Рішення від 04.09.2025 по справі 640/22499/21

Справа № 640/22499/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський Пух Україна" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00058930722 від 22.04.2021 року, визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов'янський Пух Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Слов'янський Пух Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2), в якій просить суд :

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00058930722 від 22 квітня 2021 року.

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України, яка полягала в неприйнятті вмотивованого рішення, в якому висловлено позицію Державної податкової служби України по суті заперечень товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух Україна», викладених у його Скарзі на Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00058930722 від 22 квітня 2021 року за вих. №1105/21-02 від 11 травня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.04.2021 року позивач отримав від Головного управління ДПС у Запорізькій області Податкове повідомлення-рішення №00058930722 від 22.04.2021 року (далі по тексту - ППР), винесене відповідачем 1.

11.05.2021 року позивач, не погоджуючись з ППР та керуючись положення статті 56 Податкового кодексу України подав до Державної податкової служби України Скаргу позивача на ППР за вих. №1105/21-02.

26.07.2021 року позивач отримав від відповідача 2 Рішення про результати розгляду скарги №16708/6/99-00-06-01-02-06 від 21.07.2021 року (далі по тексту - Рішення), яким залишив без змін ППР, а Скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення мотивовані наступним.

Так, позивач зазначає, що ППР було виставлене відповідачем 1 за результатами проведення неправомірної документальної позапланової виїзної перевірки, яка була проведена відповідачем 1 у період дії мораторію на проведення документальних перевірок, передбаченого пунктом 52-2 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Документальна позапланова виїзна перевірка була проведена відповідно до Наказу відповідача 1 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Слов'янський Пух Україна" (код ЄДРПОУ 31964537)» №428-п від 15.02.2021 року (далі по тексту - Наказ).

Позивач вказує, що порядок проведення документальних перевірок передбачений виключно нормами ПК України, що прямо закріплено в абзаці другому пункту 75.1 статті 75 ПК України. У той же час, відповідно до положень абзаців першого-восьмого пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній як на дату видачі Наказу, так і в період проведення відповідачем 1 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 15.03.2021 року по 19.03.2021 року, встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та, обігу пальною, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Водночас, 17.09.2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»» №909-ІХ, який набрав чинності 04.10.2020 року. Відповідно до пункту 4 Розділу II «Прикінцеві положення» вказаного Закону у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Вищезазначений Наказ був прийнятий відповідачем 1 з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» №89 від 03.02.2021 року, відповідно до якої Кабінет Міністрів України постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб, зокрема, документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціям.

Разом із тим, положення ПК України мають вищу юридичну силу над положеннями вказаної Постанови Кабінету Міністрів України, яка має відповідати ПК України та не суперечити йому.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 та пункту 5.2 статті 5 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Тобто, за змістом вказаних норм для того, щоб встановити, скасувати чи змінити дію нормативного положення ПК України, потрібно внести зміни безпосередньо до цього Кодексу. При цьому пунктом 5.2 статті 5 ПК України закріплено пріоритет податкового законодавства й імперативно визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. У продовження та на доповнення цієї норми пункт 2.1 статті 2 ПК України чітко й безальтернативно визначає, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Таким чином, ПК України є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, та має пріоритет у застосуванні до правовідносин з питань проведення та/або заборони проведення (встановлення мораторію на проведення) документальних позапланових перевірок із питань дотримання платником податків вимог валютного законодавства.

Також позивач зауважує, що приписами Закону 909 не було внесено змін до ПК України, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що означає з урахуванням положень пункту 2.1 статті 2 ПК України те, що надане законодавцем відповідно до пункту 4 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону 909 право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, не може поширюватися на приписи ПК України, адже Закон 909 є загальним по відношенню до спеціального закону (ПК України).

З огляду на викладене, позивач вважає, що станом на 15.02.2021 року (дата видачі Наказу) тав період проведення відповідачем 1 документальної позапланової виїзної перевірки з 15.03.2021 року по 19.03.2021 року був встановлений мараторій, зокрема, на проведення документальних позапланових перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства, тому прийнятий відповідачем 1 вищезазначений Наказ суперечить прямим нормам ПК України, а зібрані відповідачем 1 в рамках проведення на його підставі перевірки докази є недопустимими та мають, на переконання позивача, своїм наслідком визнання самого ППР протиправним.

