Справа № 420/38406/24
03 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоплаченої суми додаткової винагороди,-
До Одеського окружного адміністративного суду 11.12.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, зі сплати ОСОБА_1 додаткової винагороди;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму додаткової винагороди за виконані бойові завдання листопада 2022 та грудня 2022 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану у розмірі 80000 грн. (вісімдесят тисяч гривень).
В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як стверджує позивач, за період проходження служби начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у відношенні до позивача видано низку бойових розпоряджень, котрі він виконував у 2022 році. Порівнявши кількість виконаних бойових розпоряджень з даними щодо їх оплати за 2022 рік, котрі містяться у картці грошового забезпечення позивачем з'ясовано невиконання у повному обсязі відповідачем зобов'язань зі сплати додаткової винагороди за виконані позивачем бойові розпорядження листопада 2022 та грудня 2022 (решта місяців 2022 року не є спірною). Так, у листопаді 2022 у відношенні до позивача видано 12 бойових розпоряджень, а саме: №713/шт/дск від 12.11.2022, №1/дск від 20.11.2022, №2/дск від 21.11.2022, №3/ дск від 22.11.2022, №4/дск від 23.11.2022, №5/дск від 24.11.2022, №6/дск від 25.11.2022, №7/дск від 26.11.2022, №8/дск від 27.11.2022, №9/дск від 28.11.2022, №10/ дск від 29.11.2022, №11/дск від 30.11.2022. У грудні у відношенні до позивача видано 31 бойове розпорядження, а саме: № 12/дск від 01.12.2022, № 13/дск від 02.12.2022,№ 14/дск від 03.12.2022, № 15/дск від 04.12.2022,№ 16/дск від 05.12.2022, № 17/дск від 06.12.2022, № 18/дск від 07.12.2022, № 19/дск від 08.12.2022, №20/дск від 09.12.2022, № 21/дск від 10.12.2022, № 22/дск від 11.12.2022, № 23/дск від 12.12.2022, № 24/дск від 13.12.2022, № 25/дск від 14.12.2022, № 26/дск від 15.12.2022, №27/дск від 16.12.2022, № 28/дск від 17.12.2022, №29/дск від 18.12.2022, №30/дск від 19.12.2022, № 31/дск від 20.12.2022, № 32/дск від 21.12.2022, № 33/дск від 22.12.2022, № 34/дск від 23.12.2022, № 35/дск від 24.12.2022, № 36/дск від 25.12.2022, №37/дск від 26.12.2022, № 38/дск від 27.12.2022, № 39/дск від 28.12.2022, №40/дск від 29.12.2022, №41/дск від 30.12.2022, №42/дск від 31.12.2022. У позові зазначено, що виконання названих бойових розпоряджень підтверджено журналом бойових дій. Відповідно до картки грошового забезпечення, у колонці бойові виплати наведені певні суми, однак, аналізуючи вказану довідку та поєднуючи її з вищеназваними документами, якраз і має місце невідповідність наведених у ній показників дійсним обставинам справи щодо листопада 2022 та грудня 2022, що породжує у позивача сумнів у повноті виконання відповідачем своїх зобов'язань з виплати додаткової винагороди: Так, у листопаді позивач виконував 12 бойових розпоряджень, 12.11.2022 та з 20.11.2022 по 30.11.2022, у грудні 2022 - 31 бойове розпорядження з 01.12.2022 по 31.12.2022, тобто цілий місяць безперервно. Позивач вказує, що виходячи з норми п.1 ПКМУ від 28.02.2022 №168 у редакції за листопад 2022 - грудень 2022, яка визначала базисом для нарахування додаткову винагороду до 100000 грн. пропорційно від часу виконання бойових завдань, враховуючи, що: у листопаді 2022 (30 кал.днів) позивач виконував бойові розпорядження 12 днів, належна йому сума додаткової винагороди обраховується пропорційно: 12 днів виконання бойових завдань х 100000 грн / 30 календарних днів місяця = 40000 грн. у грудні 2022 ( 31 кал.дн) позивач безперервно виконував бойові розпорядження цілий місяць, отже, належною йому сумою додаткової винагороди є саме 100000 грн. Дані довідки про грошове забезпечення за листопад 2022 та за грудень 2022 містять показники додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. помісячно, що свідчить про те, що відповідний обов'язок щодо сплати позивачу додаткової винагороди відповідачем у повному обсязі не виконано та, за відповідачем рахується заборгованість, яка за листопад 2022 року становить: 40000 грн. - 30000 грн. = 10000 грн., за грудень 2022 становить: 100000 грн. - 30000 грн. = 70000 грн., а загалом: 10000 грн. + 70000 грн. = 80000 грн. Таким чином, як стверджує позивач, між сторонами виник спір відносно правильності нарахувань та виплати відповідачем додаткової грошової винагороди до 100000 грн. відповідно до ПКМУ від 28.02.2022 № 168 за виконані позивачем бойові розпорядження листопада 2022 та грудня 2022, заборгованість по якій, на думку позивача, становить 80000 грн., перевірка чого наразі можлива виключно у судовому порядку, позаяк на відповідний адвокатський запит, належних та достатніх доказів щодо виконання відповідачем положень ПКМУ від 28.02.2022 № 168 у відношенні до позивача надано не було, а чинне законодавство, у свою чергу, не містить обов'язку щодо звернення військовослужбовця з якимось окремим рапортом з питання виплати заборгованості по додатковій винагороді.
Ухвалою судді від 16.12.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
30.12.2024 року (вх.№ ЕС/79435/24) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивує відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
У відзиві вказано, що доводи позивача, щодо ненарахування та не виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно з розрахунку на місяць пропорційно від часу безпосередньої участі у забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії при виконанні бойових спеціальних завдань - повністю не відповідає дійсності. Оскільки за вказаний вище період на постійній основі нараховувалась та виплачувалось додаткова грошова винагорода на підставі наступних наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від; від 01.12.22 №281; від 03.01.23 №4. Вказані накази відпрацьовувались на підставі поданих рапортів командирів підрозділів про фактичне виконання бойових (спеціальних) завдань.
Як стверджує відповідач, за період листопад - грудень 2022 року додаткова грошова винагорода у розмірі 30 тис. позивачу нараховувалась та виплачувалась на підставі дії редакції № 1146 від 08.10.2022 постанови КМ України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за спірний період листопад-грудень 2022 року, то у відзиві вказано, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №281 від 01.12.2022 року ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану за листопад 2022 року з розрахунку 30000,00 грн. на місяць у сумі 30000,00 грн. Після здійснення утримання військового збору (1,5%) 450,00 грн. 07.12.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 29550,00 грн. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №4 від 03.01.2023 року ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану за грудень 2022 року з розрахунку 30000,00 грн. на місяць у сумі 30000,00 грн. Після здійснення утримання військового збору (1,5%) 450,00 грн. 10.01.2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 29550,00 грн. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №46 від 03.02.2023 року було донараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану за 20.11.2022- 30.11.2022 з розрахунку 70000,00 грн. на місяць у сумі 25666,67 грн. Після здійснення утримання військового збору (1,5%) 385,00 грн. 22.02.2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 25281,67 грн. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №63 від 06.03.2023 року було донараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану за грудень 2022 року з розрахунку 70000,00 грн. на місяць у сумі 70000,00 грн. 22.03.2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 70000,00 грн.
Таким чином, як стверджує відповідач, загалом за листопад 2022 року ОСОБА_1 було нараховано додаткової винагороди на період дії воєнного стану у сумі 55666,67 грн. (за 01.11.2022-19.11.2022 - 19000,00 грн., за 20.11.2022-30.11.2022 - 36666,67 грн.), перераховано на картковий рахунок після відрахування обов'язкових податків і зборів - 54831,67 грн., за грудень 2022 року нараховано додаткової винагороди на період дії воєнного стану у сумі 100000,00 грн., перераховано на картковий рахунок після відрахування обов'язкових податків і зборів - 99550,00 грн. 06.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 буде проведено звірку з АБ «УКРГАЗБАНК за результатами якої буде складено Акт звірки зарахувань.
Відповідач звертає увагу на те, що позивачем жодних доказів щодо невиплати додаткової грошової винагороди не подано.
З урахуванням вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
06.01.2025 року (вх.№ЕС/1498/25) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
08.01.2025 року (вх.№ЕС/2461/25) від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року закрито провадження у адміністративній справі № 420/38406/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, зі сплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та про стягнення недоплаченої суми додаткової винагороди за виконанні бойові завдання за період з 20.11.2022-30.11.2022 та за грудень 2022 року і похідної вимоги.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позові, відповідь на відзив, пояснень, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 , проходить дійсну військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З даних позивача до суду доказів, судом встановлено, що:
- у листопаді 2022 у відношенні до позивача видано 12 бойових розпоряджень, а саме: №713/шт/дск від 12.11.2022, №1/дск від 20.11.2022, №2/дск від 21.11.2022, №3/ дск від 22.11.2022, №4/дск від 23.11.2022, №5/дск від 24.11.2022, №6/дск від 25.11.2022, №7/дск від 26.11.2022, №8/дск від 27.11.2022, №9/дск від 28.11.2022, №10/ дск від 29.11.2022, №11/дск від 30.11.2022;
- у грудні у відношенні до позивача видано 31 бойове розпорядження, а саме: № 12/дск від 01.12.2022, № 13/дск від 02.12.2022,№ 14/дск від 03.12.2022, № 15/дск від 04.12.2022,№ 16/дск від 05.12.2022, № 17/дск від 06.12.2022, № 18/дск від 07.12.2022, № 19/дск від 08.12.2022, №20/дск від 09.12.2022, № 21/дск від 10.12.2022, № 22/дск від 11.12.2022, № 23/дск від 12.12.2022, № 24/дск від 13.12.2022, № 25/дск від 14.12.2022, № 26/дск від 15.12.2022, №27/дск від 16.12.2022, № 28/дск від 17.12.2022, №29/дск від 18.12.2022, №30/дск від 19.12.2022, № 31/дск від 20.12.2022, № 32/дск від 21.12.2022, № 33/дск від 22.12.2022, № 34/дск від 23.12.2022, № 35/дск від 24.12.2022, № 36/дск від 25.12.2022, №37/дск від 26.12.2022, № 38/дск від 27.12.2022, № 39/дск від 28.12.2022, №40/дск від 29.12.2022, №41/дск від 30.12.2022, №42/дск від 31.12.2022.
З наданої відповідачем до суду довідки №17 від 08.01.2025 року судом встановлено, що:
- відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №281 від 01.12.2022 року ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану за листопад 2022 року з розрахунку 30000,00 грн. на місяць у сумі 30000,00 грн. Після здійснення утримання військового збору (1,5%) 450,00 грн. 07.12.2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 29550,00 грн;
- відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №4 від 03.01.2023 року ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану за грудень 2022 року з розрахунку 30000,00 грн. на місяць у сумі 30000,00 грн. Після здійснення утримання військового збору (1,5%) 450,00 грн. 10.01.2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 29550,00 грн;
- відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №46 від 03.02.2023 року було донараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану за 20.11.2022- 30.11.2022 з розрахунку 70000,00 грн. на місяць у сумі 25666,67 грн. Після здійснення утримання військового збору (1,5%) 385,00 грн. 22.02.2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 25281,67 грн;
- відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №63 від 06.03.2023 року було донараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану за грудень 2022 року з розрахунку 70000,00 грн. на місяць у сумі 70000,00 грн. 22.03.2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано 70000,00 грн;
- за листопад 2022 року ОСОБА_1 було нараховано додаткової винагороди на період дії воєнного стану у сумі 55666,67 грн. (за 01.11.2022-19.11.2022 - 19000,00 грн., за 20.11.2022-30.11.2022 - 36666,67 грн.), перераховано на картковий рахунок після відрахування обов'язкових податків і зборів - 54831,67 грн.
- за грудень 2022 року нараховано додаткової винагороди на період дії воєнного стану у сумі 100000,00 грн., перераховано на картковий рахунок після відрахування обов'язкових податків і зборів - 99550,00 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, зі сплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З урахуванням постановленої судом ухвали про закриття провадження по справі в частині позовних вимог, розглядаючи дану справу суд надає оцінку питанню наявності у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди до 100000 тисяч за 12.11.2022 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1, 2 ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
В ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» (далі, - Постанова № 168) (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
При цьому підставою для виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн Постановою № 168 (у первинній редакції) було визначено лише наявність дії воєнного стану у відповідному місяці, за який вона виплачується.
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з п.1 Постанови №168 (в редакції, чинній станом на 12.11.2022 року установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно п.1-2 Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
У відповідності до вимог 34 розділу наказу МО України від 07.06.2018 року № 260 п.3 визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій; склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави; розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Пунктом 4 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 10 визначено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Судом встановлено, що у листопаді 2022 у відношенні до позивача видано, зокрема, бойове розпорядження №713/шт/дск від 12.11.2022 року.
Так, згідно витягу з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 інв №19/дск від 29.10.2022 року на виконання бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.11.2022 №187/дск у зв'язку з обстановкою, яка склалася, створенням комендатур в зонах відповідальності ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", відповідно до бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2022 №713/шт/дск, з метою виконання завдань, покладених на Військову службу правопорядку, відряджено визначений особовий склад ІНФОРМАЦІЯ_1 для виконання завдань за призначенням на території Херсонської області. Зокрема, позивач здійснив несення служби на блок-посту, розташованому на території Херсонської області: Траса М14 об'їзна дорога с. Чорнобаївка в'їзд до АДРЕСА_1 (перший в'їзд до АДРЕСА_1 .
Відповідач не заперечує факт того, що несення позивачем 12.11.2022 року служби на блок-посту, розташованому на території Херсонської області: Траса М14 об'їзна дорога с. Чорнобаївка в'їзд до АДРЕСА_1 (перший в'їзд до АДРЕСА_1 є підставою для виплати йому додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень.
Оскільки позивач 12.11.2022 року виконував бойове розпорядження на підтвердження чого до суду надано витяг із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 інв №19/дск від 29.10.2022 року, зважаючи на те, що за вказану дату додаткову винагороду збільшену до 100000 гривень позивачу виплачео не було, суд вважає, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», зі сплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за 12.11.2022 року є протиправною.
Щодо вимог позивача про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму додаткової винагороди за виконані бойові завдання, то суд зазначає.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Суд зазначає, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», зі сплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за 12.11.2022 року;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за 12.11.2022 року збільшену до 100000 гривень із розрахунку за відповідний день.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоплаченої суми додаткової винагороди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», зі сплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за 12.11.2022 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за 12.11.2022 року збільшену до 100000 гривень із розрахунку за відповідний день та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя О.А. Вовченко