про залишення позовної заяви без руху
04 вересня 2025 року м. Київ № 320/43497/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Пенсійного Фонду України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 13.04.2023 №119-к «Про звільнення ОСОБА_1 »
- поновити ОСОБА_1 з 19.04.2023 року на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника управління - начальника відділу роботи з особовим складом виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у правонаступнику Фонду соціального страхування України - Пенсійному фонді України (ЄДРПОУ 00035323).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушені її права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 13.04.2023 №119-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 з 19.04.2023 року на посаді.
Таким чином, звертаючись у 25.08.2025 року з цією позовною заявою за захистом своїх прав, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обгрунтування поважгості причин пропуску строку зазначив, що вважає причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом поважними, оскільки з довідки від 15.09.2023 №214/42 вбачається, що ОСОБА_1 з 2 вересня 2023 року по 01.01.2025 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (копія довідки ВЧ НОМЕР_1 додається). Згідно довідки від 17.08.2025 №4820/2022 вбачається, що ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (копія довідки ВЧ НОМЕР_2 додається). Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (копія посвідченні УБД додається).
Разом із тим суд вважає наведені підстави не поважними, оскільки оскаржуваний наказ винесено 13.04.2023 року, натомість позивачем обрунтовано лише період з 02.09.2023 по даний час. Таким чином позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду у період з 13.04.2023 року по 01.09.2023 року.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
У відповідності до часини першої - другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження що свідчать про існування обставин, які об'єктивно, а не суб'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені процесуальним законодавством.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачам десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.