Крім того позивач вважає, що відповідач 1 неправильно визначив початок строку виникнення заборгованості та розмір пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на наступне.

Так, відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VII від 21.06.2018 року (далі - Закон 2473) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У той же час, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому, пунктом 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №5 від 02.01.2019 року (далі - «Положення 5) встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Позивач зазначає, що відповідач 1 у ППР неправильно визначив початок строку виникнення простроченої заборгованості покупця позивача Dandelino Sр. z.о.о. перед позивачем з урахуванням вищевказаного пункту 21 Положення 5, що спричинило завищення суми нарахованого грошового зобов'язання зі сторони Відповідача 1 у ППР.

Так, відповідач 1 визначив розмір пені в сумі 416 364,56 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 14 серпня 2020 року по 15 березня 2021 року за Митною декларацією ЕК10АА №UА112020/2019/001283 від 15.08.2019 року, відповідно до якої позивач експортував товар на суму 32 544,62 євро в рамках Контракту №2-0/19 від 01.07.2019 року. Однак, з урахуванням приписів частини другої статті 13 Закону 2473, пункту 21 Положення 5 та статті 253 ЦК України кінцевим терміном для розрахунків за вказаною митною декларацією було 14.08.2020 року,а не 13.08.2020 року, на чому помилково наполягає відповідач 1. Відтак, розмір пені за порушення строків розрахунків за Митною декларацією ЕК10АА №UА112020/2019/001283 міг би складати 413 199,42 грн. за період з 15.08.2020 року по 15.03.2021 року (416 364,56 грн. -32 544,62 євро х 32,4185 х 0,3% х 1 календарний день (14.08.2020 року)), тобто на 3 165,14 гри, менше, ніж визначено в ППР (416364,56 грн. -413199,42 грн.).

Крім того, відповідач 1 визначив розмір пені в сумі 488 672,53 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 31.10.2020 року по 15.03.2021 року за Митною декларацією ЕК10АА № UА112020/2019/001673 від 01.11.2019 року (надалі -«Митна декларація 001673»), відповідно до якої позивач експортував товар на суму 35 969,50 євро. Однак, з урахуванням приписів частини другої статті 13 Закону 2473, пункту 21 Положення 5 та статті 253 ЦК України кінцевим терміном для розрахунків за вказаною Митною декларацією було 31.10.2020 року, а не 30.10.2020 року, на чому помилково наполягає відповідач 1. Відтак, розмір пені за порушення строків розрахунків за Митною декларацією 001673 міг би складати 485 080,35 грн. за період з 01.11.2020 року по 15.03.2021 року (488 672,53 грн. -35 959,50 євро х 33,2984 х 0,3% х 1 календарний день (31.10.2020 року)), тобто на 3592,18 грн. менше, ніж визначено в ППР (488672,53 грн. -485080,35 грн.).

Як наслідок, відповідач 1 помилково завищив розмір грошового зобов'язання в ППР на 6757,32 грн. (З 165,14 грн. + 3 592,18 грн.).

Також позивач зазначає, що він уважає Рішення, отримане ним від відповідача 2, невмотивованим, оскільки у ньому не висловлено позицію щодо всіх заперечень позивача, зокрема, відсутні коментарі відповідача 2 щодо:

1) неправомірного проведення відповідачем 1 документальної позапланової перевірки у зв'язку з дією мораторію, зокрема, на проведення документальних позапланових перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства, в силу приписів абзаців першого-восьмого пункту 522 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній як на дату видачі Наказу, так і в період проведення відповідачем 1 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 15.03.2021 року по 19.03.2021 року;

2) неможливості поширення приписів Закону 909 на положення ПК України, адже ним не було внесено змін до ПК України, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, так як Закон 909 є загальним по відношенню до спеціального закону (ПК України);

3) неправомірного посилання відповідачем 1 в Наказі як на підставу проведення документальної позапланової перевірки на Постанову 89, адже в межах ПК України відсутня фіксація положень Постанови 89 щодо скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 522 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок та надання дозволу на проведення, зокрема, документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

4) відсутності положень, які б вносили корективи до нормативного регулювання процедури скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що включає в себе й надання дозволу на проведення документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що відповідачем 2 була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті ним вмотивованого рішення за наслідками розгляду Скарги, так як у Рішенні відповідач 2 у порушення приписів Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015 року не висловив свою позицію щодо всіх заперечень позивача. Тому позивач вважає, що вищезазначена бездіяльність відповідача 2 вказує на те, що Скарга є задоволеною в силу положень абзацу 2 пункту 56.9 статті 56 ПК України, а тому ППР, на переконання позивача, підлягає скасуванню в судовому порядку.

Вказаній справі присвоєно номер 640/22499/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/22499/21 та ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено Ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, матеріали адміністративної справи № 640/22499/21 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року, справа № 640/22499/21 передана судді Лебедєвій Г.В.

Ухвалою від 17.03.2025 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу № 640/22499/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський Пух Україна" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00058930722 від 22.04.2021 року, визнання протиправною бездіяльності. Розгляд справи розпочав спочатку. Ухвалив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.04.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач 1 проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції відповідач 1 зазначає, що пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачено, що установлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім прямо передбачених випадків.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких введений та продовжений у подальшому карантин. Дію карантину введено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 N 104 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.04.2021. Відповідно до вимог п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 N 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" " на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі вимог п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 N 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" уряд прийняв Постанову Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки" (надалі - Постанова КМУ №89). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №89 уряд скоротив строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Зважаючи на те, що Постанова КМУ № 89 на час прийняття наказу на перевірку залишалася чинною та не була скасована, податковий орган, як орган державної влади, зобов'язаний дотримуватися та виконувати положення цієї постанови та в межах компетенції прийняти рішення про проведення перевірки із дотриманням норм Податкового кодексу України.

Таким чином, контролюючий орган вважає, що вчиняючи дії щодо проведення перевірки в період дії карантину керувався Податковим кодексом України, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» у відповідності до свого конституційного обов'язку - діяти у порядок та спосіб визначений законом.

Також відповідач 1 вказує, що відповідно до вимог Податкового кодексу України, з врахуванням Постанови №89, видано Наказ від 15.02.2021 року №428-п на проведення перевірки, при цьому жодних процедурних порушень при призначенні та проведенні перевірки, контролюючим органом допущено не було. Позивачем не зазначено та не доведено, яким чином обставини призначення та проведення перевірки в період дії мораторію встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, вплинули на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки. Відповідач 1 наголошує, що вказані обставини жодним чином не пов'язані із правильністю висновків акта перевірки, а платник податків не наводить відомостей, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між порядком і підставами проведеної перевірки та встановленими порушеннями. Проведення перевірки в період дії карантину, об'єктивно не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень, які стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення. Отже, саме лише призначення та проведення перевірки з врахуванням вимог Постанови №89, не можуть слугувати самостійними підставами для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за відсутності причинно-наслідкового зв'язку між процедурними порушеннями та правильністю висновків контролюючого органу прийнятих за результатом такої перевірки.

Зважаючи на наявність у контролюючого органу компетенції та правових підстав для здійснення перевірки платника податків відповідно до приписів Податкового кодексу України, проведення перевірки у даному випадку, га думку відповідача 1 не породжує жодних підстав для сумнівів у правильності висновків контролюючого органу прийнятих за результатами такої перевірки. З огляду на вказане, результат проведеної перевірки відповідає принципам загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, не має ознак втручання держави в майнові права, не є надмірним тягарем для платника податків та відповідає легітимній меті.

Щодо доводів позивача про неправильність розрахунку відповідач 1 вказує, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473. Частинами другою та третьою статті 3 Закону № 2473 встановлено, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом, а в разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону. Частиною першою статті 13 Закону № 2473 визначено, що Національний банк України (далі - НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки. У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина друга статті 13 Закону № 2473). На виконання статей 12 і 13 Закону № 2473 Правлінням НБУ постановою від 02.01.2019 року № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, пунктом 7 розділу 11 «Валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків» визначено, що банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10«Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів. Листом від 25.10.2024 №40-0009/81064 НБУ повідомив, що вищевказаних норм законодавства банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків за операціями резидентів з експорту/імпорту товарів із дати митного оформлення продукції, що експортується/здійснення авансового платежу (попередньої оплати), що є першим днем відліку відповідного строку. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України (ч. 2 ст. 13 Закону України №2473).

Враховуючи вищевикладене, висновки викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а саме: пунктів 1, 2, 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-УІІІ «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 в частині не дотримання встановлених граничних строків отримання валютної виручки за експорт продукції по контракту № 2-0/19 від 01 липня 2019 року згідно ВМД від 15.08.2019р №UA112020/2019/001283 та від 01.11.2019р №UA112020/2019/001673, а саме в сумі та в строки : - 32544,62 EUR в кількості 91 календарний день за період з 14.08.2020 по 12.11.2020; - 25372,62 EUR в кількості 14 календарних дня за період з 13.11.2020 по 26.11.2020; - 20382,62 EUR в кількості 22 календарних дня за період з 27.11.2020 по 18.12.2020; - 14907,62 EUR в кількості 5 календарних днів за період з 19.12.2020 по 23.12.2020; - 10132,62 EUR в кількості 5 календарних днів за період з 24.12.2020 по 28.12.2020; - 5074,62 EUR в кількості 77 календарних днів за період з 31.10.2020 по 15.03.2021; - 35969,5 EUR в кількості 136 календарних днів за період з 31.10.2020 по 15.03.2021. здійснено відповідно до вимог та у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

03.04.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від Державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач 2 проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції відповідач 2 зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку. Отже, вказане оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в рішенні власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень. А, відтак, рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарг, безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.

Ухвалою від 07.04.2025 року суд ухвалив розгляд справи № 640/22499/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 29.04.2025 року.

09.04.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідачів з підстав викладених у позовній заяві та наполягає на задоволенні позовних вимог.

19.04.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідачів надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовче засідання, призначене на 29.04.2025 року, з'явився представник відповідачів. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 29.04.2025 року, відклав підготовче засідання на 20.05.2025 року.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з зайнятістю в іншій справі.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 20.05.2025 року, відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, враховуючи те, що неявка представника позивача у підготовче засідання є повторною.

Ухвалою від 20.05.2025 року суд закрити підготовче провадження в адміністративній справі № 640/22499/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.06.2025 року.

В судове засідання, призначене на 01.07.2024 року, з'явилися представники позивача та представник відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області. Представник відповідача Державної податкової служби України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

У вступному слові представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у вступному слові заперечував проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиву на позовну заяву.

Суд в судовому засіданні з'ясував думку представників учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 01.07.2025 року, клопотання представників учасників справи задовольнив та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

01.07.2019 року між ТОВ «Слов'янський Пух Україна» та нерезидентом компанією «DANDELINO» було укладено контракт № 2-0/19 про реалізацію текстильної продукції.

На виконання умов контракту позивачем було здійснено відвантаження товару на загальну суму 68514,12 євро, що засвідчено митними деклараціями від 15.08.2019 року № UA112020/2019/001283 на суму 32544,62 євро та від 01.11.2019 № UA112020/2019/001673 на суму 35969,50 євро.

Нерезидентом було здійснено оплату за отриману продукцію у сумі 27 470 євро, що засвідчено меморіальними ордерами від 12.11.2020 року №1 на суму 7172 євро, від 26.11.2020 року №1 на суму 4990 євро, від 18.12.2020 року №1 на суму 5475 євро, від 23.12.2020 року №1 на суму 4775 євро, від 28.12.2020 року №1 на суму 5058 євро.

Станом на 15.03.2021 року в ТОВ «Слов'янський Пух Україна» наявна дебіторська заборгованості у сумі 41 044,12 євро.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийняло наказ від 15.02.2021 № 428-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Слов'янський Пух Україна».

З наказу вбачається, що такий прийнято на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, з врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Відповідно до зазначеного наказу передбачено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Слов'янський Пух Україна" з 15.03.2021 року тривалістю 5 робочих днів.

Предметом перевірки зазначено питання дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту № 2-0/19 від 01.07.2019 року, укладеному з нерезидентом ТОВ «DANDELINO» (Польща), за період діяльності з 01.07.2019 року по 15.03.2021 року.

На підставі вищезазначеного наказу та направлення від 15.03.2021 року №1097 завідувачем сектору перевірок платників податків юридичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області у період з 15.03.2021року по 19.03.2021 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Слов'янський Пух Україна» (код ЄДРПОУ 31964537) з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту № 2-0/19 від 01.07.2019 року, укладеному з нерезидентом ТОВ «DANDELINO» (Польща), за період діяльності з 01.07.2019 року по 15.03.2021 року.

За результатами перевірки податковим органом був складений Акт №2201/08-01-07-22/31964537 від 26.03.2021 року «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух Україна» код ЄДРПОУ 31964537 з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту №2-D/19 від 01.07.2019р., укладеному з нерезидентом TOB «DANDELINО» (Польща)» (далі по тексту - Акт №2201/08-01-07-22/31964537 від 26.03.2021 року), у висновках якого зазначено про порушення ТОВ «Слов'янський Пух Україна»: вимог пункту 1 та пункту 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із урахуванням вимог пункту 21 розділу II Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, а саме: валютна виручка в сумі 68514,12 EUR по експортному контракту № 2-0/19 від 01 липня 2019 року, укладеному з нерезидентом компанією «DANDELINO» (Польща), не надійшла в законодавчо встановлений 365-денний строк, а саме в сумі та в строки: - 32544,62 EUR в кількості 91 календарний день за період з 14.08.2020 по 12.11.2020; - 25372,62 EUR в кількості 14 календарних дня за період з 13.11.2020 по 26.11.2020; - 20382,62 EUR в кількості 22 календарних дня за період з 27.11.2020 по 18.12.2020; - 14907,62 EUR в кількості 5 календарних днів за період з 19.12.2020 по 23.12.2020; - 10132,62 EUR в кількості 5 календарних днів за період з 24.12.2020 по 28.12.2020; - 5074,62 EUR в кількості 77 календарних днів за період з 31.10.2020 по 15.03.2021; - 35969,5 EUR в кількості 136 календарних днів за період з 31.10.2020 по 15.03.2021.

На підставі акту перевірки та встановлених порушень контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №00058930722 від 22.04.2021 року, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 905037,10 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив таке в адміністративному порядку, звернувшись до ДПС України зі скаргою від 11.05.2021 року № 1105/21-02.

Відповідно до рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 21.07.2021 року №16708/6/99-00-06-01-02-06, оскаржуване податкове повідомлення - рішення №00058930722 від 22.04.2021 року про застосування до ТОВ «Слов'янський Пух Україна» пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності залишено без змін, а скаргу- без задоволення.

Позивач вважає ДПС України була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті ним вмотивованого рішення за наслідками розгляду Скарги, так як у вказаному рішенні у порушення приписів Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015 року не висловив свою позицію щодо всіх заперечень позивача, а також вважаючи протиправним податкове повідомлення - рішення №00058930722 від 22.04.2021 року, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.1.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято наказ від 15.02.2021 № 428-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Слов'янський Пух Україна».

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що оскільки контролюючий орган призначив і провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Слов'янський Пух Україна» за відсутності визначеного законом права, під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність проведення перевірки, на підставі якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а тому відповідно наявні підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення №00058930722 від 22.04.2021 року.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Верховним Судом, зокрема, в постановах 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі № 160/14248/21, сформовано правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок (на час спірних правовідносин) була чинною, її дія не зупинялась, а тому проведення перевірки в умовах карантину є протиправним. При цьому застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є неможливим, оскільки виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України. За наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податкового кодексу України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, предметом розгляду було питання особливостей застосування норм Закону № 2473-VIII.

Так у наведеній постанові Верховний Суд констатував, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються виключно Законом № 2473-VIII, який є спеціальним законом. Зміна положень Закону № 2473-VIII здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням Закону№ 2473-VIII, застосовуються положення саме Закону № 2473-VIII.

Суд дійшов висновку, що правовідносини зі здійснення валютних операцій є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. З огляду на специфічність правовідносин, що стосуються строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які врегульовано окремим спеціальним нормативно - правовим актом - Законом України «Про валюту і валютні операції», та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин, Судова палата також дійшла висновку, що пункт 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 (стосується ненарахування/анулювання нарахованої пені внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану), абзац 11 пункту 52-1 (стосується ненарахування/списання нарахованої пені протягом дії карантину), підпункт 69.9 пункту 69 (стосується зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, та на пеню, нараховану за порушення вимог цього законодавства.

В розвиток наведеної вище правової позиції, застосовуючи зазначений правовий підхід щодо розмежування сфер регулювання між Законом України «Про валюту і валютні операції» та Податковим кодексом України, Верховний Суд в постанові від 14.02.2025 у справі № 400/5882/23, сформулювати такий висновок:

«Мораторій на проведення документальних перевірок в період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не розповсюджується на проведення перевірок (на право проведення перевірок) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (дотримання граничних строків розрахунків встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції») у період дії карантину.».

Отже, враховуючи, що перевірка у спірних правовідносинах проведена саме з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 2-0/19 від 01.07.2019 року за період з 01.07.2019 року по 15.03.2021 року, на таку не поширюється мораторій, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Суд відхиляє посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 30.04.2025 у справі №420/1243/23, оскільки вона не є релевантною до обставин даної справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що процедурних порушень при призначенні та проведенні перевірки ТОВ «Слов'янський Пух Україна», контролюючим органом допущено не було.

Надаючи оцінку фактичним обставинам, пов'язаним з порушенням строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом та чи були підстави для нарахування пені за змістом статті 13 Закону № 2473-VIII, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п.14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473), Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі - Інструкція).

Принципи валютного регулювання викладені у ст. 2 Закону № 2473 та передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 11 Закону № 2473, валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

За змістом ч. 4 ст. 11 Закону № 2473, органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 11 Закону № 2473, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

При цьому, частинами 1, 2, 5 статті 13 Закону № 2473, визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до норм ч. 7 ст. 13 Закону № 2473, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені п. 21 розд. II Положення № 5, та становлять 365 календарних днів

Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; (Підпункт 1 пункту 22 розділу II в редакції Постанов Національного банку № 35 від 06.02.2019, № 57 від 27.04.2020);

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки. (Підпункт 2 пункту 22 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 67 від 14.05.2019).

Відповідно до п. 23 Положення № 5, розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті (ч. 8 ст.13 Закону № 2473).

З матеріалів справи встановлено, що 01.07.2019 року між ТОВ «Слов'янський Пух Україна» та нерезидентом компанією «DANDELINO» було укладено контракт № 2-0/19 про реалізацію текстильної продукції.

Станом на 15.03.2021 року в ТОВ «Слов'янський Пух Україна» наявна дебіторська заборгованості у сумі 41 044,12 євро.

ГУ ДПС у Запорізькій області у період з 15.03.2021року по 19.03.2021 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Слов'янський Пух Україна» (код ЄДРПОУ 31964537) з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту № 2-0/19 від 01.07.2019 року, укладеному з нерезидентом ТОВ «DANDELINO» (Польща), за період діяльності з 01.07.2019 року по 15.03.2021 року.

За матеріалами акту перевірки, порушення строків становило:

- 32544,62 EUR в кількості 91 календарний день за період з 14.08.2020 по 12.11.2020; - 25372,62 EUR в кількості 14 календарних дня за період з 13.11.2020 по 26.11.2020; - 20382,62 EUR в кількості 22 календарних дня за період з 27.11.2020 по 18.12.2020; - 14907,62 EUR в кількості 5 календарних днів за період з 19.12.2020 по 23.12.2020; - 10132,62 EUR в кількості 5 календарних днів за період з 24.12.2020 по 28.12.2020; - 5074,62 EUR в кількості 77 календарних днів за період з 31.10.2020 по 15.03.2021; - 35969,5 EUR в кількості 136 календарних днів за період з 31.10.2020 по 15.03.2021.

У зв'язку з цим контролюючим органом було нараховано пеню, передбачену частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII, яка встановлює відповідальність у вигляді 0,3 % пені за кожен день порушення строку розрахунку, але не більше суми самого порушеного зобов'язання.

Згідно з положеннями підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, саме контролюючі органи здійснюють нагляд за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті. Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, такі органи зобов'язані самостійно визначати суму грошового зобов'язання у разі виявлення порушення вимог, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, нарахування пені в частині порушення граничного строку за договором № 2-0/19 від 01.07.2019 року ґрунтується на чинному законодавстві, підтверджене первинними документами та відповідає межам компетенції контролюючого органу.

Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII, порушення резидентами встановлених строків розрахунків тягне за собою відповідальність у вигляді пені, яка нараховується за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних коштів, але не більше розміру самого зобов'язання.

При цьому, хоча зазначеним Законом не врегульовано процедурні аспекти прийняття рішень про застосування такої пені, механізм реалізації відповідного повноваження закріплено в Податковому кодексі України, зокрема через положення статей 54 та 19-1. У зв'язку з цим, контролюючі органи мають обов'язок самостійно визначати відповідні грошові зобов'язання у випадках встановлення порушень строків валютних розрахунків.

Водночас суд наголошує, що правовідносини, які виникають у зв'язку з порушенням строків за валютними операціями, регулюються виключно спеціальним законом - Законом № 2473-VIII, а не нормами податкового права в широкому розумінні. Ототожнення пені, що застосовується в межах валютного регулювання, з податковою пенею, не допускається, оскільки вони мають різну правову природу та підпадають під дію різних норм матеріального права.

Це узгоджується з положеннями частин 1 3 статті 3 Закону № 2473-VIII, відповідно до яких регулювання валютних операцій здійснюється винятково зазначеним Законом, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього. У разі колізії між положеннями Закону № 2473-VIII та іншими законами, перевага надається нормам Закону № 2473-VIII.

Враховуючи зазначене, положення пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які передбачають ненарахування або списання пені у зв'язку з встановленням карантину через COVID-19, не можуть бути застосовані до відносин, що регулюються Законом № 2473-VIII, оскільки такі зміни до цього Закону внесені не були.

На цьому наголошував і Верховний Суд, який у своїх постановах (зокрема у справі № 240/25642/22) підкреслив, що будь-яке звільнення від відповідальності за порушення строків валютних розрахунків має прямо випливати з норм спеціального закону. Оскільки таких змін у період дії карантину до Закону № 2473-VIII внесено не було, пеня підлягає застосуванню на загальних підставах.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема викладеної в постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22, пеня, передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII, підлягає застосуванню на загальних підставах, навіть у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв'язку з поширенням COVID-19.

У зазначеній постанові Суд дійшов висновку, що пункт 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який встановлює особливий режим щодо пені у період карантину, не розповсюджується на валютні правовідносини, оскільки останні врегульовані спеціальним законом - Законом № 2473-VIII. Зазначені правовідносини мають специфічний характер, регулюються окремим нормативно-правовим актом і, відповідно, не можуть бути підмінені положеннями податкового законодавства.

Таким чином, Верховний Суд чітко розмежував сферу застосування норм податкового права та валютного регулювання, вказавши на автономний характер правового режиму відповідальності, встановленої статтею 13 Закону № 2473-VIII. За таких обставин положення ПК України про ненарахування або списання пені у період карантину не впливають на застосування санкцій за порушення строків валютних розрахунків.

Як убачається з матеріалів справи, фактичні обставини, викладені в акті перевірки, не заперечуються позивачем і підтверджують порушення встановлених строків розрахунків, передбачених пунктом 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», при виконанні зовнішньоекономічних зобов'язань за контрактами № 2-0/19 від 01.07.2019 року, укладеним з нерезидентом «DANDELINО» (Польща)».

На підставі частини п'ятої статті 13 зазначеного Закону, за такі порушення передбачено відповідальність у вигляді пені. Підстав для неврахування відповідної відповідальності, у тому числі у зв'язку з пандемією COVID-19, суд не встановив.

Таким чином, дії контролюючого органу щодо нарахування пені за результатами перевірки правомірні.

Щодо доводів позивача про неправильне визначив початок строку виникнення простроченої заборгованості покупця позивача Dandelinoперед позивачем, що спричинило завищення суми нарахованого грошового зобов'язання зі сторони відповідача - 1 у ППР на 6 757,32 грн, суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління національного Банку України від 01.01.2019 №7, яка набрала чинності 7 лютого 2019 року (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Отже, у межах валютного регулювання законодавець прямо встановив конкретні строки та порядок виконання обов'язків, зокрема, - строк погашення заборгованості за операціями з експорту, який обчислюється відповідно до чіткої норми саме з моменту митного оформлення товару. Норми Закону №2473-VIII у цих правовідносинах мають імперативний характер і не допускають довільного тлумачення чи розширення шляхом звернення до загальних положень цивільного законодавства для того аби визначати початок обрахунку строку з наступного після певної події дня.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові КАС ВС від 30.04.2025 у справі №380/10067/24, а тому суд відхиляє доводи позивача відносно того, що відповідач 1 неправильно визначив початок строку виникнення заборгованості та розмір пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи викладене, у тому числі встановлені фактичні обставини справи, правове регулювання валютних операцій, положення спеціального законодавства та усталену практику Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону № 2473-VIII, суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у межах повноважень податкового органу, з дотриманням вимог матеріального права.

Факт порушення позивачем встановлених законом строків валютних розрахунків підтверджується матеріалами справи та не заперечується ним у суті. Підстави для звільнення позивача від відповідальності за частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII - у тому числі у зв'язку з дією карантину чи форс-мажорних обставин - документально не підтверджені.

Щодо доводів позивача що ДПС України була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті ним вмотивованого рішення за наслідками розгляду Скарги від 11.05.2021 року № 1105/21-02, оскільки у Рішенні ДПС України про результати розгляду скарги від 21.07.2021 року №16708/6/99-00-06-01-02-06 у порушення приписів Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015 року, відповідач 2 не висловив свою позицію щодо всіх заперечень позивача, а тому позивач вважає, що вищезазначена бездіяльність відповідача 2 вказує на те, що Скарга є задоволеною в силу положень абзацу 2 пункту 56.9 статті 56 ПК України, а тому ППР, на переконання позивача, підлягає скасуванню в судовому порядку, суд зазначає наступне.

Так, статтею 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.(п. 56.1.). У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. (п. 56.2). Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи)про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. (п.56.9.).

З 29.05.2020 року набрав чинності Закон України від 13.05.2020 № 591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (далі - П.КУ) та інших законів України щодо, додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до якого, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених ст. 56 ПКУ (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків, що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених ст. 56 ПКУ.

З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 було затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, згідно п. 9.3 розділу ІХ якого, рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин: 1) у вступній частині рішення зазначаються: найменування платника податків - юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків; дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції); 2) описова частина рішення має містити: дату і номер рішення контролюючого органу, яке було оскаржено платником податків; вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та стислий зміст його позиції; стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу; 3) у мотивувальній частині рішення вказуються: результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення; пропозиції (у разі наявності) представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена; мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, пропозиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена, за умови, що такі пропозиції були надані контролюючому органу за 5 робочих днів до граничної дати прийняття рішення за скаргою платника податків; або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково; посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги; 4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення. У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідачем було дотримано всі необхідні вимоги, що ставляться до форми та змісту рішення про результати розгляду скарги (також п. 56.8, п. 56.9 ст. 56 ПК України), яке містить відповідне чітке мотивування підстав для залишення скарги без задоволення, а рішення контролюючого органу, який його прийняв без змін.

Крім того, матеріали справи містять докази направлення та отримання позивачем рішення ДПС України від 21.07.2021 року №16708/6/99-00-06-01-02-06 про розгляд скарги, про що також свідчить надання самим позивачем такого до матеріалів позовної заяви.

З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що ДПС України не було допущено бездіяльності, оскільки скаргу ТОВ "Слов'янський Пух Україна" та результатами розгляду скарги прийнято відповідне рішення, яке у встановленому пункту 56.10. статті 56 цього ж Кодексу не оскаржено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні ТОВ "Слов'янський Пух Україна", є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Слов'янський Пух Україна".

У зв'язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 242-246, 250, 262, 255-258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський Пух Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, м. Василівка, Запорізька обл., 71600, код ЄДРПОУ 31964537) до Державної податкової служби України (Львівська пл.8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування Податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00058930722 від 22 квітня 2021 року; визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України, яка полягала в неприйнятті вмотивованого рішення, в якому висловлено позицію Державної податкової служби України по суті заперечень товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух Україна», викладених у його Скарзі на Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00058930722 від 22 квітня 2021 року за вих. №1105/21-02 від 11 травня 2021 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.09.2025 року.

Суддя Г.В. Лебедєва

Попередній документ

129971700

Наступний документ

129971702

Інформація про рішення:

№ рішення:	129971701
№ справи:	640/22499/21
Дата рішення:	04.09.2025
Дата публікації:	08.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (04.09.2025)
Дата надходження:	10.03.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00058930722 від 22.04.2021

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

29.04.2025 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
20.05.2025 12:00	Одеський окружний адміністративний суд
17.06.2025 12:00	Одеський окружний адміністративний суд
01.07.2025 12:00	Одеський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

АРСІРІЙ Р О

ЛЕБЕДЄВА Г В

відповідач (боржник):

Головне управління ДПС у Запорізькій області

Державна податкова служба України

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов'янський Пух Україна"

представник відповідача:

Гаврик Святослав Євгенійович

представник позивача:

Божко Андрій Володимирович