Рішення від 04.09.2025 по справі 420/36384/24

Справа № 420/36384/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «ФТФ» (далі - позивач, ПП «ФТФ») до Львівської митниці (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100500/2 від 27.09.2024р.

- визнати протиправною та скасувати повністю картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення" № UА209230/2024/003102 від 27.09.2024р.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01.02.2023 року між ПП "ФТФ" (покупець) та АІR Global Brands Limited (продавець) укладено дистрибуційний договір, предметом якого є продаж товару, що виробляється компанією AL Fakher Factory Sp. z o.o. (Польща). На підставі вказаного договору ПП "ФТФ" на митну територію України ввезено товар - тютюн для кальяну торговельної марки AL Fakher в асортименті, що підтверджується проформою-інвойсом № UKGB-S0000510 від 23.08.2024 року, інвойсами продавця № UKGB-CUIN000460 від 23.09.2024 року та № UKGB-FTI000026 від 31.07.2024 року. Згідно вказаних документів товар поставлявся за ціною 14,50 євро за кг тютюну для кальяну. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. Заявлена митна вартість включає вартість товару 4 848 665,8754 грн. (105311,00 євро х 46,0414 курс), вартість витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України 43379,68 грн., вартість навантажувальних робіт на території Польщі 2953,51 грн. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/003102 від 27.09.2024 року з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100500/2 від 27.09.2024 року, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ПП "ФТФ" числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Ухвалою від 02.12.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/36384/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

16.12.2024 року до суду від Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Так, митницею встановлено розбіжності в поданих документах (рахунок на перевезення видано іншою особою ніж здійснювала перевезення), відсутність транспортних документів (договір про надання транспортних послуг, платіжні документи), подання неналежних транспортних документів. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів:1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом документів не надано. Що стало підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA UA100040/2022/601479 від 17.01.2022, де рівень митної вартість такого товару становить 21,33 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося.

18.12.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених в позові.

Ухвалою суду від 19.12.2024 року позовну заяву приватного підприємства «ФТФ» залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду належним чином оформленого адміністративного позову з урахуванням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме із зазначенням ціни позову з копією для відповідача; доказів сплати судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

23.12.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява із зазначенням ціни позову.

Ухвалою від 25.12.2024 року суд ухвалив розгляд справи № 420/36384/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.01.2025 року.

Підготовчі засідання, призначені на 21.01.2025 року та 11.02.2025 року, було перенесено у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Призначено підготовче засідання на 12.03.2025 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 12.03.2025 року, з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Ухвалою від 12.03.2025 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі № 420/36384/24 на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 08.04.2025 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 08.04.2025 року, з'явилися представники сторін.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08.04.2025 року, закрив підготовче провадження та призначив справу № 420/36384/24 до судового розгляду на 08.04.2025 року.

У судовому засіданні 08.04.2025 року під час розгляду справи по суті сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Суд в судовому засіданні з'ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08.04.2025 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне підприємство «ФТФ» зареєстровано юридичною особою 09.02.2018, номер запису: 15561020000065378. Основним видом діяльності підприємства є: 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами.

01.02.2023 року між АІR Global Brands Limited (Виробник) та ПП "ФТФ (Дистрибутор) укладено дистрибуційний договір, відповідно до якого Виробник надає Дистрибутору право на розміщення, розповсюдження та продаж Товарів, зазначених у пункту 3 (а) та (b) на території України протягом терміну дії цього Договору.

Пунктом 2 договору передбачено, що з метою уникнення непорозумінь, продукція вироблятиметься компанією AL Fakher Factory Sp. z.o.o. (Польща) на підставі договору контрактного виробництва, укладеного між компаніями АІR Global Brands Limited та AL Fakher Factory Sp. z.o.o. Інвойси виставлятимуться компанією АІR Global Brands Limited. Транспортні документи видаватимуться компанією AL Fakher Factory Sp. z.o.o.

Згідно п. 3 договору цей Договір стосується наступної продукції: а. всіх ароматів та фасувань AL-Fakher та Shisha Kartel обробленого медового та ароматизованого тютюну та нетютюнової патоки; b. всіх аксесуарів AL-Fakher, Shisha Kartel та будь-якої іншої Продукції, яка містить будь-які назви або торгові марки AL-Fakher.

Приписами п. 5 договору визначено умови оплати: Дистрибутор сплачує: а. 50 % вартості Продукції сплачується після розміщення замовлення; b. 50 % вартості Продукції сплачується, коли Продукція виготовлена та готова до відвантаження. Асортимент поставки, кількість, ціна Продукції вказуються в інвойсах на кожну партію Продукції.

Умови поставки: Франко-завод Виробника, Польща (вул.Логістична, 31, 05-825 с.Хлебня) (міжнародні торгові терміни "Інкотермс" в редакції 2020 року), якщо інші умови поставки не були попередньо узгоджені в інвойсі на конкретну партію Продукції. Якщо інші умови поставки зазначені в інвойсі на конкретну партію Продукції, вони мають переважну силу над умовами поставки в Договорі. Строк поставки Продукції - Ех Works 30 (тридцять) календарних днів від дати доставки марок акцизного податку Дистриб'ютором до погодженого місця розташування Виробника (п.7 договору).

На виконання умов даного договору, ПП "ФТФ" ввезено на митну територію товар - тютюн для кальяну торговельної марки AL Fakher в асортименті.

25.09.2024 року декларантом подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № 24UA209230089362U9. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме 14,50 євро за кг.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: пакувальний лист №120/24 від 23.09.2024р.; інвойс № UKGB-FTI000026 від 31.07.2024р.; інвойс № UKGB-CUIN000460 від 23.09.2024р.; проформа-інвойс від 23.08.2024р.; CMR №450393 від 23.09.2024р.; банківські платіжні документи (swift) від 04.09.2024р. та 17.09.2024р.; рахунок за транспортні послуги № 2409085 від 23.09.2024р.; дистрибуційний договір від 01.02.2023р.; декларацію про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари від 01.09.2024 р.; експортну декларацію країни відправлення № 23РL445010Е2591167 від 24.09.2024р.; фітосанітарний сертифікат № Q5/2024 від 23.09.2024р.

За результатами перевірки МД № 24UA209230089362U9 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення від 25.09.2024 року, в якому вказано про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. також вказано, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Додаткові документи позивачем не надавались.

27.09.2024 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100500/2, в якому вказано, що:

«В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

- поставка товару здійснюється на підставі дистриб'юторського контракту від 01.02.2023 б/н, укладеного між Air Global Brands Limited (продавець) та ПП «ФТФ» (покупець), згідно з яким: дистриб'ютор сплачує: 50% вартості продукції після розміщення замовлення, а 50 % вартості коли продукція виготовлена та готова до відвантаження. Асортимент поставки, кількість, ціна продукції вказуються в інвойсах на кожну партію продукції (п. 5 розділу «Обов'язки дистриб'ютора»); оплата за продукцію, яка постачається за Контрактом здійснюється в євро шляхом банківського переказу… (п. 6 розділу «Обов'язки дистриб'ютора»); дистриб'ютор передає виробнику марки акцизного податку будь-яким способом… Після цього марки повертаються дистриб'ютору на підставі акту…(п. 4 розділу «Обов'язки виробника») тощо. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та акт не надано, що суперечить вимогам п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ. Банківські платіжні документи (SWIFT) від 04.09.2023, від 17.09.2023 містять штамп з інформацією «Електронний підпис є коректним», проте відомості про особу, підпис якої є коректним, відсутні, що ставить під сумнів виконання платіжних операцій за платіжками. У Гр. 70 «Призначення платежу міститься посилання на PROFORMA INV. ORDER NO. UKGB-SO000510 DATED 23/08/2024, документ з таким номером не надано до митного оформлення та INV.NO. UKGB-FTI000026 DD 23 /08/24. загальна оплата згідно таких платіжних документів становить 106529,00 євро, а згідно рахунку фактури UKGB-CUIN000460 та UKGBFTI000026 вартість товару становить 105311,0000. У звязку з чим надані платіжні документи не можуть бути взяті до уваги в якості банківського платіжного документа, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки, відсутній документ, згідно з яким було проведено оплату, а також не містить згадок про інвойс проформу оцінюваного товару, що не дає можливості ідентифікувати таку з оплатою за оцінюваний товар.

- у поданій до митного оформлення CMR від 23.09.2024 № 450393 відсутні відмітки митних органів країни, якою переміщувався оцінюваний товар. У графах 17 та 23 міститься відтиск штампу ФОП ОСОБА_1 , проте рахунок на транспорт від 23.09.2024 № 2409085, видано ТОВ «Формаг Груп». Документи, що підтверджують договірні відносини із перевізником відсутні. На підтвердження вартості транспортних послуг та маршруту перевезення, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Кодексу, декларантом не надано договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку на перевезення. гр.3 Місце розвантаження вказано Україна, Одеса, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а місце доставки не відповідає місцю розвантаження відповідно до рахунку на перевезення. У гр.5 міститься посилання на документ який не надано до митного оформлення

- Заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає сумніви щодо його величини, витрати на перевезення декларантом не підтверджені документально.

- рахунок на транспорт від 23.09.2024 № 2409085, який видано ТОВ «Формаг Груп» містять інформацію щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом с. Хлебня (Польща) - п/п Рава-Руська (Україна) у розмірі 46333,19 грн (відстань близько 364 км) та за маршрутом п/п Рава-Руська (Україна) - смт. Запитів (Україна) у розмірі 95066,12 гривень (відстань близько 63 км). Відповідно виникають сумніви щодо достовірності розподілу транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України пропорційно менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України.

- Експортна декларація країни відправлення від 24.09.2024 № 24PL445010E2591167 не містить відповідних відміток, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, зокрема відміток митних органів країни відправлення.

- Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах (рахунок на перевезення видано іншою особою ніж здійснювала перевезення), відсутність транспортних документів (договір про надання транспортних послуг, платіжні документи), подання неналежних транспортних документів.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів:1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунокпроформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом документів не надано. Що є, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості: Джерелом інформації для коригування митної вартості :слугувала МД UA UA100040/2022/601479 від 17.01.2022, де рівень митної вартість такого товару становить 21,33 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося.».

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Львівська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/003102 від 27.09.2024 року.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 24UA209230090143U3 від 27.09.2024 року.

25.10.2024 року на підставі ч. 8 ст. 55 МК України ПП «ФТФ» було подано до Львівської митниці додаткові документи для підтвердження заявленої нами митної вартості товарів, що декларуються, а саме:

- лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-0810.01 від 08.10.2024р., в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізників, залучених до перевезення вантажу за CMR №450393 від 23.09.2024 р. ТОВ «Формаг Груп» замовило послуги автоперевезення у ФО-П ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, залучила перевізника - ФО-П ОСОБА_3 ;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №276 від 04.09.2024, що свідчить про здійснення передоплати за товар;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №283 від 17.09.2024, що свідчить про здійснення повної оплати за товар;

- акт № 2409085 прийому-здачі наданих транспортних послуг від 30.09.2024р.;

- платіжну інструкцію від 27.09.2024 р. N ІВ20076930, що свідчить про оплату наданих транспортних послуг;

- договір транспортного експедирування № 1810/18-01 від 18.10.2018р.;

- пакувальний лист №120/24 від 23.09.2024р., на який є посилання в гр.5 CMR;

- проформа-інвойс від 23.08.2024р.;

- прайс-лист на тютюн для кальяну А1 Falcher на 2024 рік;

- лист постачальника AIR Global Brands Limited від 16.10.2024, в якому він повідомляє про відвантаження меншої кількості товару, ніж було замовлено та оплачено позивачем ;

- Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом, укладений між ТОВ «Формаг Груп» та ФО-П ОСОБА_2 № 2704/23/1-авто/ФГ від 27.04.2023 р.;

- Договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладений між ФО-П ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_3 № 10/03/24 від 10.03.2024 р.;

- заявку на перевезення вантажу №56 від 18.09.2024р.;

- рахунок за транспортні послуги № 2409085 від 23.09.2024р., в якому вказана коректна адреса місця розвантаження вантажу.

У відповідь Львівська митниця листом №7.4-2/15-02/13/29711 від 31.10.2024р. повідомила позивача про залишення оскаржуваного рішення без змін, оскільки разом із заявою було надано скановані документи та копії електронних документів, а не їх засвідчені копії.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення відповідача та картка відмови є протиправними звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.

Позивач в позовній заяві зазначає, що в порядку ч. 8 ст. 55 МК України надав митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, а саме:

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №276 від 04.09.2024, що свідчить про здійснення передоплати за товар;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №283 від 17.09.2024, що свідчить про здійснення повної оплати за товар;

- акт № 2409085 прийому-здачі наданих транспортних послуг від 30.09.2024р.;

- платіжну інструкцію від 27.09.2024 р. N ІВ20076930, що свідчить про оплату наданих транспортних послуг;

- договір транспортного експедирування № 1810/18-01 від 18.10.2018р.;

- пакувальний лист №120/24 від 23.09.2024р., на який є посилання в гр.5 CMR;

- проформа-інвойс від 23.08.2024р. № UKGB-S0000510;

- прайс-лист на тютюн для кальяну А1 Falcher на 2024 рік;

- заявку на перевезення вантажу №56 від 18.09.2024р.;

Відповідач не спростовує факту надання таких документів, але зазначає, що правомірність рішення оцінюється на момент його винесення та враховуються усі відомості та документи, що були у розпорядженні митного органу під час винесення такого рішення, в даному випадку 27.09.2024 року. Також відповідач вважає, що у разі якщо позивач був не згоден з діями або бездіяльністю митного органу після надання документів додаткових, то в нього було право або подати скаргу до вищого органу Держмитслужби України, або оскаржити бездіяльність митного органу під час розгляду такої заяви. Однак, в будь-якому випадку, рішення від 27.09.2024 року № UA209000/2024/100500/2 рахується прийнятим правомірно і законно, оскільки на момент його прийняття в митного органу не було документів, підтверджуючих заявлений рівень митної вартості.

Суд не погоджується з позицією митного органу виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Таким чином, позиція відповідача не узгоджується з вимогами частин восьмої та дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, якими встановлено обов'язок органу доходів і зборів розглянути документи, додатково надані декларантом, та винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості або ж надати обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Отже документи, подані позивачем (як під час митного контролю, так і після завершення митного оформлення в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України) для підтвердження заявленої митної вартості, є належними доказами та повинні оцінюватися у своїй сукупності під час правомірності прийнятих відповідачем рішень.

За таких обставин, доводи відповідача щодо необхідності оцінки судом рішення про коригування митної вартості виключено на дату його прийняття суперечать приписам частини 8 статті 55 Митного кодексу України та повністю нівелюють право декларанта на підтвердження заявленої ним митної вартості шляхом надання додаткових документів.

Як встановлено судом, позивач скористався своїм правом передбаченим приписами вищевказаної статті та подав додаткові документи, які відповідач відхилив, оскільки позивач подав незасвідчені копії документів, посилаючись на ч. 5 ст. 334 МКУ, якою передбачено, що з метою здійснення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Тобто, вказана норма врегульовує питання витребування митним органом за його ініціативою документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю. Але такі дії митний орган у цій справі після прийняття оскаржуваних рішень та пропуску товару на митну територію України не вчиняв. Позивач подавав документи за власною ініціативою відповідно до порядку передбаченого ст. 55 МКУ, вже після розмитнення товару.

Як свідчать матеріали справи, заяву від 25.10.2024 року № 25/10/01 в порядку ч. 8 ст. 55 МК України з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються, позивач подавав до митного органу шляхом направлення в електронному вигляді та підписана кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, наявним в матеріалах справи.

Таким чином, суд уважає, що митний орган формально підійшов до наданих позивачем документів, не здійснив їх аналіз та вплив на митну вартість товару пославшись на приписи ст. 334 МКУ.

Крім того, суд зазначає, що правомірність рішення про коригування митної вартості має оцінюватися, зокрема, з урахуванням підстав для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Як вже було зазначено, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На стадії визначення митної вартості товару за МД № 24UA209230089362U9 від 25.09.2024 року, декларант не подав додаткових документів, але таким правом він скористався в порядку передбаченому ст. 55 МКУ, а тому має правомірні очікування на їх розгляд та врахування.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості, подані документи містять розбіжності, а саме:

«- поставка товару здійснюється на підставі дистриб'юторського контракту від 01.02.2023 б/н, укладеного між Air Global Brands Limited (продавець) та ПП «ФТФ» (покупець), згідно з яким: дистриб'ютор сплачує: 50% вартості продукції після розміщення замовлення, а 50 % вартості коли продукція виготовлена та готова до відвантаження. Асортимент поставки, кількість, ціна продукції вказуються в інвойсах на кожну партію продукції (п. 5 розділу «Обов'язки дистриб'ютора»); оплата за продукцію, яка постачається за Контрактом здійснюється в євро шляхом банківського переказу… (п. 6 розділу «Обов'язки дистриб'ютора»); дистриб'ютор передає виробнику марки акцизного податку будь-яким способом… Після цього марки повертаються дистриб'ютору на підставі акту…(п. 4 розділу «Обов'язки виробника») тощо. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та акт не надано, що суперечить вимогам п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ. Банківські платіжні документи (SWIFT) від 04.09.2023, від 17.09.2023 містять штамп з інформацією «Електронний підпис є коректним», проте відомості про особу, підпис якої є коректним, відсутні, що ставить під сумнів виконання платіжних операцій за платіжками. У Гр. 70 «Призначення платежу міститься посилання на PROFORMA INV. ORDER NO. UKGB-SO000510 DATED 23/08/2024, документ з таким номером не надано до митного оформлення та INV.NO. UKGB-FTI000026 DD 23 /08/24. загальна оплата згідно таких платіжних документів становить 106529,00 євро, а згідно рахунку фактури UKGB-CUIN000460 та UKGBFTI000026 вартість товару становить 105311,0000. У звязку з чим надані платіжні документи не можуть бути взяті до уваги в якості банківського платіжного документа, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки, відсутній документ, згідно з яким було проведено оплату, а також не містить згадок про інвойс проформу оцінюваного товару, що не дає можливості ідентифікувати таку з оплатою за оцінюваний товар.

Суд не погоджується з даними підставами для коригування митної вартості товарів виходячи з наступного.

Щодо доводів відповідача про невідповідність банківських платіжних документів, про не надання до митного оформлення «PROFORMA INV. ORDER NO. UKGB-SO000510 DATED 23/08/2024» та про зазначення різної вартості товару у платіжних документах та рахунках фактурах UKGB-CUIN000460 та UKGBFTI000026, суд вказує наступне.

Поставка товару, митна вартість якого є спірною у даній справі, здійснена на підставі укладеного між АІR Global Brands Limited (Виробник) та ПП "ФТФ (Дистрибутор) дистрибуційного договору від 01.02.2023 року, згідно п.5 якого асортимент поставки, кількість, ціна продукції вказуються в інвойсах на кожну партію продукції.

Тобто, ціна товару за умовами договору вказується у інвойсі на кожну партію товару.

Відповідно до інвойсу № UKGB-CUIN000460 від 23.09.2024 року вартість товару (тютюн для кальяну торговельної марки AL Fakher в асортименті) складає 100311,00 Євро.

Також позивачу продавцем товарів виставлено інвойс № UKGB-FTI000026 від 31.07.2024 року на суму вартості упаковок оцінюваного товару у розмірі 5000 Євро.

На підтвердження ціни товару, вказаної в інвойсах, позивачем надано проформу-інвойс від 23.08.2024 року на суму 101529,00 Євро, який не містить номеру, однак в ньому вказано номер та дату замовлення - Order NO.: UKGB-SO000510, Order Dаte 08/23/2024 та посилання дистрибуційний договір від 01.02.2023 року.

Дата та номер замовлення в проформі-інвойсі від 23.08.2024 року відповідають даті на номеру замовлення вказаним в інвойсі № UKGB-CUIN000460 від 23.09.2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що проформа-інвойс від 23.08.2024 року без номеру позивачем надавалася разом з митною декларацією під кодом 0325, що відповідає рахунку-проформі (Proforma invoice). При цьому, в декларації номер вказаного документу зазначено як UKGB-C001045, однак як вже було зазначено судом, проформа-інвойс від 23.08.2024 року на суму 101529,00 Євро, не містить номеру. Разом з цим, номер UKGB-C001045 вказаний в проформі-інвойсі від 23.08.2024 року, однак в графі «Bill To:».

Крім того, суд зауважує, що проформа-інвойс від 23.08.2024 року була надана відповідачем в додатках до відзиву.

Отже доводи відповідача, що до митного оформлення не надано «PROFORMA INV. ORDER NO. UKGB-SO000510 DATED 23/08/2024» спростовуються матеріалами справи.

Також суду зазначає, що оплату за Контрактом здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT, про що до митного оформлення надані копії повідомлень про переказ, які в повній мірі надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами (ПП «ФТФ» та AIR GLOBAL BRANDS LIMITED), підставою (PREPAYMENT FOR TOBACCO OF PROFORMA INV. ORDER № UKGBSO000510 DATED 23/08/2024, INV. № UKGB-FTI000026 CONTRACT DD. 01/02/23 - платіжне повідомлення від 04.09.2024 року, PREPAYMENT FOR TOBACCO OF PROFORMA INV. ORDER № UKGBSO000510 DATED 23/08/2024 CONTRACT DD. 01/02/23 - платіжне повідомлення від 17.09.2024 року), датою та сумою, тобто надають можливість встановити зв'язок платежів з постачанням оцінюваного товару за відповідним контрактом.

Отже, оплату за Контрактом здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT, про що до митного оформлення надані копії повідомлень про переказ, які в повній мірі надають можливість ідентифікувати проведену операцію.

У Постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 280/1853/19 також зроблено висновок про те, що повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар.

Про належність та достатність повідомлень з системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначав Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року (справа №826/9719/16).

При цьому, відповідач не зазначив, якими саме нормами права передбачено відображення у повідомленнях з системи SWIFT відомостей про особу, електронний підпис якої є коректним, та які наслідки настають в разі не відображення таких відомостей за наявності відмітки банку про виконання платежу.

Наведене спростовує доводи відповідача про неналежність наданих позивачем банківських платіжних документів SWIFT в якості документів, які підтверджують оплату вартості оцінюваних товарів.

Крім того, листом від 25.10.2024 року в межах процедури, передбаченої частиною 8 статті 55 МК України, позивачем було додаткового надано відповідачу платіжні інструкції в іноземній валюті № 276 від 04.09.2024 року та №283 від 17.09.2024 року, що також свідчать про здійснення оплати за оцінюваний товар.

Також суд зазначає, що з метою пояснення та документального підтвердження підстав виникнення різниці між загальною сумою здійснених платежів (106 529,00 євро) та вартістю оцінюваного товару (105311,00 Євро), зазначеною в інвойсах №UKGB-CUIN000460 та № UKGB-FTI000026, позивачем разом із Заявою від 25.10.2024 року було надано відповідачу лист постачальника товару AIR Global Brands Limited від 16.10.2024pоку. Цим листом постачальником пояснено причини відвантаження меншої кількості товару, ніж було замовлено та оплачено згідно проформи-інвойсу і платіжних документів, у зв'язку з знищенням в процесі виробництва марок акцизного податку в кількості 1680 шт.

При цьому суд зазначає, що факт знищення виробником AIR Global Brands Limited, про що зазначено у листі від 16.10.2024 року, частини марок акцизного податку у кількості 1680 штук жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості, оскільки у поданій митному органу митній декларації № 24UA209230089362U9 зазначено кількість пачок тютюну для кальяну, маркованих марками акцизного податку, - 138360 штук Саме виходячи з цієї кількості пачок 138360 штук по 50 грамів (0,05 кг кожна, загальна вага нетто таким чином складає 6918 кг), тобто за вирахуванням 1680 штук знищених марок акцизного податку, позивачем і було заявлено митну вартість товару. Це відповідає сумі інвойсу 100311,00 євро за відвантажену продукцію без урахування вартості упаковки (6918 кг х 14,50 Євро за кілограм).

Також позивачем оплачено продавцю товарів 5000 Євро вартості упаковок оцінюваного товару на підставі інвойсу № UKGB-FTI000026 від 31.07.2024 року.

Отже, позивачем було надано відповідачу банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару та пояснення з документальним підтвердженням від постачальника щодо причин виникнення різниці між загальною сумою здійснених платежів (106 529,00 Євро) та вартістю оцінюваного товару (105 311,00 Євро).

Щодо висновків митного органу про не підтвердження витрат на перевезення, в тому числі і внаслідок ненадання документів по відносинах з ФОП ОСОБА_1 , який в CMR від 23.09.2024 року № 450393 вказаний як перевізник, суд вказує на наступне.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та вартості навантажувальних робіт на території Польщі Відповідачу в межах процедури, передбаченої ч. 8 ст. 55 МК України, було надано:

- рахунок за транспортні послуги № 2409085 від 23.09.2024р.;

- CMR №450393 від 23.09.2024р.;

- акт № 2409085 прийому-здачі наданих транспортних послуг від 30.09.2024р.;

- платіжну інструкцію від 27.09.2024 р. № ІВ20076930, що свідчить про оплату наданих транспортних послуг;

- лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-0810.01 від 08.10.2024р., в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізчиків, залучених до перевезення вантажу за CMR №450393 від 23.09.2024 р. ТОВ «Формаг Груп» замовило послуги автоперевезення у ФО-П ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, залучила перевізника - ФО-П ОСОБА_3 ;

- Договір №1810/18-01 транспортного експедирування від 18.10.2018р.;

- заявка №56 від 18.09.2024р. на надання транспортно-експедиційних послуг;

- Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом, укладений між ТОВ «Формаг Груп» та ФО-П Лановою Ларисою Василівною № 2704/23/1-авто/ФГ від 27.04.2023р.;

- Договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_3 № 10/03/24 від 10.03.2024 р.

Суд зазначає, що 18.10.2018 р. між ТОВ "Формаг Груп" (Експедитор) та ПП "ФТФ" (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 1810/18-01, згідно якого Експедитор зобов'язується за оплату та за рахунок Клієнта здійснити або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для поставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг (п.1.1 договору).

За приписами п.п.2.1.1, 2.2.2, 2.2.7 договору, Експедитор залучає транспорт для перевезення вантажу, укладає від свого імені договори перевезення з перевізниками, портами, складами, експедиторськими організаціями, контролює їх виконання та здійснює розрахунки за такими договорами.

З викладеного слідує, що позивач не повинен мати в наявності документи, що підтверджують договірні відносини між експедитором (ТОВ "Формаг Груп") та ФОП ОСОБА_1 , так як ПП "ФТФ" не є стороною договорів перевезення, які укладаються експедитором з перевізниками чи іншими експедиторами.

При цьому, позивачем надався лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-0810.01 від 08.10.2024р. (із додатками), в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізників, в т.ч. ФОП ОСОБА_1 , які були залучені для перевезення вантажу «тютюн для кальяну» для ПП «ФТФ» від відправника А1 Fakher Factory Sp. z.o.o, за інвойсом № UKGB-CUIN000460 від 23.09.2024р. (по CMR №450393 від 23.09.2024р.).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості позивачем вказано, що на підтвердження вартості транспортних послуг та маршруту перевезення, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Кодексу, декларантом не надано договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку на перевезення. Заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає сумніви щодо його величини, витрати на перевезення декларантом не підтверджені документально.

Пунктом 6 ч. 2 статті 53 МК України встановлено, що до переліку документів, які підтверджують складову митної вартості у вигляді витрат на транспортування належать транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІП документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до частин 11,12 статті 9 Закону України ««Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року № 1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, до яких належить міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296 (далі - Наказ Міністерства фінансів України № 599) передбачено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Отже до транспортних (перевізних) документів та до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів віднесено міжнародну автомобільну накладну (CMR) та рахунок-фактуру або акт наданих послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Позивачем до митного оформлення було надано відповідачу документи, які передбачені пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів", а саме: CMR № 450393 від 23.09.2024 року та рахунок за транспортні послуги № 2409085 від 23.09.2024року.

Разом із заявою ПП «ФТФ» від 25.10.2024 року відповідачу було надано Акт № 2409085 прийому-здачі наданих транспортних послуг від 30.09.2024 року, який було оформлено позивачем та експедитором вже після прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та додатково надано Лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-0810.01 від 08.10.2024 року, в якому наведено пояснення щодо організації перевезення оцінюваного товару.

Також позивачем згідно Заяви від 25.10.2024 року було надано відповідачу договір транспортного експедирування № 1810/18-01 від 18.10.2018 року, додаткові документи від надавача транспортно-експедиторських послуг щодо опису ланцюга забезпечення міжнародного перевезення оцінюваних товарів та платіжну інструкцію в національній валюті від 27.09.2024 року № 1ЕІ20076930, що свідчить про оплату послуг з міжнародного перевезення за CMR № 450393 від 23.09.2024 року згідно рахунку № 2409085 від 23.09.2024 року, виставленого ТОВ «Формаг Груп».

Платіжна інструкція про оплату послуг з міжнародного перевезення також була оформлена позивачем 27.09.2024 року (в день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення), а тому не могла бути надана разом з митною декларацією.

Заявка на перевезення відповідно до вимог митного законодавства взагалі не є документом, що підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість та відповідно до частини 2 ст. 53 МК України не відноситься до переліку документів, які підтверджують митну вартість оцінюваних товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі 813/1359/17 та від 13.09.2019 року у справі № 813/4202/16.

Також позивачем в межах процедури, передбаченої ч. 8 ст. 55 МК України, було надано рахунок за транспортні послуги № 2409085 від 23.09.2024 року, в якому вказана коректна адреса місця розвантаження вантажу, тобто усунуто помилку щодо місця доставки товару, що була допущена в первісно наданому для митного оформлення рахунку від ТОВ «Формат Груп». У виправленому рахунку місцем доставки товару є місто Одеса, що відповідає місцю розвантаження товару, вказаному в CMR № 450393 від 23.09.2024 року.

Отже, позивачем забезпечено усунення технічної помилки та розбіжності щодо місця доставки, вказаного в рахунку за транспортні послуги № 2409085 та місця розвантаження вантажу, вказаного в CMR № 450393 від 23.09.2024 року, що спростовує зауваження відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні.

У CMR від 23.09.2024 року № 450393 наявні штампи Львівської митниці "Під митним контролем", що підтверджує фактичне перевезення товару до пункту ввезення Рава-Руська, що знаходиться на кордоні Львівської області України з Польщею.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані позивачем митному органу документи є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару згідно із положеннями ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості товару.

Доводи відповідача про заниження витрат на перевезення поза межами України не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв'язку з чим не можуть бути обставинами, з якими ч.6 ст.54 МК України пов'язується можливість відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Отже, позивачем надано всі документи, які підтверджують вартість транспортних витрат, які включено до митної вартості товару.

Щодо не зазначення в копії експортної декларації країни відправлення від 24.09.2024 року № 24PL445010E2591167 відміток митних органів країни відправлення, то суд зазначає, що п.7 ч.3 ст.53 МК України не передбачено, що копія митної декларації повинна містити такі відмітки. Крім того, оформлення експортних митних декларацій здійснюється в електронній формі, яка не передбачає наявності відміток у ній.

Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару.

Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17.

З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100500/2 від 27.09.2024 року не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100500/2 від 27.09.2024 року, то прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/003102 від 27.09.2024 року також є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у загальному розмірі 6056,00 грн. за платіжною інструкцією № ІВ20081941 від 21.11.2024 року.

При визначенні ціни позову суд враховує, що базою для розрахунку суми судового збору є різниця між митними платежами, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою контролюючим органом у відповідному рішенні, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю товару.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 січня 2020 року по справі №480/966/19 зазначив, що саме по собі збільшення митної вартості товарів у порівнянні із заявленими декларантом відомостями, не впливає на майновий стан позивача, оскільки саме пропорційне збільшення митних платежів, які необхідно сплатити за випуск товарів у вільний обіг може негативно вплинути на майновий стан декларанта у вигляді додатково сплаченого мита та податку на додану вартість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962 «при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні під. 1 п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні».

Тобто, з викладеного вбачається, що ціною позову у зазначеній категорії справ є грошовий вираз майнових вимог позивача, що є різницею митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Крім того, стосовно наявності у даних правовідносинах двох вимог: майнової вимоги (визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів) та немайнової вимоги (про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Враховуючи те, що наслідком прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, вимого щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації є однією вимогою майнового характеру, оскільки вони є похідними.

Зазначена позиція підтверджується судової практикою Верховного Суду, а саме в постанові від 10 квітня 2020 року по справі 520/1634/19 Верховний Суд висловив наступну правову позицію. «Вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.».

Враховуючи вищевикладене, саме сума 237153,19 грн., яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваних рішеннях, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, ставка судового збору за подання вказаного позову майнового характеру в даному випадку становить 3557,30 грн.

Враховуючи викладене, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3557,30 грн. належить стягнути на його користь з відповідача.

З огляду на викладене, позивачем при подачі позову здійснено помилково сплату судового збору в розмірі 3002,70 грн.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд роз'яснює позивачу про необхідність звернення до суду з клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного підприємства "ФТФ" (вул. Бугаївська, 35, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41933751) до Львівської митниці вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100500/2 від 27.09.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/003102 від 27.09.2024 року.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "ФТФ" (вул. Бугаївська, 35, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41933751) судовий збір у сумі 3557 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.09.2025 року.

Суддя Г.В. Лебедєва

Попередній документ

129971557

Наступний документ

129971559

Інформація про рішення:

№ рішення:	129971558
№ справи:	420/36384/24
Дата рішення:	04.09.2025
Дата публікації:	08.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (23.10.2025)
Дата надходження:	25.11.2024
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

21.01.2025 10:00	Одеський окружний адміністративний суд
11.02.2025 10:00	Одеський окружний адміністративний суд
12.03.2025 11:30	Одеський окружний адміністративний суд
08.04.2025 10:45	Одеський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ЛЕБЕДЄВА Г В

відповідач (боржник):

Львівська митниця

позивач (заявник):

Приватне підприємство "ФТФ"