Справа № 420/29842/25
04 вересня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення, відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про відсутність у ОСОБА_1 порушень правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про відсутність у ОСОБА_1 порушень правил військового обліку.
03.09.2025 р. представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим органам влади вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також затримувати з метою доставлення до ТЦК та СП до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви вказує на те, що позивач, як працівник стратегічного підприємства, протягом 2024-2025 років бронювався Міністерством економіки України. Відповідна інформація відображалась в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" та дублювалась в мобільному додатку "Резерв+". 28.05.2025 р. позивачу вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою він прибув до відповідача й отримав направлення на військово-медичний огляд, проходження якого підтверджено відповідною довідкою від 30.05.2025 р. Через деякий час позивач за допомогою мобільного додатку "Резерв+" дізнався, що перебуває у розшуку з 25.06.2025 р. З'явившись до ІНФОРМАЦІЯ_3 05.07.2025 р., позивач дізнався, що причиною для оголошення його у розшук стала неявка за повісткою від 25.06.2025 р., яку він не отримував. Про підстави направлення повістки відповідач позивача не повідомив, однак обіцяно розібратись в ситуації та зняти його з розшуку. Однак, по теперішній час відповідно до додатку "Резерв+" позивач вказаний як такий, що не прибув за викликом до ТЦК та перебуває в розшуку. Позивач наголошує, що не порушував правил військового обліку. Протиправна бездіяльність відповідача обумовлює перебування позивача в розшуку, що не дає змогу стратегічному підприємству забронювати позивача. У зв'язку з цим позивач може бути призваний на військову службу по мобілізації у будь-який момент, що унеможливить поновлення його прав.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Предметом спору в даній справі є бездіяльність відповідача щодо невнесення, відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про відсутність у позивача порушень правил військового обліку. При цьому дії або рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 та/або інших органів публічної влади щодо призову та мобілізації позивача останнім не оскаржуються.
Отже, визначений позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо призову його на військову службу, а також затримання з метою доставлення до ТЦК та СП виходить за межі предмету спору, що суперечить положенням ст.151 КАС України.
Суддя звертає увагу на те, що забезпечення позову не може спрямовуватись на блокування передбаченої законом діяльності суб'єкта владних повноважень у воєнний час, якщо така діяльність не є предметом оскарження.
Більше того, суддя звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття ІНФОРМАЦІЯ_4 дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, як то копія повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, чи вручення йому мобілізаційного розпорядження тощо.
В даному випадку доводи ґрунтуються на припущеннях стосовно ймовірної мобілізації позивача на військову службу, а тому не свідчать про існування дійсної і реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні.
Суддя вважає, що представником позивача не доведено існування обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував представник позивача. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
З огляду на вказане та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суддя приходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко