21 липня 2025 року м. Київ Справа № 320/10760/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сас Є.В.,
за участю: секретаря судового засідання Руденко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом Приватно-орендної агрофірми «Україна»
до Головного управління ДПС у Київській області,
про визнання протиправними та скасування рішень
за участі (в судовому засіданні 10.07.2025):
Представники сторін
від позивача: Бордаченко О.В., Згур'єва О.А.
від відповідача: Гордієнко Є. В.
Приватно-орендна агрофірма «Україна» (далі - позивач, платник податків) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, податковий орган), а саме:
- ППР № 0054122406 від 14.02.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів за штрафними (фінансовими) санкціями, пені з військового збору на суму 173 889,49 грн;
- ППР № 0054152406 від 14.02.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів за штрафними (фінансовими) санкціями, пені з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на суму 2 151 394,37 грн.
Обґрунтовує свої вимоги, по-перше тим, що відповідачем всупереч ст. 61 Конституції України та ст. 112 Податкового кодексу України позивача повторно притягнуто до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки нові податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на тому самому Акті перевірки від 25.09.2024 року, охоплюють той самий період та ті ж самі порушення, що вже стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.11.2024 року, які були виконані позивачем. По-друге, як зазначає позивач, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять зрозумілого та детального розрахунку штрафних санкцій та пені, що суперечить вимогам ст. 58 Податкового кодексу України та створює правову невизначеність. По-третє, позивач наголошує на тому, що підстави наведені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, суперечать прийнятим рішенням про збільшення грошових зобов'язань, адже у одному рішенні йдеться про несвоєчасну сплату ПДФО, однак збільшується зобов'язання з військового збору, а в іншому навпаки, що свідчить про порушення тієї самої статті ПК України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач підкреслює, що позивач не заперечив факту несплати єдиного внеску та погодився з визначеними зобов'язаннями у податкових повідомленнях - рішеннях та здійснив часткову сплату. Під час перевірки було встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що свідчить про вину позивача. Тому контролюючий орган вважає винесені податкові повідомлення-рішення правомірними.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не спростував підстави притягнення його до відповідальності за одне й те саме правопорушення вдруге та відсутність зрозумілого розрахунку штрафів і пені. Також наголошує, що відповідачем надано недостовірні інформації суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 витребувано у відповідача детальний розрахунок суми донарахованого грошового зобов'язання (штрафні санкції, пеня) з ПДФО у розмірі 2 151 394,37 грн (ППР № 0054152406 від 14.02.2025) та з військового збору на у розмірі 173 889,49 грн (ППР № 0054122406 від 14.02.2025) з зазначенням алгоритму їх обчислення, а також відомості з інтегрованої картки платника податків за період 01.01.2022 по 14.02.2025 з ПДФО, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених в позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.
Ухвалою судового засідання від 10.07.2025 на підставі положень абз. 2 ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирішено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення до 21.07.2025.
Фактичні обставини
На підставі наказу № 2180-п від 09.08.2024 Головне управління Державної податкової служби у Київській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку Приватно-орендної агрофірми «Україна» щодо повноти обчислення і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.
За результатами перевірки було складено Акт №47850/10-36-24-06/03756327 від 25.09.2024 (далі - Акт перевірки).
12.10.2024 позивач подав відповідачу заперечення до Акту перевірки, які були частково враховані відповідачем, про що відповідач повідомив позивача листом №47249/6/10- 36-24-06 від 28.10.2024 та виклав розділ «Висновки» Акту перевірки у новій редакції.
У Акті перевірки та листі від 28.10.2024 відповідач вказав, зокрема, що позивач порушив:
- пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підприємством несвоєчасно перераховано ПДФО у сумі 9 996 817,36 грн, в т.ч.: у лютому 2022 - 155 081,33 грн, у березні 2022 р. - 303919,34 грн, у квітні 2022 - 431 193,27 грн, у травні 2022 р - 396 406,92 грн, у червні 2022 - 329 618,13 грн, у липні 2022 - 362 927,34 грн, у серпні 2022 р - 347 633,51 грн, у вересні 2022 - 329 921,33 грн, у жовтні 2022 - 631 609,15 грн, у листопаді 2022 - 384 267,64 грн, у грудні 2022 р. - 2 191 581,74 грн, у січні 2023 - 365 161,77 грн, у лютому 2023 - 404 411,16 грн, у березні 2023 р. - 506 174,82 грн, у квітні 2023 р - 199 467,94 грн, у травні 2023 - 131 224,96 грн, у червні 2023 - 30 092,45 грн, у липні 2023 - 55 233,14 грн, у серпні 2023 - 254 049,03 грн, у вересні 2023 р - 125 970,15 грн, у жовтні 2023 р - 153 160,88 грн, у листопаді 2023 - 325 459,95 грн, у грудні 2023 - 1 662 251,40 грн. Станом на 31.12.2023 р. підприємством не сплачено ПДФО у сумі 7 164 463,96 грн.;
- пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, пп.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір у розмірі 825 902,02 грн, в т.ч.: у лютому 2022 - 13 521,32 грн, у березні 2022 - 25 039,63 грн, у квітні 2022 - 36 324,71 грн, у травні 2022 - 33 265,60 грн, у червні 2022 - 27 788,92 грн, у липні 2022 - 30 208,15 грн, у серпні 2022 - 28 972,25 грн, у вересні 2022 - 27 477,63 грн, у жовтні 2022 - 52 681,75 грн, у листопаді 2022 - 32 031,56 грн, у грудні 2022 - 178 994,19 грн, у січні 2023 - 30 248,31 грн, у лютому 2023 р. - 33 442,44 грн, у березні 2023 р. - 41 896,93 грн, у квітні 2023 - 18814,34 грн, у травні 2023 - 10 237,88 грн, у червні 2023 - 2513,10 грн, у липні 2023 - 5101,79 грн, у серпні 2023 - 2160,56 грн, у вересні 2023 -1897,90 грн, у жовтні 2023 - 24 733,16 грн, у листопаді 2023 р - 30 388,15 грн, у грудні 2023 - 138161,73 грн. Станом на 31.12.2023 року підприємством не сплачено військового збору із заробітної плати та орендної плати в розмірі 592 217,08 грн.
Після перевірки позивачу надіслано два ППР, а саме:
1) ППР №475302406 від 04.11.2024, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 8 784 185, 62 грн, з яких: податкового зобов'язання з ПДФО в розмірі 6 289 779,64 грн, за штрафними санкціями - 1 572 444,91 грн, пені - 921 961,07 грн;
2) ППР №475312406 від 04.11.2024, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 514 805,74 грн, з яких податкового зобов'язання з військового збору в сумі 399 217,08 грн, за штрафними санкціями - 99 804, 27 грн, пені - 15 784,39 грн.
16.01.2024 позивачем було здійснено сплату ПДФО з заробітної плати за грудень 2023 року у сумі 380 647,16 грн (платіжні інструкції №73 від 16.01.2024 та №19 від 16.01.2024), що, як зазначає позивач, було частковим погашенням податкового боргу з ПДФО (оскільки сума ПДФО, нарахована на заробітну плату за грудень 2023 року, була включена в звітність 2023 року та, відповідно, до складу суми податкового зобов'язання в ППР).
09.05.2024 відповідачем за заявою позивача здійснено зарахування надміру сплаченого податку на прибуток в рахунок сплати ПДФО в сумі 208 080,00 грн.
Окрім цього, позивачем було сплачено 6 114 834,02 грн у рахунок погашення податкового боргу з ПДФО (платіжні інструкції № 346 від 25.11.2024; № 349 від 27.11.2024; № 345 від 29.11.2024; № 358 від 03.12.2024; № 364 від 05.12.2024; № 365 від 06.12.2024; № 367 від 09.12.2024; № 369 від 10.12.2024; № 377 від 12.12.2024; № 378 від 12.12.2024; № 379 від 13.12.2024).
Також позивач сплатив нараховані йому штрафні санкції у розмірі 1 572 444,91 грн та пені у розмірі 921 961,07 грн за несплату ПДФО (платіжні інструкції № 13898 від 05.02.2025 та № 13897 від 05.02.2025).
У рахунок військового збору позивач перерахував 193000,00 грн та 367969,62 грн (платіжні інструкції № 286 від 16.09.2024 та № 347 від 25.11.2025).
10.02.2025 відповідач видав позивачу довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
Доповідною запискою начальника ГУ ДПС у Київській області від 11.02.2025 було встановлено невинесення ще 04.11.2024 перевіряючим ревізором - інспектором, з урахуванням змін які було внесені в висновки Акту перевірки від 25.09.2024 №47850/10-36-24- 06/03756327, ППР про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО на суму 2 059 331,78 грн та військового збору на суму 169 640,84 грн.
22.02.2025 контролюючим органом винесено оскаржувані ППР, а саме:
1) ППР №0054122406 від 14.02.2025, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору на 173 889,49 грн, з яких податкового зобов'язання з військового збору в сумі « 0 грн», за штрафними санкціями (штрафами) 169 640,84 грн, пені в сумі 4 248,65 грн;
2) ППР №0054152406 від 14.02.2025, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 2 151 394, 37 грн, з яких податкового зобов'язання з ПДФО в сумі « 0 грн», за штрафними санкціями (штрафами) 2 059 331,78 грн, пені в сумі 92 062,59 грн.
Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 ПК України).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абз. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України).
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (п.п.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.1. ст. 125-1 ПК України).
Ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.2. ст. 125-1 ПК України).
Тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов'язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу (п. 102.1 ст. 102 ПК України).
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;
завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;
наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом (п. 58.1. ст. 58 ПК України).
Податкове повідомлення-рішення містить:
1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;
2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);
3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;
4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;
5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій (п. 58.1.1. ст. 58 ПК України).
У разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити:
1) обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо:
обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);
періоду (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення;
розрахунку суми податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість;
у разі якщо перевіркою виявлено факти заниження (ненарахування та/або неутримання) платником податків, у тому числі податковим агентом, податкових зобов'язань - додатково зазначається граничний строк сплати таких податкових зобов'язань, у тому числі за відповідні податкові (звітні) періоди, по яких виявлено таке заниження (ненарахування та/або неутримання);
надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу;
нормативної підстави - посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків;
2) посилання на акт документальної перевірки;
3) детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;
4) інформацію щодо наявності обставин, які відповідно до цього Кодексу пом'якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності (п. 58.1.2. ст. 58 ПК України).
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18. ст. 56 ПК України).
Зміст правовідносин та оцінка аргументів учасників справи
Ключовими питаннями у справі є оцінка обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності його рішень щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО та військового збору за обставин неможливості визначити їх алгоритм та математичний розрахунок нарахування.
Так, оскаржувані ППР не містять зрозумілого розрахунку нарахованої штрафної санкції та пені. Зокрема, в оскаржуваних ППР вказано про нарахування позивачу основного зобов'язання в сумі 0 грн з ПДФО та 0 грн із військового збору, але при цьому збільшено позивачу податкові зобов'язання зі сплати штрафу та пені за несвоєчасну сплату ПДФО та військового збору.
У розрахунку штрафних санкцій вказано лише про розмір штрафу у 25%, але не вказано від якої суми ПДФО обраховано штрафну санкцію у розмірі 2059331,78 грн та пеню в сумі 92062,59 грн і від якої суми військового збору обраховано штрафну санкцію у розмірі 169640,84 грн і пеню в розмірі 4248,65 грн.
Судом з метою реалізації принципу офіційного з'ясування обставин справи (ч. 4 ст. 9 КАС) вжито заходів для з'ясування алгоритму розрахунку штрафних санкцій, витребувавши відповідні пояснення в податкового органу.
Дослідивши інформацію податкового органу, документи відповідача по суті справи, а також усні пояснення його представника в судовому засіданні, суд констатує їх неспроможність обґрунтувати алгоритм та розрахунки штрафних санкцій згідно оскаржуваних ППР.
Натомість позивач довів хибність висновків податкового органу, надавши власний розрахунок нарахованих та сплачених сум податків, зокрема, продемонструвавши безпідставності висновків відповідача про несплату в період, що перевірявся, ПДФО за грудень 2023 року, оскільки такий підлягав сплаті в січні 2024 року.
Поряд з цим, суд відзначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
У зв'язку з цим, судом відмовлено в задоволенні клопотання про виклик як свідка особи, яка проводила податкову перевірку, на підставі матеріалів якої винесено оскаржувані ППР, оскільки її свідчення в будь-якому разі не можуть компенсувати дефекти акта правозастосування.
Таким чином, суд вважає, що оскаржувані ППР суперечать пп. 58.1.1 ст. 58 ПК України, оскільки не містять детальний розрахунок штрафних фінансових санкцій та є необґрунтованими.
За таких обставин, заслуговують на увагу, як такі що не спростовано податковим органом, доводи про притягнення платника податків до відповідальності одного виду за одне і те ж правопорушення.
Так, оскаржуваними ППР на позивача накладено штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату ПДФО та військового збору за період із 27.05.2022 по 31.12.2023, тобто за ті ж самі порушення та ті ж періоди, що вказані у ППР №475302406 від 04.11.2024 та №475312406 від 04.11.2024, а також на підставі одного акту перевірки.
Суд бере до уваги, що позивач сплатив грошові зобов'язання, визначені у ППР №475302406 від 04.11.2024 та №475312406 від 04.11.2024, що не заперечено відповідачем. Податковий орган підтвердив, що у позивача відсутня заборгованність зі сплати податків і зборів станом на 10.02.2025, що підтверджується виданою платнику податків довідкою.
Відповідно до змісту абз. 4 п. 58.1 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення не приймається, коли заниження або завищення суми податкових зобов'язань враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
У ст. 112 ПК України закріплені загальні умови (принципи) притягнення до фінансової відповідальності платника податків, відповідно до яких: особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (п.112.3); особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення (п.112.4).
Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конституції України).
Таким чином, оскільки відповідач не спростував вказаний довід, не продемонстрував відмінність в підставах для первинного і повторного нарахування штрафних санкцій, суд вважає, що податковий орган двічі притягнув позивача до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення, що суперечить п.112.4 ПК України.
Водночас, з приводу доводів позивача про те, що в оскаржуваних ППР підстави нарахування податкових зобов'язань не узгоджуються із рішенням збільшити ці зобов'язання слід зазначити наступне.
Так, у ППР №0054122406 зазначено, що позивач несвоєчасно сплатив ПДФО, наводить період і суми несвоєчасно сплаченого податку, але рішення стосується збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору.
Натомість описова частина НОМЕР_1 стосується несвоєчасної сплати військового збору, але при цьому у рішенні зазначено про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з ПДФО.
З урахуванням пояснень представника відповідача суд визнає вказану неузгодженість технічною помилкою.
Суд враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі № 820/2300/18, від 30.04.2020 у справі № 810/384/16, від 17.03.2020 у справі № 808/4140/15, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 23.11.2023 у справі № 815/3358/15, але не виключно, в яких Верховний Суд звертає увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Отже в цій частині суд визнає недоліки оскаржуваних ППР не суттєвими.
Слід відзначити, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Водночас відповідач не довів, що оскаржувані прийняті ним податкові повідомлення-рішення є правомірними та не спростував аргументів позивача щодо їх неправомірності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Приписами ст. 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 КАС України слід визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення відповідача.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі у розмірі 33 308 гривень, вказана сума підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд -
1. Позов - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.02.2025 №0054122406, яким збільшено ПОА «Україна» суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору на суму 173 889,49 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.02.2025 №0054152406, яким збільшено ПОА «Україна» суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 151 394,37 грн.
4. Стягнути на користь Приватно-орендної агрофірми «Україна» (ідентифікаційний код 03756327, місцезнаходження: 08652, Київська область, Бориспільський район, село Велика Каратуль, вул. Перемоги, 2-а) судовий збір у розмірі 33 308 (тридцять три тисячі триста вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а).
5. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення з урахуванням відпустки головуючого виготовлено 04.09.2025.
Суддя Сас Є.В.