02 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2670/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії від 25.11.2024 №111250001400;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 та період роботи з 15.05.1998 по 04.01.2001 згідно із записами трудової книжки № НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 19 листопада 2024 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що у 19.11.2024 року він звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', з огляду на те, що є діючим військовослужбовцем. Проте, у призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з не зарахування до страхового страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 (відсутня назва підприємства, куди зараховано), з 15.05.1998 по 04.01.2001 (запис про звільнення завірено печаткою старого зразку - УРСР та відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000).
Ухвалою судді від 28.04.2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження), у позивача витребуваний оригінал трудової книжки, копія якої долучена до справи.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області (надалі відповідач 2) не погоджуючись із позовними вимогами, подало відзив на позов, у якому наголошено на тому, що цей орган є неналежним відповідачем, оскільки жодного рішення за заявою ОСОБА_1 не приймав. Зазначено, що МП ''Наірі'' звітність до системи персоніфікованого обліку стосовно ОСОБА_1 не подавалась, а тому період роботи з 15.05.1998 по 04.01.2001 до стажу не можуть бути зараховані (а.с.27-48).
ГУ ПФУ в м. Києві (надалі відповідач 1) відзив на позов не поданий.
На виконання ухвали судді, позивач надав письмове пояснення щодо неможливості надання оригіналу трудової книжки з підстав її знищення у 2022 році.
Ухвалою суду від 16.07.2025 року витребувані додаткові докази - у ГУ ПФУ в м. Києві копію заяву про призначення пенсії та у ГУ статистики в Кіровоградській області інформацію про наявність інформації реєстрації юридичної особи МП ''Найрі''.
ГУ ПФУ в м. Києві вимоги ухвали суду не виконані.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу та 19.11.2024 року звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування''.
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 25.11.2024 року №11250001400 ''Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 '' відмовлено у призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', оскільки загальний стаж складає 24 роки 3 місяці 23 дні. Не враховано до стажу періоди роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 (відсутня назва підприємства, куди зараховано), з 15.05.1998 по 04.01.2001 (запис про звільнення завірено печаткою старого зразку - УРСР та відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000) (надалі - спірне рішення, а.с.17).
Отже, законність та справедливість спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Згідно частини 1 статті 24 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, з огляду на вищевикладену норму, та матеріалів справи, необхідними умовами для призначення пенсії за віком достроково є:
- діючий військовослужбовець;
- статус учасника бойових дій;
- досягнення 55 років;
- страховий стаж не менше 25 років.
Позивачу станом на день звернення його із заявою від 19.11.2024 року виповнилось 57 років (а.с.10), він має статус учасника бойових дій (а.с.19) та є діючим військовослужбовцем (а.с.41-42), при цьому, спірним є наявність у позивача необхідного стажу роботи 25 років.
Спірним рішенням визначено наявність страхового стажу у позивача 24 роки 3 місяці 23 дні.
Щодо не врахування до страхового стажу періодів роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997, суд зазначає наступне.
Вказаний період роботи не був зарахований до страхового стажу позивача, оскільки у записах трудової книжки відсутня назва підприємства, куди зараховано.
У копії трудової книжки НОМЕР_3 від 18.01.1983 (а.с.13-15) наявні, записи про періоди роботи, які пенсійним органом не були зараховані до страхового стажу, а саме:
- №5 від 01.04.1997 - прийнятий механіком по обслуговуванню оборудованія - наказ №1 від 01.04.97;
- №6 від 01.07.1997 - звільнений за власним бажанням - наказ №4 від 01.07.1997.
Вказані записи скріплені підписом та печаткою Науково-виборничого підприємства ''Фірма Веста А''.
На час заповнення трудової книжки серії діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція про порядок ведення трудових книжок).
Водночас, аналізуючи зміст Інструкції про порядок ведення трудових книжок, суд констатує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником колгоспу, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
У разі наявності сумніву щодо правових підстав для вчинення відповідних записів, пенсійний орган мав повноваження на витребування додаткової інформації.
Встановлені пенсійним органом недоліки записів у трудовій книжці, не можуть бути підставою для не зарахування цих періодів роботи позивача до страхового стажу.
Позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, військового квитка та архівних довідок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до них відомостей, а тому вказане, не може бути підставою для не зарахування періодів роботи позивача, зазначених у цій трудовій книжці.
Такі висновки суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Отже, наявні записи у трудовій книжці щодо періоду роботи з 01.04.1997 по 01.07.1997 містять усю необхідну інформацію для обрахунку страхового стажу, а відсутність у записі щодо прийняття на роботу назви підприємства, жодним чином не робить записи у трудовій книжки не дійсними та відповідно не може бути перешкодою до зарахування вказаного періоду до страхового стажу. А відтак, спірне рішення в цій частині є протиправним.
Щодо не врахування до страхового стажу період роботи з 15.05.1998 по 04.01.2001, суд зазначає наступне.
Вказаний період роботи не був зарахований до страхового стажу позивача, оскільки запис про звільнення завірено печаткою старого зразку УРСР та відсутності даних в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу після липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2020.
У копії трудової книжки НОМЕР_3 від 18.01.1983 (а.с.13-15) наявні, записи про періоди роботи, які пенсійним органом не були зараховані до страхового стажу, а саме:
Штамп ''Мале підприємство НАІРІ''
- №9 від 15.05.1998 - прийняти водієм автомобіля - наказ №11 від 15.05.98;
- №10 від 04.01.2001 - звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням - наказ №2 від 04.01.2001.
Вказані записи скріплені підписом директора Р.Р. Санасаряна та печаткою.
У спірному рішенні вказано про те, що ця печатка була старого зразка УРСР.
До матеріалів позову позивачем долучена копія трудової книжки НОМЕР_2 із посвідченням ''Згідно з оригіналом. ОСОБА_1 , 23.04.2025''. Проте, на копії відтиск печатки такої якості, який не дає можливість пересвідчитись чи це дійсно печатка старого зразка УРСР чи інша. У зв'язку з чим, судом був витребуваний оригінал трудової книжки у позивача, яку не було надано із зазначенням того, що трудова книжка знищена іще у березні 2022 році, при цьому, ні у позові, ні у заяві про призначення пенсії про втрату трудової книжку позивач не вказував.
Наявність на копії трудової книжки, долученої до матеріалів справи посвідчення про відповідність оригіналу, має свідчить, що станом на 23.04.2025 року (дата подачі позову) у позивача був наявний оригінал трудової книжки. Проте, саме за його пояснення, станом на день посвідчення копії, оригіналу не було.
Посвідчення копії документа на підставі оригіналу означає, що спочатку робиться копія документа, а потім підтверджується її відповідність оригіналу. Це робиться шляхом нанесення на копію напису "Згідно з оригіналом", особи, яка засвідчує копію, її підпису, ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення.
У зв'язку із зазначеним, суд не має об'єктивної можливості здійснити перевірку доводам відповідача щодо відмови у зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача через те, що печатка старого зразка.
Водночас, суд зазначає наступне.
Згідно інформації ГУ статистики в Кіровоградській області 12.11.1996 року було зареєстовано МП ''Наірі'' (код ЄДРПОУ 13740483), директор Санасарян Р.Р. та ліквідоване 30.11.2006 (а.с.61-65).
Тобто, інформація із державним джерел свідчить на наявність юридичної особи МП ''Наірі'', директором у якому був ОСОБА_2 , яке діяло протягом періоду, коли наявний запис у трудовій книжці позивача. Проте, таке підприємство було зареєстровано в іншому населеному пункті. Під час реєстрації підприємства у 1996 році, підприємство повинно було виготовити печатку, яка мала б відповідати Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18 жовтня 1993 р. N 643 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1993 р. за N 164.
Досліджуючи зміст наведеної Інструкції, суд зауважує, що використання печаток УРСР можливо лише, у разі реєстрації підприємства до 24.08.1991 року (Незалежність України), а реєструючи підприємство у 1996 році, печатка такого підприємства мала б відповідати вищезазначеній Інструкції, оскільки мала бути виготовлена печатка підприємства України, а не УРСР.
Позивач зазначив про те, що у 2021 році він звертаючись до пенсійного органу, долучав до ГУ ПФУ в Кіровоградській області оригінал трудової книжки, копія якої має зберігатись в цьому орган.
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, системний аналіз норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці.
Суд зазначає, що пенсія за віком, за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме, призначаються у зв'язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилучені (крім податків із заробітної плати) з боку держави частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов'язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи, в тому числі, фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які, за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними.
Разом з тим, суд також зазначає, що невідповідність форми та змісту печатки не може бути єдиною підставою для вилучення спірного періоду зі стажу, який дає право на призначення пенсії. Водночас встановлений факт вказує на наявність неточностей або помилок у заповненні трудової книжки, що може ставити під сумнів достовірність зазначених у ній відомостей.
Позивачем надані письмові пояснення щодо місяця роботи, у яких вказано, що він працював на МП ''Найрі'' на посаді водія, а підприємство займалось ремонтом доріг (а.с.52-54).
У відповіді №1648878 від 07.08.2025 року вказано, що основним видом діяльності ПП ''Наірі'' був вид економічної діяльності 45.23.1 - будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах (а.с.66).
На переконання суду, позивач не може нести тягар у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду його роботи через невідповідність форми печатки роботодавця. При цьому, встановлені в судовому засіданні факт реєстрації МП ''Наірі'', збіг прізвища директора, який посвідчив записи у трудовій книжці з інформацією ГУ статистики в Кіровоградській області та однаковість виду діяльності МП ''Наірі'' зазначеним позивачем та згідно ЄДРПОУ.
Матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, а відповідач-1 не надав її на вимогу суду. Позов не містить інформації про те, чи повідомляв позивач про відсутність, станом на день подання заяви про призначення пенсії, оригіналу трудової книжки.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що оскільки в судовому засіданні встановлена відсутність трудової книжки, а у копії трудової книжки, долученої до матеріалів справи, не дає можливість спростувати чи підтвердити доводи, які слугували підставою для відмовою у зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача через невідповідність форми печатки.
У зв'язку із вищевикладеним та пасивною поведінкою відповідача-1 (відзив не поданий, вимоги ухвали суду про витребування додаткового доказу не виконано), суд вважає, що за наявними матеріалами справи слід визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 25.11.2024 року №111250001400 та зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.04.1997 по 01.07.1997 та період роботи з 15.05.1998 по 04.01.2001.
Водночас, суд зазначає про відмову в задоволенні позовних вимог спрямованих до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, з огляду на таке.
За наслідками розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 19.11.2024, керуючись принципом екстериторіальності прийнято рішення ГУ ПФУ в м. Києві. Отже, ГУ ПФУ в Кіровоградській області не приймалось рішення по суті заяв позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальні органи Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Оскільки, ГУ ПФУ в Кіровоградській області не є суб'єктом належним відповідачем щодо правовідносин даної справи, а відтак, дії щодо відновлення порушеного права позивача має вчиняти саме той орган, який порушив право позивача на призначення пенсії - ГУ ПФУ в м. Києві.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати не розподіляються у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору. Інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, не заявлено.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42098368) та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.11.2024 №111250001400.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.04.1997 по 01.07.1997 та з 15.05.1998 по 04.01.2001.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК