Іменем України
04 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/14767/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить (арк. спр. 1-4):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимальним розміром пенсії з 1 квітня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії з розрахунку 86 % відповідного грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 % сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Позивач вказав, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 серпня 2021 року № 640/11875/21, яке набрало законної сили 17 листопада 2021 року, відповідача зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 2 грудня 2020 року № ВОЗ/6149/7, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 1 квітня 2019 року з розрахунку 86 % відповідного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
27 листопада 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виконання рішення суду, в якій просив при перерахунку основної пенсії врахувати, що її обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність, не відповідатиме закону, пославшись на відповідні правові норми.
30 грудня 2021 року відповідач листом № 35772-36114/Т-02/8-2600/21 повідомив позивача, що в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 серпня 2021 року у справі № 640/11875/21 судом допущено описку, а саме: у зазначеному рішенні необхідно вказати довідку за № ВСЗ/6149/7 замість довідки за № ВОЗ/6149/7. Позивача запевнено, що рішення суду буде невідкладно виконано після надходження завіреної належним чином копії ухвали про виправлення описки, при цьому будь-яких зауважень щодо незастосування обмежень максимального розміру моєї пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для непрацездатних осіб, не надано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2022 року у справі № 640/11875/21 описку в рішенні суду виправлено.
26 січня 2022 року позивачем на адресу відповідача направлено письмове звернення щодо перерахування пенсії за вислугу років за рішенням суду та невідкладного здійснення перерахунку основної пенсії позивача та її виплати у повній відповідності до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 серпня 2021 року.
28 березня 2022 року відповідач листом за № 5594-3092/Т-03/8-2600/22 повідомив позивача, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11 січня 2022 року у справі № 640/11875/21, в лютому поточного року позивачу перераховано пенсію з 1 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року, та надав розрахунок основної пенсії з 1 березня 2022 року.
Розмір пенсії після перерахунку складає 20532,29 грн, з урахуванням індексації - 23406,81 грн, з урахуванням надбавок (діти війни, особливі заслуги) - 23879,38 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії - 19340,00 грн. При цьому будь-яких пояснень з підстав обмеження розміру пенсії не надано.
З посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7- рп/2016, позивач вважає, що застосування обмеження максимального розміру пенсії є протиправним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 15).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 20).
Ухвалу про відкриття провадження у справі та скановану копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено 11 жовтня 2022 року на офіційну електронну адресу, про що свідчать матеріали судової справи (арк. спр. 21, 23).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося.
Згідно з положеннями частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 цю справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження; розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), повторно розпочавши розгляд справи по суті; витребувано від відповідача письмові докази.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за вислугу років, про що свідчать матеріали пенсійної справи № ФА85696 - Міноборони та розрахунки пенсії за вислугу років по пенсійній справі № ФА85696.
Відповідно до протоколу від 2 лютого 2022 року за пенсійною справою № ФА85696 - Міноборони ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року перераховано пенсію за вислугу років у розмірі 86 % сум грошового забезпечення на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 9 серпня 2021 року у справі № 640/11875/21; загальний розмір пенсії з 1 квітня 2019 року, який підлягає виплаті, складає 20913,09 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії - 14970,00 грн.
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі № ФА85696 станом на 13 серпня 2025 року розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугу років (86 % сум грошового забезпечення) становить: загальний розмір пенсії, який підлягає виплаті, складає 28469,05 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
Отже, починаючи з 1 квітня 2019 року (після проведеного перерахунку на виконання судового рішення у справі № 640/11875/21) відповідач обмежує позивачу пенсію максимальним розміром.
Заявою від 27 листопада 2021 року б/н про здійснення перерахунку пенсії позивач просив під час проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 640/11875/21 здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром (арк. спр. 8).
Надаючи відповіді листами від 30 грудня 2021 року № 35772-36114/Т-02/8-2600/21 та від 28 березня 2022 року № 5594-3092/Т-03/8-2600/22 відповідач питання виплати пенсії без застосування її обмеження максимальним розміром залишив поза увагою (арк. спр. 9, 11).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 1 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 440/994/20, від 10 травня 2023 року у справі № 620/9370/21, від 02 червня 2023 року у справі № 420/14462/20, від 04 липня 2023 року у справі № 420/10528/21, від 23 серпня 2023 року у справі № 520/13287/21, від 07 вересня 2023 року у справі № 285/2784/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 560/2041/22 та від 29 листопада 2024 року у справі № 380/24058/23 Верховний Суд дійшов таких висновків:
«… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. …».
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-XII як спеціального, а не Закону № 3668-VI, яким лише внесено зміни до Закону № 2262-XII.
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 1 квітня 2019 року - дати проведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправним.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії позивачу, починаючи з 1 квітня 2019 року без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також за наслідками розгляду цієї справи суд вважає за необхідне зазначити, що висновки суду у справі щодо виплати пенсії без її обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є обов'язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки пенсії.
Зважаючи на це, відповідач не має права повторно обмежувати максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, пенсію позивача, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне застерегти відповідача, що до зміни правового регулювання спірних правовідносин під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з тих підстав, яким вже надано оцінку в цьому рішенні.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що не дивлячись на наявність правового висновку Верховного Суду від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 щодо протиправного зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсій військовослужбовцям та наявність сталого правового регулювання спірного питання, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, територіальні органи Пенсійного фонду України під час перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовців продовжують встановлювати граничний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 70 % через відсутність в рішенні про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відсоткового значення розміру пенсії.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що під час виходу на пенсію за вислугу років розмір пенсії позивача обчислювався у розмірі 86 % грошового забезпечення, то під час проведення спірного перерахунку пенсії відповідач має здійснити такий перерахунок з урахуванням означеного відсотку грошового забезпечення.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року пенсії за вислугу років максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 86 % сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням сплачених сум.
З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю зі словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту та із виходом за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн, що підтверджено квитанцією від 6 вересня 2022 року, номер посилання - 224984618746.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на належний розмір пенсії як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій територіального органу Пенсійного фонду України, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року пенсії за вислугу років максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 86 % сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням сплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська