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 19.12.2024 № 205150016926, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком, звернулася до суд з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частина 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У частині 1 статті 8 вказаного Закону зазначено, зокрема, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 19.12.2024 № 205150016926 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці виправлення по батькові не завірене належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників п.2.13. Зміна записів у трудових книжок про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я по батькові) і з посиланням на номер і дату цих документів та завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів;
- період роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024, оскільки в довідці по батькові особа внесено скорочено, а саме (В), та не зазначено, що з такими даними відсутні інші особи.
Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт а частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Суд зазначає, що згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 та від 30.11.2018 у справі №235/4179/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом з матеріалів справи встановлено, що спір у даній справі фактично виник при вирішенні питання щодо зарахування до стажу позивача його періодів роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника та відповідних архівних довідок.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі по тексту - Основні Положення).
Відповідно до п.п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).
Згідно з п.6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до п.8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отож, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Трудова книжка позивача містить запис про членство позивача в колгоспі, його трудову діяльність та виконання річного мінімуму трудової діяльності.
Приналежність трудової книжки позивачу підтверджується також даними довідки ОК-5 щодо інших періодів роботи на інших підприємствах, що співпадають з даними трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 .
Так, звертаючись до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком позивач надав, зокрема, архівну довідку від 05.11.2024 № А-149, в якій зазначено відомості про роботу позивача в колгоспі за 1984-1995 роки.
Однак, така довідка не була врахована, оскільки в ній зазначено по батькові скорочено. Окрім того, в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 на титульній сторінці міститься виправлення по батькові позивача, що не завірене належним чином.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, не зарахування стажу роботи позивачу відповідачем з підстав відсутності повного по батькові в архівній довідці не може бути підставою в не зарахуванні відповідного стажу, оскільки позивач як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема під час складення архівної довідки.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що основним документом при зарахуванні стажу колгоспника є саме трудова книжка колгоспника, в даному випадку в матеріалах справи наявна трудова книжки колгоспника позивача, яка містить відомості щодо періодів роботи позивача в колгоспі та відомості про виконання позивачем встановленого річного мінімуму трудової діяльності в колгоспі. З зазначеної трудової книжки є можливим встановити наявність трудової діяльності позивача в колгоспі та вирішити питання про зарахування певних періодів роботи в колгоспі позивача, з урахуванням відомостей про виконання позивачем річного мінімуму трудової діяльності в колгоспі.
При цьому, трудова книжка неврахована через наявність виправлення на титульній сторінці трудової книжки, яке не завірене належним чином.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, особа не несе відповідальність за заповнення трудової книжки відповідальними за це особами та не може бути позбавлена права на зарахування періодів її роботи до страхового стажу через формальні помилки, допущені при заповненні трудової книжки відповідальною особою підприємства.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем неналежним чином здійснено перевірку періодів роботи позивача в колгоспі згідно записів її трудової книжки колгоспника, яка є основним документом для підтвердження трудового стажу колгоспника, та архівних довідок, при вирішенні питання про зарахування такого періоду до страхового стажу позивача.
Інших зауважень щодо змісту трудової книжки колгоспника позивача та архівних довідок відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Отже, за викладених обставин судом встановлено, що відповідачем не надано належну оцінку заяві позивача про перерахунок пенсії від 16.12.2024 та доданим до неї документам, зокрема, трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 та архівній довідці від 05.11.2024 № А-149, в якій зазначеного відомості про стаж позивача в колгоспі.
Так, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в призначенні пенсії позивачу є необґрунтованою, оскільки трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 та архівна довідка, надана позивачем, містить достатні відомості для підтвердження трудового стажу, незважаючи на відсутність повного по батькові або незавірення виправлення належним чином відповідальною особою підприємства, які є формальними та не впливають на ідентифікацію особи. Також, трудова книжка колгоспника встановленого зразка є основним документом, що підтверджує стаж у відповідні роки, та містить відомості, які дають можливість врахувати ці періоди при обчисленні страхового стажу.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 19.12.2024 № 205150016926 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами частини третьої-четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту наведених норм вбачається, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що з урахуванням обставин цієї справи та враховуючи ненадання відповідачем належної оцінки заяві та документам позивача, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов'язання пенсійного органу (ГУ ПФУ в Львівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком) повторно розглянути заяву позивача від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до якого звернута вимога про зарахування стажу та призначення пенсії, оскільки в спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Харківській області не вчиняло жодних управлінських дій відносно позивача, на відміну від ГУ ПФУ в Львівській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 16.12.2024.
Також, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 та періоду роботи в колгоспі згідно архівної довідки № А-149 від 05.11.2024, та здійснення призначення та виплати пенсії позивачу, оскільки зазначені питання мають вирішуватися при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком від 16.12.2024 на виконання даного рішення суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовий збір за подання позивачем даного позову до суду підлягав сплаті в розмірі 968,96 грн, оскільки поданий через систему "Електронний суд". Проте позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 484,48 грн з огляду на часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 19.12.2024 № 205150016926 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН