04 вересня 2025 рокусправа № 380/11642/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 26256622), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №659 від 15.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 ».
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.05.2024 відповідачем винесено рішення №659 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 », згідно якого вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення позивачем підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 . Позивач вказує, що тимчасові споруди на АДРЕСА_2 ним встановлено на підставі поспорта прив?язки 2-х зблокованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Вважає, що висновок відповідача про те, що тимчасова споруда на АДРЕСА_2 встановлена самовільно не відповідає дійсності, а тому рішення відповідача підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 06.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до пунктів 2. 1, 2. 17, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив?язки тимчасової споруди. Проте, дія паспорта прив?язки у позивача закінчилася ще 31.05.2018, а тому така набула статусу самовільно встановленої та є такою, що підлягає демонтажу.
Самовільно встановлені тимчасові споруди підлягають демонтажу у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив?язки, що передбачено п 2.30. Наказу №244 від 21.10.2011. Вказує, що у позивача відсутній паспорт прив?язки, договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та будь-які документи, які б підтверджували факт законного розміщення тимчасової споруди за вказаною позивачем адресою. Окрім цього, ухвалою Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» затверджено Перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові. Але дана тимчасова споруда не входить до вказаної схеми, отже у позивача немає права на її розміщення. Зазначає, що рішення виконавчого комітету №659 від 15.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » відновлює порушені права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_2 .
У відповіді на відзив (письмові пояснення) позивач зазначає, що враховуючи ту обставину, що тимчасові споруди на АДРЕСА_2 встановлено ним на підставі паспорта прив?язки, то безпідставним є висновок відповідача про те, що така споруда встановлена самовільно, а отже безпідставним є рішення відповідача про демонтаж такої споруди як самовільно встановленої. Крім того, стверджує, що враховуючи факт подання позивачем до Львівської міської ради заяви щодо продовження строку дії паспорта прив?язки та відсутність протягом розумного строку рішення про його продовження чи відмову у продовженні, позивач набув право на розміщення малих архітектурних форм на АДРЕСА_2 відповідно до вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Просить звернути увагу на те, що позивачем споруджено тимчасові споруди за вказаною адресою понад 30 років тому, з дотриманням положень чинного законодавства та локальних актів Львівської міської ради, а за весь час експлуатації тимчасових споруд (кіосків) за вказаною адресою, позивач завжди вживав вичерпних заходів для підтримки їхнього функціонування в належному стані відповідно вимог які ставилися Львівською міською радою щодо такого виду споруд, здійснював необхідні перебудови та реконструкції, вживав заходів для підтримки в належному стані благоустрою території біля вказаних споруд. Звертає увагу, що у вказаних тимчасових спорудах здійснюється торгівля та працевлаштовано 7 осіб, серед яких є одинокі матері з дітьми, здійснюється своєчасна сплата податків до бюджету, а використання вказаних тимчасових споруд та здійснення в них господарської діяльності забезпечує позивачу необхідні засоби для проживання. Просить позов задовольнити.
10.07.2024 відповідач надав письмові пояснення, у яких повторно викладено обґрунтування, зазначені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 20025943813.
09.02.2018 Управлінням регулювання забудови департаменту містобудування Львівської міської ради видано паспорт прив'язки 2-х зблокованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності №ТС-2018-0079-3, строком дії до 31.05.2018.
За результатами розгляду листа Залізничної районної адміністрації від 10.04.2024 №4-32-19259, оскільки дія згаданого вище паспорта прив'язки закінчилась, з метою усунення наслідків порушень вимог законодавства при розміщенні тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Львівській міській територіальній громаді, виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №659 від 15.05.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 ».
Позивач вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно із пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
До компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту «а» статті 30 Закону №280/97-ВР).
Згідно статті 31 цього ж Закону №280/97-ВР виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Відповідно до ст. 73 Закону №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. На вимогу відповідних органів та посадових осіб місцевого самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих органів для подання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, відповіді на запити депутатів. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Як передбачено ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки; відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
Аналогічні приписи закріплені і в Положенні про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 (далі - Положення).
Згідно з визначенням п. 1.3 цього Порядку самовільно встановлена тимчасова споруда - це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорта прив'язки ТС.
Пунктом 2.1 цього ж Порядку визначено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорта прив'язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив'язки, та плану земельної ділянки або схемі прив'язки.
Згідно п. 3.14 Положення термін дії паспорта прив'язки тимчасової споруди встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил і Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Львова.
Відповідно до 5.5 Положення договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасових споруд укладається за умови відсутності заборгованості з орендної плати за попередніми договорами станом на дату укладення договорів на термін, визначений ухвалою міської ради.
Відтак, для встановлення правомірності розміщення тимчасової споруди необхідно з'ясувати наявність сукупності умов:
- ухвали Львівської міської ради, згідно з якою тимчасова споруда включена до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд як частина Програми комплексного благоустрою міста;
- чинного договору оренди земельної ділянки, необхідної для розміщення тимчасової споруди;
- дійсного паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
З наведеного, суд приходить до висновку, що тимчасова споруда вважається такою, що встановлена правомірно тільки у разі дотримання усіх трьох вищевказаних умов. І у випадку відсутності хоча б однієї з них тимчасову споруди слід вважати такою, що встановлена самовільно.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.
На об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.
Питання щодо благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд та порядку його проведення, відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Підставою для встановлення тимчасової споруди є отримання паспорта прив'язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення, а також наявність належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 2а-72/12.
Суд звертає увагу, що паспорт прив'язки тимчасової споруди фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 був дійсний до 31.05.2018.
На момент розгляду справи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували законність встановлення спірної тимчасової споруди та наявність повного пакету необхідних документів як на даний час так і на час винесення рішення №659 від 15.05.2024.
Оцінюючи вказані обставини, суд вважає, що відсутність чинного паспорту прив'язки щодо тимчасової споруди, яка знаходиться за адресою є достатньою правовою підставою для прийняття рішення про демонтаж вказаної тимчасової споруди відповідно до п. 2.30, 2.31 Порядку №244 та п.п.7.1.1 Положення №4526.
Оскільки територіальна громада міста в особі Львівської міської ради є також власником земель, на яких розташований окремий конструктивний елемент благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасової споруди позивача, то Львівська міська рада наділена правом володіння, користування і правом розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо обслуговування території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Постановою Верховного Суду України від 30.11.2021 у справі № 1140/2982/18 підтверджуються доводи Виконавчого комітету Львівської міської ради, щодо наявності повноважень у органів місцевого самоврядування на прийняття рішень про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд.
Згідно висновків викладених у постанові Верховного суду від 30.11.2021 у справі №1140/2982/18, чинним законодавством прямо передбачено, що в разі відсутності, закінчення, анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди, або самовільного її встановлення, така споруда підлягає демонтажу.
Проте, жодним нормативним актом не передбачено порядку проведення демонтажу тимчасової споруди з підстав, визначених законодавством. Не визначено чинним законодавством також і компетенції жодного органу державної влади щодо прийняття рішення про демонтаж тимчасової споруди та її проведення.
Верховний Суд звернув увагу, що органи місцевого самоврядування, як представники громади міста, наділені повноваженнями вільно вирішувати будь-які питання місцевого значення, в разі якщо вирішення такого питання не віднесене до компетенції будь-якого іншого органу.
За визначенням абзацу другого частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» поняття «благоустрій населених пунктів» означає комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Передбачені Законом України «Про благоустрій населених пунктів» повноваження реалізуються міськими радами через наявну у них компетенцію, закріплену статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом вирішення виключно на пленарних засіданнях ради питань щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність (пункт 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постановах від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 27.11.2018 у справі № 910/2686/18 та від 12.12.2018 у справі № 826/10330/17, дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою).
Суд звертає увагу й на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №209/5369/15, про те, що демонтаж самовільно встановлених позивачем тимчасових споруд (у тому випадку тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності) переслідує легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту.
Відповідно до п.12.2.6 Ухвали №376 від 21.04.2011 «Про Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади» (зі змінами) самочинно встановлені тимчасові споруди підлягають до демонтажу без попереднього судового розгляду.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач мав достатні правові підстави для прийняття рішення №659 від 15.05.2024 про демонтаж тимчасової споруди на вул. С. Петлюри, 36. Тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Аналогічні праві висновки викладені Верховним Судом в постанові від 30.11.2021 у справі №1140/2982/18.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна