Справа № 420/34337/24
04 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо: накладення на позивача, начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА»; встановлення старшому лейтенанту ОСОБА_1 виплати у розмірі 80 відсотків, встановленого розміру щомісячної премії; стягнення з начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частики НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 нібито заподіяну матеріальну шкоду державі у розмірі 472721,93 гривень - протиправними;
- скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 ».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача, призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.08.2021 року №341 на посаду начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , з 08.09.2021 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу №126 від 05.05.2023 року допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою начальника зв'язку - командира взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 року № 172 «Про призначення службового розслідування з метою уточнення причин та умов можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » призначено комісію для проведення службового розслідування з метою уточнення причин та умов можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 . Зазначено, що службове розслідування провести та подати акт на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 потрібно в термін до 30.07.2024.
30.06.2024 року комісією проведено службове розслідування та з метою прийняття подальшого рішення подано Акт службового розслідування від 30.06.2024 на затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 , який затверджено 30.06.2024 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2024 року № 94 «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 »: накладено на позивача дисциплінарне стягнення - «сувора догана»; встановлено позивачу виплати у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; - стягнуто з позивача нібито заподіяну матеріальну шкоду державі у розмірі 472721,93 грн. З оскаржуваним наказом позивача було ознайомлено 02.10.2024 року, про що свідчить підпис про ознайомлення з наказом в аркуші доведення.
Позивач вважає необґрунтованим та незаконним наказ, який став підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки він прийнятий без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Наказ був прийнятий виключно на підставі акту службового розслідування, який, на думку позивача, складено з чисельними порушеннями вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 та інших Законів та нормативних актів. Також позивач зауважує, що обставини, описані в акті, не відповідають дійсності. Службове розслідування проведено протягом дуже короткого строку - в один день - 30.06.2024 (початок (наказ) та кінець службового розслідування (акт) 30.06.2024), що унеможливило повно та всебічно досліднім обставини та докази, правомірності виплат та навіть дотриматися належної процедури. Не враховано під час службового розслідування пояснення молодшого сержанта ОСОБА_2 , старшого матроса ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 , старшого лейтенанта ОСОБА_5 . Взагалі не відібрано пояснення ОСОБА_6 . старшого лейтенанта ОСОБА_7 , старшого лейтенанта ОСОБА_8 нібито у зв'язку з перебуванням останнього у відпустці. Однак останній перебував у відпустці з 22 липня по 09 серпня 2024 року, а службове розслідування проведено 30.06.2024, тобто до початку відпустки старшого лейтенанта ОСОБА_8 .
Позивач зазначає, що пояснення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є однією з важливих гарантій об'єктивного службового розслідування та захисту законних прав й інтересів особи від безпідставного застосування стягнення та інших негативних наслідків. Проте в акті зазначається лише одна фраза з пояснень позивача. Відтак, позивач був позбавлений усіх прав, передбачених пунктом 3 розділу IV Порядку № 608.
Також позивач зазначає, що ним були подані рапорти про виплату військовослужбовцям інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в період дії воєнного стану у січні 2024 року. Період безпосередньої участі зазначених у рапортах документально підтверджений бойовими наказами (розпорядженнями, перелік яких зазначено в рапортах) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні тощо). В подальшому дані рапорти, законність та підстави для виплат додаткової грошової винагороди перевірено комісією та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 здійснено виплати додаткової винагороди військовослужбовцям. Процедура та умови отримання додаткова винагорода, передбачені у Постанові №168 та Наказом МОУ № 260 дотримано повністю.
З огляду на викладене, позивач вважає дії командування військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що порушують його права, що стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
05.11.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову у якій заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії п.4 резолютивної частини наказу №94 від 27.07.2024 «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 ».
Ухвалою від 06.11.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою від 11.11.2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи № 420/34337/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 04.12.2024 року.
Підготовче засідання, призначене на 04.12.2024 року, у зв'язку з прийняттям суддею участі як тренера в онлайн тренінгу «Комунікація правосуддя» проведеного Національною школою суддів України, було перенесено на 24.12.2024 року.
В підготовче засідання, призначене на 24.12.2024 року, учасники справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.
Ухвалою від 24.12.2024 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі № 420/34337/24 на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 21.01.2025 року.
08.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до рапортів позивача - начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_9 за вх. № 1283 від 14.02.2024, за вх. № 2160 від 06.03.2024, за вх. № 2159 від 06.03.2024, він просить виплатити військовослужбовцям інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за січень 2024 року відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100 000 гривень, як таким, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). У вищезазначених рапортах вказано, що безпосередня участь перелічених у рапорті військовослужбовців документально підтверджена бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо). Незважаючи на це, в рапортах були зазначені військовослужбовці, які за своїми штатними посадами не могли виконувати завдання, визначені у п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», зокрема виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони. У той самий час відповідно до їх функціональних обов'язків посада молодшого сержанта ОСОБА_10 , старшого оператора відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 та старшого матроса ОСОБА_3 , оператора групи обробки інформації інформаційного вузла не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, що ставить під сумнів чи дійсно військовослужбовці виконували бойові завдання із захисту вогневих позицій військової частини НОМЕР_1 . Саме тому, за наслідками службового розслідування цілком обґрунтовано були визнані винними дії позивача, адже був встановлений факт неналежного виконання вимог керівних документів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , адже з наявних матеріалів вбачається порушення командирами підрозділів військової частини НОМЕР_1 вимог п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», зокрема за виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди у загальному розмірі 1571880,73 гривень. ОСОБА_1 надавав пояснення з цього приводу, був у змозі надавати будь-які додаткові документи і пояснення, проте цього не зробив, адже свідомо цим не користувався і не мав у цьому потреби. У іншому випадку він би додав хоча б до свого позову ці документи, або просив би суд їх витребувати, проте свідомо цього не зробив.
Також у відзиві зазначено, що усі документи, надані позивачем в додатках до позову є матеріалами службового розслідування, на підставі якого з позивача стягується матеріальна шкода, вони надавалися позивачу, як це передбачено Порядком № 608. Оскаржуваний наказ військової частини НОМЕР_1 № 94 від 27.07.2024 року та документи, які вплинули на його прийняття, додані позивачем до свого позову. Будь-яких інших документів у розпорядженні відповідача немає.
Підготовче судове засідання, призначені на 21.01.2025 року та на 28.01.2025 року, були перенесені у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Призначено підготовче засідання на 11.03.2025 року.
В підготовче засідання, призначене на 11.03.2025 року, учасники справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.
Ухвалою суду від 11.03.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 08.04.2025 року.
В судове засідання, призначене на 08.04.2025 року, сторони не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно. Від представник позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , призначений наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.08.2021 року №341 на посаду начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , з 08.09.2021 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №186 від 08.09.2021 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №126 від 05.05.2023 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою начальника зв'язку - командира взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 та вважати таким, що з 06.05.2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №172 від 30.06.2024 року «Про призначення службового розслідування з метою уточнення причин та умов можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 », відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", з метою перевірки законності та наявності підстав для виплати додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (зі змінами), розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, на підставі доповідної записки за наслідками службової перевірки за вх. №1394 від 29.06.2024 року, призначено комісію для проведення службового розслідування з метою уточнення причин та умов можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ; наказано службове розслідування провести та подати акт на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 в термін до 30.07.2024 року.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.06.2024 року № 172, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", з метою перевірки законності та наявності підстави для виплати додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (зі змінами), розділу ХXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, на підставі доповідної записки за наслідками службової перевірки за вх. № 1394 від 29.06.2024, комісією у складі: голови комісії - начальника групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_11 , та членів комісії: офіцера-психолога військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_12 ; офіцера групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_13 ; командира інженерно-саперного військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_14 30.06.2024 проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов можливої переплати додаткової грошової військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за результатами якого складено акт службового розслідування від 30.06.2024 року.
Акт службового розслідування від 30.06.2024 року затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_15 30.06.2024 року та зареєстрований у військовій частині 30.06.2024 року за вхідним номером № 1399.
Згідно даного акту, під час проведення службового розслідування були встановлені факти незаконності виплати особовому складу додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (зі змінами) та розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), роз'яснень наданих Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України.
В ході судового розслідування встановлено, що відповідно до п.2 та додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.02.2024 №53 та від 11.03.2024 №71 особовому складу військової частини НОМЕР_1 було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за період безпосередньої участі в бойових діях саме за січень та лютий 2024 року у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях. У вищезазначеному наказі були перелічені підстави отримання особовим складом військової частини НОМЕР_1 , зокрема управління, медичного пункту, інформаційно-телекомунікаційного вузла додаткової винагороди у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, а саме:
1.1. Рапорти начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_9 за вх. № 1283 від 14.02.2024, за вх. № 2160 від 06.03.2024, за вх. № 2159 від 06.03.2024. Відповідно до рапортів начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_9 за вх. № 1283 від 14.02.2024, за вх. № 2160 від 06.03.2024, за вх. № 2159 від 06.03.2024 він просить виплатити військовослужбовцям інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за січень 2024 року відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100 000 гривень, як таким, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). У вищезазначених рапортах вказано, що безпосередня участь перелічених у рапорті військовослужбовців документально підтверджена бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо). Згідно акту службового розслідування, незважаючи на це, в рапортах були зазначені військовослужбовці, які за своїми штатними посадами не могли виконувати завдання, визначені у п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", зокрема виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони. У той самий час відповідно до їх функціональних обов'язків посада молодшого сержанта ОСОБА_10 , старшого оператора відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 та старшого матроса ОСОБА_3 , оператора групи обробки інформації інформаційного вузла не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, що ставить під сумнів чи дійсно військовослужбовці виконували бойові завдання із захисту вогневих позицій військової частини НОМЕР_1 .
1.2 Рапорти колишнього начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_16 за вх. № 1737 від 19.02.2024, за вх. № 2056 від 11.03.2024. Відповідно до рапортів колишнього начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_16 за вх. № 1737 від 19.02.2024, за вх. № 2056 від 11.03.2024 він просить відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплатити особовому складу управління військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за січень 2024 року у розмірі 100 000 гривень, як таким, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). У вищезазначених рапортах вказано, що безпосередня участь наведених у ньому військовослужбовців документально підтверджена бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо). Незважаючи на це, в рапортах були зазначені військовослужбовці, які за своїми штатними посадами не могли виконувати завдання, визначені у п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", зокрема завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, так як відповідно до їх функціональних обов'язків посада майора ОСОБА_17 заступника командира дивізіону з озброєння - начальника технічної частини, капітана медичної служб ОСОБА_18 начальника медичної служби медичного пункту, капітана ОСОБА_19 розвідки, старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника начальника начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла, старшого лейтенанта ОСОБА_7 начальника інженерної служби, старшого сержанта ОСОБА_20 - штаб-сержанта 3-ї категорії, не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ артилерії, що ставить під сумнів чи дійсно військовослужбовці виконували бойові завдання із захисту вогневих позицій військової частини НОМЕР_1 .
1.3. Рапорти заступника командира частини з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_21 за вх. № 1339 від 15.02.2024, за вх. №2037 від 10.03.2024. Відповідно до зазначених рапортів заступника командира частини з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_21 він просить, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплатити особовому складу технічної частини військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за січень 2024 року у розмірі 100 000 гривень, як таким, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). У вищезазначених рапортах вказано, що безпосередня участь перелічених у рапорті військовослужбовців документально підтверджена бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо). Незважаючи на це, в рапортах були зазначені військовослужбовці, які за своїми штатними посадами не могли виконувати завдання, визначені у п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому вказано, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", виплачується за виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони. Разом з тим, відповідно до їх функціональних обов'язків посада старшого лейтенанта ОСОБА_8 начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини, старшого лейтенанта ОСОБА_4 командира взводу технічного обслуговування, старшого лейтенанта ОСОБА_5 начальника автомобільної та бронетанкової служби технічної частини, не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, що ставить під сумнів чи дійсно військовослужбовці виконували бойові завдання із захисту вогневих позицій військової частини НОМЕР_1 .
1.4 Рапорти начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_22 за вх. від 09.02.2024 № 1113, за вх. від 02.03.2024 № 2063. Відповідно до рапортів начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_22 , вона просить відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплатити військовослужбовцям медичного пункту військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за січень-лютий 2024 року у розмірі 100 000 гривень, як таким, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). У вищезазначених рапортах вказано, що безпосередня участь перелічених у рапорті військовослужбовців документально підтверджена бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо). Незважаючи на це, в рапортах були зазначені військовослужбовці, які за своїми штатними посадами не могли виконувати завдання, визначені у п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому вказано, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", зокрема за виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, так як відповідно до функціональних обов'язків посада молодшого сержанта ОСОБА_23 начальника аптеки - фармацевта медичного пункту, не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, що ставить під сумнів чи дійсно даний військовослужбовець виконував бойові завдання із захисту вогневих позицій військової частини НОМЕР_1 .
1.5 Рапорт тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_9 за вх. № 1284 від 14.02.2024. Відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_9 за вх. № 1284 від 14.02.2024, він просить відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплатити особовому складу взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за січень 2024 року у розмірі 100 000 гривень, як таким, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). У вищезазначеному рапорті вказано, що безпосередня участь перелічених у рапорті військовослужбовців документально підтверджені бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо. Незважаючи на це, в рапорті були зазначені військовослужбовці, які за своїми штатними посадами не могли виконувати завдання, визначені у п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану зокрема за виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, так як відповідно до їх функціональних обов'язків посада молодшого сержанта ОСОБА_24 командира відділення управління взводу управління командира дивізіону, старшого матроса ОСОБА_25 телефоніста телефонного відділення взводу управління командира дивізіону, старшого матроса ОСОБА_26 старшого розвідника відділення управління взводу управління командира дивізіону, не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, що ставить під сумнів чи дійсно військовослужбовці виконували бойові завдання із захисту вогневих позицій військової частини НОМЕР_1 .
Як зазначено в акті, у відповідності до відібраних пояснень у начальника інформаційно телекомунікаційного вузла старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року, в яких на запитання: "Що ви можете пояснити стосовно виплати ОСОБА_27 та ОСОБА_28 підлеглим у січні 2024 року додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 тис. гривень?", відповідає наступне - відповідно до бойового розпорядження командира дивізіону.
У відповідності до відібраних пояснень у старшого радіотелефоніста - лінійного наглядача старшого матроса ОСОБА_3 від 30.06.2024 року, в яких на запитання: "Що ви можете пояснити стосовно виплат Вам у січні 2024 року додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 тис. гривень?", відповідає наступне - в січні 2024 року вона займала посаду старшого оператора ІTB і була прикомандирована до 3-ї габатр для виконання дій за призначенням у складі батареї. Несла чергування на пункті управління вогнем батареї та була задіяна у складі РВК радіотелефон стом-обчислювачем, що підтверджено бойовими розпорядженнями командира НОМЕР_3 огадн та відображено у журналі відданих та отриманих розпоряджень 3-ї габатр військової частини НОМЕР_1 , журналі ведення бойових дій 3-ї гарматної артилерійської батареї НОМЕР_3 огадн виконувала всі поставлені завдання командира 3 габатр. Дійсне підтвердить кожен військовослужбовець підрозділу.
У відповідності до відібраних пояснень у молодшого сержанта ОСОБА_25 від 30.06.2024 року, в яких на запитання: "Що ви можете пояснити стосовно виплати Вам у січні 2024 року додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 тис. гривень?», відповідає наступне - у січні місяці 2024 року отримувала додаткову винагороду відповідно до БР ком. 64 огадн. З 10.08.2023 року по ней час постійно знаходилась зі складом підрозділу виконвала бойові завдання за призначенням у складі 1 габатр. Також відповідно до до цього є записи в журналі БР ком. 64 огадн та журналі бойових дій.
У відповідності до відібраних пояснень у старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_24 від 30.06.2024 року, в яких на запитання: "Що ви можете пояснити стосовно виплати Вам у січні 2024 року додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 тис. гривень? ", відповідав наступне - додаткова винагорода виплачувалась у відповідності до рапорту безпосереднього командира та бойових розпоряджень командира дивізіону.
У відповідності до відібраних пояснень у старшого розвідника відділення управління взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_26 від 30.06.2024 року, в яких на запитання: "Що ви можете пояснити стосовно виплати Вам у січні 2024 року додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 тис. гривень?", відповідає наступне - додаткова винагорода виплачувалась у відповідності до рапорту безпосереднього командира та бойових розпоряджень командира дивізіону.
У відповідності до відібраних пояснень у начальника відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_10 від 30.06.2024 року, в яких на запитання: "Що ви можете пояснити стосовно виплати Вам у січні 2024 року додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 тис. гривень?", відповідає наступне - у її посадові обов'язки не входить нарахування грошових винагород. У січні 2024 року виконувала завдання в складі (зведеного) артилерійського підрозділу НОМЕР_3 огадн в УМП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до бойових розпоряджень.
Згідно акту службового розслідування, у відповідності до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди (виплата додаткової винагороди за січень-лютий 2024 року) сума заподіяної шкоди складає 1332102,32 гривень, компенсація податку на доходи фізичних осіб становила 239778,41 гривень, що разом становить загальну суму заподіяної шкоди у розмірі 1571880,73 гривень, а саме:
за рапортами № 1283 від 14.02.2024, 2160 від 06.03.2024 старшого лейтенанта ОСОБА_29 переплата склала 173481,66 гривень, компенсація податку на доходи фізичних осіб склала 31226,69 гривень. Розмір заподіяної шкоди складає 204708,35 гривень;
за рапортами № 1737 від 19.02.2024, 2056 від 11.03.2024 майора ОСОБА_30 переплата склала 568798,62 гривень, компенсація податку на доходи фізичних осіб склала 102383,75 гривень. Розмір заподіяної шкоди складає 671182,37 гривень;
за рапортами № 1339 від 15.02.2024, № 2037 від 10.03.2024 майора ОСОБА_31 переплата склала 229466,08 гривень, компенсація податку на доходи фізичних осіб склала 41303,89 гривень. Розмір заподіяної шкоди складає 270769,97 гривень;
за рапортами № 1113 від 09.02.2024, № 2063 від 02.03.3034 капіталю ОСОБА_32 переплата склала 133225,81 гривень, компенсація податку на доходи фізичних осіб склала 23980,65 гривень. Розмір заподіяної шкоди складає 157206,46 гривень;
за рапортами № 1284 від 14.02.2024, № 2159 від 06.03.2024 старшого лейтенанта ОСОБА_29 переплата склала 227130,15 гривень, компенсація податку на доходи фізичних осіб склала 40883,43 гривень. Розмір заподіяної шкоди складає 268013,58 гривень
В акті вказано, що в ході службового розслідування був встановлений факт неналежного виконання вимог керівних документів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , адже з наявних матеріалів вбачається порушення командирами підрозділів військової частини НОМЕР_1 вимог п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів 260, в якому зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", а саме, вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди у загальному розмірі 1571880,73 грн.
З огляду на вказані обставини, в акті зазначено, що колишній начальник штабу - перший заступник командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_33 , начальник інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_34 , заступник командира дивізіону з озброєння начальник технічної частини військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_35 , начальник медичної служби - начальник медичного пункту військової частини НОМЕР_1 капітан медичної служби ОСОБА_36 , несуть повну матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди.
27.07.2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ (з основної діяльності) №94 «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 », п.2 якого наказано за грубе порушення вимог п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", чим заподіяли державі матеріальну шкоду на суму 1571880,73 гривень (один мільйон п'ятсот сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 73 копійки, зокрема, на начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Пунктом 3 даного наказану наказано за грубе порушення вимог п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" щомісячну премію, зокрема, начальнику інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_37 , за липень 2024 року виплатити у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Пунктом 4 даного наказано, зокрема, наказано за грубе порушення вимог п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та у відповідності до вимог ст. ст. 3, 5, 7, 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-ІХ, внаслідок чого державі була заподіяна матеріальна шкода у сумі 1571880,73 гривень (один мільйон п'ятсот сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 73 копійки, стягнути з начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 заподіяну державі матеріальну шкоду у сумі 472721,93 гривень з його місячного грошового забезпечення.
Вважаючи дії командування військової частини НОМЕР_1 протиправними, а наказ військової частини НОМЕР_1 №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною першою статті 2 вказаного Закону визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
За визначення, що міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
За змістом статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно приписів статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відтак, присікальним строком притягнення винного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є шість місяців з дня виявлення факту вчинення правопорушення за виключенням тривалості службового розслідування, лікування винного військовослужбовця, відпустки винного військовослужбовця, знаходження винного військовослужбовця під вартою, відсутності винного військовослужбовця на службі без поважних причин.
Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до вимог ст.9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Статтею 11 Статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
Відповідно ст.ст. 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608), відповідно до пункту 1 розділу I якого цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів).
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За змістом пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1 розділу III Порядку № 608).
Пунктом 3 розділу III Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Згідно з пунктом 12 розділу III Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
З 31.10.2019 року підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності регламентовані приписами Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі за текстом - Закон України від 03.10.2019 року №160-ІХ).
У розумінні ст.2 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Із визначення указаних правових категорій випливає, що настання матеріальної відповідальності пов'язано законодавцем із таким складом протиправного діяння, структурними елементами якого є: 1) виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або виконання військовослужбовцем службових обов'язків; 2) настання збитків, зокрема у формі нестачі майна; 3) існування прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діянням військовослужбовця та виникненням збитків; 4) вина військовослужбовця у настанні збитків.
Указане підтверджується положеннями ч.1 ст.3 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ, де зазначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність і положеннями ч.2 ст.3 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ, відповідно до якої умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст.5 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч.3 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ).
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.5 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Настання повної матеріальної відповідальності за п.1 ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості неусвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об'єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.
У силу ч.2 ст.8 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Отже, виявлення факту завдання державі шкоди згідно з прямою вказівкою закону безальтернативно призводить до прийняття компетентною військовою особою рішення з приводу призначення службового розслідування.
Частиною 1 ст.7 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч.6 ст.8 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Згідно з вимогами ч.7 ст.8 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
За правилами ч.8 ст.8 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №333/7160/17.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №172 від 30.06.2024 року «Про призначення службового розслідування з метою уточнення причин та умов можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 », відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", з метою перевірки законності та наявності підстав для виплати додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (зі змінами), розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, на підставі доповідної записки за наслідками службової перевірки за вх. №1394 від 29.06.2024 року, призначено комісію для проведення службового розслідування з метою уточнення причин та умов можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ; наказано службове розслідування провести та подати акт на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 в термін до 30.07.2024 року.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.06.2024 року № 172, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", з метою перевірки законності та наявності підстави для виплати додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (зі змінами), розділу ХXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, на підставі доповідної записки за наслідками службової перевірки за вх. № 1394 від 29.06.2024, комісією у складі: голови комісії - начальника групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_11 , та членів комісії: офіцера-психолога військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_12 ; офіцера групи психологічного супроводу та відновлення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_13 ; командира інженерно-саперного військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_14 30.06.2024 проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов можливої переплати додаткової грошової військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за результатами якого складено акт службового розслідування від 30.06.2024 року.
В ході службового розслідування встановлено, що відповідно до п.2 та додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.02.2024 №53 та від 11.03.2024 №71 особовому складу військової частини НОМЕР_1 було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за період безпосередньої участі в бойових діях саме за січень та лютий 2024 року у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях, підставою для виплати якої були, зокрема, рапорти позивача.
Так, в акті службового розслідування зазначено, що відповідно до рапортів начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_9 за вх. № 1283 від 14.02.2024, за вх. № 2160 від 06.03.2024, за вх. № 2159 від 06.03.2024 він просить виплатити військовослужбовцям інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за січень 2024 року відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100 000 гривень, як таким, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). У вищезазначених рапортах вказано, що безпосередня участь перелічених у рапорті військовослужбовців документально підтверджена бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо). Згідно акту службового розслідування, незважаючи на це, в рапортах були зазначені військовослужбовці, які за своїми штатними посадами не могли виконувати завдання, визначені у п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", зокрема виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони. У той самий час відповідно до їх функціональних обов'язків посада молодшого сержанта ОСОБА_10 , старшого оператора відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 та старшого матроса ОСОБА_3 , оператора групи обробки інформації інформаційного вузла не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, що ставить під сумнів чи дійсно військовослужбовці виконували бойові завдання із захисту вогневих позицій військової частини НОМЕР_1 .
Також в акті службового розслідування зазначено, що відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_9 за вх. № 1284 від 14.02.2024, він просить відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплатити особовому складу взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду за січень 2024 року у розмірі 100 000 гривень, як таким, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). У вищезазначеному рапорті вказано, що безпосередня участь перелічених у рапорті військовослужбовців документально підтверджені бойовими наказами (розпорядженнями) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні, тощо. Незважаючи на це, в рапорті були зазначені військовослужбовці, які за своїми штатними посадами не могли виконувати завдання, визначені у п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану зокрема за виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, так як відповідно до їх функціональних обов'язків посада молодшого сержанта ОСОБА_24 командира відділення управління взводу управління командира дивізіону, старшого матроса ОСОБА_25 телефоніста телефонного відділення взводу управління командира дивізіону, старшого матроса ОСОБА_26 старшого розвідника відділення управління взводу управління командира дивізіону, не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, що ставить під сумнів чи дійсно військовослужбовці виконували бойові завдання із захисту вогневих позицій військової частини НОМЕР_1 .
В акті службового розслідування вказано, що в ході службового розслідування був встановлений факт неналежного виконання вимог керівних документів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , адже з наявних матеріалів вбачається порушення командирами підрозділів військової частини НОМЕР_1 вимог п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів 260, в якому зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", а саме, вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди у загальному розмірі 1571880,73 грн, зокрема, матеріальна шкода завдана ОСОБА_1 становить 472721,93 грн.
За результати вказаного службового розслідування 27.07.2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ (з основної діяльності) №94 «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 », п.2 якого наказано за грубе порушення вимог п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", чим заподіяли державі матеріальну шкоду на суму 1571880,73 гривень (один мільйон п'ятсот сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 73 копійки, зокрема, на начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Пунктом 3 даного наказану наказано за грубе порушення вимог п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" щомісячну премію, зокрема, начальнику інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_37 , за липень 2024 року виплатити у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Пунктом 4 даного наказано, зокрема, наказано за грубе порушення вимог п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та у відповідності до вимог ст. ст. 3, 5, 7, 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-ІХ, внаслідок чого державі була заподіяна матеріальна шкода у сумі 1571880,73 гривень (один мільйон п'ятсот сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 73 копійки, стягнути з начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 заподіяну державі матеріальну шкоду у сумі 472721,93 гривень з його місячного грошового забезпечення.
Таким чином, вбачається, що фактичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності були твердження відповідача про те, що позивач неналежно виконав вимоги керівних документів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 а саме п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, в якому зазначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", а саме, вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони.
Відповідач, ставить під сумнів чи дійсно військовослужбовці ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , яким на підставі рапортів позивача за вх. № 1283 від 14.02.2024, за вх. № 2160 від 06.03.2024, за вх. № 2159 від 06.03.2024, за вих. № 1284 від 14.02.2024 була виплачена додаткову винагороду, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100 000 гривень, виконували бойові завдання із вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони, оскільки відповідно до їх функціональних обов'язків посада молодшого сержанта ОСОБА_10 старшого оператора відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , старшого матроса ОСОБА_3 оператора групи обробки інформації інформаційного вузла, молодшого сержанта ОСОБА_24 командира відділення управління взводу управління командира дивізіону, старшого матроса ОСОБА_25 телефоніста телефонного відділення взводу управління командира дивізіону, старшого матроса ОСОБА_26 старшого розвідника відділення управління взводу управління командира дивізіону, не передбачає вогневе ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії.
Разом з тим, позивач стверджує, що процедура та умови отримання додаткової винагорода, передбачені у Постанові №168 та Наказом МОУ № 260 дотримано повністю.
Розглянувши зазначені обставини, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, (далі - Постанова №168) пунктом 1 якої (в редакції від 09.11.2023 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168, установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок №260 (в редакції від 29.09.2023, чинній під час виникнення спірних правовідносин) доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року; в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023).
Відповідно до пункту другого цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:
1) 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
2) 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно з положеннями пунктів 3, 4 цього розділу Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем на ім'я командира військової частини НОМЕР_5 подавалися рапорти за вх. № 1283 від 14.02.2024, за вих. № 1284 від 14.02.2024за вх. № 2160 від 06.03.2024, за вх. № 2159 від 06.03.2024, про виплату за січень, лютий 2024 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , зокрема, ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в період дії воєнного стану.
Також з матеріалів справи вбачається, що законність та підстави виплати додаткової грошової винагороди, на підставі вказаних рапортів, перевірялися комією військової частини НОМЕР_1 , про що свідчать відповідні аркуші погодження.
Як вже було зазначено судом, відповідач, ставить під сумнів чи дійсно вказані ввище військовослужбовці, виконували бойові завдання, при цьому зазначає саме завдання із вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони.
Разом з цим, в поданих позивачем рапортах за вх. № 1283 від 14.02.2024, за вих. № 1284 від 14.02.2024за вх. № 2160 від 06.03.2024, за вх. № 2159 від 06.03.2024, не зазначено, що він просить виплатити додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в період дії воєнного стану, саме за виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони.
Суд зазначає, що у вказаних вище рапортах взагалі не конкретизовано за виконання яких саме завдань, передбачених п. 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, позивач просить виплатити додаткову винагороду.
Разом з тим, у вказаних рапортах у розділі «Підстава» вказано номери та дати бойових розпорядження, а також зазначено, що період безпосередньої участі зазначений у рапортах документально підтверджений бойовими наказами (розпорядженнями, перелік яких зазначено в рапортах) та записами у журналі бойових дій (постовій відомості, бойовому донесенні тощо).
Акт службового розслідування не містять відомостей про те, що в ході службового розслідування комісією досліджувалися бойові розпорядження (вказані в рапортах) та журнали бойових дій.
В додатках до акту розслідування зазначені лише рапорти про виплату додаткової винагороди, пояснення військовослужбовців та довідка про вартісну оцінку завданої шкоди.
З досліджених пояснень військовослужбовців, також не вбачається, що вони зазначали про виконання завдань саме з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони.
Суд зазначає, що матеріали сслужбового не містить жодних доказів того, що додаткова винанагорода в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в період дії воєнного стану, яка виплачена військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , на підставі рапортів позивача, була виплачена саме за виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони.
При цьому, матеріали службового розслідування не містять доказів, що військовослужбовці ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 не виконували завдань за які, відповідно до приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та постанови Кабінету Міністрів України №168, вони мають право на додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 грн.
Не надано вказні докази і під час розгляду справи судом.
Також суд зауважує, що у висновку службового розслідування відповідач зазначає, що «…У відповідності до відібраних пояснень у начальника інформаційно телекомунікаційного вузла старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 30.06.2024 року, в яких на запитання: "Що ви можете пояснити стосовно виплати ОСОБА_27 та Вашим підлеглим у січні 2024 року додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 тис. гривень?", відповідає наступне - відповідно до бойового розпорядження командира дивізіону.
У відповідності до відібраних пояснень у начальника відділення телекомунікацій інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_10 від 30.06.2024 року, в яких на запитання: "Що ви можете пояснити стосовно виплати ОСОБА_27 у січні 2024 року додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 тис. гривень?", відповідає наступне - у її посадові обов'язки не входить нарахування грошових винагород. У січні 2024 року виконувала завдання в складі (зведеного) артилерійського підрозділу НОМЕР_3 огадн в УМП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " відповідно до бойових розпоряджень.».
Однак, в матеріалах справи наявні бланки отримання пояснення від ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , в яких у верхій частині вказано дату складання « 30.06.2024 року», однак датою надання пояснення ОСОБА_1 зазначено « 24.07.2024», а ОСОБА_10 зазначено « 25.07.2024».
Доказів надання ОСОБА_1 та ОСОБА_10 пояснень саме 30.06.2024 року матеріали справи не містять.
Разом з цим, суд зазначає, що Акт службового розслідування датований 30.06.2024 року, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_15 30.06.2024 року та зареєстрований у військовій частині 30.06.2024 року за вхідним номером № 1399.
У відзиві зазначено, що « …усі документи, надані позивачем в додатках до позову є матеріалами службового розслідування, на підставі якого з позивача стягується матеріальна шкода, вони надавалися позивачу, як це передбачено Порядком № 608. Оскаржуваний наказ військової частини НОМЕР_1 № 94 від 27.07.2024 року та документи, які вплинули на його прийняття, додані позивачем до свого позову. Будь-яких інших документів у розпорядженні відповідача немає.».
Однак, відзив на позовну заяву, жодних пояснень з приводу вказаних розбіжностей не містить.
На переконання суду, службовим розслідуванням не було всебічно та у повному обсязі доведено належним чином характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями окремих підрозділів військової частини НОМЕР_1 та зроблено передчасні висновки провідсутність підстав для виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 додаткової винагороди на підставі рапортів позивача.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що вказані обставини свідчити про формальний підхід до проведення службової перевірки та не повноту з'ясування всіх обставин, необхідних для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.
У відповідності до п.1,2 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
З урахуванням вищевикладеного, комісією не було всебічно та повно проведено службове розслідування та достовірно встановлено характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , яким на підставі рапортів позивача, була виплачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в період дії воєнного стану.
Твердження позивача про дотримання ним положень вимог п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в ході судового розгляду спростовано не було.
Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об'єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Враховуючи не підтвердження матеріалами справи обставин, що передували притягненню позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, п. 2, 3, 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » в частині, що стосується позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо: накладення на позивача, начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА»; встановлення старшому лейтенанту ОСОБА_1 виплати у розмірі 80 відсотків, встановленого розміру щомісячної премії; стягнення з начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частики НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 нібито заподіяну матеріальну шкоду державі у розмірі 472721,93 гривень - протиправними, та про скасування наказу військової частини НОМЕР_1 №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 ».
Згідно з пп.2, 3 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Суд зауважує, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення, встановлено йому виплату розміру щомісячної премії у розмірі 80 відсотків та стягнено з нього матеріальної шкоди державі у розмірі 472721,93 грн наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ».
Таким чином, права позивача порушені вказаним наказом (індивідуальним актом), а не діями як вказує позивач.
Крім того, суд зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » був прийнятий і у відношення інших осіб, а тому не може бути скасований в повному обсязі, як на тому наполягає позивач, а лише в частині, що стосується безпосередньо ОСОБА_1 .
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » в частині накладення дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА» на начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » в частині виплатити начальнику інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_37 щомісячної премії за липень 2024 року у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; визнання протиправним та скасування п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » в частині стягнення з начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_6 лейтенанта ОСОБА_1 заподіяної державі матеріальної шкоди у сумі 472721,93 гривень з його місячного грошового забезпечення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій протиправними та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » в частині накладення дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА» на начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » в частині виплатити начальнику інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_37 щомісячної премії за липень 2024 року у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №94 від 27.07.2024 року «Про підсумки службового розслідування за фактом можливої переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » в частині стягнення з начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_6 лейтенанта ОСОБА_1 заподіяної державі матеріальної шкоди у сумі 472721,93 гривень з його місячного грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.09.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва