Іменем України
03 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/15648/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРО ТЕЛЕКОМ» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
07.06.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРО ТЕЛЕКОМ» (далі позивач або ТОВ «Градус-Т») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі відповідач або ГУ ДПС у м. Києві), в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:
визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 676640413 від 08.09.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 22.12.2020 ГУ ДПС у м. Києві провело камеральну перевірку ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ» за звітний податковий період листопад 2020 року по податковій декларації позивача № 9330775129 від 11.12.2020 та додатку 4 до неї від 11.12.2020 року № 9330775129 з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом та Актом про результати камеральної перевірки податкової звітності по рентній платі за користування радіочастотним ресурсом № 13780/Ж5/26-15-04-11/35256270 (надалі Акт перевірки) яким встановило порушення позивачем порядку заповнення податкової звітності з рентної плати позивачем за листопад 2020 року пп.16-1 п.254.4 ст.254 ПКУ, з врахуванням підрозділу 9-3 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
02.02.2021 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 12090413 від 15.01.2021 (ППР) з нарахованими податковими зобов'язаннями з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України в розмірі 1 559 652,02 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 1 039 768,01 грн, та штрафними(фінансовими) санкціями 519 884,01 грн.
Підставою прийняття ППР № 12090413 зазначено Акт № 13780/Ж5/26-15-04-11/35256270 від 22.12.2020.
09.02.2021 в порядку адміністративного оскарження позивач надіслав скаргу від 08.02.2021 № 08/02 на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15.01.2021 № 12090413 на адресу Державної податкової служби України, яку ДПС України отримало 13.02.2021 року.
21.05.2021 позивач отримав рішення Державної податкової служби України від 18.05.2021 №11012/6/99-00-06-03-02-06, яким ДПС України скасовано ППР ГУ ДПС у м. Києві від 15.01.2021 №12090413 в частині застосування штрафу у сумі 415 907.21 грн., а в іншій частині зазначене ППР залишає без змін, а скаргу TOB «АЕРО ТЕЛ ЕКОМ» - частково задовольняє.
В результаті прийняття рішення ДПС України, ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2021 № 676640413, яким сума грошового зобов'язання ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ» за податковими зобов'язаннями складає 1039768,01грн., а за штрафними санкціями - 103976,8грн.
При цьому, позивач посилається на приписи частини 1 статті 3, ч.3 статті 27 Бюджетного кодексу України, пункт 9.1 статті 9 та підпункт 4.9.1 пункту 4.9 статті 4 Податкового кодексу України, стверджуючи, що ставки рентної плати за використання радіочастотного ресурсу України було підвищено всупереч нормам законодавства.
Зазначив, що станом на 01.01.2020 року ставка рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України в діапазоні радіочастот 3400-3800 МГц для всіх видів радіозв'язку становила 45,83 грн за 1 МГц смуги радіочастот.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» було запроваджено нові збільшені ставки рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України в діапазоні радіочастот 3400-3800 МГц для всіх видів радіозв'язку з 45,83 грн до 3 000 грн за 1 МГц смуги радіочастот .
При цьому тим часово, до 31 грудня 2020 року включно, ставка рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за види радіозв'язку, передбачені пп. 16-1 п. 254.4 ПКУ, цим Законом встановлена у розмірі 458,3 0 грн на місяць за 1 мегагерц смуги радіочастот (п.1 підрозділ у 9-3 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» було прийнято 16.01.2020 року, тобто після початку 2020 бюджетного року, на який було встановлено нові розміри рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України. Таким чином Державою було порушено принцип «добропорядного врядування» та встановлений нею принцип стабільності податкового законодавства.
Внесення зазначених змін до Податкового кодексу України щодо підвищення у 10 разів ставок рентної плати для користувачів радіочастотами у діапазоні 3400-3800 МГц було обумовлено необхідністю досягнення суспільно значущої мети, однак законодавець в особі Верховної Ради України, діяв непослідовно й не дотримав балансу між публічним та приватним інтересами, оскільки поклав надмірний тягар на Позивача, як платника рентної плати за користування радіочастотним ресурсом, а обраний ним засіб (запровадження таких змін) не є пропорційним цілям, які переслідувалися.
За листопад 2020 року позивач задекларував рентну плату за користування радіочастотними ресурсом 106 000 грн. (Податкова декларація з рентної плати № 9 330775129 від 11.12.2020 та додатка 4 до неї від 11.12.2020) та сплатив її у сумі 105981,99 гри., що підтверджено Актом перевірки.
Таким чином, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 08.09.2021 № 676640413, в частині, що залишена в силі, прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституиією та законами України: необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропориійно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і иілями, на досягнення яких спрямоване ие рішення, тому вони є протиправними та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 19 серпня 2021 року.
25.08.2021 Відповідачем надано відзив, яким позовні вимоги заперечуються з посиланням на те, що нарахування позивачу обумовлені діючою нормою Закону України, оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
22.09.2021 Позивачем надано заяву щодо уточнення позовних вимог.
01.10.2021 Відповідачем надано відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому додатково зазначив, що позивачем до заяви про уточнення позовних вимог було помилково додано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2021 року № 677890413 замість податкового повідомлення-рішення від 08.09.2021 №676640413, яке є предметом спору по справі №640/15648/21.
На виконання положень п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/33890/21.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року прийнято справу № 640/15648/21 до провадження, визначено розгляд справи призначити (продовжити) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; допущено процесуальне правонаступництво у справі відповідача та запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, в тому числі подачі іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему
На час розгляду справи, запропонованих ухвалою суду повідомлень від сторін по справі на адресу суду не надходило.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Законом затверджено Указ Президента України від 14 липня 2025 року №468/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Позивач - ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ» є користувачем радіочастотного ресурсу України в діапазоні 3400-3800 МГц та платником відповідної рентної плати.
За листопад 2020 року позивачем подано декларацію з рентної плати, в якій, застосував ставку в 45,83 грн за 1 МГц та самостійно визначив суму грошового зобов'язання з рентної плати за звітний період у розмірі 105 982,00 (сто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок.
22 грудня 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, на підставі статей 75, 76 та 86 розділу ІІ ПК України, у приміщенні Головного управління ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку за звітний період листопад 2020 року по податковій декларації з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Телеком», (код ЄДРПОУ 35256270), за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки податкової звітності по рентній платі за користування радіочастотним ресурсом України № 13780/Ж5/26-15-04-11/35256270 від 22 грудня 2020 року.
Перевіркою встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за листопад 2020 року від 11.12.2020 року № 9330775129 та додатку 4 від 11.12.2020 № 9330775030.
Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Телеком» має діючу ліцензію від 22.01.2019 № 9779 «Радіозв'язок у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації» з загальною шириною смуги 2700 МГц, в діапазоні приймання/передавання 3600,0…3700,0 МГц.
Таким чином, позивачем порушено зазначений у підпункті 16-1 пункту 254.4 статті 254 ПК України у діапазоні радіочастот 3400-3800 МГц, з урахуванням підрозділу 9-3 Розділу ХХ Перехідні положення, а саме занижено ставки податку, яка становить 458,3 грн за 1 МГц.
15 січня 2021 року з урахуванням висновку акту перевірки № 13780/Ж5/26-15-04-11/35256270 від 22 грудня 2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 12090413, згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до статті 123 ПК України платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України (13060000) на загальну суму 1 559 652,00 грн, з них: за податковими зобов'язаннями на загальну суму 1 039 768 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 519 884 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у м. Києві № 12090413 від 15.01.2021, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, направивши скаргу від 08 лютого 2021 року за вих. № 08/02 до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 18 травня 2021 №11012/6/99-00-06-03-02-06, яким керуючись главою 4 розділу II Податкового кодексу, скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2021 № 12090413 у частині застосування штрафу у сумі 415 907,21 грн, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Телеком» - задоволено частково.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі рішення про результати розгляду скарги від 18 травня 2021 №11012/6/99-00-06-03-02-06 винесено податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2021 року № 676640413 про нарахування рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України у сумі 1 039 768,01 грн та застосування штрафу у сумі 103 976,80 гривень
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, що міститься у ст. 25 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) ставкою податку є розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
Як встановлено судом вище, підставою для нарахування податкового зобов'язання з рентної плати став висновок про неправильне застосування позивачем ставки податку. На думку відповідача, ТОВ «Аеро Телеком» мало визначити своє податкове зобов'язання за платежем рентна плата за користування радіочастотними ресурсом України на рівні ставки рентної плати в розмірі 458,30 грн.
За приписами пунктів 251.1. ст. 251 ПК України рентна плата складається з:рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Відповідно до пунктів 254.1., 254.3., 254.5. ст. 254 ПК України платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі: ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.
Об'єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм.
Ставка рентної плати за радіозв'язок у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації в діапазоні частот 2- 7 ГГц за 1 МГц смуги радіочастот становила 45,83 грн.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX (далі - Закон №466-IX) внесено зміни до п. 254.4 ст. 254 ПК України та доповнено Розділ ХХ Перехідні положення ПК України Підрозділом 93.
За приписами пп. 161п. 254.4 ст. 254 ПК України ( в редакції на час подання декларації) ставка рентної плати за види радіозв'язку (незалежно від служби, системи, радіотехнології, радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв) в діапазоні частот 3400- 3800 МГц за 1 МГц смуги радіочастот становить 3000,00 грн.
Відповідно до Підрозділу 93 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України тимчасово, до 31 грудня 2020 року включно, ставка рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за види радіозв'язку, передбачені підпунктом 161 пункту 254.4 статті 254 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 458,30 гривні на місяць за 1 мегагерц смуги радіочастот.
За приписами ч. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №466-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
змін до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, абзаців десятого, двадцять першого пункту 42-1.2, абзаців сьомого, восьмого пункту 421.5 статті 421, пункту 64.5 статті 64, підпункту 78.1.21 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, підпункту "е" підпункту 141.4.1, абзаців восьмого - одинадцятого підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141, статті 256, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, що набирають чинності з 1 липня 2020 року;
змін до підпунктів 14.1.49, 14.1.162, 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, підпункту 17.1.16 пункту 17.1 статті 17, підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2, підпункту 39.4.7 пункту 39.4 статті 39, пунктів 44.6, 44.7 статті 44, абзаців першого та другого пункту 53.1 статті 53, пунктів 58.1, 58.2 статті 58, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пунктів 86.7, 86.8 статті 86, статей 102, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 123, 124, 126, 128, 129, 130, 131, підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133, підпункту 134.1.7 пункту 134.1 статті 134, підпунктів "в" - "д" пункту 137.5, пункту 137.9 статті 137, пунктів 140.1, 140.2 статті 140, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пунктів 170.13, 170.131 статті 170, пункту 277.1 статті 277, підпункту 1 пункту 297.1, пункту 297.6 статті 297 Податкового кодексу України, що набирають чинності з 1 січня 2021 року;
доповнення Податкового кодексу України статтями 392, 1121, 1251, що набирають чинності з 1 січня 2021 року;
змін до підпунктів 14.1.563, 14.1.564, 14.1.107, 14.1.109, 14.1.114, 14.1.148, 14.1.190, 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 191.1.13, 191.1.16-191.1.18 пункту 191.1 статті 19, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 215.1, підпунктів 215.3.2, 215.3.21, 215.3.3, 215.3.31 пункту 215.3 статті 215, пункту 221.2 статті 221, підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222, статей 226 і 227, назви та пунктів 228.1-228.4, 228.7-228.9 статті 228, пункту 17 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що набирають чинності з 1 січня 2021 року.
Отже, норма, якою збільшено ставки плати за користування радіочастотним ресурсом України, зокрема, в діапазоні 3400- 3800 МГц набрала чинності 23.05.2020.
Відповідно до п. 9.1 ст. 9 ПК України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.
Керуючись пп. 12.1.3 п. 12.1 ст. 12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає, зокрема, положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів.
Пункт 7.1 ст. 7 ПК України регулює, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Отже, рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України є загальнодержавним податком, елементи якого, зокрема ставка, визначається виключно Верховною Радою України.
Дійсно, пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України одним з таких принципів визначено принцип стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Розглядаючи дану справу, суд застосовує правові висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 21.06.2022 у справі №816/686/16, зокрема:
При цьому слід зазначити, що вказана стаття Податкового кодексу України визначає й інші принципи податкового законодавства України, які мають розглядатися у їх сукупності. Іншими словами, принципи, як основні засади правового регулювання діють (функціонують) системно, мають аналізуватися в правозастосуванні як сукупність вимог, дотримання яких вимагається як платником податку, контролюючим органом, так і законодавцем. Розглядаючи дотримання чи порушення одного з правових принципів, не можна не враховувати при цьому дотримання чи порушення інших. Так, принцип стабільності неможливо розглядати відокремлено, зокрема від принципу фіскальної достатності («встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями» підпункт 4.1.5) чи загальності оподаткування («кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу» підпункт 4.1.1), невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (підпункт 4.1.3).
Надання Верховній Раді України повноважень приймати закони (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) означає можливість законодавчого органу на власний розсуд визначати зміст законів, що ним ухвалюються. Обмеженнями законодавчих повноважень Верховної Ради України є норми Конституції України та міжнародні зобов'язання України. Своєю чергою, будь-які попередні закони Верховна Рада України може змінювати, оскільки зміна законів (будь-як і будь-яких) власне і становить зміст конституційних повноважень Верховної Рад України, тобто здійснюється не всупереч, а відповідно до статей 85, 91, 92 Конституції України. Це стосується і повноважень Верховної Ради України щодо ухвалення та/або зміни законів з оподаткування.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує будь-який орган державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Ця конституційна вимога стосується також і Верховної Ради України.
Норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, як регуляторні, адресовані всім, в тому числі, органу законодавчої влади.
Разом з тим, підстав для твердження, що в разі коли закони про зміну податків (зборів), будь-яких елементів податків (зборів) прийняті без врахування темпоральних меж, встановлених цими нормами, не підлягають застосуванню, немає. Будь-які норми будь-якого попереднього закону не можуть обмежувати законодавчих повноважень Верховної Ради України на зміну нормативного регулювання, за винятком випадків, коли такі обмеження випливають із норм Конституції України або міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України.
У Конституції України відсутні норми, які б зобов'язували Верховну Раду України дотримуватися особливого порядку введення в дію норм з питань оподаткування…
Ураховуючи зміст конституційних норм, закон, зокрема з питань оподаткування, може набирати чинності і вступати в дію в різні моменти, проте для цього потрібне відповідне застереження в самому законі. Наявність подібних застережень в інших законах не передбачена Конституцією України (нормою частини п'ятої статті 94 Конституції України безпосередньо визначено, що відступ від загального правила має бути передбачений «самим законом», тобто тим законом, про набрання чинності якого йдеться).
Таким чином, норму-принцип стабільності податкового законодавства не можна вважати нормою, що змінює порядок набрання чинності або вступу в дію всіх нових податкових правил.
Приймаючи будь-який закон, зокрема, в галузі оподаткування, Верховна Рада України має враховувати норми Конституції України та міжнародних договорів України, в тому числі, щодо дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами, що випливає зі змісту статті 8 Конституції України та Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідні межі є обов'язковими для Верховної Ради України завжди, незалежно від того, чи знайшло це закріплення у вітчизняному у законодавстві.
Для застосування норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України і прийняття рішення на користь платника податків необхідно, аби будь-яка суперечність між нормами податкового законодавства спричиняла неоднозначне тлумачення змісту прав та обов'язків відповідного платника.
Принцип презумпції правомірності рішення платника податків застосовується в усіх випадках, коли будь-яка правова норма з питань оподаткування припускає неоднозначне (множинне) тлумачення прав та обов'язків платників податків. Цей принцип підлягає застосуванню в силу самої неясності норми, наприклад, коли зміст тієї самої норми може спричиняти декілька можливих варіантів її тлумачення, незалежно від інших правових норм.
Отже, норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України не відміняють дію норми, якою встановлено (змінено) податок (збір) та/або будь-який елемент податку (збору) і яка запроваджена законом, що прийнятий пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому запроваджується податок (збір) та/або зміни будь-якого елементу податку (збору). Колізії між такою нормою та принципом стабільності немає, оскільки принцип стабільності застосовується в системному зв'язку з іншими принципами податкового законодавства. Така норма не застосовується лише тоді, якщо вона суперечить принципу верховенства права в контексті права платника податку на мирне володіння майном….»
Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2022 у справі №816/687/16, у якій Верховний Суд відступив від висновку в постановах від 07.09.2018 у справі №826/18755/15, від 17.03.2021 №816/846/16, від 01.07.2021 №816/844/16 та сформував висновок, що норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК не відміняють дію норми, якою встановлено (змінено) податок (збір) та/або будь-який елемент податку (збору) і яка запроваджена законом, що прийнятий пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому запроваджується податок (збір) та/або зміни будь-якого елементу податку (збору). Колізії між такою нормою та принципом стабільності немає, оскільки принцип стабільності застосовується в системному зв'язку з іншими принципами податкового законодавства. Така норма не застосовується лише тоді, якщо вона суперечить принципу верховенства права в контексті права платника податку на мирне володіння майном.
На підставі вищезазначеного, слід зазначити, що норми пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України (принцип стабільності податкового законодавства), п. 56.21 ст. 56 ПК України (суперечність між собою норм та неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів), не можуть самі собою бути підставами для незастосування норми п. 254.4 ст. 254 ПК України (рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України).
Принципи стабільності податкового законодавства не відміняє дію інших норм ПК України, в тому числі і норми п. 254.4 ст. 254 ПК України, яка діяла і до внесення в неї спірних змін. Законодавець, дійсно збільшив Законом №466-IX ставки рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України, втім зважаючи на те, що така рентна плата існувала і раніше, суд не вбачає суперечності між собою норм або неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків чи порушення права ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ» на мирне володіння майном у даному випадку.
Щодо посилання позивача на порушення норм Бюджетного та Податкового кодексів України, зокрема, на те, що, прийняття Закону про «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX не відповідає частини 1 статті 3, ч.3 статті 27 Бюджетного кодексу України, пункт 9.1 статті 9 та підпункт 4.9.1 пункту 4.9 статті 4 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що наявність чинного Закону України, яким встановлено ставки податку, передбачає обов'язок зі сплати такого податку. При цьому, суд виходить з того, що України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX є чинним та неконституційним не визнавався.
В законодавстві України відсутнє розмежування між рівнем Законів України, що дозволяло б стверджувати про пріоритетність норм Законів між собою, та допускало б можливість не застосування певного Закону.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Щокін проти України», яке набрало статусу остаточного 14 січня 2011 року, тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (№1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V). Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні ЄСПЛ, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Натомість, у даній справі не виникає жодної множинності тлумачень національного законодавства, оскільки позивачем оспорюється правомірність застосування до нього ставок податку, встановлених не до початку нового бюджетного року - зміна ставок податку протягом року.
Також, позивач посилається на порушення принципів передбачуваності та не дотримання балансу між публічним та приватним інтересами, що, на його думку, призвело до неможливості сплати позивачем податку, ставки якого були збільшені несподівано для нього, проте Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX було прийнято 16 січня 2020 року на відкритому засіданні Верховної Ради України, натомість набув він чинності 23 травня 2020 року, тобто більш ніж через чотири місяці після його прийняття.
З огляду на викладене, виходячи із наданих до суду доказів, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за необґрунтованістю та безпідставністю.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на відмову в задоволенні позову підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРО ТЕЛЕКОМ» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 8, код за ЄДРПОУ 35256270) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Тихонов