Справа № 420/15278/25
04 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ФО-ПП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості:
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 210 570 грн. 89 коп. на бюджетний рахунок UA298999980314070512000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 18010300, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Одеська міська ТГ/18010300.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ФО-ПП ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно. відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами. які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом становить 210 570 гун. 89 коп. (сплачено до бюджету суму 18 578,24 коп.).
У зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості, податковим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0090233-1304-1551 від 10.08.2021 року, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ФО-ПП ОСОБА_1 .
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
20.05.2025 року судом було зроблено витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, для підтвердження місця реєстрації відповідача.
Так, витяг містить інформацію, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що збігається з даними реєстрації відповідача, зазначеними у позові.
Ухвалою судді від 21.05.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
12.06.2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву та доказів по справі.
24.06.2025 року за допомогою системи «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому також заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Відповідно до відзиву, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що позивачем до позовної заяви додано податкову вимогу форми «Ф» №0090233-1304- 1551 від 10.08.2021, яку було відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_1 . Однак, податкова вимога форми «Ф» №0090233-1304-1551 від 10.08.2021 вже була предметом розгляду справи № 420/1192/22. Відповідач зазначає, що вона не приймала участі у розгляді справи № 420/1192/22, не отримувала ні податкові повідомлення рішення, ні податкову вимогу, не була обізнана про їх існування. Лише в результаті дій виконавчої служби та арешту майна, ОСОБА_1 дізналась про існування боргу в 2025 році, сплатила його в березні. Отже, як стверджує відповідач, податковий орган знов звертається до суду з позовом із тою самою податковою вимогою, що суперечить нормам чинного законодавства.
Також відповідачка вказує, що на відсутність в матеріалах справи податкових повідомлень - рішень з доказами направлення їх відповідачу. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного вручення платнику податків податкових повідомлень - рішень, ОСОБА_1 доходить до висновку, що визначена позивачем сума грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 210 570, 89 грн не є узгодженою та, відповідно, не набула статусу податкового боргу. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області підлягають відмові.
Ухвалою суду від 10.07.2025 року клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та прийняття відзиву у справі №420/15278/25 задоволено частково та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, поданий 24.06.2025 року.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , є платником податків.
Відповідно до інтегрованої картки платника (ІКП), довідки про суми податкового боргу, розрахунку податкового боргу, податкова заборгованість ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості складає 210570,89 грн. Така ж сума заявлена позивачем до стягнення
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість позивача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, виникла в результаті нарахування по:
- податковому повідомленню-рішенню №90050620-2407-1551 від 24.03.2023 року в сумі 64 902 гри. 50 коп.;
- податковому повідомленню-рішенню №0050621-2407-1551 від 24.03.2023 року в сумі 59 910 грн. 00 коп.;
- податковому повідомленню-рішенню №2953960-2407-1551-UА51100270000073549 від 27.03.2023 року в сумі 451 грн. 75 коп.;
- податковому повідомленню-рішенню №2953961-2407-1551- UА51100270000073549 від 27.03.2023 року в сумі 445 грн. 25 коп.;
- податковому повідомленню-рішенню №1899159-2407-1551- UА51100270000073549 від 28.06.2024 року в сумі 931 гри. 30 коп.;
- податковому повідомленню-рішенню №1899158-2407-1551- UА51100270000073549 від 28.06.2024 року в сумі 917 грн. 90 коп.;
- податковому повідомленню-рішенню №1899157-2407-1551- UА51100270000073549 від 28.06.2024 року в сумі 66 899 грн. 50 коп.;
- нарахування пені відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України в загальній сумі 34 690 грн. 93 коп.
У добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.
Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16 ПК України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно положень статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За визначеннями п.п. 14.1.157. п.14.1 ст.14 податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Як було встановлено судом, Головним управлінням ДПС в Одеській області було складено податкові повідомлення-рішення №90050620-2407-1551 від 24.03.2023 року; №0050621-2407-1551 від 24.03.2023 року; №2953960-2407-1551-UА51100270000073549 від 27.03.2023 року; №2953961-2407-1551- UА51100270000073549 від 27.03.2023 року; №1899159-2407-1551- UА51100270000073549 від 28.06.2024 року; №1899158-2407-1551- UА51100270000073549; №1899157-2407-1551- UА51100270000073549 від 28.06.2024 року, якими до ОСОБА_1 застосована сума податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 210570,89 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення було направлено рекомендованими листами на адресу відповідача, проте поштові відправлення з податковими повідомленнями-рішеннями повернулись відправнику, з довідкою про невручення з підстав «за закінченням терміну зберігання» (стор. 19, 27 а.с.).
Доказів оскарження та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень до суду не надано.
Відповідно до п.п. 87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом виставлено відповідачу та надіслано на його адресу податкову вимогу форми «Ф» № 0090233-1304-1551 від 10.08.2021 на суму 72645,87 грн., яку було направлено рекомендованим листом на адресу відповідача але повернуто відправнику засобами поштового зв'язку, з довідкою про невручення з підстав «за закінченням терміну зберігання» (стор. 13 а.с.).
Оскільки податковий борг не був погашений, податкова вимога додатково не надсилалась.
Згідно з п.п.42.1, 42.2 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Між тим, п. 45.1 ст.45 ПК України закріплено обов'язок платника податків-фізичної особи визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Згідно п.42.3 статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Відповідно до п.42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Пунктом 70.7. статті 70 ПК України, визначено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що Податковим кодексом України встановлено обов'язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.
Разом з цим, жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів. Водночас, обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постановах від 26.07.2022 року (у справі № 640/3437/21), від 14.07.2022 року (у справі № 120/479/21-а).
Відповідно до абз. а пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Також, пп.266.10.2 визначено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялось відповідачу за відомою контролюючому органу адресою, але були повернуті відправнику органами поштового зв'язку з довідкою про невручення з підстав «за закінченням терміну зберігання».
Наведене свідчить про виконання контролюючим органом обов'язку вручення податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги відповідачу.
Посилання відповідача, що податковим органом не додано до позовної заяви податкові повідомлення-рішення та докази направлення їх відповідачу, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Щодо твердження відповідача щодо того, що податковий орган звертається до суду з позовом із податковою вимогою, яка вже була предметом розгляду справи № 420/1192/22, суд повторно зазначає, що згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Оскільки на момент виникнення податкового боргу у відповідача за податковими повідомленнями-рішеннями №90050620-2407-1551 від 24.03.2023 року, №0050621-2407-1551 від 24.03.2023 року, №2953960-2407-1551-UА51100270000073549 від 27.03.2023 року, №2953961-2407-1551- UА51100270000073549 від 27.03.2023 року, №1899159-2407-1551- UА51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1899158-2407-1551- UА51100270000073549, №1899157-2407-1551- UА51100270000073549 від 28.06.2024 року, відповідачем не було погашено всю суму податкового боргу, що існувала на день погашення, у податкового органу не було обов'язку формувати та надсилати нову податкову вимогу.
При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує щодо існування у нього податкових зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а також не наводить докази на підтвердження погашення цієї заборгованості.
Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №826/18379/14 (провадження №К/9901/8600/18) щодо стягнення податкової заборгованості: «З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо».
Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Судом встановлено, що до стягнення позивачем заявлено заборгованість яка обліковується за Відповідачем по узгодженим грошовим зобов'язанням в розмірі 210570,89 грн.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 21.07.2025 року по 22.08.2025 року включно у відпустці в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено після виходу з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ФО-ПП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 210 570 (двісті десять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 89 коп. на бюджетний рахунок UA298999980314070512000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 18010300, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Одеська міська ТГ/18010300.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук