Справа № 420/35816/24
04 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Одеської митниці (надалі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України № UА500100/2024/000011/1 від 01.10.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UА500100/2024/000203 від 01.10.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.05.2024 року між позивачем та компанією Auctionwini укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Land Rover Range Rover Evoque, номер кузова НОМЕР_1 (лот № 1056-262).
Згідно умов Інвойсу № СІА-2408021818 від 25.05.2024 року, узгоджена Сторонами загальна вартість вказаного транспортного засобу становить 6155 доларів СЩА, що включає ціну, за якою транспортний засіб був придбаний на аукціоні - 4355' доларів США, аукціонний збір - 100 доларів США, послуги оператора - 100 доларів США, вартість перевезення з Південної Кореї до Морського торговельного порту «Чорноморськ» - 1600 доларів США
На виконання договору від 25.05.2024 року компанія Auctionwini відвантажила на користь позивача товар - легковий автомобіль марки Land Rover Range Rover Evoque, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 6155,00 доларів США, що включала усі, витрати на придбання даного транспортного засобу, включно із його доставкою до м. Чорноморськ Одеської області.
01.10.2024 року з метою митного оформлення товару - легкового автомобіля марки Land Rover Range Rover Evoque, номер кузова НОМЕР_1 , позивач через представника подав до Одеської митниці Державної митної служби України митну декларацію № 24UA500100011648U0, в якій визначив та заявив митну вартість Товару, вказану в Інвойсі № СІА-2408021818 від 25.05.2024 року, за основним (першим) методом за ціною Договору в розмірі 6155,00 доларів СІЛА та надав наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс, Invoice) № СІА-2408021818 від 25.05.2024 року; міжнародну транспортну накладну (Combined transport Bill of ladi MSKORRE2699 від 09.06.2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03:04.2024 року; висновок експерта транспортно-товарознавчого дослідження № 429-Е/24 від 30.09.2024 року; ремонтну калькуляцію № 4260 від 30.09.2024 року; паспорт громадянина України та інші документи. 01.10.2024 року позивач отримав електронне повідомлення від Одеської митниці, в якому з посиланням на ч. 3 ст. 53 МК України мені було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни-експортера; 3) згідно п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. У відповідь на вказане повідомлення відповідача представник позивача листом від 01.10.2024 року № 0110/2 повідомив митний орган про неможливість надання додаткових документів стосовно митної декларації № 24UA500100011648U0 від 01.01.2024 року у зв'язку з їх відсутністю.
За результатом розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України № UA500100/2024/000011/1 від 01.10.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UA500100/2024/000203.
Позивач вказує, що висновки відповідача про заниження митної вартості товару та неможливість встановити митну вартість товару за поданими документами є безпідставними, оскільки митна вартість визначена за основним методом за ціною Договору з урахуванням вартості транспортування Товару, що підтверджено наданими митному органу документами, які не містять розбіжностей в частині визначення загальної вартості товару та яких було достатньо для встановлення митної вартості товару за основним методом. Отже, відповідач неправомірно відмовив у визнанні задекларованої мною митної вартості товару за основним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, яким безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.
Також позивач зазначає, що вказані ним при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених у митній декларації, та не свідчать, що у поданих документах є розбіжності, які не дозволяють встановити митну вартість товару за основним методом.
З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 25.11.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленого адміністративного позову з урахуванням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням ціни позову з копією для відповідача; доказів щодо суми митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, а також суми митних платежів із урахуванням митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
05.12.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі від 25.11.2024 року.
Ухвалою від 09.12.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/35816/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
24.12.2024 року до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що уповноваженою особою декларантом ТОВ "СКАЙ ТРЕЙДИНГ КОМПАНІ" від імені ОСОБА_1 , на підставі договору про надання послуг митного брокера №1109/24-8 від 01.09.2024 року, було подано та прийнято до митного оформлення посадовою особою підрозділу митного оформлення електронну митну декларацію від 01.10.2024 року доданих до неї документів, якій в автоматичному режимі митницею було присвоєно порядковий номер 24UA500100011648U0. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500100011648U0 від 01.10.2024 декларантом ТОВ "СКАЙ ТРЕЙДИНГ КОМПАНІ" було надано документи, які підтверджують митну вартість товарів, та були подані наступні документи: інвойс від 25.05.2024 № CIA-2408021818, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.04.2024 № 20240426017294, коносамент від 09.06.2024 №MSKORRE2699, висновок експерта від 30.09.2024 №429- Е/24 та інші документи.
Відповідач вказує, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) згідно п.8 ч.2 ст.53 МКУ - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару Декларантом 01.10.2024 року було надіслано листа №0110/2 про відсутність додаткових документів. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500100011648U0 від 01.10.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також відповідач зазначає, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів з урахуванням виробника товару, модельного року виготовлення, марки, моделі є більшим і становить 11100 дол. США/шт. (МД від 04.07.2024 № UA500100/2024/008033) - з урахуванням: об'єму двигуна, моделі, та модельного року виготовлення. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано з рівня 6155 дол. США/шт. до рівня 11100 дол. США/шт.
Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500100/2024/000011/1 від 01.10.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500100/2024/000011/1 від 01.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2024/000203 від 01.10.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
24.12.2024 року до суду від Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 25.12.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01.10.2024 року декларантом позивача подано до Одеської митниці електронну митну декларацію № 24UA500100011648U0 з метою митного оформлення імпортованого товару.
У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Автомобіль легковий пасажирський, пошкоджений, бувший у використанні, призначений для перевезення людей по дорогах загального користування -1шт.- Марка - LAND ROVER- Модель - RANGE ROVER EVOQUE- Номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 - Номер двигуна - немає даних;- Номер шасі - немає даних;- Загальна кількість місць для сідіння, включаючи місце водія - 5;- Призначення автомобіля - пасажирський;- Тип двигуна - дизельний (двигун внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем));- Робочий обєм ціліндрів двигуна - 2179 см3;- Потужність двигуна кВт. - 140 кВт.- Колісна формула - 4х4;- Календарний рік виготовлення - 2014 р.;- Модельний рік виготовлення - 2015 р.;- Тип кузова - універсал- Колір - чорнийПошкоджено КТЗ: деформація дверей передніх лівих та задніх лівих, тяги рульової лівої, крила заднього лівого. Розбите крило переднє ліве, накладка переднього лівого крила, підкрилок передній лівий-задня частина, кріплення крила переднього лівого. Спрацювала подушка безпеки водія в сидінні, голови ліва. Подряпини ЛФП переднього бампера. Подряпини та деформація накладки заднього лівого крила.Виробник: Jaguar Land Rover Ltd. Торговельна марка: LAND ROVER Країна виробництва: GBМісць: 1 VN.
Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи: інвойс від 25.05.2024 № CIA-2408021818, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.04.2024 № 20240426017294, коносамент від 09.06.2024 №MSKORRE2699, висновок експерта від 30.09.2024 №429- Е/24 та інші документи, зазначені в графі 44 МД.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) згідно п.8 ч.2 ст.53 МКУ - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Декларантом 01.10.2024 року було надіслано листа №0110/2 про відсутність додаткових документів.
Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500100/2024/000011/1 від 01.10.2024 року, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Як вбачається з рішення митним органом було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів з урахуванням виробника товару, модельного року виготовлення, марки, моделі є більшим і становить 11100 дол. США/шт. (МД від 04.07.2024 № UA500100/2024/008033) - з урахуванням: об'єму двигуна, моделі, та модельного року виготовлення. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару № 1 скориговано з рівня 6155 дол. США/шт. до рівня 11100 дол. США/шт.
Так, у рішенні № UА500100/2024/000011/1 від 01.10.2024 року відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які і підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до п.1 п.6 ч. 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) У інвойсі від 25.05.2024 № СІА-2408021818, продавцем зазначено, що доставка автомобіля в Україну коштує 1600 дол.США. Для підтвердження (витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (документи не надавались). Не зазначені умови поставки товару. У наказі МФУ від 24.05.2012 № 599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення. Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано;
3) також, відсутня інформація щодо перевезення ктз внутрішньою територією іноземної країни відправлення;
4) у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Проте, у наданих до митного оформлення Документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта «методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092»;
5) у зв'язку з тим, що даний транспортний засіб придбано на аукціоні, це виключає відстрочення платежу. Згідно частиною 2 статті 53 Кодексу одним з основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Також у рішенні вказано, що декларантом не подані документи згідно з і переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500100/2024/000203 від 01.10.2024 року.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 24UA500100011680U5 від 03.10.2024 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 65 314,36 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Перевіривши матеріали справи та надаючи оцінку обставинам, які викликали у відповідача сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Щодо доводів відповідача з приводу ненадання документів, які підтверджують витрати на навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Тобто, з огляду на положення ст. 58 МК України витрати на транспортування та на навантаження оцінюваних товарів додаються до митної вартості товару лише у тому випадку, коли вони не включені до ціни товару.
Відповідно до інвойсу № СІА-2408021818 від 25.05.2024 року, поставка автомобіля здійснювалась на умовах CFR, Чорноморськ, Україна.
Так, згідно з правилами А.3 Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, за умовами перевезення CFR, Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу. Також, у продавця не має зобов'язань щодо страхування товару.
Згідно з правилами А.6 Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, за умовами перевезення CFR Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4; - сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну, у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
Згідно з правилом Б.3 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, у покупця відсутні зобов'язання щодо перевезення та страхування товару.
Тобто, за умовами поставки CFR (Інкотермс) обов'язок щодо укладання договорів та оплати вартості перевезення товару лежить на продавцеві, тому вартість перевезення, що вказана у інвойсі є остаточною, такою що включає витрати на навантаження та розвантаження товару, визначається продавцем самостійно та враховується під час визначення ціни товару, а тому вимога надати документи, що підтверджують вартість перевезення, навантаження/розвантаження товару є безпідставною.
Щодо зауважень митного органу до наданого позивачем висновку експерта, суд зазначає, що з урахуванням ч. 3 ст. 53 МК України, висновок експерта є додатковим документом, який підтверджує митну вартість товару і позивач не може нести відповідальність за дотримання процедури його оформлення.
Зауваження митного органу до порядку виготовлення висновку експерта про вартісні характеристики придбаного позивачем автомобіля не може впливати і не впливає на числові показники митної вартості товару.
Щодо тверджень митного органу про те, що у зв'язку з тим, що даний транспортний засіб придбано на аукціоні, що, в свою чергу, виключає відстрочення платежу, позивач повинен був надати підтвердження оплати товару, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 4 ч. 2 статті 53 Кодексу, до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Сторонами у справі не заперечується, що легковий автомобіль Марка - LAND ROVER: Модель - RANGE ROVER EVOQUE; Номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , придбано позивачем на аукціоні.
За таких обставин, товар не міг бути проданий з відстроченням платежу, а тому, згідно вимог ч.2 ст.53 МК України, позивач мав обов'язок надати митному органу банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Однак, такі документи не надані позивачем ані до митного органу (що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документа за кодом «3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару), ані до суду.
Доказів, які б підтверджували відстрочення платежу, позивачем ні Митниці, а ні суду також не надано.
Ненадання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються даного товару, не дало змогу відповідачу перевірити числове значення заявленої митної вартості товару, відповідно до умов ч.1 ст.54 МК України.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
В даному випадку у контролюючого органу були підстави для виникнення об'єктивних сумнівів щодо дійсної митної вартості автомобіля, заявленого позивачем до митного оформлення, а відтак, і підстави для витребування додаткових документів.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
З урахуванням того, що позивачем придбано товар, який ввезено на митну територію України на аукціоні та, враховуючи, що надання банківських платіжних документів, за умови оплати рахунку, є обов'язком декларанта, оскільки надання документів, які підтверджують оплату товару передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а не ч. 3 ст. 53 МК України, суд вважає, що відповідач обґрунтовано витребував у позивача такі документи.
Позивач витребуваних контролюючим органом документів на підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля не надав. В свою чергу, надані до митного оформлення документи не давали змогу визначити митну вартість товару за першим методом, оскільки не підтверджено ціну товару.
Враховуючи вищевикладене, митниця визначила митну вартість товару за резервним методом відповідно до умов статті 64 Митного кодексу України, використовуючи наявну у митниці інформацію про вартість транспортного засобу з подібними характеристиками (враховуючи виробника товару, марку, модель, об'єм двигуна, модельний рік виробництва), який продавався на експорт в Україну у максимально наближений період до ввезення оцінюваного товару, митну вартість якого було визнано митницею на рівні 11100 дол. США за МД від 04.07.2024 № UA500100/2024/008033.
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем є обґрунтованими та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей та картка відмови у прийнятті в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правомірними, а тому позовні вимоги до задоволення не належать.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України № UА500100/2024/000011/1 від 01.10.2024 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UА500100/2024/000203 від 01.10.2024 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.09.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва