03 вересня 2025 рокусправа № 380/8722/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового - повідомлення рішення,
товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (далі - позивач, ТзОВ «СПЕШЛТЕХ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 14.01.2025 №981/13-01-07-09.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ГУ ДПС у Рівненській області, на підставі наказу №2940-п від 27.11.2024 здійснено фактичну перевірку магазину «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза» з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками). За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 05.12.2024 (бланк №001240). За висновками акта перевірки, на думку перевіряючих, встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Не погодившись з висновками перевірки позивачем було подано заперечення на акт перевірки у ГУ ДПС у Рівненській області. Однак, платником податків отримано відповідь про те, що висновки, викладені в акті перевірки вирішено залишити без змін. На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 №981/13-01-07-09, яким до ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» застосовано штрафні санкції на загальну суму 152054,00 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Державної податкової служби України, де за результатами розгляду прийнято рішення про результати розгляду скарги від 28.03.2025 за №8758/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у відповідача не було підстав для проведення фактичної перевірки та як позивачем належним чином ведеться відповідний облік товарів.
Ухвалою суду від 05.05.2025 суддя відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
19.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №41484), в якому представник пояснив, що в основу проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача відповідачем покладено п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою вищезазначеними підпунктами, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Підставою для призначення відповідачем фактичної перевірки у позивача був лист ДПС України 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07 та доповідна записка. В листі зазначалося про наявність інформації, яку опублікував Плiнський Євген на офiцiйному YоuТubе каналi “Плинский media» стосовно здійснення незаконної реалiзацiї дороговартiсної технiки (APPLE), яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів. Зокрема, згідно опублікованої ОСОБА_1 інформації на території України здійснюється реалізація техніки “APPLE», при продажу якої продавцями пропонуються різноманітні форми розрахунків, в т.ч. безготівковими коштами (з банківської картки та банківську картку фізичної особи), віртуальними коштами. При цьому такі розрахунки здійснюються без застосування РРО та/або ПРРО та відповідно без видачі споживачу відповідного розрахункового документа. Також, згідно наведеної інформації, окремі продавці такої техніки не мають відповідних документів, які підтверджують облік та походження таких товарів у місці продажу. Таким чином, така отримана інформація «яка свідчить про можливі порушення» є тією як юридичною так і фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Також, представник відповідача зазначає, що наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Таким чином, аналіз абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки мають зазначатися будь-які додаткові відомостей, такі як фактичні обставини, що стали передумовою для призначення перевірки, а тому відповідно такі накази про проведення фактичних перевірок не повинні містити наявну чи отриману інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування. Крім цього, представник відповідача звертає увагу на зміст наказу № 2940-п від 27.11.2024 про проведення фактичної перевірки, в якому відображена в повному обсязі вся необхідна та визначена вимогами ст. 81 Податкового кодексу України інформація. Представник відповідача зазначає, що позивач у позовній заяві вказує про відсутність з його боку порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що стосувалися реалізації ТМЦ, які не обліковані у встановленому порядку, оскільки контролюючому органу під час перевірки були надані накладні на переміщення, а також додатково були скеровані на адресу ГУ ДПС у Рівненській області при наданні заперечень на акт перевірки, однак такі безпідставно не взято до уваги. Однак, таке твердження позивача не відповідає фактичним обставинам справи та не спростовує допущеного ним порушення. Так, на початок фактичної перевірки 05.12.2024 в торговельному об'єкті (в магазині), де здійснює торгівлю позивач (м. Рівне, вул. О. Борисенка, 1 ТРЦ “Злата Плаза»), працівниками ГУ ДПС у Рівненській області, які проводили перевірку, було знято залишки товарних запасів, які фактично знаходяться в реалізації на момент перевірки та результатами чого складено відповідний акт зняття залишків товару та встановлено наявність товару на загальну суму 49983,00 грн. Документів щодо погодження таких товарів та про підтвердження їх обліку на початок перевірки надано не було. При цьому, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо. Таких документів, на початок перевірки, а саме 29.11.2024, надано не було. Позивачем лише 03.12.2024 було надано одну накладну на переміщення №21/12 від 28.12.2024, що підтверджується як складеним актом контролюючого органу про ненадання документів, так і власноручним завіренням позивачем копії такої накладної. Накладні на переміщення в розумінні дотримання вимог ведення обліку товарних запасів юридичною особою, не є тими документами, що підтверджують облік та походження товару, оскільки дані накладні створені безпосередньо ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для переміщення товару з основного складу до торгової точки. Така накладна на переміщення, не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ». З огляду на наведені норми законодавства та встановлених перевіркою порушень ненадання документів на підтвердження походження та обліку товарів, які знаходились на реалізації в магазині позивача та описані в акті зняття залишку та на реалізовані мобільних телефонів згідно відповідних чеків, позивач, у розглядуваному випадку повинен був надати як документи на внутрішнє переміщення товару, так і документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання і саме на початок перевірки. При цьому, представник відповідача наголошує, що документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання позивачем не долучено і до матеріалів судової справи. Крім цього, проведеною фактично перевіркою встановлено реалізацію товарів на суму 102071 грн. згідно з базою даних СОД РРО (додаток 1 до акта), проте документів, які підтверджують проходження та облік даного реалізованого товару. Як вбачається із додатка 1, під час проведення контролюючим органом фактичної перевірки (29.11.2024, 30.11.2024) позивачем здійснювалась реалізація товару (фен Dyson, випрямляч Dyson, мобільні телефони, навушники) як за готівку так і банківськими картками. Документів на підтвердження походження вказаного товару та його облік надано не було. Крім цього, на думку представника відповідача, безпідставним є посилання позивача, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом оригіналів первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 810/3247/16, від 07.08.2018 у справі № 825/10/17, від 30.04.2020 у справі №803/954/14 та від 05.04.2023 у справі №420/7844/20. Таке твердження позивача не відповідає приписам ст. 20 Закону № 265 ВР і не є нерелевантними до даних правовідносин, оскільки такі правові висновки Верховним Судом сформовано по правовідносинах до внесення змін у п. 12 ст. 3 та ст. 20 Закону № 265/95. З огляду на викладене, аргументи та обґрунтування, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки акта фактичної перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення щодо нарахування штрафної санкції за порушення вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР. У зв'язку із наведеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.
21.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №42456), в якій пояснив, що у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що підставою для призначення фактичної перевірки у наказі №2940-п від 27.11.2024 було визначено п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, що викладена в листі ДПС України №19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024. З листа ДПС України №19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024, як зазначає представник позивача, вбачається, що по - перше він датований 03.07.2024, а по-друге в ньому зазначено наступне: «активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог статті 80 Податкового кодексу України, які розпочати не пізніше 08.07.2024.». Отже, лист ДПС України, на який посилається відповідач у своєму відзиві стосується перевірок, які мали бути проведені до 08.07.2024 та на момент проведення фактичної перевірки (29.11.2024-05.12.2024), за якою винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, був виконаний та реалізований, а фактична перевірка на його підставі - проведена. Більше того, посилання відповідача на лист ДПС України №19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024, як на джерело інформації від контролюючого органу, що слугувала підставою для проведення фактичної перевірки, є недоречним, оскільки в самому листі відсутні будь-які посилання на конкретні порушення ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» законодавства, контроль за якими покладено на податкові органи. Більше того, представник позивача вважає, що ця інформація може бути використана лише у тому випадку якщо у ній наявне посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на податкові органи. Проте, з аналізу зазначеної вище інформації (листа) не вбачається конкретного порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на податкові органи. А тому, посилання на даний лист ДПС України не може слугувати законною підставою до проведення фактичної перевірки позивача. Крім того, в наказі №2940-п від 27.11.2024 підставою проведення фактичної перевірки було визначено п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, тобто наявність або отримання інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування. Водночас, представник позивача звертає увагу суду, що гр. ОСОБА_2 , не є посадовою особою ні органів державної влади, ні органів місцевого самоврядування. Як видно з акту перевірки, вона розпочата 29.11.2024 о 15:10 (п'ятниця). Продавцю магазину «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза», діяльність в якому здійснює ТзОВ «СПЕШЛТЕХ», вручено запит про надання документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема: у разі наявності зареєстрованого РРО/ПРРО реєстраційне посвідчення, довідку про опломбування РРО, документи, що підтверджують право користування господарською одиницею, договір з банком/анкета заява на еквайрингові підключення, банківські виписки по еквайрингу в розрізі трансакцій по даті та часу за період, трудові договори (накази) з найманими працівниками. Строк надання документів визначений в запиті до 03.12.2024 14:00 год. Отже, як вбачається з даного запиту, в ньому взагалі відсутні вказівки щодо необхідності надання первинних документів, які підтверджують облік та походження товару. Позивач на виконання вимоги надав усі документи. Факт надання вказаних документів відображений контролюючим органом в акті фактичної перевірки. Акт не надання (відмови у наданні) первинних документів в ході перевірки не складався. Отже, документи, які підтверджують облік і походження товарів, а саме: накладна на переміщення №21/12 від 28.11.2024 були надані разом із всіма іншими документами. Про це стверджує ГУ ДПС у Рівненській області в акті ненадання документів. Про надання цих документів свідчить також п. 4.5 акту перевірки, де накладна на переміщення №21/12 від 28.11.2024 зазначена як додаток до акту перевірки. Всі товари, які знаходилися у місці продажу, відображені у відповідних первинних документах (накладних на переміщення №21/12 від 28.11.2024, №21/13 від 30.11.2024), які були надані під час перевірки (в п. 4.5 акту перевірки про це зазначено), а також долучалися під час подання заперечення на акт перевірки та адміністративного оскарження спірного рішення. Як вже зазначалось позивачем у позовній заяві, специфіка діяльності ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» полягає у наявності певної кількості господарських одиниць (торгових одиниць) у різних областях України. При цьому, таких господарських одиниць в одній області може бути декілька. У свою чергу, надходження товарів (товарних запасів) на конкретну господарську одиницю може відбуватись як безпосередньо від контрагентів-постачальників, так і за рахунок їх внутрішнього переміщення між підрозділами (торговими одиницями) товариства в залежності від господарської необхідності. Надходження товарних запасів на певну господарську одиницю знаходить своє відображення у відповідних документах (зокрема, але не виключно, накладних на внутрішнє переміщення), якими супроводжується кожна поставка (надходження) товару. Щодо товарів, які зазначені в акті зняття залишків, то представник позивача зазначає, що частина з них відображена в накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024. А також частина цього товару відображена у накладній на переміщення №21/10 від 21.11.2024, яка надавалась контролюючому органу під час проведення перевірки від 22.11.2024. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що проведеною перевіркою встановлено реалізацію товарів на суму 102071,00 грн згідно з базою даних СОД РРО (додаток 1 до акта перевірки), проте не надано документів, які підтверджують їх облік та походження. Як вбачається з додатка 1 до акта перевірки, мова йде про товар, який реалізовувався за період з 29.11.2024 по 04.12.2024, а саме:
- випрямляч Dyson Airstrait straightener (Nickel / Copper) (408202-01). Сума операції - 19 170,00 грн;
- мобільний телефон 14 128 Midnight used. Сума операції - 22 799,00 грн;
- фен для волосся Dyson HD07 Supersonic Prussian Blue/Copper (412525-01). Сума операції - 17 149,00 грн;
- мобільний телефон 13 256 pink used. Сума операції - 21 579,00 грн;
- навушники Apple AirPods 4 (2024) (MXP63) new. Сума операції - 6 499,00 грн;
- мобільний телефон 11 Pro Max 256 silver used. Сума операції - 14 875,00 грн.
Представник позивача у відповіді на відзив звертає увагу суду на те, що зазначений товар, про який йде мова у додатку 1 до акту перевірки, відображений у накладних на переміщення, які надавались під час перевірки та адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. Зокрема, випрямляч Dyson Airstrait straightener (Nickel/Copper) (408202-01) відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 20; мобільний телефон 14 128 Midnight used відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 8; фен для волосся Dyson HD07 Supersonic Prussian Blue/Copper (412525-01) відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 48; мобільний телефон 13 256 pink used відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 7; навушники Apple AirPods 4 (2024) (MXP63) new відображені у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 11; мобільний телефон 11 Pro Max 256 silver used відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 6. Отже, доводи відповідача про відсутність документів, які підтверджують облік та походження реалізованого товару на суму 102 071, 00 грн не відповідають дійсності. З огляду на викладене, представник позивача вважає, що контролюючим органом було безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення та застосовано штраф до ТзОВ «СПЕШЛТЕХ». Просить суд позовні вимоги задовольнити.
30.05.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №45065), в який представник відповідача зазначив, що як свідчать матеріали справи, в основу проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача відповідачем покладено п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. На підтвердження наявності підстав визначених нормами п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України відповідачем до відзиву було долучено лист ДПС України 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07. Із змісту листа ДПС України 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07 вбачається про наявність інформації, яку опублiкував Плiнський Євген на офiцiйному YоuТubе каналi “Плинский media» стосовно здiйснення незаконної реалiзацii дороговартiсної техніки (APPLE), яка потрапила на територiю України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів. Зокрема, згідно опублікованої ОСОБА_1 інформації на території України здійснюється реалізація техніки “APPLE», при продажу якої продавцями пропонуються різноманітні форми розрахунків, в т.ч. безготівковими коштами (з банківської артки та бінківську картку фізичної особи), віртуальними коштами. При цьому такі розрахунки здійснюються без застосування РРО та/або ПРРО та відповідно без видачі споживачу відповідного розрахункового документа. Також, згідно наведеної інформації, окремі продавці такої техніки не мають відповідних документів, які підтверджують облік та походження таких товарів у місці продажу. Таким чином, така інформація щодо реалізації техніки “APPLE» викладена саме в листі ДПС» і є тією фактичною та законною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Щодо посилання позивача на те, що в листі ДПС України від 03.07.2024 зазначено про необхідність проведення заходів податкового контролю, а саме проведення відповідних фактичних перевірок розпочати не пізніше 08.07.2024 та того, що лист ДПС України, на який посилається відповідач у своєму відзиві, стосується перевірок, які мали бути проведені до 08.07.2024 та на момент проведення фактичної перевірки (29.11.2024-05.12.2024), за якою винесене оскаржуване ППР, був виконаний та реалізований, а фактична перевірка на його підставі - проведена то такі не заслуговують на увагу та не підтверджують відсутність підстав для проведення фактичної перевірки. Позивач, по-перше, не наділений повноваженнями давати оцінку та визначати дотримання/недотримання терміну виконання вимог листа ДПС його уповноваженими структурними підрозділами та втручатися у дискреційні повноваження контролюючого органу, по-друге, зазначеним листом не встановлено кінцевого терміну виконання поставлених завдань ДПС України і відповідно про не можливість провести та відсутність права у контролюючого органу провести перевірку з підстав визначених у даному листі після 08.07.2024. Також на підтвердження правомірності зазначеної в наказі про проведення фактичної перевірки підстави визначеної п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України додатково долучив копію доповідної записки від 27.11.2024 управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області. З приводу повторних тверджень позивача про відсутність у запиті контролюючого органу про необхідність надання первинних документів, які підтверджують облік та походження товару. Представник відповідача наголошує, що поєднання "раптовості" як визначальної мети фактичної перевірки, а також визначеного п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, є законодавчо встановленою формою контролю за належним здійсненням господарської діяльності відповідного суб'єкта саме в день перевірки і на відповідну календарну дату. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75, п. 80.1. ст. 80 Податкового кодексу України), тобто, без попередньої вимоги, раптово з метою з'ясування на певну календарну дату обставини дотримання/недотримання платниками податків законодавства, в тому числі ведення суб'єктами господарювання в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Пунктом п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів визначено саме на початок проведення перевірки. Щодо повторних тверджень позивача про надання ГУ ДПС у Рівненській області документів, які підтверджують облік і походження товарів, а саме: накладна на переміщення № 21/12 від 28.11.2024 були надані разом із всіма іншими документами. У відзиві відповідачем належними чином, із посиланням на відповідні нормативно правові акти та їх правові норми, було викладено нормативне обґрунтування щодо порядку ведення обліку товарних запасів юридичними особами. Так, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому, накладна на перемiщення № 21/12 від 28.11.2024 не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з одного складу на інший, що належать ТзОВ «СПЕШЛТЕХ», тобто допомагає підприємству контролювати рух матеріальних цінностей, але не його облік. При цьому, яким чином, від кого та на якій підставі потрапив відповідний товар, що зазначений у накладній на переміщення, до суб'єкта господарювання, встановити не є можливим. Накладна на внутрішнє переміщення використовується для оформлення як внутрішнього переміщення матеріалів між складами та цехами, так і для їх відпуску господарствам поза територією підприємства або стороннім організаціям. Накладну-вимогу оформлює матеріально-відповідальна особа складу або цеху, що здає матеріали. З огляду на викладене, як на початок проведення перевірки, так і в ході її проведення відсутні будь-які документи, що підтверджують облік та походження товарів. При цьому зауважив, що такі документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання Позивачем не долучено і до матеріалів судової справи. З огляду на викладене, аргументи та обґрунтування наведені позивачем у позовній заяві та у відповіді на відзив, не спростовують висновки акта фактичної перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення щодо нарахування штрафної санкції за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.
03.06.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №45748), в яких представник позивача зазначив, що у своїх додаткових поясненнях відповідач стверджує, що позивач, по-перше, не наділений повноваженнями давати оцінку та визначати дотримання/недотримання терміну виконання вимог листа ДПС України №19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024 його уповноваженими структурними підрозділами та втручатися у дискреційні повноваження контролюючого органу, по-друге, зазначеним листом не встановлено кінцевого терміну виконання поставлених завдань ДПС України і відповідно про неможливість провести та відсутність права у контролюючого органу провести перевірку з підстав визначених у даному листі після 08.07.2024. Однак, ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з такими доводами відповідача не погоджується, оскільки контролюючий орган сам чітко визначив у своєму листі №19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024 про необхідність активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог ст. 80 Податкового кодексу України, які розпочати не пізніше 08.07.2024. Отже, доводи відповідача про те, що зазначеним листом не встановлено кінцевого терміну виконання поставлених завдань ДПС України не відповідають дійсності. Також позивач жодним чином не втручається в дискреційні повноваження контролюючого органу, а лише констатує факт, який зафіксований в листі ДПС України №19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024. ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» не погоджується з доводами відповідача про те, що надані позивачем накладні на переміщення не є первинними документами, оскільки документи на внутрішнє переміщення, а саме накладні на переміщення №21/12 від 28.11.2024, №21/13 від 30.11.2024 є документами, які належним чином підтверджують облік та походження товару і визначені в ст. 3 Закону №265/95-ВР.
10.06.2025, 20.06.2025 та 18.08.2025 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №48036, №51077, №66956) про проведення судового засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі.
Ухвалою від 25.06.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.
Ухвалою судового засідання, занесеною у протокол судового засідання №4993919 від 19.08.2025, суд ухвалив продовжити розгляд справи в письмову провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» зареєстроване як юридична особа, за адресою: 79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088. Перебуває на загальній системі оподаткування, платник ПДВ.
Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 73.11 Рекламні агентства.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне вул. Олександра Борисенка, 1.
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.11.2024 №2940-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «Ябко» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза», з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2, керуючись ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 80.8 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).
На підставі зазначеного наказу, Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку №5272/ЖЗ/17-00-07-05-15 від 27.11.2024 та №5273/ЖЗ/17-00-07-05-15 від 27.11.2024, магазину «Ябко» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза».
Вказані направлення належним чином до початку проведення перевірки було вручено продавцю ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» Бойчук Н.П., що підтверджується його підписом.
05.12.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину «Ябко» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 1, за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 05.12.2024 (№001240).
Відповідно до висновків акту (довідки) фактичної перевірки встановлено наступні порушення:
- в магазині “Ябко», розташованого в торгово-розважальному центрі “Злата Плаза» за адресою: м. Рівне, вул. Борисенка, 1, де здійснює діяльність ТзОВ «СПЕШЛТЕХ», не забезпечено ведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: на початок перевірки 29.11.2024 об 15.10 год. в продажі знаходились товари, перелік яких наведено в акті зняття залишків товарів на загальну суму 49983,00 грн. без будь-яких документів, що підтверджують їх облік та походження.
- в ході перевірки встановлено реалізацію товарів на суму 102071,00 грн. згідно з базою даних СОД РРО (додаток1 до акта), проте документів, які підтверджують проходження та облік даного реалізованого товару.
Після ознайомлення з актом фактичної перевірки уповноважена особа позивача (Бойчук Н.П.) відмовилась від надання пояснень, його підписання та отримання, у зв'язку з чим працівниками, які проводили таку перевірку, було складено акт про відмову від підписання та отримання примірника акта фактичної перевірки.
Оскільки позивач зареєстрований у м. Львові, матеріали фактичної перевірки надіслані до ГУ ДПС України у Львівській області для прийняття рішення.
На підставі висновків акту перевірки від 05.12.2024 ГУ ДПС у Львівській області встановлено порушення позивачем ч. 22 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ч. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та прийнято спірне податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 14.01.2025 №981/13-01-07-09, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 152054,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження спірне рішення ДПС України залишено без змін.
Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням, зазначеним вище, а, відтак, звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до п. п. 80.1, 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п.п. п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
Пунктом 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У даному випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Більше того, відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити.
При цьому, здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
У спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки від 27.11.2024 №2940-п містить наступні підстави для проведення коментованої перевірки, а саме: п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України до підстав проведення фактичної перевірки віднесено, зокрема, наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено лист ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00, відповідно до якого, з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_3 на офіційному YouTube каналі «Плинський media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об'єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції. Крім цього, доручено активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог ст. 80 ПК України.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, оскільки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України як на підставу для її проведення.
Відтак, порушення положень законодавства в частині наявності підстав для проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.
Аналогічно і щодо процедури проведення перевірки самої перевірки.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень, то суд вказує таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
У постановах від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами Податкового кодексу України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених Податковим кодексом України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була фактичною, саме на позивача було покладено обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити.
Так, судом встановлено, 05.12.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину «Ябко» за адресою м. Рівне, О. Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза», за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером від 05.12.2024 (№001240).
Після ознайомлення з актом фактичної перевірки уповноважена особа позивача ( ОСОБА_4 ) відмовилась від надання пояснень, його підписання та отримання у зв'язку з чим працівниками, які проводили таку перевірку було складено акт про відмову від підписання та отримання примірника акта фактичної перевірки від 06.12.2024 №1210/Ж6/17-00-07-05-18.
Крім цього, відповідачем під розписку працівнику магазину «Ябко» було вручено запит №1 від 27.11.2024, з проханням надати у термін до 13.00 год 03.12.2024 наступні документи, а саме:
- договір з банком/заява на еквайрингові підключення;
- банківські виписки по еквайрингу в розрізі трансакцій по даті і часу за період з 17.10.2024 по 27.11.2024р
- трудові договори ( накази) на прийняття на роботу працівників даного магазину «Ябко»
Станом на 13 год 00 хв 03.12.2024 працівником магазину «Ябко» ОСОБА_4 було надано такі документи:
- виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- наказ №1-н про виконання обов'язків директора ТОВ "СПЕШЛТЕХ" Брижак А.С.
- наказ «Про встановлення прогнозного ліміту готівки в касі від 16.10.2024р. №5-н/26;
- накладна на переміщення №21/12 від 28.11.2024р..
Оскільки, інших документів, а саме, банківські виписки по еквайрингу по магазину «Ябко» не надано, відповідачем було складено акт який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті строк платником податків ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» магазин «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. О. Борисенка, 1, документів для перевірки від 06.12.2024 №1211/Ж6/17-00-07-05-18.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 996).
Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи норми ст.9 Закону № 996, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.
Статтею 4 Закону №996 визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою - операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 85.2. ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 813/3621/17 доводи позивача щодо підтвердження походження та обліку товарів зважаючи на долучені до матеріалів справи первинні документи є необґрунтованими, оскільки такі документи надані вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки. Посилання судів попередніх інстанцій на пояснення свідка - продавця магазину ОСОБА_2, що всі прихідні документи на алкогольні напої зберігаються у позивача, а не у продавця, є необґрунтованими оскільки позивач не подавав податковому органу доказів щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів на іншій господарській одиниці.
Аналогічну правову позицію Верховного Суду зазначено в постанові у справі № 809/886/19 від 04.06.2019 року відповідно до якої, на момент здійснення перевірки позивач не надав контролюючому органу доказів ведення обліку товарів, що в свою чергу унеможливило перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення ним продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Отже, суд встановив, що позивачем до перевірки не надано у повному обсязі документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки за період, що перевірявся. Так, згідно запиту про надання документів (копій документів) не надано до перевірки банківських виписок по еквайрингу та договору з банком/анкета заява на еквайрингові підключення.
Суд зауважує, що надані до матеріалів справи позивачем накладні на переміщення №21/12 від 28.11.2024 та №21/13 від 30.11.2024 не підтверджують облік та походження товару, оскільки дані накладні створені самим ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для переміщення товару з основного складу до торгової точки.
При цьому, накладна на переміщення не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на факт переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з одного складу на інший, що також належать ТзОВ «СПЕШЛТЕХ».
При цьому, суд зауважує, що у позивача було достатньо часу для надання відповідних документів. Проте, жодних відомостей про перешкоди у наданні таких документів посадовим особам контролюючого органу під час перевірки матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що 01.08.2020 набрав чинності Закон України від 20.09.2019 № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», яким ст. 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
При цьому зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.
Тобто, ненадання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
Більше того, документи не надано як до акту перевірки, так і не надано до заперечень на акт перевірки.
В той же час, диспозиція норми ст. 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22.
Виходячи з викладеного та враховуючи джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, суд вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Наведені позивачем доводи не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду справи суд констатує, що відповідачем належними і допустимими доказами доведено правомірність прийнятого ним і оскаржуваного позивачем рішення.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, від 14.01.2025 №981/13-01-07-09 відповідає критеріям визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати, в тому числі на оплату правової допомоги розподілу не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі розподіляти не належить
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 03.09.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна